Справа №22Ц - 1445/2008р.                                             Головуючий в 1 інстанції Ковальчук Л.М.

Категорія                                                                            Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

28 березня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

 

головуючого     Приходька К.П.

суддів                Даценко Л.М., Яворського М.А.,

при секретарі    Рудзінської А.С.,

 

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 05 лютого 2008 року у справі за поданням державного виконавця ВДВС Києво - Святошинського районного управління юстиції про виділення частки боржника у спільному сумісному майні подружжя по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2до ОСОБА_3про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди внаслідок ДПТ,    

 

встановила:

у травні 2007 року державний виконавець звернувся до суду з поданням про виділення частки боржника у спільному сумісному майні подружжя у якому зазначав, що у ВДВС знаходиться на примусовому виконанні виконавчий лист за №2-2417/06 від 27 жовтня 2006 року Києво-Святошинського районного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 19 545 гривень.

 

У ході виконання виконавчого провадження встановлено, що боржник ОСОБА_3 рішення суду не виконує, перешкоджає проведенню державним виконавцем виконавчих дій. Згідно акту опису та арешту майна боржника серії АА №073670 від 13 лютого 2007 року було описане передано на реалізацію майно, а саме причіп до легкового автомобіля ПФ-01 фермер.

 

Згідно експертної оцінки від 16 квітня 2007 року загальна вартість об'єкта оцінки, без врахування ПДВ, становить 3 731 гривень. Вказаних коштів для повного погашення боргу недостатньо. Згідно акту державного виконавця від 19 грудня 2006 року при перевірці майнового стану боржника за місцем  його  проживання  в  АДРЕСА_1   майна для  опису  та реалізації  не  виявлено.

 

Боржник ОСОБА_3 перебував у шлюбі з ОСОБА_1, шлюб між ними було розірвано 24 травня 2006 року. Згідно відповіді Києво-Святошинського БТІ за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на АДРЕСА_1

 

Вказане нерухоме майно набуте подружжям за час шлюбу і є їхньою спільною сумісною власністю. Враховуючи виклад державний виконавець просив виділити за ОСОБА_3 1\2 частину жилого АДРЕСА_1що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, для проведення виконавчих дій, а саме опису й арешту майна боржника.

Ухвалою суду від 05 лютого 2008 року подання державного виконавця задоволене, визначено, що частка ОСОБА_3 в житловому АДРЕСА_1становить 1\2 частина. 

 

ОСОБА_1 подана апеляційна скарга на ухвалу суду  в якій апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову, якою відмовити у задоволені подання державного виконавця посилаючись на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

 

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду від 04 жовтня 2006 року стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 12 645 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, 6 500 гривень на відшкодування моральної (немайнової) шкоди та 400 гривень судових витрат за проведення експертизи.

  

03 листопада 2006 року ОСОБА_2 звернувся з заявою про прийняття виконавчого листа за №2-2417/06 від 27 жовтня 2006 року Києво-Святошинського районного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_3 на його користь боргу в сумі 19 545 гривень.

 

ОСОБА_3, боржник, борг за виконавчим листом не погасив.

 

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 31 жовтня 1987 року перебували у зареєстрованому шлюб, який згідно свідоцтва про розірвання шлюбу шлюб між ними був розірваний 24 травня 2006 року.

 

За час перебування у зареєстрованому шлюбі рішенням виконавчого комітету Петропавлівсько -Борщагівської сільської ради №179/21 від 02 вересня 1994 року ОСОБА_1 надано земельну ділянку в розмірі 0,08 га в АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального жилого будинку та господарських будівель.

 

Рішенням виконавчого комітету Петропавлівсько - Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району №236 від 30 листопада 1994 року «Про прийомку в експлуатацію жилого будинку ОСОБА_1 АДРЕСА_1 вирішено прийняти в експлуатацію індивідуальний жилий будинок ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 житловою площею 95,8 кв.м., корисною-102,5 кв.м. На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 29 липня 1997 року видано свідоцтво на право власності на жилий АДРЕСА_1

 

За правилами ст.60 СК України, ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

У відповідності з вимогами ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

 

Згідно вимог ст.379 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця.

 

Відповідно до вимог ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

 

Таким чином, суд першої інстанції правильно зробив висновок про те, що майно, а саме жилий АДРЕСА_1, набуто в період перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, а тому є спільною сумісною власністю подружжя.

 

Посилання скаржниці в своїй апеляційній скарзі на ту обставину, що будинок належить тільки їй оскільки був подарований їй її батьком не може бути прийнято до уваги із наступних підстав.

 

26 серпня 1988 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 11\20 частини житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2, розташованій на присадибній земельній ділянці присадибних земель радгоспу «Совки».    

 

28 лютого 1990 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 11\20 частини житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2, розташованій на присадибній земельній ділянці присадибних земель радгоспу «Совки».    

 

Згідно з вимогами ч.1 ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язано довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 

 

В судовому засіданні ОСОБА_1 не надала доказів того, що АДРЕСА_1 їй був подарований.    

 

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду, суд постановив ухвалу з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.     

 

На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.307,312,313,314,315,317  ЦПК України колегія,

 

ухвалила:

 

апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити, ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 05 лютого 2008 року залишити без зміни.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.  

 

 

                         Головуючий -

 

 

                        

                       Судді -