Справа №2-3889/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

10 листопада 2011 року                                                                                 м.Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі  головуючого судді Кравченко О.Ю., при секретарі  Солод Т.О., за участю представника позивачки ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, розглянувши у відритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виселення з житлового будинку, -

ВСТАНОВИВ:

         Позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про виселення з житлового будинку, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. Цей будинок вона отримала у спадщину: від своєї матері отримала у спадщину 3/8 частки будинку, а після смерті брата – ще 5/8 частки будинку. Її брат - ОСОБА_4 проживав у будинку АДРЕСА_1 та приблизно у 1999 році познайомився з відповідачкою. ОСОБА_2 періодично приходила до брата у будинок, інколи залишилась ночувати. Приблизно у 2001 році ОСОБА_4 поїхав до Росії на заробітки та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у місті Краснодар. Про це їй стало відомо тільки на початку 2002 року. Відповідачка ОСОБА_2 самовільно зайняла будинок АДРЕСА_1 та розповідала, що ОСОБА_4 дозволив їй проживати у цьому будинку і деякий час приховувала відомості про смерть ОСОБА_4 Після смерті її брата відповідачка ОСОБА_2 відмовилась залишити будинок, документи на будинок та домову книгу сховала та їй не повернула. Звернення до працівників міліції з приводу виселення ОСОБА_2 з будинку не дали результатів. Все це призвело до того,  що вона всі ці роки по частинам збирала відповідні документи для оформлення спадщини на цей будинок. Тільки 04.08.2011 року вона нарешті отримала свідоцтво про право на спадщину. Після отримання документів, підтверджуючих її право власності на будинок, вона знову звернулась до ОСОБА_2 про виселення, але та відмовила їй у грубій формі і будинок її не впустила. Відповідачка порушує її право приватної власності на будинок АДРЕСА_1, оскільки ні позивачка, ні члени її сім’ї не можуть користуватися цим будинком. Відповідачка членом її сім’ї не являється, вона не укладала договір найму житлового будинку АДРЕСА_1, а самовільно зайняла його, і тому у відповідності до ст.116 Житлового Кодексу України підлягає примусовому виселенню.  Позивачка просить суд ухвалити рішення про примусове виселення відповідачки ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1.

          У судовому засіданні представник позивачки –адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові та просив їх задовольнити.

Відповідачка у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала та суду пояснила, що проживає у будинку АДРЕСА_1 з 1990 року з дозволу брата позивачки –ОСОБА_4, з яким вона знаходилась у цивільному шлюбі. Після того, як ОСОБА_4 помер, вона залишилася мешкати у будинку. У  задоволенні позову просила відмовити.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд  оцінює  докази  за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується    на    всебічному,    повному,    об'єктивному    та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вислухав пояснення сторін, проаналізувавши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.  

Відповідно до  ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.    

Згідно до ч.3 ст.116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення,  виселяють  без надання їм іншого жилого приміщення.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від  25.02.2011 року та 04.08.2011 року, що підтверджується витягами з державного реєстру права власності (а.с.6-7) та довідкою БТІ (а.с.30).

Будинок АДРЕСА_1 позивачка успадкувала після смерті своєї матері –ОСОБА_5 та брата –ОСОБА_4, що підтверджується відповідними свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими першою Державної нотаріальною конторою 25.02.2011 року та 04.08.2011 року (а.с.17-18).

У спірному будинку зареєстрована відповідачка, що підтверджується копією домової книги (а.с.13-15) та довідкою про склад сім’ї та реєстрацію (а.с.36).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.   

У судовому засіданні відповідачкою не надано доказів на підтвердження того, що вона мешкає у будинку з дозволу власниці будинку –позивачки ОСОБА_3

Діями відповідачки, яка відмовляється виселитися з будинку АДРЕСА_1 порушуються майнові права позивачки, тому вони повинні бути поновлені в судовому порядку.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1,3 ст.88 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню у доход держави судовий збір у сумі 8,50 грн. та на користь позивачки –витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.

На підставі  ст.ст. 319, 391 ЦК України, ст. 116 ЖК України, керуючись ст.ст. 3,8,10,60,88, 212-215 ЦПК України, суд –                                                                        

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виселення з житлового будинку – задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 з житлового будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 8,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.

Рішення суду набирає законної сили після  закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.    

 Суддя:

Рішення ухвалене та надруковане у нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

             Суддя: