СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
19 березня 2008 року | Справа № 2-24/13205-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Гонтаря В.І.,
Борисової Ю.В.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Петросенка Ігоря Миколайовича, довіреність № 3 від 01.02.08;
позивача: Споденко Ірини Олександрівни, довіреність № б/н від 19.07.07;
відповідача: Базілевич Наталії Володимирівни, довіреність № 578/10/10-0 від 12.01.08;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 27.11.2007 у справі № 2-24/13205-2007А
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Палмалі" (пр. Гер. Сталінграда, 40, м. Севастополь,99059)
в особі Керченської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Палмалі" (вул. Пірогова, 29-31,Керч,98302)
до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко, 40,Керч,98300)
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Палмалі” в особі Керченської філії ТОВ „Палмалі” звернулось до господарського суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції м.Керчі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001071501\0 від 29.08.2007 року про донарахування податку на прибуток в сумі 149940,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7497,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.08.2007 року Державною податковою інспекцією у м. Керчі було проведено невиїзну документальну перевірку податкової звітності з податку на прибуток. За результатами перевірки складено акт № 1388, в якому зафіксовано порушення позивачем положень підпункту 4.1.6 пункту 4.1. статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” стосовно порушення податкового обліку в частині декларування у складі валових доходів грошових коштів, перерахованих головному підприємству.
Позивач вважає невірним висновок Державної податкової інспекції м.Керчі про те, що перераховані Керченською філією ТОВ „Палмалі” за перше півріччя 2007 року грошові кошти головному підприємству ТОВ „Палмалі” в сумі 921790,00 грн. повинні були враховуватися в податковому обліку Керченської філії як прибуток, зменшений на суму 322003,00 грн., які Керченська філія отримала за звітний період від головного підприємства. Позивач зазначає, що у податковому законодавстві філії та інші відокремлені підрозділи є самостійними платниками податку при тому, що законодавчо встановлений обов’язок відокремленого підрозділу перераховувати грошові кошти в іноземній валюті головному підприємству.
Постановою господарського суду АР Крим від 27.11.2007 року у справі № 2-24/13205-2007А позов товариства з обмеженою відповідальністю „Палмалі” в особі Керченської філії ТОВ „Палмалі” задоволено. Суд визнав нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001071501\0 від 29.08.2007 року.
При прийнятті постанови, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи та норми податкового законодавства, погодився з доводами позивача про невірне застосування Державною податковою інспекцією м. Керчі під час проведення перевірки положень Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах.
Не погодившись з постановою господарського суду АР Крим, Державна податкова інспекція м. Керчі звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, як винесену при неповному дослідженні фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального права, у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю „Палмалі” в особі Керченської філії ТОВ „Палмалі” відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
20 лютого 2008 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 19 березня 2008 року.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції виходячи з наступного.
22.08.2007 року Державною податковою інспекцією у м. Керчі було проведено невиїзну документальну перевірку податкової звітності з податку на прибуток. За результатами перевірки складено акт № 1388, в якому зафіксовано порушення позивачем положень підпункту 4.1.6 пункту 4.1. статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” стосовно порушення податкового обліку в частині декларування у складі валових доходів грошових коштів, перерахованих головному підприємству.
Надаючи правову оцінку доводам податкового органу щодо порушень позивачем положень Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, судова колегія виходить з наступного.
Судовою колегією встановлено, що Керченською філією до головного підприємства ТОВ „Палмалі” було перераховано суму в розмірі 921790,00 грн. отриманою від нерезидентів в результаті надання агентських послуг (комерційного представництва).
Відповідно до підпунктів 2.1.1, 2.1.3 пункту 2.1. статті 2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, платниками податку є:
- з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;
- філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, договори на надання агентських послуг укладені від імені юридичної особи –головного підприємства ТОВ „Палмалі”. Суми коштів, які на думку податкового органу Керченська філія ТОВ „Палмалі” мала вказати у якості власного доходу, являються коштами в іноземній валюті сплачені Агенту за договорами про надання агентських послуг –саме ТОВ „Палмалі”.
