Справа № 11-488/2006 року Головуючий в 1-й інстанції Герасимчук Н.П.
Категорія ст. 364 ч.2КК України Доповідач Курдзіль В.Й.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
Головуючого-судді Кульбаби В.М. суддів Курдзіля В.Й., Суслова МІ. участю прокурора Бардецького О.І. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією старшого помічника прокурора Білогірського району на вирок Білогірського районного суду від 23 травня 2006 року. Цим вироком
ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Квітневе Білогірського району, українку, громадянку України, з вищою освітою, пенсіонерку, мешканку АДРЕСА_1, не судиму, виправдано за ст.364 ч.2 КК України.
ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, українку, громадянку України, з вищою освітою, безробітну, одружену, на утриманні 1 дитина, мешканку АДРЕСА_2, не судиму, виправдано за ст.364 ч.2 КК України. ОСОБА_1 обвинувачувалася у тому, що працюючи ІНФОРМАЦІЯ_3 Білогірської РДА, зловживаючи службовим становищем, незаконно перерахувала управлінню праці і соціального захисту населення 5500 грн. на реконструкцію приміщення.
ОСОБА_2 обвинувачувалася у тому, що працюючи ІНФОРМАЦІЯ_4райдержадміністрації на порушення бюджетного законодавства, з отриманих коштів перерахувала 5350 грн. МП „Горинь" за будівельні матеріали та 150 грн. Білогірському МВКБ, за складання кошторису на реконструкцію адмінбудинку, 29 грудня 2003 р. Цим, на думку органу обвинувачення підсудними спричинені тяжкі наслідки. Виправдовуючи підсудних, суд зазначив, що їхня вина не доведена, оскільки вони виконували рішення десятої сесії Білогірської районної Ради за НОМЕР_1 „Про уточнення показників районного бюджету на 2003 р.", яким за рахунок капітальних вкладень з бюджету розвитку виділено 5.5 тис. грн. на реконструкцію приміщення під управління ПіСЗН (колишня філія банку „Україна").
В апеляції порушено питання про скасування вироку і повернення справи на додаткове розслідування.
Зазначається, що судом, висунуте підсудним обвинувачення не спростоване. Зокрема, не враховано те, що Актом перевірки проведеної Білогірським КРВ від 6 вересня 2005 року виявлено незаконне виділення та нецільове використання коштів місцевого бюджету.
Не перевірено з якої статті районного бюджету виділені зазначені 5500 грн., економічне обґрунтування цієї суми.
Не враховано і те, що на утримання будь-якої бюджетної установи кошторисом передбачено фінансування в тому числі і на реконструкцію, ремонт приміщення, а забезпечення цього з різних бюджетів заборонено.
На думку апелянта не взято до уваги те, що приміщення колишньої філії банку „Україна" є власністю Кабінету Міністрів України і передане в оперативне користування відділенню Держказначейства, а управління ним здійснюється Фондом Держмайна України.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора на гпШтгймання, засуджених на заперечення проти апеляції, вивчивши матеріали справи та наведені доводи, колегія суддів вважає апеляцію такою, що не підлягає до задоволення.
Висновок суду І інстанції про невинуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст. 364 ч.2 КК України відповідає матеріалам справи і ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах.
Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням 10-ї сесії Білогірської районної Ради за НОМЕР_1 „Про уточнення показників районного бюджету на 2003 р." управлінню праці та соціального захисту населення, за рахунок капітальних вкладень з бюджету розвитку виділено 5.5 тис. грн., для реконструкції приміщення.
Пунктом 4 цього рішення, фінансове управління очолюване на той час ОСОБА_1, було зобов'язане, на підставі проведених головними розпорядниками бюджетних уточнень до кошторисів внести зміни до розпису районного бюджету на 2003 рік.
Платіжними дорученнями НОМЕР_2 ця сума перерахована підпорядкованому ОСОБА_2 управлінню, на фінансування реконструкції приміщення.
Платіжними дорученнями НОМЕР_3, накладними від 9 січня 2004 р. підтверджено використання коштів на оплату за виготовлення кошторису і будматеріалів.
Наведені обставини підтверджені також показаннями свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.
З показань цих же свідків вбачається, що приміщення колишньої філії банку „Україна" фактично було передано управлінню праці та соціального захисту населення наприкінці 2003 р., а письмовим дорученням від 12 січня 2004 р. голови РДА зобов'язано ОСОБА_2 та керівника відділення Держказначейства в Білогірському районі забезпечити переселення підпорядкованих їм установ.
Підсудна ОСОБА_1винною себе не визнала і пояснила, що перерахувала дану суму управлінню ПіСЗН на виконання рішення районної ради.
Особистою зацікавленості у цьому не мала і не діяла в інтересах інших осіб.
Показання аналогічного змісту дала підсудна ОСОБА_2.
Крім того, підсудна пояснила, що ремонт приміщення проведено силами працівників управління, чим ще й зекономлені бюджетні кошти.
Ст. 73 п. 1 Законну України „Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що Акти ради ..., прийнятті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами.
Згаданим рішенням 10-ї сесії Білогірської районної ради від 26 грудня 2003 р. 5.5 тис. грн. виділено на реконструкцію приміщення управління ПтаСЗН.
Це рішення є чинним і власне на його виконання ОСОБА_1та ОСОБА_2, як посадові особи, і провели відповідні операції по перерахуванню та освоєнню даної суми.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що зазначена сума фактично і витрачена на ремонт приміщення управління ПтаСЗН.
Тому, висновки органу обвинувачення про заподіяння підсудними тяжких наслідків є сумнівними.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду про необхідність виправдання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за недоведеністю вини у зловживанні службовим становищем і заподіянні тяжких наслідків є обґрунтованим та підстав для скасування вироку не знаходить.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
виправдувальний вирок Білогірського районного суду від 23 травня 2006 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію старшого помічника прокурора Білогірського району - без задоволення.