Судове рішення #18846038

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2011                                                                                           № 19/62

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гаврилюка  О.М.

суддів:            Мальченко  А.О.

          Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Рижової В.В.            

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 – дов. від 05.09.2011 року б/н

ОСОБА_2 – дов. від 28.10.2011 року б/н

від відповідача: ОСОБА_3 – дов. від 24.01.2011 року б/н

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тельбі” на рішення господарського суду м. Києва від 02.09.2011 року

у справі № 19/62 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Електроспец Плюс”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тельбі”, м. Київ

про стягнення заборгованості 35 666 грн. 63 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Електроспец Плюс” з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тельбі” про стягнення з відповідача заборгованості перед позивачем за договором від 03.08.2009 року № 030809/1 на суму 27 507 грн., пені за прострочення оплати за договором від 03.08.2009 року № 030809/1 на суму 2 693 грн. 12 коп., 3% річних за прострочення оплати за договором від 03.08.2009 року № 030809/1 на суму 1 257 грн. 94 коп., суми на яку збільшилася заборгованість внаслідок інфляції через прострочення за договором від 03.08.2009 року № 030809/1 в розмірі 4 208 грн. 57 коп.

Рішенням від 02.09.2011 року господарський суд м. Києва позов задовольнив повністю. Стягнув з ТОВ „Тельбі” на користь ТОВ „Електроспец Плюс” заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 31 715 грн. 57 коп., пеню в розмірі – 2 693 грн. 12 коп., 3% річних в розмірі 1 257 грн. 94 коп., 356 грн. 67 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Тельбі” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 02.09.2011 року по справі № 19/62 повністю та постановити нове рішення, яким відмовити в позові ТОВ „Електроспец Плюс” повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 року апеляційна скарга відповідача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 19/62 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засідання 14.11.2011 року представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги. Представники позивача проти вимог апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 317 Господарського кодексу України будівництво об’єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб’єктами господарювання для інших суб’єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов’язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об’єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов’язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об’єкти і оплатити їх.

Ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 03.08.2009 року ТОВ „Електроспец Плюс” (підрядник) та ТОВ „Тельбі” (замовник) уклали договір підряду № 030809/1, відповідно до умов якого замовник доручав, а підрядник приймав на себе виконання пусконалагоджувальних робіт на об’єкті: „Перепрофілювання існуючої бази під рибопереробний комплекс зі складом-холодильником” по вулиці Залізничній, 49-а в смт. Калинівка Васильківського району Київської області”.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ГК України у договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення. Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

В п. 2.1 договору від 03.08.2009 року № 030809/1 сторони узгодили, що договірна ціна визначається на підставі кошторисів, складених по нормах Державного комітету будівництва, архітектури та будівної політики і складає 55 014 грн. з ПДВ.

Згідно п. 2.6 даного договору оплата за виконані роботи проводиться не пізніше 5 робочих днів після підписання актів виконаних робіт замовником.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно з п. 2.5 договору замовник сплачує підряднику вартість виконаних робіт по фактичним об’ємам та затратам (акти ф. № КБ-2в, довідка ф. № КБ-3).

На виконання взятих на себе зобов’язань за договором від 03.08.2009 року № 030809/1 ТОВ „Електроспец Плюс” було виконано підрядні роботи, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін Актом № 1 приймання виконаних робіт за листопад 2009 року на суму 55 014 грн. та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2009 року на суму 55 014 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що доводи відповідача щодо не порушення ним зобов’язання, у зв’язку з тим, що надані позивачем Акти форми КБ-2в не відповідають затвердженому Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва  України „Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві” від 04.12.2009 року № 554 зразку та мають застарілу форму, оскільки пунктом 2.5 договору визначено, що замовник взяв на себе зобов’язання забезпечити своєчасну оплату виконаних робіт в терміни і в обсягах, визначених умовами укладеного  договору та у календарному плані – є безпідставними. Зміни до тексту договору відповідач не ініціював і таких доказів суду не представлено. Крім того, відповідач підписав Довідку про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року ф. КБ-3 та Акт прийняття-передачі виконаних робіт від 23.11.2009 року ф. КБ-2в без претензій та зауважень.

Відповідно до виписки з банківського рахунку вбачається, що ТОВ „Тельбі” оплатило виконані роботи частково – в розмірі 27 507 грн., що було авансом по договору від 03.08.2009 року № 030809/1.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

П. 2.7, 2.8 договору від 03.08.2009 року № 030809/1 передбачено, що при проведенні розрахунків за фактично виконані роботи замовник утримує для формування гарантійного фонду 10% від загальної вартості договору, кошти гарантійного фонду замовник повертає підряднику в повному обсязі на протязі 15 робочих днів після підписання акту введення об’єкту в експлуатацію.

Згідно листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 25.05.2011 року № 7/10-964 вбачається, що на об’єкт рибопереробного комплексу, що знаходиться за адресою: Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 49-а ТОВ „Тельбі” видано сертифікат відповідно закінченого будівництвом об’єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 02.07.2010 року № 00000701.

Ч. 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Так як відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості по договору підряду від 03.08.2009 року № 030809/1 у розмірі 27 507 грн., то колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. 230 ГК України  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В пункті 5.4 договору передбачено, що у випадку порушення замовником строків оплати, за винятком строку для перерахування авансового платежу, останній сплачує підряднику пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплачених робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Колегія суддів апеляційного господарського суду перевірила розрахунок пені за несвоєчасне виконання відповідачем, взятих на себе зобов’язань, у розмірі 2 693 грн. 12 коп. і вважає його правильним.

Дату приймання-передачі виконаних робіт колегія суддів апеляційного господарського суду визначила за податковою накладною від 30.11.2009 року № 143.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду перевірила розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції та погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що 3% річних підлягають стягненню у розмірі 1 257 грн. 94 коп., а втрат від інфляції – у розмірі 4 208 грн. 57 коп.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд –  

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тельбі” на рішення господарського суду м. Києва від 02.09.2011 року по справі № 19/62 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду м. Києва 02.09.2011 року по справі № 19/62 залишити без змін.

3.          Справу № 19/62 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__17.11.2011 р.__

   

Головуючий суддя                                                                      Гаврилюк  О.М.

Судді                                                                                          Мальченко  А.О.

                                                                                          Майданевич А.Г.


 


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація