ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
25.03.08 р. Справа № 29/1
Суддя господарського суду Донецької області Гаврищук Т.Г.
при секретарі судового засідання Пашко О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Вугільна компанія “Шахта Красноармійська-Західна №1” м. Красноармійськ
про стягнення 6374,30 грн.
за участю представників сторін
від позивача – Андрєєнков А.В. – довір.
від відповідача – Малиновський Д.В., Десятерик В.І. – довір.
У судовому засіданні з 18.03.2008р. по
25.03.2008р. було оголошено перерву
Суть справи :
Позивач, Державне підприємство “Донецька залізниця”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Вугільна компанія “Шахта Красноармійська-Західна №1” про стягнення збору за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу в розмірі 5817,98 грн.
Додатковою заявою від 11.01.2008 р. позивач збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 6374,30 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на ст. 23 Статуту залізниць України, п.п. 1, 6 Правил оформлення перевізних документів”, затв. наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. № 863/5084, і вважає, що оскільки залізниця приймала до перевезення вантажі відповідача та надавала йому обов’язкові послуги, пов’язані з перевезенням, у вигляді дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу, відповідач повинен сплатити залізниці їх вартість.
Відповідач надав відзив, у якому проти позову заперечує з посиланням на ті обставини, що згідно договору № 514 від 14.12.2005 р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги позивач взяв на себе зобов’язання надавати додаткові послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, перелік яких вказується у доповненні до цього договору. У таблиці 4 п. 9 “Збори за виконання експедиторських операцій” розділу “ Тарифного керівництва № 1 під № 8 зазначено найменування експедиторської операції, тобто додаткової, необов”язкової й надаваної підприємству на його прохання. При підписанні додаткової угоди №4 до договору № 514 від 14.12.2005 р. позивач пропонував погодити послугу за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу, однак ця пропозиція залишилася не прийнятою. Відповідач також вважає, що поняття “візування”, зазначене в п. 1.6 Правил оформлення перевізних документів, не тотожно найменуванню експедиторської операції “Отримання від станції дозволу (візи) на перевезення й завантаження вантажу”.
Ухвалою суду від 20.02.2008 р. строк вирішення спору був продовжений за клопотанням сторін на один місяць відповідно до ст. 69 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив:
Між позивачем та відповідачем був укладений договір № 514 від 14.12.2005 р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Пунктом 2.3 цього договору встановлено, що залізниця зобов”язується здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з вантажовласником за перевезення вантажів і надані додаткові послуги, згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станції Удачна, Чумаково, Красноармійськ. Для проведення розрахунків і обліку сплачених сум залізниця відкриває для вантажовласника особовий рахунок з присвоєнням коду.
Згідно до п. 3.1 цього договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 04.01.2006 р.) розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за домовленістю сторін і зазначається в доповненні до цього договору.
У період з липня по грудень 2007р. відповідач здійснював відправлення вантажів зі станції Удачна, Донецької залізниці.
Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтями 306 та 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно до ст. 9 Закону України “Про залізничний транспорт“ від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.
У пунктах 57 та 58 Статуту залізниць України встановлено, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.
Розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за домовленістю сторін і зазначається в доповненні до договору про організацію перевезень вантажів.
Підпунктом "а" пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548 ”Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” визначено, що тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги встановлює Мінтрансзв'язку за погодженням з Мінекономіки і Мінфіном.
Наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 N 551 затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво N 1), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за N 828/4121. Тарифи на перевезення, розмір зборів і штрафів, наведені в Тарифному керівництві N 1, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої та вузької колій загальної мережі залізниць України, що включені в постійну експлуатацію, для всіх відправників і одержувачів вантажів.
Крім встановлених регульованих тарифів, у п. 26 розділу 1 Тарифного керівництва N 1 визначений перелік видів перевезень, робіт і послуг, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів і які провадяться за вільними тарифами, та визначаються безпосередньо за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству.
