Справа № 2-5895/11 Головуючий у 1 інстанції:Філюк Т.М.

Провадження № 22-ц/0390/1753/11

Категорія:27      Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04 листопада 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Свистун О В

суддів -  Овсієнка А.А., Осіпука В.В.,

при секретарі Кузьмич І.П.

з участю:

          представника позивача Сидун О.С.,

          представника відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, процентів та неустойки за кредитним договором

за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 вересня 2011 року,

                                                   в с т а н о в и л а:

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення суду, постановленого з порушення норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 вересня 2011 року позов ПАТ «Західінкомбанк» задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 в користь ПАТ «Західінкомбанк» солідарно з основним боржником Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластіком» заборгованість за кредитним договором № 2102/08-612 від 21 лютого 2008 року в сумі 158029 грн. 45 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ПАТ «Західінкомбанк» судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що сума боргу повністю стягнута із основного боржника судовим рішенням господарського суду, а тому стягнення цього ж боргу із поручителя, відповідача по справі, матиме наслідком стягнення боргу в подвійному розмірі. Крім того, судом не з’ясовано, чи змінилася сума боргу в період з 21.07.2011 року по 14 вересня 2011 року.

          В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала  з підстав у ній зазначених.

          Представник позивача Сидун О.С. заперечила  апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

          Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це відповідає фактичним обставинам справи, що 21 лютого 2008 року між публічним акціонерним товариством «Західінкомбанк» (далі – Банк) та ТзОВ «Пластіком» було укладено кредитний договір № 2102/08-612, згідно з умовами якого Банк надав ТзОВ «Пластіком» кредит в розмірі 20000 доларів США зі сплатою 14 % річних строком до 20 лютого 2011 року (а.с. 7-8). Додатковими угодами до вказаного договору було внесено зміни до деяких пунктів договору (а.с. 9-10). В результаті неналежного виконання ТзОВ «Пластіком» умов кредитного договору станом на 01.01.2011 року в останнього виникла заборгованість по сплаті кредиту в розмірі 20 928,57 доларів США, що відповідно до офіційного курсу гривні становить 166 627.00 гривень (а.с. 6).

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 4.1.3 кредитного договору у випадку невиконання (неналежного виконання) «Позичальником» умов даного договору, додаткових договорів, договорів застави «Кредитор» має право, за письмовою вимогою до «Позичальника» достроково стягнути суму кредиту, нарахованих за ним процентів, штрафні санкції, понесені збитки, та іншу заборгованість згідно з умовами даного кредитного договору, звернувши  при необхідності стягнення на майно, основні засоби та обігові кошти, майнові права, будь-які інші кошти  «Позичальника» та (або) «Поручителя» відповідно до умов даного договору, договору застави, договору поруки та вимог чинного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частинами 1 та 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що 21 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання зобов’язань відповідачем ТзОВ «Пластіком» за кредитним договором  № 2102/08-612 від  21 лютого 2008 року, було укладено договір поруки  (а.с. 11).

За змістом п. 2.1 вказаного договору поруки у випадку невиконання Позичальником своїх зобов’язань перед Кредитором за кредитним договором та додатковими до нього договорами Кредитор має право стягнути з Поручителя суму в розмірі повного об’єму усіх невиконаних зобов’язань Позичальника.

23 вересня 2010 року Банком було надіслано відповідачу вимогу про дострокове повернення заборгованості та процентів за кредитним договором (а.с. 12-13). Однак, ніяких дій на виконання вказаних вимог Банку відповідач не вчинив.

Рішенням господарського суду Волинської області від 17.05.2011 року позов Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» до ТзОВ «Пластіком» про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто з ТзОВ «Пластіком» в користь ПАТ «Західінкомбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі – 163705 грн. 28 коп. (а.с. 62-64) Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.07.2011 року рішення господарського суду Волинської області  від 17.05.2011 року змінено в частині стягнення пені за прострочення погашення тіла кредиту, а також в частині стягнення судових витрат, та стягнуто з ТзОВ «Пластіком» в користь ПАТ «Західінкомбанк» 118782, 40 грн. суми непогашеного кредиту, 2778,82 грн. несплачених процентів за користування кредитом, 2138, 48 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 17,99 грн. пені за прострочення сплати процентів, 34311, 76 грн. штрафу за невиконання умов договору, а всього 158029 грн. 45 коп. (а.с. 70-75).

Колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про те, що кредитор (Банк) мав право вимагати дострокового виконання зобов’язання за кредитним договором як від боржника ТзОВ «Пластіком», так і від поручителя ОСОБА_2 як солідарного відповідача, оскільки боржник порушив умови кредитного договору, що виразилося в неналежному виконанні договірних зобов’язань, а саме – в простроченні платежів згідно з умовами договору, додаткових угод до нього та неповерненні кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.

Стягуючи суму боргу в меншій сумі, суд першої інстанції виходив із розрахунку, який встановлено постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.07.2011 року, а саме 158029.45 грн., а не 163705.28 грн. як просив позивач. Із рішенням суду погодився позивач.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, відповідач вказує, що даним рішенням сума боргу стягнута в подвійному розмірі. Однак, з таким висновком відповідача погодитися не можна, оскільки поручитель відповідає по зобов’язаннях боржника в цих же розмірах та солідарно із боржником про що чітко зазначено в резолютивній частині рішення суду першої інстанції. Також слід відмітити, що в даному випадку боржник та відповідач не одна і та ж особа.  

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, оскільки вони були предметом дослідження суду і суд їм дав правильну юридичну оцінку, рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з меж апеляційного розгляду, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у даній справі судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів,

                                           у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 вересня 2011 року в даній справі залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий          

Судді