Справа № 2-1022/11

Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М   У К Р А І Н И

 07.06.2011 Ленінський районний суд м.Донецька в складі :

головуючої судді                     Данилюк О.С.,

при секретарі                     Іншаковій О.Г.,

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючі свої вимоги тим, що 27 травня 2010 року, приблизно о 17:00 год. на подвіррі будинку АДРЕСА_1 її покусала собака породи «Алабай», що належить громадянину ОСОБА_2, завдавши тілесні ушкодження. За даним фактом ДІМ Ленінського РВ ДМ УМВС України у Донецькій області був складений і направлений на розгляд до суду адміністративний матеріал у відношенні ОСОБА_2 про вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 154 ч.2 КУпАП. 21.10.2010 року постановою судді Ленінського районного суду м. Донецька провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 за ст. 154 ч.2 КУпАП припинено на підставі п.7 ст. 247 КУпАП. При цьому у даній справі Ленінським районним судом м. Донецька в діях ОСОБА_2 встановлений склад адміністративного правопорушення.

Через отримані травми позивачка з 27.05.2010 року по 25.06.2010 року проходила курс лікування у Центральній міський клінічній лікарні № 6 м. Донецька з діагнозом: «Багаточисельні обширні укушені рани лівої кістки, н/з правого плеча, передньої брюшної стінки»При проходженні лікування нею були витрачені грошові кошти на придбання ліків на суму 538 грн.55 коп. Вважає, що ОСОБА_2, зобов`язаний відшкодувати їй дані грошові кошти, оскільки саме ОСОБА_2 порушив правила утримання собак, через що і трапився цей випадок. Так, у неї з відповідачем подвір`я спільного користування, однак вона своєї згоди на тримання собаки у дворі не надавала.