У розділі 2 Тарифного керівництва N 1 встановлені регульовані тарифи - збори за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів, до яких віднесено і збори за виконання експедиторських операцій, які надаються залізницями, в тому числі за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу - 0,6 грн. за документ (таблиця N 4).
Згідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затв. наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 863/5084, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).
За правилами п. 1.6 цих Правил оформлені відправником перевізні документи перевіряються і візуються начальником станції або уповноваженим ним працівником станції. Перевіркою встановлюються: наявність плану (дозволу) на перевезення, відсутність заборон і обмежень у даному напрямку перевезення, платоспроможність вантажовідправника, правильність заповнення бланків перевізних документів відповідно до цих Правил, наявність необхідних додаткових супровідних документів та дозволів на відправлення вантажу (митних, карантинних, санітарних та інших контролюючих органів).
Візування здійснюється після зазначеної перевірки і передує укладанню договору перевезення.
Пункт 3.1 Правил оформлення перевізних документів встановлює, що візування накладної здійснюється у разі надання дозволу на навантаження на місцях загального і незагального користування, таким чином, візування є обов'язковою додатковою операцією, пов'язаною з перевезенням, яка передує укладанню договору перевезення.
Слід врахувати, що без виконання додаткових операцій, зазначених у розділі 2 Тарифного керівництва N 1 вантаж не може бути навантажено та прийнято до перевезення або видано вантажоодержувачу на станції призначення.
З урахуванням викладеного суд вважає, що збір за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу є регульованим тарифом, розмір якого визначений у розділі 2 Тарифного керівництва № 1 і який не потребує погодження сторін. Згідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення, яка укладається між відправником та залізницею на користь одержувача. Тобто, належним чином оформлена залізнична накладна є угодою на перевезення вантажів залізничним транспортом, і на надання послуг по її візуванню не потрібно укладення окремого договору.
Відповідно до п. 2.5 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затв. наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 864/5085, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.
Згідно з накопичувальними картками позивач нарахував відповідачеві збір за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу на загальну суму 6374,30 грн. (з урахуванням ПДВ), у т.ч. за липень 2007 р. – 994,94 грн., за серпень 2007 р. – 893,52 грн., за вересень 2007 р. – 1059,72 грн., за жовтень 2007 р. – 1183,68 грн., за листопад 2007 р. – 1170,72 грн., за грудень 2007 р. – 1071,72 грн.
Від підписання наведених накопичувальних карток відповідач відмовився про, що позивачем складені відповідні акти загальної форми ГУ-23.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачеві збір за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу у сумі 6374,30 грн. За таких обставин вимоги позивача підлягають задоволенню.
Слід також зазначити, що Вищий господарський суд України в оглядовому листі від 29.11.2007 N 01-8/917 зазначив, що вантажовідправник повинен сплачувати залізниці збір за візування накладних.
Згідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись 908 Цивільного кодексу України, ст.306,307 Господарського кодексу України ст.ст. 57, 58 Статуту залізниць України, Правил оформлення перевізних документів, затв. наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 N 644, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р.за N 863/5084, ст.ст. 43, 32 – 34, 43, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
В И Р І Ш И В :
Позов Державного підприємства “Донецька залізниця” до Відкритого акціонерного товариства “Вугільна компанія “Шахта Красноармійська-Західна №1” про стягнення збору за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу у сумі 6374,30 грн. задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Вугільна компанія “Шахта Красноармійська-Західна №1” (85300, м. Красноармійськ, Донецької області, пл. Шибанкова, 1а, р/р 26008301620160 у Красноармійському відділенні АК ПІБ, МФО 334497, ЄДРПОУ 13498562) на користь Державного підприємства “Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул.. Артема, 68, р/р 260000000019 в Донецькій філії АБ “Експрес-Банк”, МФО 335838, ЄДРПОУ 01074957) збір за отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу у сумі 6374,30 грн., витрати по сплаченому держмиту у сумі 102,00 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 118,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частин рішення.
Суддя Гаврищук Т.Г.
Повний текст рішення оформлений та підписаний 26.03.2008 р.