МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ______________
Справа № 1519/2-6472/2011
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2011 року м.Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Сегеди О.М.,
при секретарі - Луньовій В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Установи комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу,
встановив:
У серпні 2011року Установа комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому»(далі - Установа) звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що 13 грудня 2011р. в м. Одесі на розі вулиць Академіка Філатова та Гайдара сталася дорожньо-транспортна пригода №1671 внаслідок порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху при керуванні належним Установі автомобілем НОМЕР_1. В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль «Опель-Астра», 2003року випуску, д/з НОМЕР_2, що належав на праві власності ОСОБА_3 Позивач зазначав, що так як відповідач на час скоєння ДТП працював в Установі водієм, то за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2010р. з Установи на користь ОСОБА_3 було стягнуто 33736,00 грн. та судові витрати в сумі 325,72грн. Вказане рішення набрало законної сили. В порядку виконання вказаного рішення Установою було перераховано на рахунок Другого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ суму заборгованості в розмірі 33736,00 грн. Позивач вважає, що відповідач зобов’язаний повернути вказані кошти, тому просив суд стягнути з відповідача на користь Установи в порядку регресу 33736,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги та доводи позову підтримав, просив суд розглянути справу в порядку заочного провадження у зв’язку із систематичною неявкою відповідача в судові засідання та ухвалити заочне рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, про що надав заяву (а.с.51)
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлявся належним чином в порядку ст. 74 ЦПК України, про причину неявки суду не повідомив.
Згідно ст.224 ЦПК України, у разі неявки всіх відповідачів, які належним чином були повідомлені про день, годину та місце слухання справи та про причину неявки суду не повідомили, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наведене та дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються розділом третім главою 82 книги п’ятої ЦК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.
2
Матеріалами справи встановлено, що Установа комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому»є юридичною особою, яка керується у своїй діяльності Статутом, має гербову печатку, зареєстрована в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою АА №084775 та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.38-49).
22.02.2007р. ОСОБА_2 був прийнятий в Установу на посаду водія, що підтверджується наказом №27-к від 22.02.2007р. (а.с. 36)
16.12.2008р. ОСОБА_2 був звільнений з роботи за п.7 ст.40 КЗпП України у зв’язку з грубим порушенням Правил дорожнього руху, порушенням Правил внутрішнього трудового розпорядку та п.2,п.4 Посадової інструкції за вчинену дорожньо-транспортну пригоду, керування в нетверезому стані службовим автомобілем на підставі наказу №329 від 16.12.2008р. (а.с.37)
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2010р., яке набрало законної сили, були задоволенні частково позовні вимоги ОСОБА_3 до Установи та ОСОБА_2 по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Установи, ЗАТ «Страхова компанія «Крона», ОСОБА_2, за участю третьої особи Управління державного казначейства у м. Одесі Головного управління державного казначейства України в Одеській області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою та на його користь було стягнуто з Установи матеріальну шкоду в розмірі 33736,00 грн. та судові витрати, з ОСОБА_2 було стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 22490,67 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., а також судові витрати у справі (а.с.6-9).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2010р. були виправлені описки та арифметичні помилки в зазначеному судовому рішенні (а.с.30-31).
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 01.06.2011р. рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2010р. було залишено без змін (а.с.32-35).
Судом встановлено, що постановою Другого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ від 01.07.2011р. було відкрито виконавче провадження по виконанню рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2010р. (а.с.10).
В порядку виконання рішення Установою було перераховано на рахунок Другого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ суму заборгованості в розмірі 33736,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями за №2828 від 11.07.2011р., за №2846 від 21.07.2011р., за №37 від 11.07.2011р. (а.с.11-12).
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств,установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Таким чином, при розгляді даної цивільної справи, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2010р. має для суду преюдиціальне значення.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2010р. було встановлено, що постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 17.04.2009р. ОСОБА_2, який знаходився в трудових відносинах із Установою, був визнаний винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124,130 КУпАП України. Вина полягала у тому, що 13.12.2008р. о 17.20 годині, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-21124», д.н. НОМЕР_1, який належав Установі на праві власності, рухаючись по вул. Академіка Філатова у м. Одесі та перебуваючи в стані алкогольного сп’янення, в порушення вимог п.12.1,34.1.3,11.4 ПДР, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, в результаті чого виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди було також пошкоджено автомобіль «Опель -Астра», 2003року випуску, д/з НОМЕР_2, що належав на праві власності ОСОБА_3
3
Вказаним судовим рішенням було встановлено, що з боку Установи мала місце її недбалість як власника автомобіля, яка сприяла неправомірному заволодінню водієм ОСОБА_2 службовим автомобілем та скоєнню ним у неробочий час, вихідний день, ДТП за участю цього автомобіля, в результаті якої був пошкоджений автомобіль ОСОБА_3 та встановлена ступінь вини Установи та величина завданої нею шкоди, а саме: у частці 60%.
Суд вважає, що при винесенні рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2010р. про стягнення з Установи суми матеріальної шкоди та судових витрат, суд виходив не тільки з вини ОСОБА_2 але з вини Установи, відповідно до вимог ч.4 ст. 1187 ЦК України.
Тобто вказаним рішенням суду була визнана вина в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди не тільки ОСОБА_2 але і позивача у зв’язку з його недбалістю, як власника автомобіля «ВАЗ-21124», д.н.НОМЕР_1, яким при здійсненні дорожньо-транспортної пригоди керував відповідач.
Відповідно до ч.4 ст. 1187 ЦК України якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди №6 від 27.03.1992р. зі змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №9 від 24.10.2003р. володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок противоправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці противоправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що противоправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.
Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином ст. 1191 ЦК України визначає право регресу, під яким розуміється право особи, що відшкодувала шкоду, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого завдано шкоди, тобто безпосередньо відповідальної за завдання шкоди. Зазначена стаття застосовується у випадках, коли завдач шкоди та особа, яка несе відповідальність за завдану шкоду, не збігаються в одній особі.
В даному випадку суд не може застосувати до даних правовідносин вимоги ст. 1191 ЦК України, так як позивач вищевказаним рішенням був визнаний частково винним в скоєнні ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди і з урахуванням даних обставин суд поклав на нього обов’язок відшкодування шкоди потерпілому відповідно до ступеня його вини.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача в порядку регресу на користь Установи 33736,00 грн. задоволенню не підлягають, так як заявлені безпідставно.
Судовий збір у справі складає 339,00 грн., витрати на ІТЗ судового розгляду справи - 120 грн., які сплачені позивачем при зверненні до суду.
Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то понесенні позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають
Керуючись ч.4 ст. 1187 ЦК України, ст.1191 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги Установи комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому»до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу –залишити без задоволення.
4
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Іншими особами, які брали участь у справі, заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.М. Сегеда