Справа № 2-1164/11

провадження № 22-ц/0390/1738/11 Головуючий у 1 інстанції:Пахолюк А.М.

Категорія: 27 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

08.11.2011  року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з  розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді   Шевчук Л Я,

суддів -  Подолюка В.А., Гапончука В.В. ,

при секретарі   Матюхіній О.Г.  ,

          відповідача - ОСОБА_1,

         представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

          представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 – ОСОБА_5,

          представника ТзОВ «Трансбуд-сервіс» - Козіброди І.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за  позовом публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «БМ Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «БМ Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-сервіс» про визнання недійсним договору поруки та визнання частково недійсним кредитного договору, зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «БМ Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-сервіс» про визнання недійсним договору поруки та визнання частково недійсним  кредитного договору, за апеляційними скаргами відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) «Трансбуд-сервіс» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 9 вересня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А:

          Рішенням Луцького міськрайонного суду від 9 вересня 2011 року, задоволено позов публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 солідарно з основним боржником ТзОВ «Трансбуд-сервіс» в користь ПАТ «БМ Банк» заборгованість в розмірі – 1 845 856, 63 грн. згідно кредитного договору №2008-016/DC-004 від 01 жовтня 2008 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 солідарно з основним боржником ТзОВ «Трансбуд-сервіс» в користь ПАТ «БМ Банк» заборгованість в розмірі – 1 845 856, 63 грн. згідно кредитного договору №2008-016/DC-004 від  01 жовтня 2008 року.

Стягнуто з ОСОБА_4 солідарно з основним боржником ТзОВ «Трансбуд-сервіс» в користь ПАТ «БМ Банк» заборгованість в розмірі – 1845 856, 63 грн. згідно кредитного договору №2008-016/DC-004 від  01 жовтня 2008 року.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь ПАТ «БМ Банк» понесені витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, в розмірі - 1700 грн. - по 566, 67 грн. з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі – 120 грн. - по 40 грн. з кожного.

В задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_1 до ПАТ «БМ Банк», ТзОВ «Трансбуд-сервіс» та ОСОБА_3 до ПАТ «БМ Банк», ТзОВ «Трансбуд-сервіс» про визнання недійсним договору поруки та визнання частково недійсним кредитного договору відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим судовим рішенням, відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТзОВ «Трансбуд-сервіс» подали апеляційні скарги, в яких покликаючись на незаконність судового рішення із-за порушення норм матеріального і процесуального права, неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, просили рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові ПАТ «БМ Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та про задоволення зустрічних позовів ОСОБА_1 і ОСОБА_3

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1, його представник ОСОБА_2, представник відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_4 – ОСОБА_5, представник ТзОВ «Трансбуд-сервіс» Козіброда І.А. апеляційні скарги підтримали і просили суд скарги задоволити, інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися, хоч у встановленому порядку були повідомлені про час і місце судового розгляду.

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТзОВ «Трансбуд-сервіс» слід відхилити, а рішення суду першої інстанції  залишити без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи убачається, що 1 жовтня 2008 року між ВАТ «БМ Банк» (правонаступником якого є ПАТ «БМ Банк») і ТзОВ «Трансбуд-сервіс» був укладений кредитний договір №2008-016/DC/004 та додатковий договір від 29 грудня 2009 року № 1 до кредитного договору №2008-016/DC/004, відповідно до умов яких банк зобов’язався надати позичальнику кредит в розмірі 1 551 221,48 грн. з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 31 серпня 2011 року, а позичальник зобов’язувався отримати, належним чином використати та повернути в передбачені цим договором строки кредит (а. с. 7-10 том №1).

Меморіальними ордерами № 1434157 від 1 жовтня 2008 року та № 4213284 від 29 грудня 2009 року підтверджується факт виконання банком свого зобов’язання за кредитним договором по наданню ТзОВ «Трансбуд-сервіс» кредитних коштів (а.с.22-23 том №1).

Крім того, судом установлено, що для забезпечення виконання зобов’язань за даним кредитним договором між банком та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_1 1 жовтня 2008 року укладені договори поруки № 016/1/-2008/DС-004, № 016/2/-2008/DС-004, а 29 грудня 2009 укладені додаткові договори до даних договорів поруки.

Також установлено, що 29 грудня 2009 року між банком та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір поруки № 016/6/-2008/DС-004.

Згідно пунктів 1.1, 1.2 укладених договорів поруки ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 поручалися перед банком за своєчасне та повне виконання боржником ТзОВ «Трансбуд-сервіс» зобов’язання за договором невідновлюваної кредитної лінії №2008-016/DC/004 від 1 жовтня 2008 року, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому. У разі порушення боржником зобов’язання за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (а.с. 11-17, 20-21 том №1).

