Справа № 2-1703/11

РІШЕННЯ

                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2011 р. Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді                    Пепеляшкова О.С.

при секретарі                    Лапчинській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду № 18 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири спільною сумісною власністю та визнання подружжя покупцями,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернувся ОСОБА_1, який вказав, що перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі з 08.07.1995р., в якому подружжям було придбано АДРЕСА_1, та після уточнення позовних вимог просив поновити строк звернення до суду, пропущений з поважної причини, визнати спільною сумісною власністю квартиру АДРЕСА_1, визнати частково недійсним договір купівлі продажу №21627 квартири АДРЕСА_1, укладеного 09.10.1997р. на Одеській товарній біржі та зареєстрованої в МБТІ м.Одеси 20.10.1997р.; визнати покупцями по цьому договору купівлі продажу нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1, встановити порядок рішення, зобов’язавши МБТИ та РОН м.Одеси зареєструвати зміни в запис про право власності на спірну квартиру, вказавши власниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на викладені в позові обставини.

Відповідач та її представник до суду не з’явились, представник повідомлялась про час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, причини неявки суду повідомлені не були. В матеріалах справи наявні заперечення представника відповідача, в яких представник вважала позов необґрунтованим та просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що спірна квартира була придбана відповідачем за гроші, отримані від продажу АДРЕСА_2, приватизованою ОСОБА_2 ще до шлюбу.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що позов ОСОБА_1 має бути залишено без задоволення з наступних підстав.

Згідно копії свідоцтва, шлюб між сторонами було розірвано 01.11.1983р. (а.с. 19).

Відповідно також до копій свідоцтв, сторони знову уклали шлюб 08.07.1995р., який було згодом розірвано 26.01.2005р. (а.с. 18, 57).

Представником відповідача надано в якості додатків до заперечення копії ордеру на АДРЕСА_2 від 28.04.1988р. на ім’я ОСОБА_2 та неповну копію договору купівлі-продажу, посвідченого Одеською товарною біржею з відміткою про те, що АДРЕСА_3 зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.1997р. за № 706 на стор.114 в кн. 242пр. 20.10.1997р. (а.с. 139-140, 141-143).

Статті 71, 74, 75, 80 ЦК України в редакції 1963 року встановлюють загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), в три роки, яка застосовується судом незалежно від заяви сторін, та закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Суд критично ставиться до тверджень позивача, що він до 2010 року не знав, що не є співвласником квартири, оскільки жодного доказу в підтвердження поважності пропущення причин звернення ОСОБА_1 не наводить.

Як роз’яснив у своїй Постанові ПВСУ від 18.12.2009р. за N 14 „Про судове рішення у цивільній справі” суд, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Згідно положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яки вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, разом з тим позивачем не надано переконливих доказів про те, що ОСОБА_2 є власником спірної квартири, а додана представником відповідача до заперечень неповна копія біржового договору унеможливлює визначення всіх його істотних умов.

Крім вказаного, оцінюючи обґрунтованість вимог про визнання майна спільною власністю подружжя, суд виходить з того, що за ст. 227 ЦК України 1963р. (якій діяв на час існування спірних правовідносин) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, та що недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору й не передбачено в таких випадках іншої форми договору купівлі-продажу жилих будинків, зокрема на біржових торгах. Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови від 28.04.1978р. №3 (зі змінами, внесеними постановами від 25.12.1992р. №13 та від 25.05.1998р. №15) "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними, зокрема, договори купівлі-продажу жилого будинку чи його частини при придбанні на біржових торгах.

Позивач просить визнати спільним майном подружжя квартиру, придбану на біржі, проте доказів визнання вказаної угоди дійсною не наводить.

Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач –ст.30 ЦПК.

Сторони, крім прав та обов'язків, визначених ст. 27 ЦПК України, мають ще додаткові права, встановлені ст. 31 ЦПК України.

Відповідно до ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення у справі може постановлюватися лише щодо сторін.

Згідно положень ст.ст. 11, 31 ЦПК України право визначення предмета та підстав позову належить виключно позивачеві.

Таким чином вимоги про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири мають бути заявлені до всіх сторін угоди, яки є в цьому випадку належними відповідачами.

Виходячи з викладеного не підлягають задоволенню інші похідні вимоги ОСОБА_1 про визнання подружжя покупцями та визначення порядку виконання рішення суду, та позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири спільною сумісною власністю та визнання подружжя покупцями має бути залишена без задоволення, оскільки позов не доведено.

Судом не приймаються до уваги представника відповідача про те, що спірну квартиру було придбано за власні кошти відповідача від продажу попередньої квартири, оскільки доказів цього представник не наводить.

Керуючись статями 10, 11, 60, 61, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири спільною сумісною власністю та визнання подружжя покупцями–залишити без задоволення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя