Справа №  2-567/11      

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

07 листопада 2011 року  Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим               у складі:                                                                                  головуючого судді  Шустової І.П.,

                                                                                                 при секретарі  Тукмачові С.В.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Алушта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

               ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що між ним та відповідачем 21.10.2010 року був укладений договір позики на суму 6000 грн.. На підтвердження передачі грошей відповідач надав розписку. У встановлений договором строк ОСОБА_2 гроші не повернув. Просить стягнути з відповідача суму боргу 6000 грн..

          Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

          Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи сповіщений належним чином через оголошення у пресі, причини неявки суду не повідомив.

          Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

          Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

          Відповідно до положень ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Судом встановлено, що 21.10.2010 року між сторонами був укладений договір позики, відповідно до умов яких позивач передав відповідачу 6000 грн., а відповідач зобов’язався повернути цю суму до 31.10.2010 року, а у випадку виникнення форс- мажорних зобов’язань –повернення грошей не пізніше 10.11.2010 року. У підтвердження отримання позичених грошей відповідачем була складена розписка (а.с. 4).  

          Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Однак до теперішнього часу ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконав.

          За таких обставин з відповідача підлягає стягненню сума боргу за договорами позики в розмірі 6000 грн..

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму від 31.03.1995 року № 4 зі змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно абзацу 2 п. 5 тієї ж Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Факт заподіяних моральних страждань позивачем жодним доказом підтверджений не був, тому суд дійшов висновку про залишення позовних вимог у цієї частині без задоволення.

          Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави державне мито в розмірі 1600 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн..  

          На підставі викладеного і, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 533, 1046-1050 ЦК України, п.п. 4, 5 Постанови Пленуму від 31.03.1995 року № 4 зі змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 10, 11, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 6000 (шість тисяч) грн..

Стягнути зі  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1720 грн..

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, передбаченому ч. 1 ст. 294 ЦПК України, протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя                                                                                     І.П.Шустова