Справа № 1407/2-585/11
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
іменем України
"14" квітня 2011 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого –судді Вуїва О.В., при секретарі –Кашарайло А.А.,
за участю: представника позивача –Виставного В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказував, що 25 квітня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк»(правонаступником якого є позивач) та відповідачем був укладений кредитний договір №NKXRRX10000345, відповідно до якого банк надав останньому кредитні кошти в розмрі 1 216,80 грн. на строк до 25 квітня 2008 року, а відповідач зобов’язався вчасно повернути суму кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 12 % річних від суми залишку заборгованості та комісію в розмірі 29,81 грн. щомісячно.
Наслідками порушення його умов в частині своєчасного виконання зобов’язань позичальником є право позивача вимагати від боржника сплату на прострочену суму підвищених процентів – 15,17 % в місяць та стягнення з нього неустойки (штрафів та пені).
Проте позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту, процентів за користування ним та комісії виконував не належним чином в зв’язку з чим станом на 18 лютого 2011 року виникла заборгованість по кредитному договору на загальну суму 16 253,74 грн., в тому числі:
- заборгованість по кредиту –1216,80 грн.;
- заборгованість по процентам –6 963,94 грн.;
- заборгованість по комісії –327,91 грн.,
- нарахованої пені в розмірі 6 494,91 грн.;
- нарахованих штрафів в загальному розмірі 1250,18 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_2 в повному обсязі.
Своєю ухвалою від 13 квітня 2011 року суд закрив провадження в справі щодо вимог банку про стягнення з позичальника заборгованості по кредиту, комісії, а також щодо вимог про стягнення заборгованості по процентам та пені за період з 25 квітня 2007 року по 07 травня 2008 року.
В судовому засіданні представник позивача Виставний В.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання двічі не з’явився, судом відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України вважається належним чином про час та місце розгляду справи повідомленим, причину неявки суду не повідомив.
Суд вважає за необхідне ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, оглянувши матеріали цивільної справи №2-1211/2008 р. за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд прийшов до наступного.
Зокрема судом встановлено, що 25 квітня 2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк»(правонаступником якого є позивач) уклав у письмовій формі з ОСОБА_2 кредитний договір №NKXRRX10000345 в якому сторони узгодили всі його умови.
Договір складається з письмової заяви позичальника з відмітками банку, а також Умов надання споживчого кредиту фізичним особам (далі –Умов).
Відповідно до договору банк зобов’язався видати, а в подальшому видав позичальнику на споживчі потреби кредит в сумі 1216,80 гривень на строк до 25 квітня 2008 року включно.
Зі своєї сторони позичальник зобов’язався щомісячно (в період з 10 по 15 число кожного місяця), частинами повертати отриманий кредит, сплачувати проценти за користування ним в розмірі 1,0 % на місяць від суми залишку заборгованості по кредиту, а також сплачувати щомісячну винагороду за надання фінансового інструменту (комісію) в розмірі 29,81 грн., а всього вносити 138,02 грн. щомісячно
Згідно договору наслідками порушення його умов щодо своєчасного виконання зобов’язань позичальником є сплата ним банку підвищених відсотків на прострочену суму кредиту в розмірі 15,17 % на місяць, а також пені в розмірі 1,25 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше 1 грн. за кожний день прострочення платежу та штрафу в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 липня 2008 року з ОСОБА_2 на користь позивача було стягнуто заборгованість за цим договором, що утворилася за період з 25 квітня 2007 року по 07 травня 2008 року, тобто за весь період дії кредитного договору в загальному розмірі 2 764,24 грн., в тому числі заборгованість за кредитом в сумі 1 216,80 грн., заборгованість по процентам в сумі 1 033,80 грн., заборгованість по комісії в сумі 327,91 грн., заборгованість по пені в сумі 185,73 грн.
Рішення набрало законної сили, проте в матеріалах справи та цивільної справи №2-1211/2008 р. відсутні докази його належного добровільного виконання боржником та докази щодо отримання стягувачем виконавчого листа та його примусового виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, незважаючи на припинення дії кредитного договору та стягнення боргу за ним судовим рішенням, банк з 07 травня 2008 року по 18 лютого 2011 року продовжував нараховувати позичальнику проценти та неустойку (штрафи та пеню).
Проте, як вбачається з п. 3.2.9 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, як складової частини кредитного договору, споживач повинен був повернути кредит та виконати усі обов’язки за договором до зазначеної в заяві про видачу кредиту дати його закінчення, тобто до 26 квітня 2008 року.
Згідно п.п. 3.2.9 та 4.6 Умов при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, така заборгованість в частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. Як вбачається зі змісту вищевказаних положень з цього моменту припиняється нарахування процентів та на прострочену суму нараховується виключно пеня, передбачена п. 6.1 Умов в розмірі 1,25 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше 1 грн. за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п. 6.5 Умов нарахування вказаної неустойки на прострочену суму здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов’язання повинно бути виконане.
Вказане положення узгоджується зі ст.ст. 546, 548-551 ЦК України, які вказують на те, що сторони зобов’язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов’язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в Законі або договорі.
Згідно ч. 1 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України в разі несвоєчасного повернення суми позики, позичальник не звільняється від виконання зобов’язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов’язання передбачені ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України.
Зокрема, відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Тому наявність рішення суду про стягнення боргу за грошовим зобов’язанням, що не було виконане вчасно, не може свідчити про припинення між сторонами зобов’язання до дня його фактичного виконання.
А оскільки сторонами в договорі чітко визначено наслідки невиконання зобов’язання в передбачений строк, тому саме такі наслідки підлягають застосуванню.
З врахуванням вказаних обставин з відповідача слід стягнути пеню.
Проте суд виходить з того, що банк здійснював нарахування боржнику пені за ставкою 0,15% за кожен день прострочення платежу (а.с. 4), а тому розмір пені за період з 07 травня 2008 року по 18 лютого 2011 року складає:
2 578,51 грн. загальна заборгованість за кредитом (що складається з 1216,80 грн. боргу за кредитом + 1 033,80 грн. боргу по процентам + 327,91 грн. боргу по комісії) х 0,15% (розмір пені) х 1 017 днів (кількість днів прострочення) = 3 935,79 грн.
Проте з врахуванням розміру боргу, який є значно меншим та з врахуванням положень ч. 3 ст. 551 ЦК України суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 2 000 грн.
Інші вимоги банку є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду, а саме 15 грн. витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи, а також 20 грн. державного мита.
Керуючись ст.ст. 88, 209, 212, 213, 214, 215, 226, 228, 233 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором –задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором №NKXRRX10000345 від 25 квітня 2007 року, а саме пеню, що утворилася за період з 07 травня 2008 року по 18 лютого 2011 року в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень, перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), а також в повернення 35 (тридцять п’ять) гривень судових витрат, перерахувавши вказану суму на розрахунковий рахунок (р/р 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570).
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.В. Вуїв