Відповідно до вимог статей 526, 527, 530, 554 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений строк, згідно умов договору та вимог закону. У випадку порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до умов кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов’язався  сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку і розмірах, визначених договором.

Підпунктом 1.6.1. пункту 1.6. кредитного договору №2008-006/DC-004 від 1 жовтня 2008 року (зі змінами, внесеними додатковим договором від 29 грудня 2009 року) передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 15% річних протягом періоду з 26 листопада 2009 року по 30 квітня 2010 року, починаючи з 1 травня 2010 року, встановлюється процентна ставка в розмірі 20% річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному договором.

Умовами кредитного договору (п.п.6.1.1.,п.6.1.) передбачено також обов’язок сплати позичальником пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, в разі порушення терміну повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісійних винагород.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому судом установлено, що позивачем 5 жовтня 2010 року надсилалася претензія на адресу як ТзОВ «Трансбуд-сервіс» як боржника по кредитному договору, так і на адресу поручителів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 із вимогою про сплату заборгованості за кредитним договором (а.с. 52-55 том №1). Дана претензія була вручена поручителям ОСОБА_3 (а.с. 56), ОСОБА_4 (а.с. 62) та ТзОВ «Трансбуд-сервіс», про що свідчать розписки про вручення рекомендованих  листів (а.с. 60).

Крім цього, відповідачі, які є учасниками ТзОВ «Трансбуд-сервіс» на зборах учасників товариства 5 вересня 2008 року вирішили відкрити кредитну лінію у ВАТ «БМ Банк» в сумі 1 716 000, 00 грн. під 20% річних терміном на 36 місяців для придбання асфальтоукладчика гусеничного, а також вирішили передати в заставу кредитодавцю зазначений асфальтоукладчик (а.с.130-131, том1).

Учасникам товариства було відомо про невиконання ТзОВ «Трансбуд-сервіс» своїх зобов’язань за кредитним договором, так як на засіданні учасників ТзОВ «Трансбуд-сервіс» 8 грудня 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, як учасники товариства, обговорювали питання кредитної заборгованості ТзОВ «Трансбуд-сервіс» перед ВАТ «БМ Банк» та прийняли рішення про звернення до банку із клопотанням про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором, а також про укладення договорів поруки, в тому числі між ПАТ «БМ Банк», ТзОВ «Трансбуд-сервіс» та ОСОБА_4 (а.с. 122-124 том №1).

Станом на 14 грудня 2010 року заборгованість ТзОВ «Трансбуд-сервіс» перед банком в національній валюті становить – 1 845 856,63 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом – 837 845,48 грн., прострочена заборгованість по кредиту – 713 376,00 грн.,  прострочена заборгованість по процентах – 195 594,23 грн., строкова заборгованість по процентах – 15 299,72  грн., пеня на суму невиплачених процентів та несвоєчасно сплаченого кредиту –83 741,20 грн. (а.с. 51, 152-190 том №1).

Рішенням господарського суду Волинської області від 10 травня 2011 року, яке набрало законної сили, встановлено факт неналежного виконання позичальником ТзОВ «Трансбуд-сервіс» своїх зобов’язань перед банком по укладеному між ними кредитному договору №2008-016/DC/004 від 1 жовтня 2008 року та постановлено стягнути з ТзОВ «Трансбуд-сервіс» в  користь ПАТ «БМ Банк» заборгованость за кредитним договором (а.с.213-219 том №1).

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відповідно до укладених договорів поруки поручалися перед кредитором за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язань за кредитним договором.

З врахуванням того, що боржник ТзОВ «Трансбуд-сервіс» належним чином не виконував взяті на себе зобов’язання по поверненню кредиту, а поручителі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за договорами поруки поручились перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов’язань по кредитному договору, суд першої інстанції, повно і всебічно вивчивши матеріали та обставини справи, прийняв обґрунтоване з посиланням на норми закону рішення про задоволення позову ПАТ «БМ Банк».

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність зустрічних позовів ОСОБА_1, ОСОБА_3 і як наслідок відмови в їх задоволенні, виходячи з наступного.

