Справа 22ас/17 61   Головуючий в суді 1-ї інстанції Грищенко М.В. Категорія 31       Доповідач Зарицька Г.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

09 серпня 2006 року апеляційний суд Житомирської області в

складі: головуючої Зарицької Г.В.

суддів Рафальської І.М., Гузовського О.Г.

при секретарі Сухоребрій Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Брусилівської районної державної адміністрації про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за апеляційною скаргою позивачки на постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2006 року

встановив:

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до управління праці та соціального захисту населення Брусилівської районної державної адміністрації, в якій просила стягнути з відповідача на її користь 8187,80 грн. невиплачених коштів, передбачених п.6 ст.ЗО Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На обгрунтування позову зазначала, що має двох дітей шкільного віку, які являються потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вищевказані виплати раніше проводилися їй у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, що суперечить в частині розміру цих виплат положенням п.6 ст. ЗО Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-Х11).

Постановою Брусилівського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити її позовні вимоги. Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Судом встановлено, що позивачка має двох дітей шкільного віку, які являються потерпілими від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст. 63 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-Х11 фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Статтею 62 Закону № 796-Х11 передбачено,  що роз'яснення порядку  застосування  цього  Закону  провадиться  у  порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Конкретні розміри всіх доплат, передбачених Законом № 796-Х11, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.

Саме в такому розмірі позивачці проводилася щомісячна виплата на двох дітей шкільного віку ( 3 грн. ЗО коп. щомісячно на кожну дитину).

За таких обставин, суд обґрунтовано відмовив позивачці у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України,

апеляційний суд,

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може

бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого

адміністративного суду України протягом одного місяця після

набрання нею законної сили.