В И Р О К

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

               «19»травня 2011 року         Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

              головуючого судді       Мозолевської О.М.

              при секретарі       Березенку В.В.

             з участю прокурора

             з участю захисника       Білошицького М.В., Петрової І.В.  

       ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України не судимого,

  у вчиненні злочину,  передбаченого ч.1 ст.187 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

14.11.2010 року, приблизно о 18 год. 20 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння ОСОБА_6, йшов по вул. Урицького в бік Солом'янської площі. Проходячи біля будинку № 15 по вул. Урицького, ОСОБА_6 побачив перед собою ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які йшли в попутному напрямку. ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклого умислу, направленого на напад з метою заволодіння чужим майном, в притул наблизився до ОСОБА_7  та ОСОБА_8, після чого продовжуючи здійснювати свої злочинні наміри, направлені на заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, різко, несподівано схватив за правий рукав куртки ОСОБА_7, розвернувши останнього до себе обличчям. Після цього, ОСОБА_6 став вимагати у ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Нокіа Е5», вартістю 2200 грн., в якому знаходилась сім-картка оператора «Лайф», вартістю 15 грн., на рахунку якої знаходилося 50 грн. Почувши відмову ОСОБА_7, в задоволенні своїх протиправних вимагань, ОСОБА_6 вийняв з правої кишені, одягнутих на ньому штанів, розкладний ніж, який згідно висновку експерта № 961/ХЗ від 09.12.2010 року не є холодною зброєю, та діючи відкрито і агресивно став розмахувати ним, погрожуючи застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, висловлюючи при цьому погрози негайної фізичної розправи, після чого став вимагати у ОСОБА_7, щоб останній передав йому свій мобільний телефон. Почувши відмову потерпілого ОСОБА_7, передати свій мобільний телефон, ОСОБА_6,  продовжував здійснювати психічне насильство по відношенню до ОСОБА_7, що виразилось в демонстрації ножа та висловлюванні негайного застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, тим самим подавляючи волю останнього до опору. Присутня при нападі ОСОБА_8, усвідомлюючи протиправність насильницьких дій ОСОБА_6 по відношенню до ОСОБА_7, з метою їх припинення, намагалася відштовхнути руками ОСОБА_6 від ОСОБА_7, після чого, скориставшись тим, що увага ОСОБА_6 була відволічена, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, перебігли на протилежний бік вулиці.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 винним себе в інкримінованому злочині не визнав та пояснив, що восени 2010 року, точного числа та місяця не пам’ятає, приблизно о 18 год., він прямував по вул. Урицького в м. Києві до будинку № 15. При цьому, в стані алкогольного сп’яніння він не знаходився, випив лише 100 грам горілки під час обіду. В руці він тримав увімкнений ліхтарик, який знаходився на ножі, так як було темно. Коли він повернув до двору будинку, то помітив навпроти себе раніше незнайомого йому чоловіка з дівчиною. Проходячи повз нього, чоловік зачепив його плечем і вони почали сваритись. Під час сварки він висловлювався на адресу чоловіка нецензурною лайкою. Після цього, чоловік  пішов далі, а він продовжив йти додому. Трохи пізніше до нього зателефонував його товариш і запропонував йому зустрітись біля школи № 115. Чекаючи знайомого біля школи, до нього під'їхали працівники міліції та поклавши його на землю, почали обшукувати. Після чого виявили мобільний телефон, запальничку та ніж, на якому був ліхтарик.   

Незважаючи на невизнання своєї вини, винність підсудного ОСОБА_6, у здійсненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими у судовому засіданні доказами у їх сукупності.

Як вбачається із показань, даних в судовому засіданні, потерпілим ОСОБА_9, приблизно в листопаді 2010 року, точної дати він не пам’ятає, біля 19 години разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_8 йшов по вул. Урицького в м. Києві. До нього ззаду підійшов раніше не знайомий хлопець і схопивши за правий лікоть потягнув до себе. Коли він повернувся до нього обличчям, то помітив, що хлопець був п’яним. Хлопець запитав чи є у нього мобільний телефон. Він відповів, що у нього є телефон, але йому не дасть. Після цього, хлопець почав його ображати і витягнувши з кишені ніж почав розмахувати ним у нього перед обличчям погрожуючи, що поріже. Не даючи завдати йому шкоди, його дружина стала між ним та хлопцем. Він просив хлопця заховати ніж, тому що не може оборонятись, так як у нього були загіпсовані обидві руки, але останній не реагував та продовжував погрожувати. Поступово підсудний почав його з дружиною виштовхувати на дорогу і вони, не маючи іншого вибору, перебігли на протилежний бік дороги. Після цього вони викликали працівників міліції, які в декількох кварталах від місця злочину знайшли підсудного.

Крім цього, вина підсудного підтверджується показаннями свідка ОСОБА_8, яка в судовому засіданні показала, що в листопаді 2010 року, точної дати вона не пам’ятає, приблизно о 18 чи 19 годині, вона разом зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_7, йшла по вул. Урицького в м. Києві. До чоловіка ззаду підійшов раніше не знайомий їй хлопець і схопивши за лікоть потягнув до себе. Хлопець був п’яним та почав вимагати у чоловіка мобільний телефон. Чоловік відповів, що у нього є телефон, але він йому не дасть. Потім хлопець почав ображати чоловіка і витягнувши ніж почав розмахувати перед обличчям чоловіка, погрожуючи, що поріже. Вона стала між ними не даючи завдати чоловіку шкоди, так як у останнього були загіпсовані обидві руки, але хлопець на прохання не реагував. Підсудний почав їх виштовхувати на проїзну частину вулиці і вони не мали іншого вибору, як перебігти дорогу на протилежний бік. Потім приїхали працівники міліції і підсудного невдовзі знайшли.