В обгрунтування своїх зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_3 зазначають, що кредитний договір в частині забезпечення виконання зобов’язання порукою ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та договори поруки укладені з порушенням вимог частини 5 статті 203 ЦК України, статей 63, 65 СК України, оскільки не були спрямовані на реальне виконання умов договору і, крім того, вказують, що вони не усвідомлювали зміст укладених договорів і їх укладення порушує права та інтереси іншого з їх подружжя, а також, що банк не перевіряв їх платоспроможність, а тому просили суд визнати частково недійсним кредитний договір та недійсними договори поруки на підставі статті 215 ЦК України.

Однак, такі твердження спростовуються наявними в матеріалах справи доказами і нормами чинного законодавства.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами  першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до статті 65 Сімейного кодексу України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або)  державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Судом першої інстанції установлено, що кредитний договір і договори поруки з додатками до них підписані уповноваженими представниками ВАТ «БМ Банк», ТзОВ «Трансбуд-сервіс» та особисто відповідачами ОСОБА_1,  ОСОБА_3 (а.с.7-17 том №1).

Пунктами 3.1. і 3.4. укладених договорів поруки передбачено, що поручитель відповідає по зобов’язаннях за кредитним договором перед кредитором в обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, всі зобов’язання, викладені в договорі поруки, є дійсними на момент укладення договору.

З огляду на викладене, колегія суддів уважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачі підписавши договори поруки, підтвердили свою спроможність забезпечити виконання зобов’язань ТзОВ «Трансбуд-сервіс» і обов’язок банку перевіряти фінансовий та майновий стан поручителів не передбачений умовами договорів поруки і, крім того, відповідно до статуту ТзОВ «Трансбуд-сервіс», який був затверджений загальними зборами учасників товариства 29 січня 2009 року і проведено державну реєстрацію юридичної особи-ТзОВ «Трансбуд-сервіс» 25 лютого 2009 року (а.с.36-45, том №1), учасниками якого є відповідачі по даній справі, для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників товариства створюється статутний капітал товариства  - 7 000 000, 00 грн. (Частки учасників товариства в статутному капіталі складають: ОСОБА_3 – 2 000 000, грн., що становить 28, 5714 %, ОСОБА_4 – 2 500 000, 00 грн., що становить 35, 7143 %, ОСОБА_1 – 2 500 000 грн., що становить 35, 7143 % статутного капіталу)

Також, місцевий суд вірно зазначив, що укладені договори поруки не потребують обов’язкового нотаріального посвідчення, державної реєстрації і не укладені стосовно цінного майна ОСОБА_1 і ОСОБА_3, а тому посилання на невідповідність цих правочинів вимогам статті 65 СК України є безпідставними.

Посилання апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в припиненні договорів поруки, оскільки відбулося збільшення обсягу відповідальності без згоди поручителів і, крім цього, позивач пропустив визначений у частині 4 статті 559 ЦК України строк пред’явлення вимоги до поручителів, колегія суддів уважає необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.     

Так, частиною 1 статті 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як уже зазначалось,  пунктами 1.1 договорів поруки передбачено, що поручитель поручається перед кредитором за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язання за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені або можуть бути укладені в майбутньому.  

Конкретний розмір процентної ставки за користування кредитними коштами у договорі поруки не обумовлено, а тому відповідно до пункту 3.1 договорів поруки, поручителі відповідають по зобов’язаннях за кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки та відшкодування збитків.

Кредитним договором передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 15% річних протягом періоду з 26 листопада 2009 року по 30 квітня 2010 року, починаючи з 1 травня 2010 року встановлюється процентна ставка в розмірі 20% річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному договором.

Отже, збільшення розміру процентної ставки було прямо передбачено умовами кредитного договору, а відтак, підписавши договори поруки, відповідачі погодилися з такими умовами кредитного договору.

Крім того, пунктом 4.2. договорів поруки визначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов’язань за кредитним договором не пред’явить вимоги до поручителя.  

Судом першої інстанції вірно установлено, що строк виконання основного зобов’язання за кредитним договором – повернення кредитних коштів настав 31 серпня 2011 року (згідно умов кредитного договору та договорів поруки), а тому дійшов правильного висновку, що шестимісячний строк від дня настання строку виконання основного зобов’язання за кредитним договором не сплив.

        Доводи апеляційних скарг відповідачів про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не підписували додаткові договори до договорів поруки, а ОСОБА_4 не підписував договір поруки, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки, всупереч статті 60 ЦПК України, дану обставину не доведено та не підтверджено жодними належними доказами як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.

          Інші доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду, так як вони були предметом дослідження суду і суд їм дав правильну юридичну оцінку.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.  307, 310, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-сервіс» відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 9 вересня 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили. .

Головуючий:                                  

Судді: