УХВАЛА
Іменем України
2006 року вересня 19 дня колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Прокопенка О.Б.
суддів - Рунова В.Ю., Сахнюка В.Г.
з участю прокурора - Кононенко К.М. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією прокурора Білопільського району Сумської області ОСОБА_1 на вирок Білопільського районного суду Сумської області від 23 червня 2006 p., за яким
ОСОБА_2, мешканець м.Білопілля Сумської області, раніше судимий : 1) 14.01.2004 р. Білопільським районним судом Сумської області за ст.ст. 185 ч.З, 69 КК України до штрафу в сумі 850 грн.
засуджений :
- за ч.З ст.296 КК України до позбавлення волі на строк два роки;
за ч.2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.
На підставі п.п. 2, 3 ст.76 КК України зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну проживання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь Білопільської ЦРЛ за стаціонарне лікування потерпілого 502,15 грн., на користь ОСОБА_3 - 324,05 грн.
За вироком ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він 30.03.2006 р. близько 19-00 години, перебуваючи на подвір'ї будинку АДРЕСА_1, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, під час з'ясування стосунків з ОСОБА_3 почав наносити удари останньому удари руками по голові та різним частинам тіла. Коли ОСОБА_3 втік до свого будинку, то ОСОБА_2, переслідуючи його та продовжуючи свої хуліганські дії, також зайшов до будинку, де, незважаючи на присутніх мешканців ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які в цей час відпочивали зі своїм неповнолітнім сином, продовжив наносити потерпілому удари по різним частинам тіла.
Під час хуліганських дій ОСОБА_4 неодноразово відтягував ОСОБА_2 від потерпілого ОСОБА_3, а ОСОБА_5 просила припинити побиття останнього, однак незважаючи на це, ОСОБА_2 викрикував нецензурні слова та висловлював погрози на їх адресу. Після того, як ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом зі своєю дитиною покинули будинок, ОСОБА_2 продовжив побиття ОСОБА_3, внаслідок чого останній втратив свідомість. Коли ОСОБА_3 знову прийшов до свідомості, то ОСОБА_2 продовжив його побиття.
Справа № 11 - 689 / 2006 р. Головуючий в 1-й інстанції - Конєва Л.К.
Категорія ст. 186 ч.2 КК України Доповідач - Рунов В.Ю.
В результаті вказаних вище дій ОСОБА_2, які продовжувались близько 20-30 хвилин потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В поданій апеляції прокурор Білопільського району Сумської області Вакула C.M., не оспорюючи юридичної кваліфікації дій засудженого та доведенності його вини, вважає, що ОСОБА_2 призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та його особі внаслідок м'якості. Зокрема, судом не узято до уваги те, що ОСОБА_2 має не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, не сплатив за попереднім вироком штраф, вчинив тяжкий злочин, передбачений ч.2 ст. 186 КК України, за місцем проживання характеризується задовільно, ніде не працює, не відшкодував заподіяну злочином шкоду. Крім того, суд при призначенні остаточного покарання не застосував до засудженого правила ст.71 КК України та не зазначив у резолютивній частині, в якій сумі на користь потерпілого ОСОБА_3 стягнута окремо матеріальна і моральна шкода. Просить скасувати вирок суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, та у зв'язку з невірним застосуванням норм кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Вислухавши доповідь судді, думку прокурора Кононенко К.М., яка підтримала апеляцію прокурора Білопільського району та просила скасувати вирок суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи поданої апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду 1-ї інстанції про доведенність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.З ст.296 і ч.2 ст. 186 КК України, за обставин, викладених у вироку, в апеляції прокурора не оспорюються.
Дії засудженого кваліфіковані вірно і сумніву у колегії суддів не викликають.
Що стосується доводів апеляції прокурора про невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості, то колегія суддів вважає їх цілком обгрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.
Зокрема, при призначенні засудженому ОСОБА_2 покарання суд 1-ї інстанції не в повній мірі врахував відповідно до вимог ст.65 КК України ступінь тяжкості вчинених ним злочинів та його особу, а також обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, та безпідставно, на думку колегії суддів, застосував ст.75 КК України і звільнив останнього від відбування покарання з випробуванням.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, будучи раніше судимим за скоєння тяжкого злочину, знову вчинив тяжкі злочини, його дії за своїм змістом відрізнялись зухвалістю та тривали значний проміжок часу, заподіяну потерпілому шкоду не відшкодував, за місцем проживання характеризується задовільно, ніде не працює, а тому призначене судом покарання є явно несправедливим внаслідок м'якості.
Крім того, судом 1-ї інстанції не були виконані вимоги ст.71 КК України («Призначення покарання за сукупністю вироків»), а саме до призначеного згідно ч.1 ст.70 КК України покарання суд повинен був повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком та визначити засудженому остаточне покарання, враховуючи при цьому положення ч.З ст.72 КК України, оскільки ОСОБА_2 після постановлення відносно нього вироку Білопільським районним судом Сумської області від 14.01.2004 p., але до повного відбуття призначеного за цим вироком покарання у виді штрафу, знову вчинив злочини, за які і був засуджений наступним вироком.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляцію прокурора та скасувати вирок суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та м'якістю призначеного покарання.
Керуючись ст.ст.362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора Білопільського району Сумської області ОСОБА_1 - задовольнити.
Вирок Білопільського районного суду Сумської області від 23 червня 2006 р. відносно ОСОБА_2 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та м'якістю призначеного покарання, а справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.
Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити - підписку про невиїзд.