УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року вересня 19 дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого Ященка В.А.
суддів Прокопенка О.Б. Олійника В.Б.
з участю прокурора Ярощук Ю.А.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Кролевецького районного суду, Сумської області від 7 липня 2006 року, яким,
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до вимог ст. 89 КК України раніше не засуджувався,
засуджений за ст. 187 ч.4 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.
Судом прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1:
30 319 грн.88 коп. матеріальної шкоди та 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2;
662 грн.50 коп. матеріальної шкоди та 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3;
157 грн.55 коп. матеріальної шкоди та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_4;
45 грн.53 коп. на користь експертної установи за проведені експертні дослідження.
Як зазначено у вироку, ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 19 листопада 2002 року у вечірній час, разом з особами, матеріали відносно яких
Справа № 11-723 Головуючий у першій інстанції: Бєгунова О.В.
Категорія: ст.187 ч.4 ККУ Доповідач: Ященко В.А.
виділені в окреме провадження, заздалегідь домовившись про вчинення нападу на будинок ОСОБА_2 АДРЕСА_1 з метою заволодіння коштовностями та грошима, маючи при собі шапки-маски, іграшковий металевий пістолет, металевий прут та скотч, прийшли до цього будинку і дочекавшись коли на їх дзвінок їм відкрили вхідні двері, увірвались до будинку де діючи спільно та узгоджено напали на ОСОБА_2, а також ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які знаходились у цьому будинку і застосовуючи насильство, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілих та погрожуючи застосуванням такого насильства шляхом демонстрації іграшкового пістолета та металевого прута, зв'язали та почали бити потерпілих, а також розбили телефон, з якого ОСОБА_4 намагалась викликати міліцію. В результаті нападу була збита з ніг, зв'язана та побита ОСОБА_3 і якій були заподіяні легкі тілесні ушкодження та з пальця руки була зірвана золота каблучка вартістю 380 грн., а з вуха золота сережка вартістю 143 грн. ОСОБА_2 були нанесені удари руками по голові та обличчю, а також металевим прутом в область голови, в результаті чого їй були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. ОСОБА_4 була силоміць покладена на підлогу та зв'язана скотчем, внаслідок чого отримала легкі тілесні ушкодження.
Подолавши таким чином опір потерпілих, ОСОБА_1 разом з іншими особами, матеріали відносно яких виділені у окреме провадження, заволодів ювелірними виробами з золота та грошима, які належать ОСОБА_2, на загальну суму 23 695 грн.80 коп.
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 зазначає, що суд не взяв до уваги наявності у нього на утриманні малолітньої дитини, позитивних характеристик, його явки з повинною та те, що у нього батьки пенсіонери які мають поганий стан здоров'я і призначив йому дуже суворе покарання, а тому він просить врахувати зазначені обставини та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України.
Вислухавши доповідь судді, думку засудженого який підтримав подану ним апеляцію та просив пом'якшити йому покарання, прокурора який вважав, що вирок суду необхідно залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені у апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочину при обставинах викладених у вироку, а також правильність юридичної кваліфікації дій засудженого в поданій апеляції під сумнів не ставиться.
Що стосується призначеного засудженому покарання, то на думку колегії це покарання призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України, при цьому судом у повному обсязі були ураховані всі ті пом'якшуючі покарання засудженого обставини на які він посилається у своїй апеляції і саме наявність зазначених обставин дали підстави суду призначити засудженому мінімальне покарання, яке передбачено санкцією ст. 187 ч.4 КК України.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду стосовно ОСОБА_1 є законним та обгрунтованим, а міра покарання яка призначена засудженому є справедливою і будь-яких передбачених законом підстав для задоволення апеляції засудженого та пом'якшення йому міри покарання, немає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.362,365,366,377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Кролевецького районного суду від 7 липня 2006 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляцію - без задоволення.