Справа № 11-713 2006р.        Головуючий у 1-й інстанції - Бакланов Р.В. Категорія - ст. 153 ч.2 КК       Доповідач - Крамаренко В.І. України

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року вересня 19 дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Прокопенка О.Б.,

суддів     - Крамаренка В.І., Пархоменко О.М.,

з участю

прокурора      - Варфоломеєвої Н.П.,

розглянула у судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за

апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Лебединського районного

суду Сумської області від 12 липня 2006р.

яким                                  ОСОБА_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, мешка­нець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, украї­нець, раніше засуджувався: 26.07.1998 року за ст.ст. 17, 94 КК України до 7 років 6 міся­ців позбавлення волі;

17.07.2003 року умовно-достроково звільне­ний на 8 місяців 24 дні,

засуджений за ст. 152 ч.З КК України до 7 років позбавлення волі; -   за ст. 153 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено до відбуття 7 років позбавлення волі.

Згідно зі ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднано 8 місяців 24 дні позбавлення волі невідбутих за попереднім вироком від 28.07.1998 року і остаточно за сукупністю вироків ОСОБА_1 призначено до відбування покарання у вигляді 7 років 8 місяців 24 дні позбавлення волі.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 28 липня 2003 року близько 2 годин, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння і знаходячись в квартирі ОСОБА_2 в ІНФОРМАЦІЯ_3 під погрозою застосування фізичного насильства вчинив зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_3, та насильно задовольнив статеву пристрасть неприродним способом.

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 вказує, що суд розглядаючи кримінальну справу не звернув увагу на покази потерпілої в судовому засіданні в яких вона вказувала, що він не ґвалтував. Крім цього ні під час досудового слідства, ні в судовому засіданні не було добуто ніяких доказів які підтверджували факт про те, що йому було відомо, що потерпіла є неповнолітньою. Окрім цього суд безпідставно приєднав до покарання призначеного за вказані злочини 8 місяців 24 дні невідбутих за попереднім вироком, так як за вироком від 10.02. 2004 року, яким був скасований Верховним Судом України, йому приєднано було лише 3 місяці. В зв"язку з суттєвими порушеннями вимог закону судом він прохає вирок суду скасувати і справу направити на новий судовий розгляд, так як суттєві порушення закону допущені судом /можливо усунути лише при новому розгляді справи.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1, який підтримав доводи поданої апеляції, міркування прокурора Варфоломеєвої Н.П. про необхідність залишення апеляції без задоволення, а вироку щодо ОСОБА_1 - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обгрунтованим.

Колегія судців вважає докази наведені у вироку на обгрунтування винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинних дій щодо потерпілої ОСОБА_3 достовірними, достатніми і допустимими.

Так, потерпіла ОСОБА_3 допитана в судовому засіданні суду першої інстанції підтвердила, що 28 липня 2003 року до неї зайшов син ОСОБА_2 і попрохав зайти до його матері. Коли вона зайшла до кухні квартири ОСОБА_2 помітила, що там крім господарки знаходились ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 які розпивали спиртні напої. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 стали примушували її випити спиртні напої. Вона відмовлялась, але вони примусили її випити спиртне. Через деякий час ОСОБА_1 примусив її зайти разом з ним до спальної кімнати підштовхуючи її при цьому. Знаходячись в спальній кімнаті ОСОБА_1 погрожуючи став вимагати щоб вона зняла з себе одяг, а в разі відмови це зробити пообіцяв викинути її через вікно з другого поверху. Вона змушена була підкоритись і ОСОБА_1 насильно зґвалтував її та задовільнив з нею статеву пристрасть неприродним способом.

Свідок ОСОБА_5 зазначив, що дійсно ОСОБА_1 примусив ОСОБА_3 випити спиртні напої, коли вони всі знаходились на кухні квартири ОСОБА_2. Дійсно коли ОСОБА_1 виходив з кухні та показував ОСОБА_6 наглядати за ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_7 зазначила, що 28.07.2003 року вона прийшла до ОСОБА_3 і остання плакала та пояснила, що її зґвалтували. Заспокоївши потерпілу вона пішла додому, але через деякий час до неї прийшла сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_8 і повідомила, що ОСОБА_3 взяла з собою лезо та побігла в лісопосадку. Знайшовши ОСОБА_3 вона забрала в неї лезо та викликала швидку допомогу.

З акту психологічної експертизи вбачається, що виявлені у ОСОБА_1 характерологічні особливості у вигляді акцентурації рис характеру, та стан простого алкогольного сп"яніння, яке знижує контроль над емоціями, біологічними потребами, відмічає здійснення соціально- не схвалюваних альтернативів поведінки - є психологічними факторами його сексуально-насильницької поведінки.

Рівень розумого розвитку та індивідуально-психологічних особливостей ОСОБА_1 свідчать, що він міг усвідомлювати факт того, що ОСОБА_3 є неповнолітньою. Виявлені у ОСОБА_1 індивідуально-психологічні особливості (брехливість, не щирість, скритність), установочно-захисний характер його відповідей могли суттєво вплинути на характер його показів (т.2 а.с.98-103).

Колегія суддів вважає, що суд, належним чином оцінивши ці та інші докази у справі, дійшов обгрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 під погрозою застосування фізичного насильства вчинив зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_3, та насильно задовольнив статеву пристрасть неприродним способом та правильно кваліфікував дії засудженого за ст.ст. 152 ч.З, 153 ч.2 КК України.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 про те, що він не скоював зґвалтування неповнолітньої потерпілої та не задовольняв з нею статеву пристрасть неприродним способом, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки вони повністю спростовуються належним чином зібраними, проаналізованими і оціненими судом доказами, які покладені в основу вироку.

Вирок суду щодо ОСОБА_1 за кожним обвинуваченням відповідає фактичним обставинам справи, грунтується на доказах і належно мотивований, як це передбачено ст.ст. 323,324,334 КПК України.

Покарання, яке призначено ОСОБА_1 з дотриманням вимог ст.65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для його пом"якшення колегія суддів не вбачає.

Вирок щодо ОСОБА_1 є законним і обгрунтованим, будь-яких передбачених ст.367 КПК України підстав для його скасування чи зміни при перевірці справи в апеляційному порядку не виявлено, а тому апеляція не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 12 липня 2006 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.