УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" листопада 2011 р.Справа № 17/5007/98/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт  А.В.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - дов. №397 від 06.12.2010р.     

від першого відповідача ОСОБА_2 - дов. №26/510 від 16.11.2010р.

від відповідача 2: ОСОБА_3 дов. №502 від 27.07.2011р..

від відповідача 3: ОСОБА_4 - дов. №136 від 17.10.2011р., Ішимцев В.Ю.- керівник, наказ №28/к від 23.07.2007р.

прокурора: Сич Ю.М. посв. №97  

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Органу уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Фонду Державного майна України (м.Київ)  

до 1) Виконавчого комітету Житомирської міської ради (м.Житомир)

2) Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" (м.Київ)

3) Обласного дочірнього підприємства по туризму і екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму і екскурсіях  "Укрпрофтур" (м.Житомир)  

про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності.

Заступник прокурора Житомирської області звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача з вимогами: визнати незаконними  та скасувати свідоцтво від 10.01.2001р. про право власності на будівлі туристичної бази “Лісовий берег”, видане обласному дочірньому підприємству “Житомиртурист” Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур” та визнати за державою в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9 код 20055032) право власності на майновий комплекс туристичної бази “Лісовий берег” в м.Житомир, Житомирської області.

В судовому засіданні 20.10.2011р. прокурором подано письмове клопотання про заміну відповідача 2 у справі: Обласного дочірнього підприємства "Житомиртурист" приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"  на Обласне дочірнє підприємство по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" відповідно до ст.ст. 22,24 ГПК України.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії  ААВ №083521 найменування відповідача 3 є Обласне дочірнє підприємство по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур". Таким чином суд приходить до висновку про задоволення письмового клопотання прокурора щодо заміни назви відповідача 3.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 20.10.2011р. суд ухвалив: відповідачем 3 у справі вважати Обласне дочірнє підприємство по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" (10003, Житомирська область, м.Житомир, вул. Велика Бердичівська, будинок 67, іден. код 02658815).

08.11.2011р. прокурор подав лист, в якому просить додатково долучити до матеріалів справи відповідь Державного архіву Житомирської області про наявність рішення №1045 від 21.12.1972р., яке не стосується туристичної бази "Лісовий берег" та вказує про відсутність правоустановчого документу, на підставі якого видавалось свідоцтво про право власності на спірний майновий комплекс.

10.11.2011р. представник другого відповідача подав відзив, в якому заперечив щодо позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Крім того, 10.11.2011р. представник другого позивача подав клопотання, в яких просить призначити судову будівельно-технічну експертизу будівель та споруд туристичної бази "Лісовий берег" проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (м. Київ, вул. Смоленська, 6); зобов'язати позивача - заступника прокурора Житомирської області надати оригінали всіх без виключення документів, на які посилається позивач в обґрунтування позову; залучити Федерацію професійних спілок України, місцезнаходження якої: 01012, м. Київ, майдан Незалежності, 2, до участі у справі №17/5007/98/11 третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача - Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", про що винести ухвалу.

Суд відмовляє в задоволенні зазначених клопотань другого відповідача як необґрунтованих.

В судовому засіданні 10.11.2011р. прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник першого відповідача в судовому засіданні 10.11.2011р. подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що рішення виконкому міської ради №1045 від 21.12.1972р. не підтверджує наявність права власності на туристичну базу "Лісовий берег" по Чуднівському шосе, 1 за відповідачами 2 та 3, вважає, що свідоцтво на підставі вказаного рішення було видано помилково.

В судовому засіданні 10.11.2011р. представник другого відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні 10.11.2011р. представник третього відповідача заперечив щодо позовних вимог.

Заслухавши прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що при проведенні додаткових перевірок, на виконання завдання Генеральної прокуратури України від 31.05.2011р. №07/2/1-220вих-258/1окв-11 "Про проведення перевірок додержання вимог законодавства під час відчуження майна професійних спілок" (а.с. 42-48 том 1), прокуратурою розглянуто матеріали щодо оформлення права власності на туристичну базу “Лісовий берег” м.Житомир та встановлено наступне.

