НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 2-639/11/2211
03.11.2011 Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:
головуючого-судді Стасюк Р. М.
при секретарі –Алексюк О.О. .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нетішині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення завдатку та відшкодування моральної шкоди , -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь завдаток у подвійному розмірі, в сумі 2000 грн., моральну шкоду в сумі 500 грн., а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтований тим, що 17.06.2011 року вона замовила відповідачу міжкімнатні двері в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», що по АДРЕСА_1, який належить приватному підприємця ОСОБА_3 Відповідно до умов договору купівлі-продажу останній зобов’язувався надати у визначений строк міжкімнатні двері на загальну суму 6 470 грн., за що вона дала завдаток відповідачу в сумі 1000 грн. Про що відповідач видав товарний чек, а решту суму домовилися доплатити після доставки дверей. Згідно з запевнень відповідача та каталогу, який їй було продемонстровано двері були білоруського виробництва. Наступного дня вона вирішила перевірити достовірність інформації і виявила, що ТМ «Sherwood”продукцію, якої вона замовила виготовляє двері в Китаї. Дізнавшись, що ОСОБА_2 надав їй неправдиву інформацію відносно виробника дверей, вона звернулась до нього з вимогою повернути кошти, які були внесені в якості завдатку та розірвати укладений договір купівлі-продажу. Проте, відповідач відмовився повернути кошти, хоч визнав, що двері китайського походження.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити його в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені в позові та доповнила, що у п’ятницю, 17.06.2011 року замовили у відповідача двері, які вважали білоруського виробництва, а в суботу, зателефонувавши, відмовились від замовлення. Коли звернулися до відповідача в понеділок, він повідомив, що замовлення дверей знімає, але завдаток поверне, як реалізує їх. Вважає, що договір купівлі-продажу не укладали, про дату доставки дверей не домовлялися.
Крім того, відповідач завдав їй моральних шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, що вона зазнала внаслідок порушення її прав. Вона являється інвалідом ІІІ групи і події, що склалися негативно вплинули на її психологічний стан.
Представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав, вказавщи, що відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 571 ЦПК України, ОСОБА_2 повинен повернути ОСОБА_1 завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку, тобто 2000 грн., оскільки порушення зобов’язання сталося з його вини.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково; погоджується повернути кошти в сумі 1000 гривень авансу, а в решті позовних вимог просив відмовити з тих підстав, що не укладав з позивачкою договір купівлі-продажу дверей. Від укладення такого вона відмовилась з власної ініціативи. Аванс в сумі 1000 гривень не повернув у понеділок на вимогу позивачки, оскільки не мав грошей в касі магазину. Жодних дій, щодо спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 він не вчиняв, натомість вона сама провокувала конфліктні ситуації, погрожуючи зверненням до управління із захисту прав споживачів, наполягала продати двері їй дешевше на 1000 гривень від їх вартості, одночасно замовляла двері ще в магазині «Сосновий бір» і таке інше.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 дав суду аналогічні пояснення, що й позивачка, лише доповнив, що зверталися з дружиною за відновленням порушених прав споживачів до міськвиконкому та писали лист приватному підприємцю ОСОБА_2 з вимогою повернути завдаток, однак він до цього часу гроші не повернув.
Свідок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кожна окремо пояснили, що ОСОБА_1 з чоловіком 17.06.2011 року замовляли міжкімнатні двері та давали завдаток 1000 гривень.В суботу відмовились від замовлення, натомість їм пропонувались інші варіанти, але вони не погодились. 1000 гривень не повернули відразу, оскільки в касі не було грошей.
Заслухавши сторін, свідків, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
17.06.2011 року відповідач ОСОБА_2 видав чек про отримання грошових коштів в розмірі 1000 грн. від позивачки ОСОБА_1 для придбання дверей.
Як зазначала позивач в позові та пояснювала в судовому засіданні, - 17.06.2011 року домовлялась з відповідачем про купівлю дверей білоруського виробництва, але відмовилась від них, оскільки ті виробляються в Китаї. Договір купівлі-продажу не укладали, про строк виконання замовлення не домовлялись, вказували лише, що бажають придбати двері терміново. Кошти в сумі 1000 гривень відповідач її не повернув. Ці обставини сторонами не оспорювались.
Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Згідно зі ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Згідно ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій форм.
Зі змісту вказаних статей вбачається, що передана боржником кредитору сума буде визнаватися завдатком, якщо вона була сплачена після укладення договору з обов'язковим дотриманням його форми. У тих випадках, коли сторони домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.
З наведеного слідує, що отримана ОСОБА_2 сума 1000 гривень не може вважатися завдатком, оскільки в підтвердження взаємних намірів укладання договору купівлі - продажу не було здійснено належним чином у письмовій формі із зазначенням всіх істотних умов та з урахуванням законодавчих вимог щодо письмової форми, тому суд вважає, що вказані кошти передавалися в якості виконання зобов’язання ( авансу), а не як знак укладення договору-купівлі продажу, а також і тому, що між позивачем та відповідачем не обумовлювалась відповідальність за невиконання своїх зобов’язань та термін виконання замовлення.
Будь-яких доказів про підготовку відповідних документів необхідних для укладення договору купівлі-продажу позивачем та його представником не надано. Договір купівлі-продажу дверей не було укладено з вини позивача, а не відповідача, що підтвердили сторони та свідки в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, аванс підлягає поверненню боржникові (позивачеві) в однократному розмірі, відповідно до вимог вищенаведених норм Закону.
Крім того, що відповідач визнав позов в частині стягнення суми авансу в розмірі 1000 грн., суд вважає такі вимоги позивачки підставними і такими, що підлягають до задоволення .
Вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки законом не передбачено випадки відшкодування моральної шкоди за порушення умов зобов?язання. Крім цього, позивачем не надано доказів в підтвердження погіршення стану психологічного здоров’я та причинний зв?язок з подіями пов?язаними з купівлею дверей у відповідача..
Що стосується вимог позивача про відшкодування судових витрат по оплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то суд керуючись ст.. 88 ЦПК України, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог позивача, вважає за необхідне задовольнити вимоги щодо стягнення судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 202, 533, 570, 571, 574 ЦК України, ст.ст.10, 11, 15, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, –
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000,00 (одна тисяча) гривень в рахунок повернення сплаченого авансу, 48 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 в рахунок держбюджету - 51,00 грн. судових витрат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Хмельницької області, через Нетішинський міський суд, протягом десяти днів після проголошення рішення суду.
Суддя : Стасюк Р. М.