ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

                 

24.03.08                                                                                           Справа  № 5/20-38

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого –судді  -  О.Л. Мирутенко

суддів                           -  Г.М. Гнатюк

                                     -  Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»

на рішення господарського  суду Волинської  області від 05.02.2008 року.    

у справі № 5/20-38

за позовом: Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»

до : ТзОВ «Т.І.О»

про: стягнення 189082,54 грн.

З участю представників:

від позивача – Бучко О.З. –представник (довіреність №61 від 28.12.2007р.)

від відповідача –не з’явився.

                                                                    ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.02.2008р., суддя Слупко В.Л., в позові Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»було відмовлено.

          З даним рішенням не погодився позивач –Акціонерний комерційний агропромисловий банк «Україна»та оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

          Відповідач - ТзОВ «Т.І.О»подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши думку апелянта, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 05.02.2008р. у справі №5/20-38 - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2000р. між банком «Україна»і ТзОВ «Т.І.О»був укладений договір відновлювальної кредитної лінії №9-1 в обсязі 100000 грн. строком на один рік (до 18.07.2001р.- п. 1.1. договору), згідно якого банк надає кредит шляхом оплати платіжних доручень та перерахування коштів на поточний рахунок, а товариство забезпечує повернення кредиту з виплатою відсотків, розмір яких визначається в додаткових угодах при кожній видачі позики.

Згідно додаткових угод №1-5 від 19.07.2000р., 26.10.2000р., 11.12.2000р., 15.01.2001р., 26.03.2001р. банк надав відповідачу кредит на загальну суму 141000 грн., та строк виконання зобов’язання згідно п. 2.1 сторонами визначено до 18.07.2001р.

Станом на 24.12.2007р. відповідачем зобов’язання виконано частково і згідно розрахунку позивача заборгованість ТзОВ «Т.І.О»перед банком становить 128820 грн., в т.ч. 62000 грн. заборгованості за відсотками. Крім того, позивачем нараховано 10135,73 грн. пені по кредиту, 24069,06 грн. пені по прострочених відсотках та 24057,39 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст.. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Відповідно до ч. 5 ст.. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заява про застосування строків позовної давності була зроблена відповідачем у відзиві на позовну заяву від 01.02.2008р. №3. (а.с. 41).

Таким чином після неповернення позичальником кредиту 18.07.2001р. позивач - Акціонерний комерційний агропромисловий банк «Україна»дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права та відповідно до ст. 261 ЦК України почався перебіг позовної давності, відповідно трирічний строк, в межах якого позивач міг звернутися до суду за захистом свого порушеного права сплив 17.07.2004р.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено строк позовної давності і дана обставина в зв’язку з заявою відповідача про її застосування, є підставою для відмови у позові, відповідно до ст..267 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 05.02.2008р. по справі №5/20-38 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають дійсним обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Рішення Господарського суду Волинської області від 05.02.2008 року у справі №5/20-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в господарський суд Волинської області.

Головуючий-суддя                                                                                 О.Л. Мирутенко  

Судді:                                                                                                Г.М. Гнатюк  

                                                                                                                           Н.М. Кравчук