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради депутатів трудящих №71 від 14.05.1968р. виділено Житомирській обласній раді по туризму земельну ділянку площею 1,5 га для будівництва туристичної бази на 265 місць (а.с. 29 том 1).

На вказаній території Житомирською обласною радою по туризму та екскурсіях господарським способом в 1971-1972 роках побудована туристична база “Лісовий берег”.

Рішенням Житомирської районної ради народних депутатів підтверджено право на постійне користування земельними ділянками загальною площею 3,8га та рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 24.03.1994р. №164 туристичній базі “Лісовий берег” обласного підприємства “Житомиртурист” українського АТ “Укрпрофтур” для розміщення бази та організації відпочинку оздоровлення громадян.

Державні акти на право постійного користування землею, на якій розташований оздоровчий комплекс, видано Житомирською районною радою народних депутатів та виконавчим комітетом Житомирської міської ради народних депутатів 11.04.1994р. та 10.05.1994р. туристичній базі “Лісовий берег” обласного підприємства “Житомиртурист” українського АТ “Укрпрофтур” (а.с. 35-41 том 1).

На території розташована літня туристична база на 200 місць площею 1603,5 кв. м, 50 дерев'яних будинків, 2 санітарних блока та павільйон “Турист”.

Первісна вартість вказаного нерухомого майна - 23409688крб., залишкова вартість - 2953,8 тис. грн.

Прокурор вважає, що вказаний правовстановлюючий документ є незаконним та підлягає скасуванню з посиланням на ст. 393 ЦК України.

Прокурор вважає, що оскільки питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на даний час залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження Федерацією профспілок України майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (продажу, передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб) відсутні.

Крім того, посилаючись на ст.257, п. 5 ч. 1 ст. 268 ЦК України, прокурор просить суд поновити строк на звернення до суду з даним позовом, оскільки про порушення інтересів держави прокуратура області дізналась лише 20.09.2011р. в ході проведення додаткових перевірок на виконання завдання Генеральної прокуратури України від 31.05.2011 №07/2/1-220вих-258/1окв-11 (а.с.42-48 том 1).

Дослідивши матеріали справи господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради депутатів трудящих №371 від 14.05.1968р. виділено Житомирській обласній раді по туризму земельну ділянку площею 1,5 га для будівництва туристичної бази на 265 місць (а.с. 29 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, побудована туристична база “Лісовий берег” у 1972р. та 1973р. була передана Житомирській обласній раді по туризму та екскурсіях, що підтверджується актами приймання будинків (споруд) (а.с. 17-22 том 1, а.с. 94-99 том 2).

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради депутатів трудящих №9 від 03.01.1974р. затверджено акт державної прийомки комплексу туристської бази - готелю на 275 місць у лісопарковій зоні Корбутівки корисною площею 5775кв.м. (а.с. 126 том 1).

Постановою Президії Центральної Ради по туризму та екскурсіях від 27.07.1982р. №8-3 (а.с. 81 том 2) затверджено Положення про Українську республіканську раду по туризму і екскурсіях (а.с. 82-93 том 2). Відповідно до цього Положення Українська республіканська рада по туризму і екскурсіях являється органом, який здійснює керівництво радами по туризму і екскурсіям, іншими підвідомчими установами, організаціями, підприємствами туристично-екскурсійної системи профспілок на території УРСР. Українська республіканська рада по туризму та екскурсіях працює під керівництвом Центральної ради по туризму і екскурсіях Української республіканської ради профспілок (Укрпрофрада) в тісному контакті з обласними радами і республіканськими комітетами профспілок, іншими громадськими організаціями, державними комітетами, міністерствами і відомствами Української РСР. Українська республіканська рада по туризму і екскурсіях здійснює свою діяльність на началах госпрозрахунку, являється юридичною особою, має розрахунковий рахунок, самостійний баланс. Положенням також визначені завдання, зміст роботи, склад коштів.

Президія Федерації незалежних профспілок України постановою № П-7-7 від 23.08.1991р. прийняла рішення про перетворення Української республіканської ради з туризму та екскурсій в закрите акціонерне товариство "Укрпрофтур". Рада Федерації незалежних профспілок та Фонд соціального страхування України 04.10.1991р. уклали установчий договір і затвердили його Статут. Установчі документи АТ "Укрпрофтур" були предметом спору у справі Вищого арбітражного суду України № 138/7 за позовом  Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та Акціонерного товариства "Укрпрофтур" про визнання недійсними установчого договору та статуту АТ "Укрпрофтур" (а.с. 41-44 том 2).

Постановою Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. у справі №138/7 в позові відмовлено повністю, з посиланням на те, що АТ "Укрпрофтур" створено законно, підстав для визнання установчого договору про його створення та статуту АТ недійсним немає (а.с. 41-44 том 2).

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур" (ПрАТ "Укрпрофтур") зареєстровано як юридична особа, його засновниками є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, розмір внеску до статутного фонду 8 460 100,00 грн.; Федерація професійних спілок України, розмір внеску до статутного фонду 203 042 900,00 грн.

Загальними зборами акціонерів Українського ЗАТ по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", протокол №6/6 від 14.04.1998р. затверджений Статут Обласного дочірнього підприємства по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укпрофтур" у новій редакції, зареєстрований Виконкомом Житомирської обласної ради 20.11.2000р. Обласне дочірнє підприємство по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" (підприємство) створене Українським ЗАТ по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" для забезпечення ефективного використання матеріальної бази, організації і надання громадянам та юридичним особам, в тому числі іноземним, комплексних туристсько-екскурсійних та інших послуг з метою одержання відповідного прибутку.  Підприємство є правонаступником Житомирського обласного дочірнього підприємства "Житомиртурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур". Підприємство засноване на власності ЗАТ "Укрпрофтур". Майно підприємства становлять основні фонди, оборотні кошти та інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Для забезпечення діяльності підприємства ЗАТ "Укрпрофтур" передає йому у господарське відання майно, проіндексована вартість якого станом на 01 січня 2000 року становить 2925000,00грн. (а.с.100-110 том 2).

Рішенням Житомирської районної ради народних депутатів підтверджено право на постійне користування земельними ділянками загальною площею 3,8га та рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 24.03.1994р. №164 туристичній базі “Лісовий берег” обласного підприємства “Житомиртурист” українського АТ “Укрпрофтур” для розміщення бази та організації відпочинку оздоровлення громадян.

Державні акти на право постійного користування землею, на якій розташований оздоровчий комплекс видано Житомирською районною радою народних депутатів та виконавчим комітетом Житомирської міської ради народних депутатів 11.04.1994р. та 10.05.1994р. туристичній базі “Лісовий берег” обласного підприємства “Житомиртурист” українського АТ “Укрпрофтур” (а.с. 35-41 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.1997р. туристична база "Лісовий берег" була зареєстрована Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації на праві власності за Житомирським обласним дочірнім підприємством "Житомиртурист", що підтверджується реєстраційним написом на документі про право власності (а.с. 143 том 2).

10.01.2001р. виконавчим комітетом Житомирської міської ради, на підставі рішення виконкому Житомисрької міської ради від 21.12.1972р. №1045, видано Обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях “Житомиртурист” Українського ЗАТ по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур” свідоцтво про право колективної власності на туристичну базу “Лісовий берег” (а.с. 15 том 1).

