Справа  № 2-а-5270/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

11 листопада 2011 року Бобринецький районний суд  Кіровоградської області в складі головуючого судді В.В.Орінко, розглянувши  у скороченому провадженні  в м. Бобринець Кіровоградської області  в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу за  адміністративним позовом   ОСОБА_1  до  управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації  про визнання дій  управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації  протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щорічної компенсації на оздоровлення у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-

ВСТАНОВИВ:

          Позивач 10.10.2011 року звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації  про визнання дій  управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації  протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щорічної компенсації на оздоровлення у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 2009 по 2011 роки.

Управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації  надало письмові заперечення, де зазначено, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачу проводилась у розмірах, визначених Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто відповідач діяв в межах своєї компетенції та у відповідності до вимог діючого законодавства. В зв’язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

          Вивчивши матеріали справи, дослідивши заперечення відповідача,  вважаю, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

          З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації за статусом учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 2 категорії, що підтверджується посвідченням,  виданим на його ім’я.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна компенсація на оздоровлення для «осіб, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є «особами які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тобто, фактично ця щомісячна компенсація є формою реалізації Конституційного права громадян, які є «особами які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на соціальний захист.   

Враховуючи те, що позивач  є "особою яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи", вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на  додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на  щорічну компенсацію на оздоровлення.   

Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.  Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.    

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно довідки відповідача щорічна допомога на оздоровлення виплачувалась позивачу в наступних розмірах:    за 2009 рік –100 грн., виплачена  21.01.2009 року, за 2010 рік –100 грн., виплачена  17.08.2010 року, за 2011р.- 100 грн., виплачена 14.09.2011 р.

Відповідно ЗУ «Про Державний бюджет України»розмір мінімальної заробітної плати на серпень 2011 року складає  960 грн. Як вбачається з наданої відповідачем довідки,  за 2011 рік позивачу сплачено разову грошову допомогу у розмірі 100 грн. в вересні 2011 року,  тобто у розмірі меншому,  ніж  визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В 2011 році зміни до статті  48 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не приймалося.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, вказана  недоплата  щорічної  компенсації на оздоровлення за 2011 рік, допущена внаслідок неправомірних дій управління праці та соціального захисту населення Бобринецької  районної державної адміністрації.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.    

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту громадян.

Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936  «Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначено, що виплата таких компенсацій та допомоги провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (п. 4 Порядку).

Доводи відповідача про відсутність кошторисних призначень для реалізації ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Порушені права підлягають поновленню шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату  позивачу  як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення   за 2011 роки у розмірі  відповідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  виходячи з п’яти мінімальних заробітних плат на день здійснення виплати з урахуванням виплаченого.   

Відповідно до ст.99 КАС України   для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

       Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

       У відповідності до ст. 100 КАС України,  адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому заявлені вимоги про перерахунок та виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 рік подано до суду 06.09.2011 року, а відтак шестимісячний строк звернення до суду позивачем порушено.

       Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

          У клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивачем вказується відсутність правої освіти та відсутність інформації про розмір нарахованих та отриманих виплат.

          Причина пропуску строку вказана позивачем не є поважною, оскільки позивач мав право скористатися безкоштовною юридичною допомогою при відсутності правової освіти, законодавчі акти, на підставі яких приймалося рішення відповідачем є загальнодоступними, про розмір виплачуваної  допомоги знав щоразу при її отриманні.

          З огляду на викладене, позовні вимоги за період з 2009 року по 2010 роки підлягають залишенню без розгляду.

          Оскільки позивач та відповідач звільнені від сплати судового збору, судові витрати віднести на підставі ст.  94 КАС України на рахунок Державного бюджету України.

          Згідно ч.1 ст. 256 КАС України суд допускає постанову до негайного виконання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 46 Конституції України, ст.  48  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст..2, 9, 10, 11, 17, 69-72, 86, 88, 94, 99, 100, 128, 160-162, 167,183-2  КАС України,  суд, -        

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги  ОСОБА_1  до  управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації  про визнання дій  управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації  протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щорічної компенсації на оздоровлення у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2011 рік –задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації  Кіровоградської області щодо недонарахування та недоплати ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії суму одноразової допомоги на оздоровлення   за  2011 рік  на підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- неправомірними.

          Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації  Кіровоградської області  здійснити перерахунок та виплату  ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення   за  2011 рік  на підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  виходячи з п’яти мінімальних заробітних плат на день здійснення виплати з урахуванням виплаченого.   

             Позовні вимоги ОСОБА_1 Управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації  Кіровоградської області  заявлені за період з 2009 року по 2010 рік –залишити без розгляду

Постанову допустити до негайного виконання.

            Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                    В.В.Орінко