СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
20 березня 2008 року | Справа № 2-14/10301-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Гонтаря В.І.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Карасьова Костянтина Миколайовича, довіреність № 014-Д від 03.01.08;
відповідача: Кирилова Сергія Олександровича, довіреність № 94/1 від 19.06.07;
розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Будинок торгівлі-2000" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Курапова З.І.) від 13.12.2007 у справі № 2-14/10301-2007
за позовом відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95034)
до комунального підприємства "Будинок торгівлі-2000" (вул. Блюхера 22-а,Ялта,98604)
про стягнення 82989,50 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2007 у справі № 2-14/10301-2007 позов задоволено частково.
В основу рішення були покладені загальні норми господарського та цивільного права, а саме статті 525, 526 Цивільного кодексу України, які регулюють зобов’язальні правовідносини сторін.
Суд дійшов висновку про те, що у період з 17 листопада по 17 грудня 2006 року відповідач допустив перевищення договірної величини споживання електричної енергії, а тому стягнув з нього суму боргу за спожиту електроенергію та певну суму штрафних санкцій.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд необґрунтовано визнав встановленими обставини, що мають значення для справи та поклав їх в основу рішення.
Так, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції неправомірно врахував встановленим факт наявності заборгованості по оплаті за електричну енергію. Суд не зазначив на підставі яких доказів він дійшов такого висновку. При цьому, позивач всупереч вимогам статті 34 Господарського процесуального кодексу України таких доказів суду не надав, хоча комунальне підприємство "Будинок торгівлі-2000” на це посилалось під час розгляду справи у місцевому суді.
Також, відповідач посилається на положення пункту 6.41 Правил користування електричної енергією, згідно з якими постачальна організація під час процедури перевірки показників приладів обліку електроенергії повинна була укласти двосторонній акт із фіксуванням відповідних даних.
Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що відкрите акціонерне товариство "Крименерго" не надало суду розрахунок суми заборгованості. Так, з матеріалів справи, на думку відповідача, неможливо встановити за який період виникла заборгованість. У зв’язку з чим у відповідача немає можливості вирішити питання про дотримання позивачем строку позовної давності щодо заяви вимог у вигляді штрафу.
19 березня 2008 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 20 березня 2008 року.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга комунального підприємства "Будинок торгівлі-2000" підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 02.04.2001 відкрите акціонерне товариство “Крименерго” в особі Ялтинських електричних мереж (Енергопостачальна організація) і КП “Будинок торгівлі-2000” (Абонент) уклали договір № 1032 га користування електричної енергією.
Згідно п. 6 договору, цій договір укладений на строк до 31.12.2001, вступає в силу з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо не посупить заява однієї із сторін про його припинення або перегляд.
Відповідно до п.1.1. договору Енергопостачальна організація та Абонент зобов’язались користуватися цим Договором, тарифами, встановленими Урядом України, рішеннями Уряду, Правилами користування електричної енергією та іншими директивними документами, яки регламентують питання користування електричної енергією.
Судом також встановлено, що додаткової угодою від 02.04.2001 до договору № 1032 сторони внесли зміни в п.3.2.4. договору, яким передбачили, що відомості при об’ємі очікуваного споживання електричної енергії в наступному році Споживач зобов’язаний надати в Енергопостачальну організацію не пізніш 15 жовтня поточного року. У випадку ненадання Споживачем вказаних відомостей у встановлений строк, розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік встановлюється Енергопостачальної організацією на рівні відповідних періодів поточного року.
Згідно п.3.2.1. додаткової угоди від 02.04.2001 відповідач зобов’язаний знімати показники розрахункових засобів обліку щомісячно на розрахунковий день місяця і направлять звіт про витрати електричної енергії по встановленої формі в Енергопостачальну організацію з зазначенням розрахункових електролічильників і електролічильників субабонентів в наступні строки: зняття показників щомісячно на розрахункову дату 17 числа, надання звіту до 18 числа місяця датою розрахунку вважається.
Згідно п. 3.2.2. додаткової угоди датою розрахунку вважається 17 число місяця, граничної датою оплати рахунку вважається 22 число місяця. Споживач зобов’язаний протягом п’яти календарних днів після дати розрахунку оплатити одержаний в Енергопостачальної організації рахунок. У випадку несплати рахунку у встановлені строки Споживач вважається боржником і на суму боргу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до п. 3.2.7. додаткової угоди, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, Споживач платить Постачальнику п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини електричної енергії та потужності.
Частиною 5 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” передбачено, що у випадку споживання електричної енергії понад договірної величини за розрахунковий період споживачі оплачують енергопостачальнику двократну вартість різниці між фактично спожитої та договірної величини.