Відповідно до даних інвентаризаційної справи, зокрема зведеного оціночного акту (а.с. 1-32 том 2) в комплекс турбази "Лісовий берег" по Чуднівському шосе, 1 в м.Житомирі входять: холодильник (літ. Г), літні будинки з 1 по 15 (літ. Д), теплиця (літ. Е), столярний цех (літ. Ж), гаражі на 4 бокси (літ. К), будівля ТП (літ. Л), котельня (літ. М), пункт прокату (літ. И), літні будинки (літ. Х-Х4), овочесховище (літ. Ч), прохідна (літ. Щ), склади (літ. Н,О), склади (літ. П,Т), водонапірна вежа (літ. С), Сарай (літ. Ц), вбиральні (літ. У-У1).

Згідно зі статтею 76 ЦК УРСР, 1963 року, чинного на момент видачі спірного Свідоцтва про право власності, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 261 нині чинного ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Прокурор стверджує, що про порушення інтересів держави він дізнався в ході прокурорської перевірки на виконання доручення Генеральної прокуратури України. Доводи прокурора в цій частині відповідають матеріалам справи.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлено три роки.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що перебіг строку позовної давності для звернення прокурора в інтересах держави з даним позовом починається з червня 2011 року. Факт обізнаності позивача - ФДМУ про знаходження спірного об’єкту у інших осіб, на що посилається другий відповідач, не має істотного значення для звернення прокурора до суду з даним позовом. При цьому суд враховує те, що позивач не мав спірного Свідоцтва про право власності, відповідно, про нього не знав і не міг знати.

За таких обставин, суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, тому згідно з частиною 5 статті 267 ЦК України порушене право підлягає захисту.

Постановою Верховної Ради УРСР від 24.08.1991р. №1427-ХІІ "Про проголошення незалежності України" Україна проголошена незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки. Цей акт набрав чинності з моменту його схвалення. У зв’язку з цим весь економічний, науковий, технічний потенціал, розміщений на території України, став власністю народу України.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. №1452–ХІІ "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10.09.1991р. №1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, розташовані на території нашої країни, є державною власністю України, а укладені після 29 листопада 1990 року майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.

З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України своєю Постановою від 10.04.1992р. №2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об’єктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій. Фонд державного майна України мав прийняти майно цих підприємств, установ та об’єктів до 01 травня 1992 року, що не виконано. Також не сформований загальний перелік такого майна.

Профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР, відповідно, до 1990 року були загальносоюзною громадською організацією. В єдиній системі профспілок колишнього Союзу РСР Укрпрофрада представляла республіканську організацію і мала статус юридичної особи.

Отже, спірний об’єкт є майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, розташований на території України.

Другий відповідач заснований Федерацією незалежних профспілок України,  правомірність його створення згідно зі статтею 35 ГПК України, не підлягає доказуванню у даній справі, оскільки цей факт встановлений рішенням Вищого арбітражного суду України у справі № 138/7.

До статутного капіталу другого відповідача, за його доводами, профспілка передала майно, у тому числі й спірний об'єкт. Докази щодо реальної передачі до статутного фонду спірного об'єкту другий відповідач не надав.

04.02.1994р. Верховна Рада України постановою №3943-ХІІ доручила Кабінету Міністрів України до 01.03.1994р. визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконують ці функції до законодавчого визначення правонаступників цього майна. До законодавчого визначення суб’єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю (п.1 Постанови). До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном в процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів) (п.3 Постанови).

Вищезазначені Постанови Верховної Ради України є загальнообов’язковими та законними, про що свідчить розпорядження Президента України від 24.05.1996р. №123/96-рп "Про заходи щодо майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", яким доручалось уряду у двомісячний термін проінформувати главу держави про стан виконання парламентських постанов та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо вирішення питань права власності на майно зазначених організацій.

16.06.1992р. прийнятий Закон України "Про об'єднання громадян" №2460-ХІІ, введений в дію 18.07.1992р.

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону "Про об'єднання громадян" об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією. Особливості правового регулювання діяльності профспілок визначаються Законом України про профспілки.

Закон України про профспілки прийнятий значно пізніше, а саме:  особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок в Україні були визначені Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15.09.1999р. №1045-XIV, із змінами і доповненнями. Дія цього Закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, їх об'єднання, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Отже до набуття чинності Закону України "Про профспілки", профспілки в Україні повинні були діяти відповідно до Закону України "Про об'єднання громадян".

