У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
27.02.08 Справа №20/338/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Коробка Н.Д. , Хуторной В.М.
при секретарі судового засідання Лола Н.О.
за участю представників сторін
від позивача: Нестерець О.Г. довіреність № 12-30/20-150 від 11.01.08р., начальник управління
від відповідача: Губіцький І.Й, витяг з протоколу №1 від 22.02.07р. директор, Антоненко Ю.С. за дов. № б/н від27.02.08р., Минько І.В. за дов. № б/н від 27.02.08р.
від третьої особи 1: не з’явився
від третьої особи-2: не з’явився
від третьої особи-3: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 20/338/07 та апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області в особі управління Державного казначейства у Розівському районі Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, смт.Розівка, Розівський район Запорізька область
на рішення господарського суду Запорізької області від 08.11.2007р. у справі 20/338/07
за позовом Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області в особі управління Державного казначейства у Розівському районі Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, смт.Розівка, Розівський район Запорізька область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Авангард», с.Кузнецівка, Розівський район Запорізька область
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. ВАТ «Комиш-Зорянський елеватор», с.Комиш-Зоря, Куйбишевський район, Запорізька область
2. ВАТ «Розівський елеватор», смт.Розівка, Розівський район, Запорізька область
3.Куйбишевська міжрайонна державна податкова адміністрація Запорізької області, смт.Куйбишеве Запорізька область
про стягнення суми
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.01.2008р. апеляційна скарга прийнята та призначена до розгляду на 27.02.2008р.
Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду від 27.02.2008р. №343 справу №20/338/07 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Мойсеєнко Т.В., суддів Коробка Н.Д., Хуторной В.М. Даною колегією справу прийнято до провадження та винесено постанову.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за його згодою у судовому засіданні 27.02.2008р. оголошена тільки вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.11.2007р. у справі №20/338/07 (суддя Гандюкова Л.П.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що будь-яких документів, які б підтверджували подальшу передачу відповідачу від хлібоприймального підприємства пшениці на суму 8200грн., позивачем суду не надано. Даний факт встановлений також під час розгляду справи № 18/129/06 –АП і відповідно до ст. 35 ГПК України не потребує доведення при вирішенні справи №20/338/07. Заявлена сума пені не може бути визначена, як безпідставно отримана, оскільки пеня є видом відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.
Не погодившись з прийнятим у справі судовим рішенням, головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області в особі управління Державного казначейства у Розівському районі подало апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останнє просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 20.12.2007р. у справі № 22/404/07 в частині відмови у стягненні в Державний бюджет З ТОВ АФ«Авангард» коштів у сумі 8200грн. основного боргу , як безпідставно отриманого майна. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції невірно застосовано розпорядження КМУ від 19.09.97р. №515-р,Бюджетний кодекс та положення ст. 1212 ЦК України, бо відсутність договірних відносин та доказів отримання ТОВ АФ«Авангард» зерна в натурі із Державного резерву на суму 8200грн. і є отримання відповідачем насіннєвої позики без достатньої правової підстави. Місцевий господарський суд не дослідив факт передачі насіння на посів між відповідачем та Розівським елеватором. До фактів встановлених при розгляді справи № 18/129/06 –АП не можна застосовувати ст.35 ГПК України, оскільки предметом позову у цій справі були інші підстави позову, які не тотожні предмету спору у справі №20/338/07. Представник заявника у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції від 08.11.07р. у справі №20/338/07 законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу, як безпідставну, - без задоволення. Відповідач також зазначив, що позивач не надав доказів отримання чи набуття або збереження ТОВ АФ «Авангард» зерна пшениці у кількості 30050кг на суму 8200грн. Суд надав правильну оцінку документам наданим позивачем. Стосовно отримання позики, то ні у бухгалтерських документах підприємства, ні у актах перевірки державних контролюючих органів, зокрема податкової інспекції, ніде і ніколи за відповідачем не рахувалося боргу по зерновій позичці. Відповідачем зазначене у позові зерно пшениці не отримувалось фактично та не оприходувалось.
Куйбишевська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області у відзиві на апеляційну скаргу повністю підтримала доводи, наведені у скарзі позивача, та вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, у відзиві просить розглянути справу без присутності представника Куйбишевської МДПІ.
Треті особи 1 та 2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, відзиву не надіслали, у судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не сповістили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені апеляційним судом належним чином, про що свідчать наявні у справі поштові повідомлення про вручення ухвали про призначення апеляційної скарги до розгляду.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позовні вимоги про стягнення до Державного бюджету коштів у сумі 12367,24грн. з урахуванням уточнень від 20.09.2007р. (а.с.21,22,т.1) обґрунтовані ст.469 ЦК УРСР, ст.ст.16, 1212,1213 ЦК України.
Оскільки відносини з повернення відповідачем безпідставно отриманого майна виникли між сторонами після набрання чинності Цивільного кодексу України в редакції 2003р.,то до спірних відносин слід застосовувати Цивільний кодекс України, як то визначено у п.4 Прикінцевих та перехідних положень цього кодексу.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно з ст. 1213 цього Кодексу набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Виходячи зі змісту положень вищенаведених правових норм для їх застосування
необхідно, як правильно визначив суд першої інстанції, довести перш за все факт набуття або збереження особою майна і, по-друге, набуття цього майна без достатньої правової підстави.
