НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

             РІШЕННЯ                                                                   

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                 Справа № 2-434/11/2211

07.11.2011  Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Стасюк   Р.  М.

при секретарі –Алексюк О.О   .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нетішині цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2 , ОСОБА_3  ,третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Нетішинської міської ради  про  виселення та визначення порядку користування квартирою та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, про визнання особи такою, що втратила право на житло.     , -

      ВСТАНОВИВ:

  ОСОБА_1, ОСОБА_4 звернулась в суд. На підтвердження своїх вимог, вказують, що відповідно до рішення Нетішинського міського суду від 10.09.2007 року їх визнано членами сім'ї ОСОБА_2 та визнано за ними право користування спірною квартирою, визнано недійсним розпорядження ДП НАЕК «Енергоатом» ВП ХАЕС від 15.05.1997 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_2, визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1  від 20.05.1997 року, посвідченого ДП НАЕК «Енергоатом» ВП ХАЕС.

Рішенням Нетішинського міського суду від 01 грудня 2008 року її разом з неповнолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, вселено в квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Нетішинського міського суду від 29 березня 2010 року визнано недійсним договір дарування серії АЕА № 473063 квартири АДРЕСА_1 від 24 травня 2001 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

З врахуванням уточненої позовної заяви, просить виселити ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 у зв’язку з визнанням недійсним договору дарування серії АЕА № 473063 квартири АДРЕСА_1 від 24 травня 2001 року.

Змінити договір найму квартири АДРЕСА_1, виділивши в користування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 житлову кімнату площею 20,0 м2 та балкон, а ОСОБА_2 - житлову кімнату площею 11,9 м2, в спільному користуванні залишити кухню, коридор, вбиральню, ванну кімнату.

Розподілити особовий рахунок квартири АДРЕСА_1 на два та оформити на ім'я ОСОБА_1 окремий особовий рахунок на житлову кімнату площею 20 м2 та балкон квартири АДРЕСА_1.

Відповідачами по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було подано зустрічний позов, який ухвалою суду від 20.06.2011 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. У поданому зустрічному позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користуватися квартирою АДРЕСА_1.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала свій позов, просила задоволити його в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову просила відмовити з мотивів викладених у письмових поясненнях.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_5 підтримав позовні вимоги своєї довірительки, проти зустрічних позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні ОСОБА_3 проти первинного позову заперечувала. В обґрунтування заперечень вказала, що вселилась в дану квартиру після прийняття судом рішення про визнання приватизації спірної квартири недійсною, тобто вселилась в квартиру державного житлового фонду і тривалий час в ній проживає як член сім’ї свого сина. Вважає позов ОСОБА_1 заявлений у власних інтересах таким, що не підлягає до задоволення , як безпідставні заявлений так і такий, що заявлено з пропуском строку на звернення до суду.

Крім того вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення з огляду на те, що вона фактично в спірній квартирі не проживає вже майже 10 років. Саме тому, що ОСОБА_1 має іншу сім’ю і тривалий час проживала разом своїм чоловіком та дітьми, вона тривалий час не поверталась в спірну квартиру - не ставила питання про поворот виконання рішення суду винесеного в 2002 році, не вселялась квартиру і після винесення судом рішення про вселення. Не проживає ОСОБА_1 даній квартирі і після вселення на підставі рішення Нетішинського міського суду 01.12.2008 року, оскільки продовжує проживати в іншому постійному місці проживання; квартирі свого чоловіка, а саме в квартирі АДРЕСА_2.

Представник позивачів за зустрічним позовом – адвокат ОСОБА_6 проти первинного позову заперечувала, зустрічний позов просила задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача, за первісним позовом, комунального підприємства Нетішинської міської ради “Житлово-Комунальне об’єднання ” проти первинного позову заперечував, зустрічний позов просив задоволити в повному обсязі.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконкому Нетішинської міської ради підтримала позовні вимоги ОСОБА_1, в частині позовних вимог про виселення ОСОБА_3 покладається на рішення суду.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, третю особу, всесторонньо, повно та об'єктивно дослідивши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами, судом встановлено наступні обставини справи.

Відповідно до ст.60 ч.1, ч. 4  ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень, крім випадків, установлених ст.61 ЦПК України. Доказування не повинно ґрунтуватися на припущеннях. Доказами в розумінні ст.57 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.  Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.   