Відповідно до статті 21 Закону України "Про об'єднання громадян" об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

Законом України "Про власність" від 07.02.1991 року № 697-ХІІ, із змінами і доповненнями (втратив чинність 20.06.2007, ЗУ № 997) зокрема, його статтею 20 було визначено, що професійні спілки та їхні громадські об’єднання є суб’єктами права колективної власності.   

Відповідно до статті 21 Закону України "Про власність" право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Отже, чинне законодавство України не передбачало підстав виникнення права власності громадського об'єднання шляхом передачі майна від загальносоюзних громадських організацій новоствореним в Україні громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації новоствореною республіканською громадською організацією.

Таким чином, доводи прокурора і позивача про те, що суб'єкти права власності майна загальносоюзних профспілок колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, законодавчо не визначені, тому це майно є загальнодержавною власністю і право розпорядження ним, у тому числі спірним об'єктом, повинно здійснюватись ФДМУ, тобто позивачем, є обґрунтованими.

Статтею 34 Закону України "Про профспілки" встановлено: "Профспілки, їх об'єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності.

Право власності профспілок, їх об'єднань виникає на підставі: - придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших підставах, не заборонених законодавством; - передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Профспілки, їх об'єднання мають право власності також на майно та кошти, придбані в результаті господарської діяльності створених ними підприємств та організацій.

Втручання у статутну діяльність профспілок, їх об'єднань органів державної влади, громадських організацій не допускається, крім випадків, передбачених законами України.

Позбавлення профспілок права власності, а також права володіння та користування майном, переданим їм у господарське відання, може мати місце лише за рішенням суду на підставах, визначених законами.

Від імені членів профспілки розпорядження коштами, іншим майном профспілок, їх об'єднань, що належить їм на праві власності, здійснюють керівні органи профспілки або об'єднання, створені відповідно до їх статуту чи положення (загальні збори, конференції, з'їзди тощо).

Спірний об'єкт не був об'єктом права власності профспілок УРСР. Згідно Закону України "Про профспілки" профспілки України не є правонаступником профспілок СРСР.

З наведених нормативних актів, встановлених обставин утримання спірного майна, його обліку, численних перетворень другого відповідача, його відносин з Федерацією профспілок України вбачається, що право власності на спірний об'єкт трансформувалось із колективної власності у приватну. Другим відповідачем неналежним чином ведеться облік майна, замовчується його фактичний стан, дійсний склад, шляхи розподілу прибутків від його використання.

Другий та третій відповідачі не надали перелік майна та його ринкову оцінку, факт реальної передачі до статутного фонду.

Враховуючи наведені нормативні акти стосовно права власності держави Україна після розпаду СРСР, історії створення спірного майна, суд вважає, що з проголошенням незалежності 24 серпня 1991 року право власності на спірний об'єкт набула держава Україна в особі органу, якому відповідно до Постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 року № 2268-ХІІ та від 01.03.1994 року № 3943-ХІІ надані повноваження прийняти це майно та розпоряджатись ним до визначення суб'єктів його права, тобто Фонду державного майна України - позивача.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності держави Україна на спірний об'єкт не визнається другим та третім відповідачем. Їх доводи про правомірність набуття права власності на спірний об'єкт Федерацією незалежних профспілок України та законне розпорядження ним шляхом вкладення до статутного капіталу створеного ЗАТ, суд вважає недоведеними та такими, що не відповідають вищенаведеним нормам чинного законодавства України і наявним у справі доказам.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вже зазначалось, 10.01.2001р. виконавчим комітетом Житомирської міської ради видано Обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях “Житомиртурист” Українського ЗАТ по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур” свідоцтво про право колективної власності на туристичну базу “Лісовий берег” (а.с. 15 том 1).

З вказаного свідоцтва вбачається, що свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 21.12.1972р. №1045.

Як вбачається з матеріалів справи, на запит прокуратури Житомирської області 22.09.2011р. Державний архів Житомирської області Житомирської обласної державної адміністрації надав копію рішення виконкому Житомирської міської ради від 21.12.1972р. №1045 (а.с. 71,72 том 1).

Разом з тим, даним рішенням виконкому Житомирської міської ради від 21.12.1972р. №1045 було представлено до урядових нагород багатодітних матерів.

Таким чином, суд вважає, що Виконком Житомирської міської ради безпідставно видав свідоцтво про право колективної власності на туристичну базу “Лісовий берег”.

Враховуючи викладене, суд задовольняє повні вимоги в частині позову  щодо визнання за державою в особі Фонду державного майна України, 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, ідентифікаційний код 20055032 право власності на майновий комплекс туристичної бази “Лісовий берег”, що розташований в м. Житомир, Чуднівське шосе, 1.

Позов прокурора щодо скасування Свідоцтва від 10.01.2001р. про право власності  щодо спірного об'єкта нерухомості задоволенню не підлягає  з наступних підстав.

Свідоцтво про право власності є похідним документом, виданим на підставі рішення органу місцевого самоврядування, а тому не породжує факту виникнення права власності. Визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про оформлення права власності, на підставі якого видано це свідоцтво, є підставою для визнання його нечинним і не потребує визнання його недійсним у судовому порядку. Свідоцтво про право власності, видане на підставі відповідного акта, не може виступати предметом спору, оскільки не має статусу акта державного чи іншого органу.

При цьому суд вважає за необхідне вказати, що, у відповідності до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002, № 7/5 свідоцтво про правло власності являється правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Після здійснення реєстрації саме витяг з реєстру є належним доказом факту реєстрації права власності за тим чи іншим суб'єктом.

Таким чином,  виходячи  зі  змісту  приписів ГПК   України, спори про визнання незаконним свідоцтва про право власності  непідвідомчі господарським  судам  України,  а  тому провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню  на  підставі  п.1  ч.1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню частково, а саме: в частині  визнання за державою в особі Фонду державного майна України право власності на майновий комплекс туристичної бази “Лісовий берег”, що розташований в м. Житомир, Чуднівське шосе, 1.

В частині вимоги про визнання незаконним та скасування свідоцтва від 10.01.2001р. про право власності на будівлі туристичної бази “Лісовий берег”, видане Обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях “Житомиртурист” Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур” суд припиняє провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів-1, 3.

На підставі ст.ст. 49, 80 п.1.ч.1, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за державою в особі Фонду державного майна України, 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, ідентифікаційний код 20055032 право власності на майновий комплекс туристичної бази “Лісовий берег”, що розташований в м. Житомир, Чуднівське шосе, 1.

3. В частині позову про визнання незаконним та скасування свідоцтва від 10.01.2001р. про право власності на будівлі туристичної бази “Лісовий берег”, видане Обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях “Житомиртурист” Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур” провадження у справі припинити.

4. Стягнути з Виконавчого комітету Житомирської міської ради, 10014, м. Житомир, майдан ім.С.П.Корольова, 4/2, код 04053625:

- на користь Державного бюджету України - 42,50рн. державного мита;

- на користь Державного бюджету України -118,00грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Обласного дочірнього підприємства по туризму і екскурсіях ”Житомиртурист” Українського Закритого  акціонерного товариства по туризму та екскурсіях  “Укрпрофтур”, 10002, м. Житомир, вул. В.Бердичівська, 67, код 02658815:

- на користь Державного бюджету України - 42,50грн. державного мита;

- на користь Державного бюджету України - 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано, набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.  

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

СуддяШніт  А.В.

Дата підписання: 17 листопада 2011р.

< Текст > < Поле для текста > 

1 - в справу;

2-позивачу;

3,4,5-відповідачам,

6,7-прокурору.

< Текст >

< Текст >