Крім завданої їй матеріальної шкоди ОСОБА_2 повинен відшкодувати їй і моральну шкоду, у зв’язку з чим вона звернулася до суду та просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 538 грн. 55 коп. та суму завданої моральної шкоди у розмірі 4 000 тис. грн., а також понесені судові витрати.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві. Крім того, пояснила, що даний випадок стався на спільному її та відповідача подвір»ї, де собака утримується на цепу біля спільних воріт. Собаку було придбано відповідачем 6-7 років потому без її на те згоди. Собака агресивна, вже нападала на її сина. Втім, відповідач відмовляється утримувати собаку у вольєрі. Для того, щоб її відвідувачам, як то знайомим, лікарям, потрапити до неї в будинок, вона кожного разу вимушена утримувати собаку за цеп. 27.05.2010р.о16 годині до неї прийшов її знайомий ОСОБА_4 Щоб він зайшов у будинок, позивачка утримувала собаку. Коли ОСОБА_4 через годину уходив, вона знову пішла притримати собаку. При цьому вона спокійно підійшла до собаки, взяла її за ошийок, і в цю мить собака несподівано кинулась на неї. Кричати вона почала, коли зрозуміла, що трапилось. Вирвавшись від собаки, вона побачила кров на зап»ястку лівої руки, вище ліктя на правій руці та на животі. З будинку відповідача на крик вийшла його дружина, яка перекисом водню промила їй руку. До лікарні її відвіз ОСОБА_4 Там при огляді лікарем було встановлено, що в неї прокушена ліва долонь, рвана рана вище ліктя на правій руці, ссадина на животі. В лікарні їй промили та зашили рани на обох руках, зробили перев»язку. Лікарем їй були призначені антибіотики. Вона придбала перев»язочний матеріал, ліки за призначенням лікаря. Наступного дня вона була на прийомі у травматолога, де їй зробили необхідні аналізи крові, щеплення, перев»язку. Травматолога вона відвідувала протягом 2 тижнів доки не зняли шви. З 07.06.2010р. вона відвідувала фізіопроцедури. На теперішній час на місці укусів залишились жахливі шрами, завдяки фізіопроцедурам функції правої та лівої руки вдалось відновити, втім, вона не може напружувати руки, піднімати важкі речі. Підтвердила, що з цього приводу зверталась до міліції, де отримала направлення на експертизу. З висновком експерта згодна. Позивачка також пояснила, що даним випадком їй спричинені моральні страждання. Так, після цього вона не могла вільно користуватись власним подвір’ям, боючись собаки, додому поверталась через сусідський двір. Взагалі стала боятись собак. Багато незручностей їй спричиняли пов»язки, на які всі звертали увагу, через що вона вимушена була їх приховувати. Рани дуже боліли, через них вона не могла тривалий час робити звичні речі. Вважає, що 4 000 грн. буде достатнім відшкодуванням спричиненої їй моральної шкоди. Просила суд задовольнити заявлений нею позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що хоча і не був свідком події, вважає, що позивачка спровокувала собаку, а тому його провини у тому, що сталося, немає. Стверджував, що собака не агресивна, ні на кого ніколи не нападала. Завів він її з метою охорони подвір»я, утримує на цепу, який не достає до входу на двір на 2 метри. Також у собаки є вольєр. Пошкодження у позивачки бачив тільки на лівій руці. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача за ордером адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вважає, що в тому, що сталося з ОСОБА_1, відсутня провина ОСОБА_2 Заперечувала проти розміру заявленої матеріальної шкоди, оскільки така сума не підтверджується належним чином. Крім того, вважає розмір моральної шкоди занадто великим. Просила у задоволенні позову відмовити.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що 27.05.2010р. о 16.00 годині приходив додому до своєї знайомої ОСОБА_1, яка мешкає в будинку АДРЕСА_1. Вказав, що на цьому подвір»ї відповідачем утримується собака породи алабай. Раніше він там вже бував, та для того, щоб йому пройти в будинок позивачки, остання вимушена була тримати собаку за ошийок, бо інакше потрапити до будинку було неможливо –складалось враження, що собака може відірватись від цепі, якщо її не утримувати. Так було й того разу. Коли ж він виходив з будинку близько 17 години, ОСОБА_1 спокійно підійшла до собаки, щоб її потримати, собака не гавкала, втім, зненацька вона кинулась на позивачку. Лише після цього ОСОБА_1 почала кричати та вириватись. Він бачив, що у позивачки, коли вона вирвалась від собаки, був прокушений лівий зап»ясток, бачив кров, яка проступила на рукаві одягу вище ліктя на правій руці, а також кров на животі. Вказав, що він був єдиним свідком цієї події, стверджував, що позивачка жодним чином не провокувала собаку, при цьому раніше неодноразово скаржилась на її агресивну поведінку. Також пояснив, що він відвіз позивачку до лікарні, де останній була надана медична допомога.

Допитана в судовому засіданні експерт Донецького обласного бюро судово-медичних експертиз ОСОБА_5 пояснила, що дійсно оглядала позивачку та бачила всі пошкодження, які зафіксовані в акті судово-медичного дослідження № 2045 за її підписом. Підтвердила висновки свого дослідження, пояснивши, що деякі невідповідності в датах в акті дослідження виникли внаслідок описки через таку ж саму, на її думку, описку в амбулаторній картці позивачки щодо дати огляду травматолога.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідка, експерта, дослідивши матеріали даної справи, а також справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.. 156 ч. 2 КУпАП, прийшов до таких висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

27.05.2010р. о 17.00. на подвір»ї будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 покусала собака породи «Алабай», що належить громадянину ОСОБА_2, завдавши тілесні ушкодження. Вказаний факт не оспорюється сторонами та підтверджений матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 3-2254/2010  відносно ОСОБА_2 за ст. 156 ч. 2 КУпАП.

Згідно виписки з амбулаторної картки хворої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 27.05.2010р. внаслідок укусу собаки отримала травми - багаточисельні обширні укушені рани лівої кисті, н/з правого плеча, передньої брюшної стінки. З 28.05. до 25.06.2010р. знаходилась на амбулаторному лікуванні у травматолога ЦМКБ № 6, отримала щоденно перев»язки, анальгетики, протизапальну антибактеріальну терапію, пройшла курс фізіофункціонального лікування в ПОВЛ амбулаторно (а.с. 8).

