УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-1022/2006 р. Головуючий у першій інстанції Ступакова І.Г.
Доповідач Суворов В.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року вересня місяця 6 дня Судова колегія судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Одеської області
в складі:
головуючого - Суворова В.О.
суддів - Варикаші О.Д.
-Фальчука В.П.
у присутності секретаря - Пащенко Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Білгород-Дністровського міськ районного суду Одеської області від 26 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Овідіопольскої районної прокуратури Одеської області, Державного казначейства України про визнання завідомо неправдивими відповідей, зобов'язання прийняти заходи по розгляду скарг та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Овідіопольскої районної прокуратури, Білгород-Дністровського відділена» державного казначейства Міністерства фінансів України про стягнення моральної шкоди в розмірі 500 000 грн., заподіяної дачею завідомо неправдивими відповідей навернення; 13 травня 2005 року позивач змінив свої вимоги, та в якості відповідача по справі просив притягнути Державне казначейство України замість Білгород-Дністровського відділення державного казначейства Міністерства фінансів України.
Постановою суду першої інстанції від 26 квітня 2006 року в позові ОСОБА_1 до Овідіопольскої районної прокуратури Одеської області, Державного казначейства України про визнання завідомо неправдивими відповідей від 11 червня 2004 року, 18 червня 2004 року, 27 червня 2004 року Овідіопольскої районної прокуратури, зобов'язання прокурора Овідіопольскої районної прокуратури прийняти заходи по розгляду скарг ОСОБА_1 на дії . слідчого, повідомлення Генерального прокурора України про порушення прокурора Овідіопольскої районної прокуратури, стягнення з Овідіопольскої районної прокуратури моральної шкоди в розмірі 500 000 грн., та стягнення судових витрат з Овідіопольскої районної прокуратури та Державного Казначейства України - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування постанови суду і f першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, та ухвалення нової постанови якою задовольнити його позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судовою колегією встановлено, що на звернення ОСОБА_1 до прокуратури Овідіопольського району Одеської області 27 квітня 2004 року за підписом прокурора Овідіопольскої районної прокуратури надана відповідь, яка стосується руху кримінальної справи за обвинуваченням позивача за ознаками ст. ст. 84 ч.2, 172 ч.2, 194 ч.І КК України, та застосування до нього запобіжних заходів (а.с.9).
11 червня 2004 року на звернення позивача прокурором Овідіопольскої районної прокуратури Одеської області надана відповідь в якій він повідомив, що в зв'язку з вступом до законної сили КК України в редакції 2001 p., відповідно до якого покарання за злочини в яких він звинувачується більш м'яке, відповідно до ст. 277 ЦПК України буде винесена постанова про зміну обвинувачення в суді. Також в відповіді йшла мова про рух кримінальної справи в частині ознайомлення позивача з її матеріалами.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не надав будь-яких доказів, які свідчать про те, що вказані відповіді на його звернення порушують його законні права та являються свідомо неправдивими.
Відповідно до п.4 ст. 7, ст. 11 КАС України принципами адміністративного судочинства являється змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності та свободи в наданні ними суду своїх доказів і удоведеності їх переконливості.
Позивач не надав суду першої інстанції та судовій колегії будь-яких доказів, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги. Так позивач досилається на відтавіді відповідача на його звернення від 18 червня 2004 року та 27 червня 2004 року, однак ні свої звернення ні відповіді
позивач суду не надав.
З .відповіді від 27 квітня 2004 р. та 11червня 2004 р. судова колегія не вбачає неправдивих відомостей.
Відповідно до п.2 ст. 1167 ЦК України моральний збиток стягується незалежно від провини органа державної влади, якщо збиток заподіяний фізичній особі в результаті його незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного утримання під вартою, незаконної затримки, незаконного накладення адміністративного покарання у виді арешту або виправних робіт.
Згідно ст. 1 Закону України „Про порядок відшкодування збитку (шкоди) заподіяного громадянинові, незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства прокуратури і суду підлягає відшкодуванню збиток, заподіяний громадянинові в наслідок незаконного засудження», незаконного залучення як: обвинувачуваного, незаконного взяття й утримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування або судовогр розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відаторння від роботи і інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
незаконного застосування адміністративного арешту, накладення штрафу, конфіскації;
незаконного проведення оперативного розшукових заходів.
Позивач не довів суду першої інстанції та судовій колегії доказів, що відповідачем в відношенні нього були заподіяні не законні дії, які перераховані у ст. 1167 ЦК України та ст.1 Закону України „Про порядок відшкодування збитку (шкоди) заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", в зв'язку з чим судова колегія погоджується з постановою суду першої інстанції, якою було відмовлено позивачу в задоволенні адміністративного позову.
Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 196, п.1 ч.І ст. 198, п.1 ч.І ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після ііабрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.