Судове рішення #1887611
18/446

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


 06.03.2008                                                                                           № 18/446

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:             

             

 За участю представників:

 від позивача – Покровська О.Ю. – юрист,

від відповідача – Наєнко М.І. – юрист,

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Страхова компанія "Інкомстрах"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 05.12.2007

 у справі № 18/446  

 за позовом                               ЗАТ "Страхова компанія "АРМА"

 до                                                   ЗАТ "Страхова компанія "Інкомстрах"

             

                       

 про                                                  стягнення 326035,38 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2007р. у справі № 18/446 позов задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» на користь Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Арма» суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 193 116 грн. 34 коп., 14 539 грн. 59 коп. пені, 5 174 грн. 14 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 22 706 грн. 08 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 2 128 грн. 30 коп. витрат по сплаті держмита та 77 грн. 03 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову провадження у справі припинено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Зокрема він стверджує, що  позивачем порушені умови договору облігаторного перестрахування, а саме, відповідача не було повідомлено про страхові випадки.

Також він зазначає, що пунктом 4.1. договору передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється перестраховиком на підставі заяви на виплату страхового відшкодування, яка має бути подана перестраховиком не пізніше місяця з моменту здійснення виплати по оригінальному договору страхування. Відповідач вважає, що надані позивачем бордеро збитків не підтверджують належне виконання позивачем вимог п. 4.1. договору та не є підставою для виплати відповідачем своєї частки страхового відшкодування.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд з’ясував наступне:

Між сторонами 18.08.2002 р. укладений генеральний договір №13/08/02-АРМА облігаторного перестрахування, предметом якого є угода про пропорційне облігаторне перестрахування ризиків.

Розділом 2 договору передбачений механізм передачі ризиків у перестрахування. Згідно з п. 2.1. договору при передачі ризиків (об’єктів) в перестрахування, розподіл відповідальності здійснюється наступним чином:

а)  об’єм відповідальності перестрахувальника встановлюється у розмірі не менше 20% від кожного об’єкта страхування (у разі факультативного перестрахування (ретроцесії) - не менше 20% від відповідальності, прийнятої перестрахувальником);

б)  об’єм відповідальності перестраховика встановлюється у розмірі не більше 80% від кожного об’єкта страхування ( у разі факультативного перестрахування (ретроцесії) - не більше 80% від відповідальності, прийнятої перестрахувальником).

Пропорційний розподіл відповідальності по кожному окремому об’єкту, який передається в перестрахування зазначається в щомісячному бордеро ризиків з урахуванням умов, викладених у даному пункті.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що до п’ятого числа кожного місяця, наступного за звітним, перестрахувальник направляє перестраховикові бордеро ризиків, який містить відомості, характеризуючи ризики, що прийняті у страхування за звітний місяць. Бордеро ризиків є підставою для виплати перестраховиком належної перестрахувальникові частини страхової премії.

Відповідно до п. 2.4. договору протягом трьох робочих днів після отримання бордеро ризиків перестраховик зобов’язаний акцептувати його та передати акцептований екземпляр перестрахувальнику.

Згідно з актом заліку зустрічних однорідних вимог від 19.09.2006 р. сторони прийшли до згоди провести залік зустрічних однорідних вимог на суму 441 931,43 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем по виплаті чистини сум страхового відшкодування відповідно до бордеро збитків за звітний період з 01.07.2006 р. до31.08.2006 р. за договором облігаторного перестрахування №13/08/02 АРМА від 18.08.2002 р. у розмірі 172 471,50 грн. підлягає відшкодуванню протягом 10 днів після підписання даного акту.

Відповідно до частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Після підписання між сторонам акту заліку зустрічних однорідних вимог відповідачем були акцептовані бордеро збитків на суму 79 345,89 грн.

Відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, не сплатив на користь позивача свою частку страхового відшкодування.

Матеріалами справи підтверджується, що сума боргу відповідача перед позивачем складає 251 817,39 грн.

Позивачем були уточнені позовні вимоги, у зв’язку з чим заборгованість відповідача згідно з актом заліку зустрічних однорідних вимог від 19.09.2006 р. складає 172 471,50 грн.

Господарський суд м Києва, оцінивши подані сторонами докази прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з такою позицією місцевого господарського суду та вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного:

Згідно статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 12 Закону України «Про страхування» передбачено, що перестрахування – це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За прострочку платежу позивачем нарахована пеня у розмірі 14 539,59 грн., передбачена п. 6.2. договору.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем нарахована сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 193 116,34 грн. (172 471,50 грн. основного боргу + 20 644,84 грн. інфляційних втрат) та 5 174,14 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає, що посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що бордеро ризиків є не укладеними, оскільки в них не зазначена дата їх підписання є безпідставним, оскільки у кожному бордеро ризиків зазначено за який період вони складені.

Твердження відповідача про те, що позивачем не надсилались заяви про виплату страхового відшкодування також не беруться судом до уваги, оскільки пунктом 2.2. договору передбачено, що бордеро ризиків являються підставою для перерахування перестраховиком на користь перестрахувальника частини страхового відшкодування.

Всі бордеро ризиків акцептовані відповідачем, що свідчить про те, що останній погодився з тим, що страхові випадки відбулися та погодився з частиною розміру страхового відшкодування, що належить до сплати на користь позивача.                                                     

Також слід зазначити про те, що бордеро ризиків підписані вже після настання страхових випадків, а тому відповідач, акцептуючи їх, повністю погодився з умовами, на яких вони підписані.

Враховуючи ту обставину, що позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог, в якій він зменшив позовні вимоги до суму у розмірі 254 665,56 грн., колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано припинив провадження у справі в частині задоволення решти позовних вимог.

До того ж колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було вірно розподілені судові витрати та стягнуто з відповідача витрати позивача на оплату послуг адвоката.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –


ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2007р. у справі № 18/446 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» – без задоволення.

2.          Матеріали справи № 18/446 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      


 Судді                                                                                          



 11.03.08 (відправлено)


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація