ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2011 р. Справа № 10/107-08
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Шепітько І.І., судді Камишева Л.М., судді Терещенко О.І.
при секретарі Вороні В.С.
за участю
прокурора – Пилипенко О.Г. посвідчення №17 від 11.01.2011 року
представників сторін:
позивача –ОСОБА_1 за дорученням № 19 від 24.10.2011 року
відповідача –ОСОБА_2 за дорученням № 2329 від 26.05.2011 року
1-ї третьої особи –не з’явився
2-ї третьої особи –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 961П/1-32) на рішення господарського суду Полтавської області від 19 березня 2009 року у справі
за позовом Прокурора Гадяцького району Полтавської області в інтересах держави в особі Гадяцької міської ради, м. Гадяч, Полтавської області
треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору -
1. Управління з контролю за використанням та охороною земель у Полтавській області, м. Полтава
2. Відділ земельних ресурсів у Гадяцькому районі Полтавської області, м. Гадяч, Полтавської області
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м. Гадяч, Полтавської області
про зобов'язання відповідача виготовити правовстановлюючі документи на земельні ділянки, зобов'язання відповідача укласти з Гадяцькою міською радою договір оренди земельних ділянок та стягнення 108984,83 грн. збитків, завданих користуванням земельними ділянками без правовстановлюючих документів
встановила:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 19 березня 2009 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мельник С.М., суддя Гаврилюк О.М., суддя Корсакові Г.В.) позов задоволено частково. Зобов'язано СПД ОСОБА_3 укласти з Гадяцькою міською радою договір оренди земельних ділянок площею 0,0275 га та відповідно 0,5129 га під об'єктами нерухомості, що знаходяться по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 і зареєструвати договори оренди земельних ділянок відповідно до чинного законодавства України. Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 на користь Гадяцької міської ради 108984,83 грн. збитків, завданих користуванням земельними ділянками без правовстановлюючих документів, в дохід бюджету 1174,85 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 19 березня 2009 року скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким в цій частині позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін. Вказує на те, що позивач не надсилав на адресу відповідача пропозицій щодо укладення договору оренди земельної ділянки.
Позивач, прокурор та треті особи у відзивах на апеляційну скаргу відповідача зазначили, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв’язку з тим, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову. Вказують на те, що Гадяцька міська рада надсилала на адресу відповідача листи з проханням укласти договір оренди землі.
Треті особи в судове засідання не з’явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є зворотні повідомлення.
Приймаючи до уваги належне повідомлення третіх осіб про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представників третіх осіб за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.
З позовної заяви вбачається, що прокурор звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом в якому просить: зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 виготовити правовстановлюючі документи на земельні ділянки площею 0,0275 га за адресою АДРЕСА_1 та площею 0,5129 га за адресою АДРЕСА_2 а саме: план або схему земельних ділянок, які передаються в оренду, кадастровий план земельних ділянок з відображенням обмежень у її використанні, акт визначення меж земельних ділянок в натурі; зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 укласти з Гадяцькою міською радою договір оренди земельних ділянок площею 0,0275 га та відповідно 0,5129 га під об'єктами нерухомості, що знаходяться по АДРЕСА_1 та на на АДРЕСА_2 в м.Гадячі зареєструвати договори оренди земельних ділянок відповідно до чинного законодавства України; (3) стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 1 108 984,83 грн. збитків, завданих користуванням земельними ділянками без правовстановлюючих документів.
Прокурор Гадяцького району Полтавської області звернувся з даним позовом вважаючи порушеними права та інтереси держави в особі Гадяцької міської ради Полтавської області.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
У ч. 2 ст. 2 ГПК України зазначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року по справі № 1/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
В позовній заяві прокурор обґрунтував порушення інтересів держави ненадходженням коштів до місцевого бюджету в результаті незаконного користування земельними ділянками відповідачем Уповноваженим органом визначено Гадяцьку міську раду, яка розпоряджається даними земельними ділянками.
На підставі наведеного колегія суддів вважає правомірним звернення прокуратури з позовами в інтересах держави, які в даному спорі співпадають з інтересами територіальної громади м. Гадяч, які здійснює Гадяцька міська рада Полтавської області.
Задовольняючи позовні вимоги щодо зобов'язання СПД ОСОБА_3 укласти з Гадяцькою міською радою договір оренди земельних ділянок площею 0,0275 га та відповідно 0,5129 га під об'єктами нерухомості, що знаходяться по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 і зареєструвати договори оренди земельних ділянок відповідно до чинного законодавства України господарський суд зазначив, що відповідно до п. 1 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. клопотання і заяви щодо відведення земельних ділянок, не вирішені на момент ведення в дію цього Кодексу (01.01.2002р.), реалізуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції у порядку та з додержанням вимог цього Кодексу. Згідно зі ст. 125 Земельного Кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою, є державні акти, форма яких затверджується Кабінетом Міністрів України, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Відділ держкомзему у Гадяцькому районі Полтавської області надав суду пояснення № 336 від 03.12.2008 року, з яких вбачається, що на спірні земельні ділянки правовстановлюючі документа не виготовлялися як попередніми користувачами (КПП "Сервіс" та КП "Ремводбуд"), так і відповідачем. Зазначені правовстановлюючі документи виготовлені не були, доказів звернення відповідача з відповідними позовами до суду про захист своїх прав та законних інтересів на вказану земельну ділянку відповідач суду не надав. На підставі наведеного, господарський суд дійшов висновку про те, що право відповідача на користування спірними земельними ділянками належним чином не посвідчене, у зв’язку з чим позовні вимоги щодо зобов'язання СПД ОСОБА_3 укласти з Гадяцькою міською радою договір оренди земельних ділянок обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 04.02.1998 року між Організацією орендарів Гадяцького орендного підприємства «Сервіс»(колективне побутове підприємство «Сервіс») (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продав приміщення майстерні по виготовленню вінків, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 31,2 м2, розташованої на земельній ділянці фонду місцевої ради, а покупець придбав вказане майно.
Договір зареєстровано 04.02.1998 року приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_5 за № 230.
Заявою від 17.02.1998 року ОСОБА_3 звернулася до Голови міської ради м. Гадяча щодо виділення землі під власне користування за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 18.03.1998 року № 248-5 закріплено в постійне користування за будинком по АДРЕСА_1, що є власністю ОСОБА_3 земельну ділянки площею 275 м2 для виробничих потреб (т. 1, а.с. 69).
Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору
сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу. Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленного згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
У ст. 641 Цивільного кодексу України зазначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Таким чином договір оренди земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації і для нього встановлена обов'язкова форма із чого слідує, що пропозиція про укладення договору повинна бути зроблена у відповідній формі та містити всі істотні умови.
Прокурор та позивач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів направлення позивачем на адресу відповідача пропозицій відповідно до чинного законодавства щодо укладення договору.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тобто, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.
Сторони договору мають право на свій власний розсуд обирати форму договору, крім тих випадків, коли форма такого договору спеціально встановлена законом, адже в певних випадках закон встановлює обов'язкову письмову чи нотаріально засвідчену форму договору.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов’язання відповідача укласти договір оренди земельних ділянок, у зв’язку з чим рішення господарського суду в цій частині підлягає скасуванню.
Що стосується позовних вимог про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 на користь Гадяцької міської ради 108984,83 грн. збитків, завданих користуванням земельними ділянками без правовстановлюючих документів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в цій частині з наступних підстав.
07.02.2008 року провідним спеціалістом Гадяцького міжрайонного відділу по контролю за використанням та охороною земель за участю спеціаліста І категорії відділу земельних ресурсів у Гадяцькому районі та ОСОБА_3 було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства на території Гадяцької міської ради, відповідно до якого земельна ділянка площею 0,5074 га земель запасу Гадяцької міської ради в АДРЕСА_2 та земельна ділянка площею 0,04 га в м. Гадяч, АДРЕСА_1, використовується ОСОБА_3 для комерційних цілей без документів, що посвідчують право користування земельними ділянками (т.1, а.с. 30).
На підставі вказаного акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07.02.2008 року ОСОБА_3 видано припис від 07.02.2008 року № 001416 про усунення порушень земельного законодавства (т. 1, а.с. 31).
21.03.2008 року провідним спеціалістом Гадяцького міжрайонного відділу по контролю за використанням та охороною земель за участю спеціаліста І категорії відділу земельних ресурсів у Гадяцькому районі та ОСОБА_3 було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства на території Гадяцької міської ради та виконання припису посадової особи від 07.02.2008 року № 001416, в якому зафіксовано, що вказаний припис ОСОБА_3 не виконано, порушення не усунено, правовстановлюючі документи на зайняті під об'єктами нерухомості земельні ділянки не виготовлені (т. 1, а.с. 32).
На підставі вказаного акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21.03.2008 року ОСОБА_3 видано припис від 21.03.2008 року № 001429 про усунення порушень земельного законодавства, складено протокол про адміністративне правопорушення від 21.03.2008 року № 000607 та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення земельного законодавства від 24.03.2008 року № 000607 (т. 1, а.с. 33-35).
22.04.2008 року провідним спеціалістом Гадяцького міжрайонного відділу по контролю за використанням та охороною земель за участю спеціаліста І категорії відділу земельних ресурсів у Гадяцькому районі було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства на території Гадяцької міської ради та виконання припису посадової особи від 07.02.2008 року № 001416, в якому зафіксовано, що вказаний припис ОСОБА_3 не виконано, порушення не усунено, правовстановлюючі документи на зайняті під об'єктами нерухомості земельні ділянки не виготовлені (т. 1, а.с. 37).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. При цьому чинне законодавство не ставить в залежність обов'язок здійснення плати за землю з наявністю правовстановлюючих документів за земельні ділянки.
Згідно з п. «д»ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Такий розмір збитків міською радою був розрахований виходячи з того, що земельна ділянка могла б перебувати в оренді.
Статтею 157 Земельного кодексу України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими побутовими та іншими відходами і стічними водами.
Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Згідно з п. 4 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначено, що розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).
Матеріали справи свідчать, що 11.11.2008 року комісія у складі заступника голови райдержадміністрації, начальника відділу Держкомзему у Гадяцькому районі, начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства, начальника управління агропромислового розвитку райдержадміністрації, голови Гадяцької міської ради та начальника фінансового управління райдержадміністрації склала два акти визначення і відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, пов'язаних з наданням земельних ділянок для державних та суспільних потреб, в яких визначила розмір збитків від несплати орендної плати (недоотриманих доходів) за період 2005 -2008 роки в сумі 103759,79 грн. (земельна ділянка, що розташована у АДРЕСА_2) та в сумі 5225,04 грн. (земельна ділянка, що розташована у АДРЕСА_1) (т. 1, а.с. 82-83).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
На підставі вказаних правових норм колегія суддів зазначає, що задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Цивільно-правова відповідальність за завдання майнової шкоди наступає за наявності цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність майнової шкоди, протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) заподіювача, причинний зв"язок між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вина.
Таким чином, колегія суддів вважає, що не укладення договору оренди виникло з вини відповідача, у зв’язку з чим між збитками, завданими позивачу та протиправною поведінкою відповідача існує причинний зв’язок.
Колегія суддів враховує, що відповідач фактично не заперечує факт користування спірною земельною ділянкою. Наведене підтверджується також тим, що на ділянці розташоване нерухоме майно, яке належиь відповідачу. Відповідачем під час розгляду справи не було подано будь-яких правовстановлюючих документів на відповідну земельну ділянку, а згідно вимог чинного земельного законодавства користування землею є оплатним, при цьому, здійснення таких платежів відповідачем також не доведено.
Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджений факт користування відповідача спірними земельними ділянками без правовстановлюючих документів, тобто місцевим бюджетом було недоотримано прибуток за оренду вказаних земельних ділянок, позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Гадяцької міської ради щодо відшкодування шкоди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки бездіяльність відповідача є причиною, а шкода, яка завдана державі в особі Гадяцької міської ради - наслідком протиправної поведінки відповідача.
Щодо позовних вимог в частині зобов’язання відповідача виготовити правовстановлюючі документи на земельні ділянки, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.
Предмет позову про зобов’язання відповідача виготовити правовстановлюючі документи на земельні ділянки не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені у вищевказаних нормативних актах, не передбачений він й іншими нормами права.
У відповідності до ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, способи захисту права по своїй суті - це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб’єктивного права.
Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки це суперечить завданням суду визначеним ст.2 Закону України “Про судоустрій”, відповідно до якої суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.3 Інформаційного листа N 01-8/2229 від 25.11.2005 року, відповідно до якої суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.
Таким чином, звертаючись з позовом про зобов’язання відповідача виготовити правовстановлюючі документи на земельні ділянки, прокурором обраний спосіб захисту, який не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд, приймаючи рішення неповно дослідив обставини, які мають значення для справи, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 19 березня 2009 року частковому скасуванню, як таке, що прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1, ст. 104, ст. 105 ГПК України,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 19 березня 2009 року у справі № 10/107-08 скасувати в частині зобов’язання СПД ОСОБА_3 укласти з Гадяцькою міською радою договір оренди земельних ділянок площею 0,0275 га та відповідно 0,5129 га під об'єктами нерухомості, що знаходяться по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 і зареєструвати договори оренди земельних ділянок відповідно до чинного законодавства України та в цій частині прийняти нове рішення.
В задоволенні позову в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 19 березня 2009 року у справі № 10/107-08 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Шепітько І.І.
Суддя Камишева Л.М.
Суддя Терещенко О.І.
Постанову підписано 31.10.2011 року