Справа № 2-а-1701/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2011

Суддя   Бучацького    районного   суду Тернопільської  області Федорончук В.Б., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління  Пенсійного фонду України  в  Бучацькому  районі   про  визнання дій неправомірними та зобов’язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 20 березня  2011 року,  

В С Т А Н О В И В :

          20 вересня 2011 року позивачка  звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому району  (далі управління ПФУ) про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за останніх шість місяців.

          Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги за період з 20 березня  2011 року по 23 липня 2011 року  в межах строку звернення до суду, підлягають до задоволення, виходячи із наступних підстав.

          Судом встановлено, що позивач належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитина війни, що стверджується матеріалами справи.

          Згідно з вимогами ст. 6 Закону України №2195-ІV (у редакції від 18.11.2004) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.             

          Вимогами пп.2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року №107-VІ було змінено положення ст.6 Закону України  №2195-ІV.

          Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ці зміни визнані неконституційними, оскільки за правилами ч.2 ст.3 Закону України №2195-ІV державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

          Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Таким чином, положення пп.2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року припинили свою чинність відповідно з 22 травня 2008 року.

          З наведеного слідує, що починаючи з 22 травня 2008 року і по даний час діє положення ст. 6 Закону України №2195-ІV (у редакції від 18.11.2004 року), відповідно до якого позивачка має право на одержання підвищення до пенсії як дитина війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісячно.

          Однак, таке підвищення до пенсії позивачці виплачувалось у неповному розмірі у відповідності до вимог ст. 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка є підзаконним нормативно-правовим актом та її норми суперечать вимогам ст. 6 Закону України №2195-ІV.

          В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України №3491-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет  України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року. Пунктом 7 частини І зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норма статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Із цього випливає, що визначення порядку та розміру виплат зазначеній категорії громадян делеговано Кабінету Міністрів України. Так як одно предметна законодавча норма рівної ієрархії для вирішення цього спору прийнята пізніше як норма статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому застосуванню підлягає саме ця норма.

          На виконання цього положення Закон, п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року №745, яка набрала законної сили 23 липня 2011року, встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.  

          Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідачем було порушено права позивачки на виплату підвищення до пенсії, відповідно до вимог ст.6 Закону України  №2195-ІV у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 20 березня  2011 року по 23 липня 2011 року включно, тобто по час вступу в законну силу постанови КМУ №745 від 6 липня 2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», які підлягають захисту шляхом зобов’язання відповідача провести позивачці відповідні нарахування та виплату пенсії.

          Бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії є протиправною. Якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотриманні всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (Європейський Суд у рішенні від 08.11.2005 року п. 23).

          Відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань та не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

          Так, Європейський Суд у рішенні від 08.11.2005 року по справі «Кечко проти України» не прийняв до уваги аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

          Керуючись ст.ст.3,8,22,46,48,55,64,124,152 Конституції України, ст.ст. 2,18,70,71,79,86, 158,160-163,183-2  КАСУ  України, ст.1,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року №2195-IV (із змінами та доповненнями), ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Постановою КМУ №745 від 6 липня 2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», п.34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»за №7-93 від 21.01.1993 року,

П О С Т А Н О В И В:

          Позов задовольнити частково.

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Бучацькому районі провести нарахування та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительці АДРЕСА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року № 2195-IV у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 20 березня  2011 року по 23 липня 2011 року, з врахуванням виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

          Стягнути в користь ОСОБА_1 з державного бюджету України 3 гривні 40 копійок  судового збору.

          Дана постанова підлягає негайному виконанню.          

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.

          Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Бучацький районний суд шляхом подання  апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя:В. Б. Федорончук