Відповідно до п. 4.4. Правил користування електричної енергією споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії, постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п’яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, у разі коригування за заявою споживача договірної величини споживання обсягу електричної здійснюється відповідне коригування договірної граничної величини споживання електричної енергії.
Згідно п. п. 2 п.10.2 Правил споживач електричної енергії зобов’язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
Згідно нарядам–актам прийому точки обліку електричної енергії 30 жовтня 2001 року відповідачу встановлені електролічильники № 155732, 079132, 334683, 267841. Електролічильники, прибори у схемі обліку та пломби на них прийняти на відповідальне зберігання представником споживача –відповідальним за електрогосподарство Г. Баранчук, про що є підписи представника споживача у актах.
Господарський суд першої інстанції вірно зазначив, що Договір № 1032 від 02.04.2001 не змінений і не розірваний, розрахункові засоби обліку № 155732, 079132, 334683, 267841 знаходяться на відповідальному зберіганні відповідача, тому відповідач несе відповідальність за облік електроенергії, своєчасність оплати та дотримання вимог договору та законодавства по споживанню електричної енергією у межах договірної величини.
Проте, судова колегія не може погодитися з доведеністю позовних вимог в частині визначення розміру (об’єму) спожитої електроенергії та взагалі доведеності факту наявності такого споживання.
Так, місцевий суд зазначив, що у період з 17 листопада по 17 грудня 2006 року відповідач допустив перевищення договірної величини споживання електричної енергії. При цьому, у судовому засіданні позивач пояснив, що таки відомості були складені представниками Ялтинського ГЕС ВАТ „Крименерго” під час контрольного зняття показників розрахункових засобів обліку, а саме з лічильників № 267841, №155732, № 334683, № 79132, № 86796 (аналогічні посилання є у запереченнях на відзив (том 1, а. с. 64). В обґрунтування цих доводів позивач посилається на аркуш паперу (том 1, а. с. 67), який має показники лічильників відповідача.
Однак, апеляційна інстанція не може прийняти такий доказ в якості належного, оскільки такий документ складений позивачем в односторонньому порядку та взагалі з його змісту не вбачається яким чином відкрите акціонерне товариство "Крименерго" розрахувало обсяг спожитої комунальним підприємством "Будинок торгівлі-2000" електроенергії. Зміст цього документу містить написані від руки цифри –показники лічильників на час оформлення документу, та надруковані показники лічильників з попередніми відомостями. Проте, яким чином із вказаних даних складається об’єм електричної енергії у розмірі 117187 квт\ч позивачем у цьому документі не зазначено.
Більш того, матеріали справи не містять розрахунок об’єму спожитої відповідачем енергії та представником позивача під час апеляційного провадження суду детально не роз’яснені.
При цьому, колегія суддів вважає хибними посилання відповідача в апеляційній скарзі на пункт 6.41. Правил користування електричної енергією, згідно з якими постачальна організація під час процедури перевірки показників приладів обліку електроенергії повинна була укласти двосторонній акт із фіксуванням відповідних даних. У даному випадку, цей пункт застосуванню не підлягає, оскільки він оформлюється лише при виявлені будь-яких порушень Правил або умов договору.
Однак, суд враховує положення частини 2 пункту 6.11. вищенаведених правил, згідно з якими покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації (основного споживача) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку.
Договором на постачання електроенергії не передбачений конкретно спосіб згоди з показами засобів обліку, а також зокрема незгоди.
Проте, з цієї норми, а також згідно ділового звичаю вбачається обов’язок сторін дотриматися способу фіксування показників засобів обліку електроенергії саме у вигляді двостороннього акту, у присутності повноважного представника споживача з його підписом (або відомостях про відмову від підпису).
Відповідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони мають довести суду обставини, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог або заперечень тими засобами доказування, якими мають бути підтверджені певні факти.
Таким чином, відсутність належного доказу яким визначений об’єм спожитої енергії та взагалі факту наявності такого споживання не дозволяє суду встановити обґрунтованість розміру позовних вимог.
Посилання позивача на факт отримання відповідачем відповідних рахунків само по собі не може свідчити про наявність такого боргу та згоди з цим споживача.
Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при недоведеності доводів позивача, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Будинок торгівлі-2000" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2007 у справі № 2-14/10301-2007 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У позові відкритого акціонерного товариства "Крименерго" до комунального підприємства "Будинок торгівлі-2000" про стягнення 82989,50 грн. –відмовити.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді В.І. Гонтар
Ю.В. Борисова