Судом першої інстанції вірно застосовано Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Національного банку України № 492 від 12.11.2003 року, пунктом 5.5 якої встановлено, що на поточний рахунок відокремленого підрозділу в іноземній валюті можуть зараховуватися валютні кошти за реалізовані товари і надані послуги у випадках, передбачених законодавством України, а також перераховані юридичною особою, яка створила відокремлений підрозділ, чи придбані на міжбанківському валютному ринку України.
Виторг, одержаний за товари (роботи, послуги) в іноземній валюті після зарахування на поточний рахунок відокремленого підрозділу протягом п'яти робочих днів (включаючи день зарахування виторгу на поточний рахунок відокремленого підрозділу), перераховується в повному обсязі на поточний рахунок юридичної особи, яка створила відокремлений підрозділ (через розподільчий рахунок, відкритий уповноваженим банком для цієї юридичної особи).
Судова колегія також вважає за необхідне звернути увагу на Лист Державної податкової адміністрації України № 7093/6/15-1116 від 06.11.2001 року „Щодо відображення в податковому обліку операцій з передачі коштів або майна між головним офісом та філіями”.
Так, у вказаному Листі зазначено, що відповідно до чинного законодавства, підприємство, що має філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, є єдиним власником всієї виробленої цими підрозділами продукції та доходів від її реалізації.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до статті 31 Цивільного кодексу Української РСР (статті 95 Цивільного кодексу України) філія не має статусу юридичної особи, проте має право укладати договори на підставі довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи, та залишати кошти від продажу товарів (робіт, послуг). Для здійснення юридичною особою господарської діяльності через свої філіали така юридична особа передає філіалам майно та кошти. Філія у визначений термін перераховує частину виручки від реалізації товарів (робіт послуг) до головного офісу, що підтверджується режимом дії поточного рахунка філії.
Стосовно оподаткування прибутку головного офісу, то у Листі Державної податкової адміністрації України № 7093/6/15-1116 від 06.11.2001 року також зазначено, що валові доходи згідно із статутом повинні формуватися з урахуванням коштів, які надходять від філій. До валових витрат включаються всі витрати, понесені головним підприємством від його імені і за його рахунок, незважаючи на той факт, що окремі з них прямо пов'язані з організацією господарської діяльності відповідних філій.
На підставі викладеного, судова колегія не може погодитись з доводами апеляційної скарги про невірне визначення судом першої інстанції фактичного статусу Керченської філії ТОВ „Палмалі”.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, у даному випадку відповідачем належним чином не спростовано того факту, що кошти, отримані за договорами про надання агентських послуг, являються прибутком сторони за договорами про надання агентських послуг, якою являється саме головне підприємство - ТОВ „Палмалі”, але ніяк не прибутком його структурного підрозділу. Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що кошти, отримані Керченською філією, являються транзитними та фактично належать головному підприємству - ТОВ „Палмалі”.
Згідно з частиною 3 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що головним підприємством - ТОВ „Палмалі” суму в розмірі 921790,00 грн. відображено у податковому обліку, як отриману від Керченської філії в першому півріччі 2007 року у якості прибутку, при тому, що сума 322003,00 грн. була перерахована від головного підприємства структурному підрозділу для компенсації витрат на його функціонування та вказана як валові витрати Товариства.
Згідно з пунктом 4.1. статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
На підставі викладених обставин, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача про те, що до складу валового доходу підприємства мають бути включені загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у зв’язку з чим, Керченська філія мала включити вказані кошти у склад доходу. Як зазначалось, продаж послуг здійснювала не Керченська філія, а юридична особа –головне підприємство - ТОВ „Палмалі”.
Тому, позовні вимоги позивача є підтверджені матеріалами справи та являються обґрунтованими, а їх задоволення судом першої інстанції є правомірним.
Статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що постанова суду першої інстанції у даній справі відповідає вимогам статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, підстави для її скасування або зміни відсутні.
Керуючись статтями 195, 198 п.1, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної республіки Крим від 27 листопада 2007 року у справі № 2-24/13205-2007А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді В.І. Гонтар
Ю.В. Борисова