Також в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що в листопаді 2010 року він знаходився на чергуванні в складі автопатруля, коли вони проїжджали перехрестя вулиць Стадіонної та Урицького в м. Києві, приблизно о 18 год. 34 хв., помітили молодого чоловіка та дівчину, які підбігли до них та розповіли, що невідомий їм раніше чоловік намагався відібрати мобільний телефон, погрожуючи при цьому ножем. Вони описали чоловіка, який напав на них. Після чого, їх посадили до чергового автомобіля та поїхали шукати вказану ними особу. Проїжджаючи перехрестя вулиць Кавказької та Урицького, вони помітили чоловіка, який знаходився в стані алкогольного сп’яніння і на якого вказали потерпілі. При поверхневому огляді затриманого, вони виявили у нього ніж, після чого, підсудного посадили до автомобіля та доставили до райвідділу міліції.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що восени 2010 року він знаходився на добовому чергуванні в складі автопатруля, приблизно о 19 годині знаходячись на перехресті вулиці Стадіонної та вулиці Урицького до них звернулася дівчина, яка повідомила, що невідомий хлопець, погрожуючи ножем, намагався відібрати у останньої мобільний телефон Пізніше до них підійшов хлопець, при цьому вищевказана дівчина та її хлопець описали нападника. Відпрацьовуючи надану інформацію, на перехресті вулиці Кавказька та вулиці Урицького, ними був затриманий чоловік, на якого вказали потерпілі, так як на момент затримання вони знаходилися в автомобілі автопатруля. Після чого, затриманий був доставлений до райвідділу міліції.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що восени 2010 року він знаходився на добовому чергуванні в складі автопатруля, приблизно о 19 годині знаходячись на перехресті вулиці Стадіонної та вулиці Урицького до них звернулися молодий чоловік з дівчиною та повідомили, що на дівчину напав невідомий хлопець та погрожуючи ножем, намагався відібрати у останньої мобільний телефон. Пізніше ними був затриманий чоловік, на якого вказали потерпілі, так як на момент затримання вони знаходилися в автомобілі автопатруля. Після чого, затриманий був доставлений до райвідділу міліції.

Крім пояснень потерпілого ОСОБА_7 та показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10,  ОСОБА_11 та ОСОБА_12 даних в судовому засіданні, вина ОСОБА_6 підтверджується  письмовими доказами по справі, а саме:

- протоколом огляду місця події від 14.11.2010 року, в ході якого у ОСОБА_6, був вилучений розкладний ніж, запальничка та мобільний телефон, які належали останньому (а.с.13-16);

- висновком експерта від 09.12.2010 року № 961/Д, згідно якого ніж складний, вилучений 14.11.2010 року в ОСОБА_6, по вул. Урицького, 15 в м. Києві, не є холодною зброєю (а.с.49-51);

- фотокопією до висновку експерта від 09.12.2010 року № 961/Д (а.с.52).

Неузгодженість змісту рапорту працівників Святошинського МВДСО при ГУ МВС України в м. Києві від 14.11.2011 року з фактичними обставинами справи, суд розцінює, що працівники вищевказаної установи написавши вищевказаний рапорт, не опитували осіб, що до них звернулися, тому посадові особи органу дізнання та досудового слідства, при проведенні дізнання та досудового слідства встановили дійсні обставини події та усунули протиріччя в поясненнях свідків.

Крім того, працівники Святошинського  МВДСО, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 допитані в судовому засіданні в якості свідків показали, що в ході їхньої служби мають місце численні затримання осіб, які порушують закон та громадський порядок, тому обставини вищевказаної справи пригадують не дуже добре, посилаючись при цьому на те, що з моменту вказаних обставин пройшов тривалий проміжок часу, тому повністю пригадати обставини події останні не можуть.

  Виходячи з наведеного, винність ОСОБА_6 у здійсненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), доведена.

Судом кваліфікуються дії ОСОБА_6 за ч.1 ст.187 КК України.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного –в силу ст. 89 КК України не судимий (а.с.88), за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом та на обліку у лікаря - психіатра не перебуває (а.с.89, 90), за місцем проживання характеризується посередньо (а.с.91).

Обставин, що пом’якшують покарання судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням вище зазначеного, враховуючи сукупність об’єктивних та суб’єктивних передумов, а саме: тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання підсудного не можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд застосовує до ОСОБА_6 покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів - у  виді позбавлення волі.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 81 КПК України.

Судові витрати за проведення експертизи підлягають стігненню з ОСОБА_6

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

                                             З А С У Д И В:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого  ч.1 ст.187 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років і 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 залишити без змін - тримання під вартою.

Строк відбування покарання обчислювати з 14.11.2010 року, тобто з моменту фактичного затримання.

Судові витрати за проведення експертизи № 961/ХЗ від 09.12.2010 року стягнути з ОСОБА_6 на кори?сть НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві, код 25575285, банк ГУДКУ у Київс?ькій області, МФО 821018, р/р 31253272210699, призначення платежу: послуги експерта, в сумі 912 грн.71 коп.

Речові докази:

–мобільний телефон марки «Нокіа 6111», запальничку «Зіппо», що знаходиться в камері зберігання речових доказів Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві –повернути ОСОБА_6

          –розкладний ніж, що знаходиться в камері зберігання речових доказів Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві –знищити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а для засудженого, який перебуває під вартою в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Суддя Солом’янського

районного  суду м. Києва                                                     О.М. Мозолевська