Судове рішення #188695
Справа №22-1203/06р

 

Справа №22-1203/06р. Категорія

Головуючий у 1-ій інстанції: Кемінь В.Д.

Доповідач: Собослой Г.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

2006 року вересня місяця 07 дня Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого - Собослоя Г.Г., суддів: Бєлякова І.І., Боднар О.В., при секретарі Боклах Г.І., 'з участю представників Хустського територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів та інвалідів - ОСОБА_3, Томищ М.С.  та позивача - ОСОБА_1 і  його  представника ОСОБА_2, розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   в м.Ужгороді   цивільну   справу   за апеляційною     скаргою  Хустського      територіального     центру   по      обслуговуванню пенсіонерів та інвалідів на рішення Хустського районного суду від 7 червня 2006року по справі за позовом ОСОБА_1 до Хустського територіального центру по  обслуговуванню пенсіонерів  та інвалідів, третьої особи  без  самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

встановила:

 

У  березні  2006року  ОСОБА_1   звернувся  в   суд  із   вищезазначеним  позовом, мотивуючи тим, що наказом відповідача НОМЕР_1 звільнений з роботи по п.З ст.40 КЗпП України.

Звільнення вважає незаконним, так як в наказі не зазначено, який же саме дисциплінарний проступок став безпосередньо підставою для розірвання трудового договору за п.З ст.40 КЗпП України і за цією підставою працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Крім того, в порушення вимог ст. 149 КЗпП України при застосуванні дисциплінарних стягнень роботодавець не зажадав від нього письмових пояснень.

В процесі розгляду справи ОСОБА_1 збільшив свої позовні вимоги і просив

стягнути з відповідача на його користь 3205,76 грн. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, невиплачені 147 грн. премії за листопад 2005року, 59,60грн. надбавки за січень 2006року, 169,20 грн. надбавки за лютий 2006року та заподіяну моральну шкоду в розмірі 500грн. Моральна шкода полягає у створенні для нього та сім'ї фінансових труднощів, він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, що викликало у нього моральні переживання та втрату нормальних налагоджених життєвих зв'язків.                                                                                                                                          

Рішенням Хустського районного суду від 7 червня 2006року позов  задоволено частково.

 

Поновлено на роботі ОСОБА_1 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 Хустського територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів та інвалідів.

Стягнуто з Хустського територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів та інвалідів на користь ОСОБА_1 3205,76 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 147 грн. премії за листопад 2005року, 59,60 грн. надбавки за січень 2006року, 169,20грн. надбавки за лютий 2006року, заробітної плати 712 грн. за січень 2006року та на користь держави 51 грн. судового збору.

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, як такого, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки звільнення позивача по ст.40 п.З КЗпП України проведено у відповідності до чинного законодавства і суд не вправі був встановлювати в частині нарахування на користь позивача преміальних та надбавок, так як згідно з п.17 наказу Міністерства праці та соціальної політики №308/512 від 5.10.2005року, дозвіл на преміювання та встановлення надбавок до посадових окладів та виплату матеріальної допомоги керівникам закладу та їх заступникам за поданням керівника надає вищий орган управління, якому підпорядкований цей заклад і відповідачем таке подання подавалося, але вищестоящий орган не прийняв таке рішення.

Заслухавши пояснення представників відповідача - ОСОБА_3 та Томищ М.С., які підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, які просять рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із зміною в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та скасуванню рішення в частині стягнення премії та надбавок із відмовою в позові в цій частині із наступних підстав.

Відповідно до п.З ст.40 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може мати місце при систематичному невиконанні працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Наказом відповідача НОМЕР_1 ОСОБА_1 звільнено із посади ІНФОРМАЦІЯ_1 територіального центру з 2.03.2006року за п.З ст.40 КЗпП України.

Згідно ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Стаття 148 КЗпП України передбачає обчислення місячного строку для застосування стягнення з дня виявлення не факту (дії, бездіяльності), а саме проступку. Виявлення проступку означає не тільки виявлення факту (дії), але і встановлення працівника, який порушив трудові обов'язки, характеру правопорушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв'язку між правопорушенням та шкідливими наслідками, вини працівника.

З наказу відповідача про звільнення позивача із займаної посади відсутні в їх сукупності вищезазначені підстави, які необхідні для розірвання трудового договору по ст.40 п.З КЗпП України.

Крім того, в порушення вимог ст. 149 КЗпП України відповідач до' застосування дисциплінарного стягнення повинен зажадати від позивача письмові пояснення, що ним не було зроблено.

За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги   ОСОБА_1 та   поновив його   на   займаній посаді   і   рішення   в   цій   частині є законним і підстав для його зміни чи скасування в цій частині судова колегія не вбачає.

Разом з тим, судова колегія вважає, що рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід змінити та стягнути на користь позивача 2289грн. 28 коп. з урахуванням середньої заробітної плати за 2 останні місяці, з розрахунку наданого відповідачем, що передують місяцю звільнення.

Рішення суду в частині стягнення з відповідача в користь позивача 147 грн. премії за листопад 2005року, 59,60 грн. за січень 2006року, 169,20грн.надбавки за лютий 2006року, заробітної плати 712 грн. за січень 2006року підлягає скасуванню відповідно до п.З ч.І ст.309 ЦПК України з ухвалення нового рішення в цій частині, яким в позові слід відмовити, оскільки преміювання та встановлення надбавок до посадових окладів та виплату матеріальної допомоги керівникам та їх заступникам надає вищий орган управління і згідно відомостей нарахування заробітної плати, нарахована заробітна плата позивачу була виплачена.

Керуючись ст.ст. 309,316 ЦПК України, ст.ст. 40 п.З, 148,149 КЗпП України, судова колегія, -

рішила:

Апеляційну скаргу Хустського територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів та інвалідів  задовольнити частково.

Рішення Хустського районного суду від 7 червня 2006року в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3205, 76 грн. змінити та стягнути з Хустського територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів та інвалідів на користь ОСОБА_1 2289,28 (дві тисячі двісті вісімдесят дев'ять гривень двадцять вісім копійок) середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а в частині стягнення 147грн. премії за листопад 2005року, 59,60 грн. надбавки за січень 2006року, 169,20 грн. надбавки за лютий 2006року, заробітної плати 712 грн. за січень 2006року з Хустського територіального центру по обслуговуванню пенсіонерів та інвалідів на користь ОСОБА_1  скасувати і в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:                        (підпис)

Судді:                         (підписи)

суддя апеляційного суду Закарпатської області

Г.Г. Собослой.

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація