01.03.2011                                                                      Справа №  2-а-281/11

Справа № 2«А»-281/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 березня 2011 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Підкурганний В.В., розглянувши у м. Вишгороді Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Вишгородському району Київської області про зобов’язання щодо проведення перерахунку та виплати пенсії,  

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України у Вишгородському району Київської області щодо відмови перерахунку пенсії відповідно до показника середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік, зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Вишгородському району Київської області провести перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до  Закону враховується для обчислення пенсії за 2009 рік з 01.06.2010 року, та зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Вишгородському району Київської області провести перерахунок та виплату грошового підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»з урахування виплачених сум з 01.01.2006 року та допустити негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що позивач відповідно до статтей 40,42 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»звернувся із заявою до відповідача про перерахунок пенсії. Відповідний перерахунок йому було проведено, але не правомірно, оскільки для розрахунку ним було застосовано показник заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік (1197 грн. 91 коп.), а не за 2009 рік (1650 грн. 43 коп.), як того вимагає стаття 42 Закону.

Позивач у доводах позовної заяви посилається на те, що при здійсненні перерахунку пенсії відповідач врахував показник середньої заробітної плати на застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік, що є порушенням вимог статті 40, частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»оскільки до розрахунку потрібно брати показник середньої заробітної плати за календарний рік, що передує року перерахунку, тобто за 2009 рік. Стверджує, що незважаючи на те, що був затверджений показник середньої заробітної плати в середньому на одну особу в сумі 1 650 грн. 43 коп., який має бути застосований при визначенні коефіцієнта заробітної плати за 2009 рік при призначенні пенсій у відповідності до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач, подавши письмові заперечення від 28 лютого 2011 року зазначив, що позивачу було відмовлено згідно норм чинного законодавства, тим самим права останнього вони не порушували. Крім того відповідач посилається на частину 2 статті 99 КАС України відповідно до якої відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушенні своїх прав, свобод та інтересів, тому, у задоволенні позову просить відмовити.   

Судом дослідивши та оцінивши матеріали справи встановив, що позивач перебуваючи на обліку у відповідача отримує пенсію, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем в письмових запереченнях.

Перебуваючи на обліку у відповідача позивач звернувся до відповідача про здійснення перерахунку пенсії згідно статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач своїм листом від 21 січня 2011 року №319/05 відмовив позивачу в задоволенні заяви, що підтверджується копією листа.

Суд вважає, що між сторонами виникли спірні публічно-правові відносини щодо відмови відповідача позивачу в здійсненні перерахунку.   

Визначивши спірні правовідносини суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Конституції України, зокрема, органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства в тому числі на виконання делегованих повноважень; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних  повноважень, крім  випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

          Статтею 9 КАС України, визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

          Так, у частині 1 статті 6 КАС України закріплено право кожної особи в порядку, встановленим Кодексом адміністративного судочинства, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права свободи або інтереси.

Згідно статті 18 КАСУ, місцевим загальним судам як  адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, одержання пенсійних виплат та інших соціальних виплат, допомоги, захисту, пільг, що вказує про належність позивача та правомірність його звернення.

Статтею 1832 КАС України, у тому числі, визначено особливості провадження у справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, а згідно статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.     

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, нарахування, виплати пенсії, визначені та закріплені в Законі України "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування,  визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.     

Пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду  України, відповідно до статті 10  Закону України "Про пенсійне забезпечення", який є центральним органом виконавчої влади і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені  в установленому порядку головні управління та управління в районах та містах, що підтверджує правомірність звернення позивача та належність відповідача.

Правомірність звернення позивача також підтверджується пунктом 15 Положення "Про Пенсійний фонд України", згідно якого Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління, яким є відповідач.

Згідно статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії; кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії; перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.     

Судом встановлено, що позивач має право на даний перерахунок, але відповідачем при цьому було застосовано не показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2009 рік (як передбачено Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»), а показник за 2007 рік (як передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року).   

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.   

Відмовляючи в задоволенні заяви позивачу відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року, але на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти (Закон України та постанова Кабінету Міністрів України), які по різному регулюють розмір показника середньої заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії, що суперечить ст.92 Конституції України, згідно якої встановлено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент –Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім –своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.     

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні зазначеного спору застосуванню підлягають положення Закону, а не постанови Кабінету Міністрів України.   

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачу є неправомірними.

Суд визнавши дії відповідача неправомірними вважає за необхідне задовольнити наступну вимогу позивача частково - зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплатити її позивачу.

Згідно статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п’ятою статті 48 цього Закону, провадиться в наступні строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії –з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.     

Позивач просить про перерахунок пенсії за період з 1 січня 2010 року.

Однак, відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, відповідач має провести перерахунок та виплату пенсії позивачеві з 4 серпня 2010 року по 4 лютого 2011 року.

Крім того, при вирішенні цієї справи суд застосовує Закон України „Про соціальний захист дітей війни ”, який набрав чинності 1 січня 2006 року і є чинним на час розгляду справи, та Конституцію України.

          Судом установлено, що позивач згідно ст. 1 Закону є дитиною війни, який знаходяться на обліку у відповідача, як пенсіонер та має право на державну соціальну підтримку в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, запроваджену з 1 січня 2006 року статті 6 цього ж  Закону.

           Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, нарахування, виплати пенсії, визначені та закріплені в Законі України "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Правомірність звернення позивача також підтверджується пунктом 15 Положення "Про Пенсійний фонд України", згідно якого Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління, яким є відповідач.

Суд зазначає, що відповідно до статей 21 і 22 Конституції України конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.

          Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” державні соціальні гарантії дітей війни встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

          Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі прав дітей на отримання соціальних виплат у вказаних вище розрахункових величинах.

          Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему,  пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень до них зокрема, належать й дійти війни, яким призначається доплата до пенсії за спеціальним законом про їх статус.

          У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів статтею 22 Конституції України не допускається.

          За висновком Конституційного Суду України зупинення законом України про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України не відповідає статтям 1,3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статі 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

          При цьому зазначено й те, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

          Таким чином, суд вважає, що дії Управління щодо невиплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам статті 6 Закону.

          Згідно статей 1 і 2 Закону України „Про прожитковий мінімум ” прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсій за віком, та який щорічно затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет на відповідний рік.

          При цьому прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом (ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ”), який визначається виключно законами України.

          Виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачу є неправомірними.

Позивач просить про перерахунок пенсії за період з 01.01.2006 року.

Однак, суд визнавши дії відповідача неправомірними вважає за необхідне задовольнити наступну вимогу позивача частково - зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплатити її позивачу в межах строку позовної давності з 4 серпня 2010 року до 4 лютого 2011 року.

В інший частині позову відмовити.   

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-160, 1832 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.   

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області    неправомірними щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з застосуванням показника середньої заробітної плати, в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні  за 2007 рік .   

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію   з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік на підставі статей 40, 42 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»   з 4 серпня 2010  року по 4 лютого 2011 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахування виплачених сум з 4 серпня 2010  року по 4 лютого 2011 року

В інший частині позову відмовити.    

На постанову суду може бути апеляційна скарга протягом десяти днів з дня її отримання.

Суддя