Згідно зі ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У підтвердження своїх доводів казначейство надало акт №57 від 19.01.1998р., накладну витрат від 27.09.1997р. №387, товарно-транспортні накладні від 19.09.1997р. №119981, від 19.09.1997 №119982, від 20.09.1997 №119984, та довіреність від 19.08.1997р. ААЛ №509109 на ім’я Бондаренко В. В..
Однак, акт № 57 від 19.01.1998р.(а.с18,т1), копії товарно-транспортних накладних на перевезення хлібопродуктів автомобільним транспортом №№ 119981, 119982, 119984 (19-21,т.1), що виписані Камиш-Зорянським елеватором (вантажовідправником) Розівському елеватору (вантажоотримувачу), свідчать про відвантаження пшениці Розівському елеватору. Підписи відповідача на цих документах відсутні. Будь-яких інших документів, які б підтверджували подальшу передачу відповідачу хлібоприймальним підприємством пшениці у кількості 30050 на суму 8200грн. чи набуття відповідачем у будь-який інший засіб цієї пшениці в матеріалах справи відсутні і суду не надані. Не є належним доказом отримання відповідачем цієї пшениці і накладна витрат №387 від 27.09.1997р., що виписана Розівським елеватором КСП “Авангард”, бо на цій накладній відсутні підписи осіб, що видали або одержали товар.
Вказані обставини були встановлені і при розгляді справи № 18/129/06 – АП, де брали участь і сторони у даній справі, тому відповідно до ст.35 ГПК України, факти встановлені рішенням суду у справі № 18/129/06 –АП є преюдиціальними при вирішенні справи № 20/338/07.
Також колегія вважає, що судом першої інстанції вірно не прийнято, як доказ набуття чи збереження відповідачем майна без достатньої правової підстави, довіреність від 19.08.1997р. серії ААЛ №509109 на ім’я Бондаренко В. В., оригінал якої не надано, та акт звірки заборгованості, підписаний лише керівником ВАТ “Розівський елеватор” та ВДК у Розівському районі. Крім того, довіреність на ім’я Бондаренко В. В., на яку посилається позивач, серії ААЛ №509109 видана 19.08.1997р., дійсна до 25.08.1997р., тоді як розпорядження Кабінету Міністрів України №515-р “Про виділення з державних ресурсів насіння озимих зернових культур для осінньої сівби 1997 року” датоване 19.09.1997р.
Крім того, позивач не обґрунтував, яким чином порушені його права та не довів, що він є належним позивачем з підстав, заявлених у позові, а саме: ст.1212 ЦК України.
Відповідно до ст.1212 ЦК України майно набуте особою безпідставно або без достатньої правової підстави, остання зобов'язана повернути потерпілому.
Позивач не довів, що в даному випадку він є потерпілою особою, власником чи особою, яка фактично передала вказане зерно пшениці відповідачу, або факт надання їй повноважень виступати від потерпілої особи.
Доводи казначейства про те, що ТОВ АФ “Авангард” було надано насіннєву позичку сортовим зерном пшениці “Альбатрос” в кількості 30050 кг на суму 8200грн. на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.09.1997 № 515-р “Про виділення з державних ресурсів насіння озимих зернових культур для осінньої сівби 1997 року” є безпідставним, оскільки вказане розпорядження не містить посилань на те, що саме відповідачу видавалася позичка зерном пшениці, і саме у кількості 30050кг. До того ж, відповідно до п. 1 цього розпорядження(а.с.105,т.1) ДАК «Хліб України» доручено виділити з державних ресурсів насіння озимих зернових культур обласним державним адміністраціям для відпуску сільськогосподарським товаровиробникам. Мінфіну на підставі поданих ДАК «Хліб України» документів відстрочити до 1 вересня 1998р.погашення заготівельними підприємствами бюджетної позички на суму еквівалентну вартості відпущеного в позичку насіння. Тобто погашення бюджетної позички покладалось на заготівельні підприємства, яке і повинно було укласти з сільгоспвиробником відповідний договір.
У випадку ж передання Розівським елеватором відповідачу зерна пшениці у кількості 30050кг без достатніх правових підстав, позивачем у справі про витребування зерна пшениці набутого безпідставно, виходячи з приписів ст.1212 ЦК України, повинен бути Розівський елеватор, а не казначейство.
Посилання заявника на сумісний наказ Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України, ДАК «Хліб України» № 70/54/18 від 04.03.97р. також не може бути прийняті до уваги, бо порядок затверджений цим наказом стосується надання позики на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997р., а не позички, що надавалася зерном.
Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції і щодо відмови у стягненні пені у сумі 4167,24 грн., як безпідставно отриманих коштів. Оскільки пеня, згідно ч.3 ст.549 ЦК України, є забезпеченням належного виконання боржником грошового зобов’язання. У відповідача не має грошових зобов’язань перед позивачем і взагалі заявлена до стягнення сума пені у розмірі 4167, 24 грн. не може бути визначена як безпідставно отримані чи збережені кошти.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.
Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області в особі управління Державного казначейства у Розівському районі Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, смт.Розівка, Розівський район Запорізька область залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 08.11.2007р. у справі 20/338/07 - без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Коробка Н.Д. Хуторной В.М.