ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" жовтня 2006 р. Справа № 8/3416
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іоннікової І.А.
суддів: Веденяпіна О.А.
Черпака Ю.К.
при секретарі Швидченко О.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Покраса С.П., довіреність №06-509/571 від 12.04.2006 року,
від відповідача: Осадчук С.П. - директор,
розглянувши апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Житомир)
на постанову господарського суду Житомирської області
від "15" червня 2006 р. у справі
за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Житомир)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС" (м.Житомир)
про стягнення 4435,48 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Житомирської області від 15.06.06р. у справі №8/3416 в позові Житомирського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "АРС" про стягнення 4435,48 грн., відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позовні вимоги - задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при винесенні постанови допущено порушення норм процесуального та матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначив, що не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС" м.Житомира, оскільки позивачем пропущений шестимісячний строк їх застосування, передбачений статтею 250 Господарського кодексу України .
Скаржник також, вказав, що Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Житомирської області з позивними вимогами 17.11.2005 року, тобто пізніше шестимісячного строку виявлення, але до закінчення одного року, то не вважає порушенням строків звернення до судую
На думку скаржника, Фондом заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС" не поза межами строків, передбачених ст. 250 ГК України, а господарським судом Житомирської області невірно застосовані норми зазначеної статті.
Представник скаржника в судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає оскаржувану постанову необгрунтованою, просить її скасувати та прийняти, новий судовий акт, яким позов задовольнити.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу надав, уповноважений представник відповідача в засіданні суду проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною та обгрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875-ХІІ, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу працюючих на підприємстві становила 31 чоловік, нарахований фонд оплати праці - 137,5тис. грн. (а.с. 4).
Відповідно кількість місць для працевлаштування інвалідів повинна була становити - 1 робоче місце. Фактично, згідно зазначеного звіту, відповідачем не було працевлаштовано жодного інваліда.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Згідно з п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314, підприємства, зокрема, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 Положення передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів. Цим же пунктом також передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може виконуватися праця інвалідів.
З вищенаведених положень законодавства про соціальний захист інвалідів вбачається, що відповідач зобов'язаний був у 2004 році створити 1 робоче місце для працевлаштування інваліда.
Відповідач не надав суду доказів про створення робочих місць для інвалідів. Вказане підтверджується звітами форми 3 - ПН. Так у звітах форми 3 - ПН за спірний період ( а.с. 17-25), у графі наявність вільних робочих місць та вакантних посад для інвалідів не вказано про наявність робочих місць для даної категорії працівників.
Відповідно до вимог ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
На думку суддів колегії штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є видом адміністративно-господарських санкцій, а не видом обов'язкового платежу чи внеском виду загальнообов'язкового державного страхування.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до п.1, 15 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів. затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно ст.238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Як вбачається з наведеної норми, адміністративно-господарські санкції відрізняються від інших санкцій, що застосовуються до суб'єктів господарювання, наявністю у цих відносин особливого суб'єкта, такого як державний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.
Згідно з приписом п. 4 "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1767, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком №3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Частиною першою статті 241 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції, до кола яких відносяться і штрафні санкції, передбачені статтею 20 вищезазначеного Закону, можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.
З викладених приписів чинного законодавства та встановлених судами обставин справи випливає, що оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій у цій справі є 2004 рік, то штрафні санкції повинні були сплачені відповідачем не пізніше 15 квітня 2005 року. А отже, припис статті 250 ГК України має бути застосовано до спірних відносин сторін зі справи.
Позивачем було пред'явлено позов лише 25.10.05р., тобто поза межами встановлених ст.250 ГК України строків.
Доводи скаржника спростовуються вищезазначеним, матеріалами справи та не грунтуються на вимогах чинного законодавства.
З огляду на викладене, апеляційна інстанція вважає постанову господарського суду Житомирської області від 15.06.06р. у справі № 8/3416 законною та обґрунтованою, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254, п.п.6-7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд,
УХВАЛИВ:
Постанову господарського суду Житомирської області від 15.06.2006 року у справі №8/3416 залишити без змін, а апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Житомир) - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційну скаргу може бути подано протягом одного місяця безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Іоннікова І. А.
судді:
Веденяпін О.А.
Черпак Ю.К.
Віддрук. 4 прим.
1- до справи
2,3- сторонам
4- в наряд
друк. Кравчук Н.В.