Згідно акта судово-медичного дослідження (обстеження) № 2045, проведеного судово-медичним експертом Донецького обласного бюро судово-медичних експертиз ОСОБА_5, встановлені в ОСОБА_1 укушені рани лівої кисті, правого плеча та правого локтьового суглоба, передньої брюшної стінки утворились від дій тупо-загострених предметів, що могло мати місце в результаті укусу зубами тварини, можливо, у вказаний строк, та відносяться до пошкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоров»я.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України діяльність, пов»язана з використанням або утриманням службових собак, є джерелом підвищеної небезпеки. А шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об»єктом, використання або утримання якого створює підвищену небезпеку, якщо вона не доведе, що її було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з п. 2 Правил тримання собак, котів і хижих травин у населених пунктах Української РСР, затверджених спільно заступником міністра житлово-комунального господарства УРСР, заступником міністра сільського господарства УСРС та головним державним санітарним лікарем Української РСР 18.06.1980р, підприємства, установи, організації і громадяни, власники собак, котів і хижих тварин зобов»язані суворо дотримуватися санітарно-гігієнічних норм і правил їх утримання при умові обов»язкового забезпечення безпеки людей; п. 20 передбачено, що порушення цих Правил громадянами, які є власниками собак, котів і хижих тварин, несуть відповідальність у встановленому порядку.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 при утриманні собаки на подвір»ї були порушені вищезгадані Правила, оскільки не була належним чином забезпечена безпека мешканців подвір»я, зокрема, ОСОБА_1, з огляду на що ОСОБА_2 повинен нести за це відповідальність. При цьому жодних умисних дій з боку позивачки, які б сприяли спричиненню шкоди, в ході розгляду справи встановлено не було.

Згідно з призначеннями травматолога, які містяться в медичній картці ОСОБА_1 (а.с. 28-40), позивачкою були придбані ліки, що підтверджується фіскальними чеками (а.с. 10-11) на загальну суму 538 грн. 55 коп. При цьому суд вважає за необхідне зменшити вказану суму на 21 грн. 50 коп., оскільки з фіскального чеку від 03.06.2010р. ООО «Донбасс-фармація- трейдінг»наданого на підтвердження даної суми, не зрозуміло, що саме було придбано позивачкою.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 у рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню 517 гривень 05 копійок.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину діями іншої особи, яка порушили його законні права, відшкодовується особою, яка спричинила шкоду. При цьому п. 1 ч. 2 вказаної статті зазначає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано ушкодженням здоров»я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Як роз’яснено у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року “Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань або негативних явищ, спричинених фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Обговорюючи питання про заявлену позивачкою моральну шкоду, у рахунок компенсації якої відповідачу пред’явлена сума у 4 000 гривень, суд, враховуючи зміст заявлених позовних вимог, характер діяння, яким позивачці була спричинена шкода, її страждання, негативні наслідки, вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 1 000 грн., оскільки саме таку суму суд вважає співмірною спричиненій моральній шкоді.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивачки сплачений нею судовий збір за подачу позовної заяви до суду у сумі 51 гривня, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 60 гривень.

На підставі ст.ст. 1187, 1167 ЦК України, п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року “Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” зі змінами та доповненнями, п.п. 2, 20 Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР», затверджених спільно заступником міністра житлово-комунального господарства УРСР, заступником міністра сільського господарства УСРС та головним державним санітарним лікарем Української РСР 18.06.1980р,, керуючись ст.ст. 10, 11,60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 517 грн. 05 коп., моральної шкоди – 1 000 грн., а всього 1517 (одна тисяча п”ятсот сімнадцять) грн. 05 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати –судовий збір в розмірі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –60 грн., а всього 111 ( сто одинадцять) грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецька шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:                                                                                О. С. Данилюк