ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"18" березня 2008 р. | Справа № 14/757/07 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.
суддів Сидоренко М.В.
Таценко Н.Б.
при секретарі судового засідання Скуділо О.В.
за участю представників сторін:
від позивача —Вовк О.І. - по довіреності;
від відповідача —Шень С.І. - по довіреності
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 17.01.2008р.
по справі № 14/757/07
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Дрогобицький завод автомобільних кранів”
до Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС”
про стягнення заборгованості у сумі 154504,33грн.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
У судовому засіданні 18.03.2008р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Встановив:
У листопаді 2007р. ВАТ “Дрогобицький завод автомобільних кранів” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ДП НАЕК “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” про стягнення з останнього 154504,33грн., з яких 127855,44грн. інфляційних втрат, 26648,88грн. - 3% річних за користування коштами, посилаючись на ст.625 ЦК України та непогашення відповідачем боргу, визнаного постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2002р. по справі №14/148, виконавче провадження по виконанню наказу за якою зупинено до вирішення по суті справи про банкрутство відповідача; спричинення позивачеві збитків простроченням виконання грошових зобов'язань боржником у вигляді інфляційних втрат та 3% річних за користування несвоєчасно повернутими коштами, що не є санкціями в розумінні ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, тому дія мораторію на задоволення вимог кредиторів на цей випадок не поширюється.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.01.2008р. (суддя Цвєткова П.В.) позов ВАТ “Дрогобицький завод автомобільних кранів” задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 127234,95грн. інфляційних, 26516,79грн. річних, 1537,50грн. держмита та 118грн. витрат на ІТЗ судового процесу; в решті позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване невиконанням відповідачем судового рішення від 15.10.2002р. по справі №14/148; пред'явленням позивачем вимоги про стягнення інфляційних у зв'язку зі знеціненням грошових коштів і річних, що є платою за користування цими коштами, на які дія мораторію не поширюється в розумінні ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; ненадісланням органам ДВС ухвали про припинення справи про банкрутство та невиконанням рішення суду добровільно; помилкове включення позивачем при розрахунку до суми заборгованості інфляційних та річних витрат по сплаті держмита та ІТЗ судового процесу.
Не погодившись з рішенням суду від 17.01.2008р. як винесеним з порушенням норм матеріального права, ДП НАЕК “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області скасувати та прийняти нове рішення. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неврахування судом ст.209 Цивільного кодексу УРСР 1963р., ст.614 Цивільного кодексу України, згідно приписів яких відповідач звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки його вина відсутня; відповідач не міг вчасно розрахуватися з позивачем у зв'язку з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення без змін у зв'язку з помилковістю доводів скаржника стосовно можливості застосування положень ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” на нарахування збитків від інфляції та річних, які за своєю правовою природою не є санкціями, а є збитками від знецінення грошових коштів та платою за користування ними, від сплати яких відповідач як боржник не звільняється виходячи з положень ч.1 ст.625 ЦК України.
В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, уточнивши, що просить за наслідками апеляційного перегляду рішення прийняти нове рішення про відмову у позові.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваного рішення, але вважає за необхідне рішення змінити виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв'язку з невиконанням ДП НАЕК “Енергоатом” зобов'язань за договором №07-2158/2000 від 24.02.2000р. на поставку продукції в номенклатурі згідно специфікації №1 від 24.02.2000р. постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2002р. по справі №14/148 частково задоволено позов ВАТ “Дрогобицький завод автомобільних кранів” (надалі —позивач, Товариство) до ДП НАЕК “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” (надалі —відповідач, ДП); присуджено до стягнення з ДП на користь Товариства 294630,96грн. основного боргу, 1349,80грн. держмита та 118грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
17.02.2003р. на виконання цієї постанови господарським судом Миколаївської області виданий наказ, за яким 10.04.2003р. державним виконавцем ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції було відкрите виконавче провадження.
10.04.2003р. виконавче провадження було зупинено у зв'язку з порушенням господарським судом м. Києва 07.02.2003р. справи про банкрутство відповідача, що підтверджується постановою про зупинення виконавчого провадження від 10.04.2003р.