Відповідно до статей 3, 11, 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних  прав, свобод чи інтересів. Цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Згідно листа СГІРФО Нетішинського МВ УМВС України в Хмельницькій області №14309 від 16.11.2010 року ОСОБА_3 була зареєстрована у спірному житлі 26.08.2009 року у зв'язку з тим, що остання була власником житло згідно договору дарування.

Рішенням Нетішинського міського суду від 29 березня 2010 року визнано недійсним договір дарування серії АЕА № 473063 квартири АДРЕСА_1 від 24 травня 2001 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

У відповідності до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно п.5 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 рок "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"  відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності... може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Враховуючи, що правові підстави вселення і реєстрації ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 перестали існувати, вона підлягає виселенню із даного приміщення.

Відповідно до довідки КП НМР «БТІ» від 13.05.2011 року № 188 за ОСОБА_3 зареєстровано ? частина квартири АДРЕСА_3.(а.с.46), тому вона підлягає виселенню із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Однак відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Твердження ОСОБА_3 про те, що вона вселилась у спірну квартиру як член сім'ї наймача спростовуються вищенаведеними доказами.

Зустрічний позов в частині визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користуватися квартирою АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають, так як рішенням Нетішинського міського суду від 01 грудня 2008 року її разом з неповнолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, вселено в квартиру АДРЕСА_1. Причиною не проживання позивачів-відповідачів у спірній квартирі з 2001 року є вчинення перешкод у цьому зі сторони ОСОБА_2.

Крім того рішення Нетішинського міського суду від 01 грудня 2008 року було виконано 08.04.2011 року, про що свідчить акт державного виконавця, тому посилання відповідачів-позивачів на факт не проживання ОСОБА_1 в спірній квартирі з 01.12.2008 року, як на підставу визнання особи такою, що втратила право користування житлом є безпідставне.

Спірна квартира складається з двох житлових кімнат площею 20 м2 та 11,9 м2, кухні, коридора, вбиральні, ванної кімнати, балкона. Даний факт не заперечується сторонами, так ОСОБА_3 вказала, що на виконання рішення суду про вселення позивачів за первісним позовом, ними було звільнено кімнату площею 11,9 м2 .

Згідно ч.1 ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Відповідно до ст.. 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Рішенням Нетішинського міського суду від 10 вересня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визнано членами сім'ї ОСОБА_2: визнано за ними право користування спірною квартирою; визнано недійсним розпорядження ДП НАЕК «Енергоатом» ВП ХАЕС від 15 травня 1997 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_2, визнано недійсним свідоцтво про право власності на спірну квартиру від 20 травня 1997 року.

Член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 Житлового кодексу. У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку (ч.ч.1, 2 ст.104 ЖК України).

Позивачами за первісним позовом запропоновано визначити наступний порядок користування спірною квартирою: ОСОБА_1 та неповнолітньому сину виділити житлову кімнату площею 20 м2 та балкон, а відповідачу ОСОБА_2 - 11.9 м2 , в спільному користуванні залишити кухню, коридор, вбиральню, ванну кімнату.

Враховуючи, що у одній із кімнат передбачається проживання ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_2, то їм слід виділити у користування кімнату більшої площі, а кухню, коридор, вбиральню, ванну кімнату залишити в спільному користуванні.

Враховуючи вищевикладене підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зміни договору найму спірного житла, шляхом укладення з ОСОБА_1 окремого договір найму на житлову кімнату площею 20 м2  та оформлення на її ім'я окремого особового рахунку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64,65 ЖК України ч.1 ст.216 ЦК України, п.5 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", п. 9 Постанови Пленуму ВСУ N 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» ст.ст. 10,60, 88, 209, 212, 213, 214,215 ЦПК України,-

                                                                         В И Р І Ш И В:

Первісний позов ОСОБА_1, ОСОБА_4 - задоволити.

Виселити ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 .

Встановити порядок користування квартири АДРЕСА_1 виділивши в користування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 житлову кімнату площею 20,0 м2 та балкон, а ОСОБА_2 - житлову кімнату площею 11,9 м2, в спільному користуванні залишити кухню, коридор, вбиральню, ванну кімнату.

Розподілити особовий рахунок квартири АДРЕСА_1 на два та оформити на ім'я ОСОБА_1 окремий особовий рахунок на житлову кімнату площею 20 м2 та балкон квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 17,00 грн. судового збору, 37,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Нетішинського міського суду від 26.04.2011 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Нетішинський міський суд.

Суддя :                                                                                              Стасюк   Р.  М.