УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року місяця вересня дня  13  колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді:   Берзіньш B.C.

Суддів:   Іващенко В.В.

Летягіної О.В.

При секретарі:   Дермоян Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 05.05.2006р. в справі за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства „Південний еколого-геологічний центр" про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2005р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Казенного підприємства „Південний еколого-геологічний центр", третя особа: ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в результаті ДТП, яка мала місце 12.01.2004р. їй було завдано тілесних пошкоджень середньої тяжкості.

Постановою Сімферопольського районного суду від 26.10.2005р. провадження у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.І ст. 286 КК України було закрито у зв'язку з актом амністії.

Оскільки ОСОБА_2 управляв транспортним засобом, належним на праві власності відповідачеві, з його вини їй було заподіяно тілесних ушкоджень, вона просить стягнути з володільця джерела підвищеної небезпеки на її користь грошове відшкодування матеріальної шкоди у сумі 1774грн. 76 коп. - вартість ліків, придбаних нею для лікування, і 8000 грн. - грошове відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода, завдана їй протиправними діями позивача, полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала в зв'язку з ушкодженням її здоров"я, необхідністю докладати додаткових зусиль для організації свого життя тощо.

Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 05.05.2006р. у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального і порушив норми процесуального права.

Справа № 22-4916/2006р.                           Головуючий в суді першої інстанції:

Білоусова В.В.

Доповідач: В.В. Іващенко

Зокрема, вона посилається на те, що суд необгрунтовано відмовив їй у задоволенні позову. Висновок суду про те, що завдана їй шкода у повному обсязі відшкодована, про що свідчить вирок Сімферопольського районного суду від 26.10.2005р. за обвинуваченням ОСОБА_3, не відповідає обставинам справи. Даним вироком з одного володільця джерела підвищеної небезпеки -виробничої фірми „Будмонтаж" стягнуто 1963 грн. 66 коп. у відшкодування матеріальної шкоди і 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Між тим, шкода їй була завдана винними діями водіїв двох джерел підвищеної небезпеки. За таких обставин і володілець автомобіля „Камаз-53212" - відповідач у справі, повинен нести цивільну відповідальність.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія судців вважає, що апеляційна скарга являється частково обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суд виходив із того, що питання про відшкодування матеріальної і моральної шкоди позивачці було вирішено вироком Сімферопольського районного суду від 26.10.2005р. за обвинуваченням ОСОБА_3 по ч.І ст. 286 КК України.

Проте цих висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального права.

Зазначеним вироком з виробничої фірми „Будмонтаж" на користь позивачки стягнуто 1963 грн.66 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, і 3000 грн. - у відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного Суду АР Крим розмір відшкодування моральної шкоди був збільшений до 5000 грн.

Із змісту вироку суду і ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що позивачці відшкодована матеріальна і моральна шкода, завдана у цілому ДТП, тобто діями обох джерел підвищеної небезпеки, хоча і стягнута з одного з них -виробничої фірми „Будмонтаж".

За таких обставин колегія вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки це питання вирішено вироком суду, що набрав законної сили.

Проте, суд безпідставно дійшов висновку про те, що й матеріальна шкода, пов"язана з придбанням ліків на суму 1774 грн. 76 коп. також відшкодована у повному обсязі.

В апеляційної скарзі позивачка посилається на те, що вона продовжувала лікування, несла додаткові витрати на придбання ліків, що підтвердила оригіналами чеків, квитанцій, тощо.

Дійсно, зазначеним вироком суду на користь позивачки стягнуто 1963 грн. 66 коп. - витрати, пов'язані з придбанням ліків.

Всі чеки, квитанції, надані позивачкою ( а. с.7-14) датовані з жовтня 2004р. до травня 2005р., тобто до вироку суду від 26.10.2005 р.

Суд встановив, що 12.10.2004р. близько 16 год. 30 хв. у результаті зіткнення транспортних засобів: автомобіля „ГАЗ-32213", державний номерний знак НОМЕР_2, належний виробничої фірмі „Будмонтаж", яким керував водій ОСОБА_3 і автомобіля „Камаз-53212", державний номерний знак НОМЕР_1, належний Казенному підприємству „Південний еколого-геологічний центр", яким керував водій ОСОБА_2, - позивачці завдано середньої ступені тяжкості тілесних ушкоджень, з приводу яких вона знаходилась на стаціонарному лікуванні.

Вироком Сімферопольського районного суду від 26.10.2005р. за обвинуваченням ОСОБА_3 по ч.І ст. 286 КК України і постановою Сімферопольського районного суду від 26.10.2005р. про закриття провадження у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 по ч.І ст. 286 КК України у зв'язку з актом амністії встановлена вина обох водіїв транспортних засобів.

На підставі ст. 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду у п.З постанови від 27.03.1992р. № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. У такому же порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну при зіткненні джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Проте суд, вирішуючи позов про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 1774 грн. 76 коп., не притягнув до участі у справі другого володільця джерела підвищеної небезпеки - виробничу фірму „Будмонтаж", що відповідно до вимог п.4 ч.І ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду у частині відшкодування матеріальної шкоди з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення суду, на думку колегії суддів, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Керуючись     ст.  ст.  303,  304, п.  4  ч.І   ст.  309,  314,  316  Цивільного процесуального Кодексу України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 05.05.2006р. у частині відмови у позові про відшкодування матеріальної шкоди скасувати, справу в цієї частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 05.05.2006р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.