СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
18 березня 2008 року | Справа № 2-15/2487-2008 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Волкова К.В.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
представник позивача - Соломоха Вадим Олегович, довіреність № б/н від 17.03.08 - Фірма "Капітель Плюс";
представник відповідача - Мельніченко Тетяна Сергіївна, довіреність № б/н від 20.02.07 - Закрите акціонерне товариство "Златоуст";
розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Златоуст" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 07.03.2008 у справі № 2-15/2487-2008
за позовом Фірми "Капітель Плюс" (вул. Глінки/Ж. Дерюгіної, 57в/2а, Сімферополь, 950220)
до Закритого акціонерного товариства "Златоуст" (Дворцове шосе, 28, Алупка, 98676)
про стягнення 3996000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.03.2008 задоволені позовні вимоги Фірми "Капітель Плюс" до Закритого акціонерного товариства "Златоуст" про стягнення 3996000,00 грн.
З відповідача на користь позивача стягнено 3996000грн., а також судові витрати в сумі 25618грн.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача зі скаргою не погодився, вважає рішення господарського суду прийнятим на підставі закону, заснованим на повному і всебічному дослідженні обставин справи. Просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
06.07.2007 між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу туристичного продукту.
Пунктами 1.1, 1.3 Договору визначено, що його предметом є реалізація позивачу туристичного продукту, прийняття його позивачем та оплата на умовах дійсного Договору. Послуги представляють собою індивідуально визначений туристичний товар, який гарантує Продавцем Покупцю права на розміщення в Пансіонаті в межах встановленої квоти, на визначену кількість місць, у визначений період часу, по встановленій Договором ціні, а також по організації харчування, відвідуванню об'єктів культури, відпочинку, розваг, проведення семінарів, конференцій та інших заходів, а також супутніх послуг в той же період часу.
Додатком № 2 до Договору від 06.07.2007 визначений період надання послуг, який становить з 01.06.2008 по 30.09.2008.
Відповідно до пункту 5.1 договору, ціна Договору на момент укладення становить 3996000,00грн. (пункт 5.1 Договору).
Пунктом 6.12 Договору встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання за договором не допускається.
26.12.2007 в «Кримській газеті»№ 238(18083) було опубліковано оголошення про прийняття рішення загальними зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства «Златоуст»від 30.08.2007 про ліквідацію товариства та призначення ліквідаційної комісії. Крім того, був встановлений строк прийняття претензій кредиторів протягом двох місяців, з моменту опублікування інформації про ліквідацію.
Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються відповідно до закону.
З огляду на вищевикладене 18.01.2008, Фірмою "Капітель Плюс" було направлено претензію на адресу ліквідаційної комісії Закритого акціонерного товариства "Златоуст", в якій було зазначено про зобов'язання товариства сплатити Фірмі "Капітель Плюс" неустойку у розмірі ціни Договору, встановленої пунктом 5.1 Договору, яка складає 3996000,00грн. (а.с.30).
30.01.2008, Фірмою "Капітель Плюс" була повторно спрямована претензія на адресу ліквідаційної комісії Закритого акціонерного товариства "Златоуст", (а.с.31).
20.02.2008, відповідачем була надана відповідь, у якій Фірмі "Капітель Плюс" було відмовлено в задоволенні кредиторських вимог, що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду про стягнення неустойки у розмірі 3996000,00грн. за односторонню відмову від Договору.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачений принцип свободи договору, який полягає в тому, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно частині 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Вказане положення відповідає частині 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Згідно частині 4 статті 214 Цивільного кодексу України правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.
Пунктом 6.13 Договору встановлено, що при односторонній відмові сторони від виконання своїх зобов'язань за Договором, винна сторона сплачує стороні, що понесла збитки в тому числі втрачену вигоду, неустойку в розмірі ціни Договору, встановленої в пункті 5.1 Договору.
Частиною 2 статті 112 Цивільного кодексу України встановлено право кредитора у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Відповідно до частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно частині 1 статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
При таких обставинах, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першій інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.03.2008 у справі № 2-15/2487-2008 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Златоуст" залишити без задоволення.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді К.В. Волков
І.В. Черткова