Колегією суддів з матеріалів справи (відзиву на позов, додатків до апеляційної скарги) та пояснень представника скаржника в засіданні суду апеляційної інстанції також встановлено, що відносно ДП НАЕК “Енергоатом” справи про банкрутство порушувались декілька разів і відповідач, заперечуючи проти позову, ґрунтувався на твердженнях про порушення процедури банкрутства у справі №24/586-б, провадження у якій було порушено 21.09.2001р. господарським судом м. Києва.
Виходячи з встановленого судом апеляційної інстанції, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зробив висновки, що не відповідають обставинам справи, стосовно того, що судове рішення про стягнення з відповідача грошових коштів прийняте в результаті неналежного виконання договірних зобов'язань за договором №АП-84/00 від 09.02.2000р., а справа про банкрутство відповідача була порушена господарським судом м. Києва 07.03.1993р.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що станом на дату звернення позивача до суду з позовом, прийняття оскаржуваного рішення, які і на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції заборгованість ДП перед Товариством за договором про поставку №07-2158 від 24.02.2000р. у сумі 294630,96грн., котрий згідно п.7.1. діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, боржником добровільно не погашена, в примусовому порядку наказ господарського суду Миколаївської області від 17.02.2003р. не виконаний.
За цих обставин та враховуючи положення ч.2 ст.625 ЦК України місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про правомірність позиції позивача щодо нарахування збитків від інфляції та 3% річних за період у три роки (з листопада 2004р. по жовтень 2007р.) на суму боргу, підтверджену судовим рішенням, —294630,96грн.
Проте, правильно звернувши увагу на помилковість включення позивачем до суми заборгованості судових витрат у справі №14/148 і не погодившись у зв'язку з цим з розрахунками позивача, місцевий господарський суд не навів в оскаржуваному рішенні розрахунку присуджених до стягнення сум —127234,95грн. інфляційних та 26516,79грн. річних, що є підставою для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права —ч.2 ст.625 ЦК України і порушення норм процесуального права (ч.1 ст.43 ГПК України).
Адже відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком суду апеляційної інстанції збитки від інфляції складають: (294630,96 х 143,18 : 100) —294630,96 = 127221,65грн.; 3% річних —294630,96 х 3% х 1095 : 365 : 100 = 26516,79грн.
На підставі вищенаведеного, оскаржуване рішення має бути зміненим в частині присуджених до стягнення суми збитків від інфляції та розміру судових витрат у справі із стягненням з відповідача на користь Товариства 127221,65грн. збитків від інфляції, 26516,79грн. 3% річних, 1537,31грн. витрат по держмиту та 117,41грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм матеріального права (ст.209 ЦК УРСР, ст.614 ЦК України) є безпідставними, оскільки відсутність вини у порушенні стороною договірних зобов'язань враховується тільки у випадку звільнення від відповідальності у вигляді нарахування пені, штрафів, або застосування інших правових наслідків порушення зобов'язання згідно ст.611 ЦК України. Відповідач не врахував, що збитки від інфляції є особливим видом збитків, спричинених кредитору знеціненням грошових коштів, своєчасно не сплаченими боржником, а 3% річних —платою боржника за користування цими коштами, останній згідно ч.1 ст.625 ЦК України не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Місцевий господарський суд також обґрунтовано відхилив доводи відповідача стосовно розповсюдження дії мораторія на задоволення вимог кредиторів на нарахування інфляційних збитків та 3% річних і правильно застосував при цьому ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, тому колегія суддів аналогічні доводи апеляційної скарги не приймає до уваги.
На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення змінює в частині присуджених до стягнення з відповідача сум інфляційних збитків та судових витрат у справі.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Миколаївської області змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
“Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” на користь Відкритого акціонерного товариства “Дрогобицький завод автомобільних кранів” 127221,65грн. збитків від інфляції, 26516,79грн. 3% річних, 1537,31грн. витрат по держмиту та 117,41грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
В решті позовних вимог відмовити.”
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Мишкіна М.А.
Судді: Сидоренко М.В.
Таценко Н.Б.