РІШЕННЯ

Іменем України

07.10.2011 року                                                      Справа № 2-3158/11

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі: головуючого судді Лисенка В.О., при секретарі Купецькій Г.О., за участю представника позивача Шкваря К.М., відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»про визнання неправомірними дій по кредитній угоді, зміну умов кредитної угоди та зобов’язання вчинити певні дії по кредитній угоді,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»звернувся до суду з позовом до відповідача –ОСОБА_2 про звернення стягнення, зазначивши, що позивач та відповідач 04.02.2008 року уклали кредитний договір № 108269, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 11000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 04.02.2012 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором «Приватбанк»і відповідач 04.02.2008 року уклали договір застави майна № 269-1, згідно з яким відповідач надав в заставу: 1) Нагрівач дизельний BV 170E № 001, № 002, 2005/2006 року випуску в кількості 2-х одиниць; 2) Відбійний молоток Н 65 SB 2 № 012 2006 року випуску в кількості 1 одиниці; 3) Зварювальний напівавтомат 203/2 Т № 007 2006 року випуску в кількості 1 одиниці; 4) Каменеріз ТС 250 З № 008 2005 року випуску в кількості 1 одиниці; 5) Пилка для оброблення торців № 013, № 015 2006 року випуску в кількості 2-х одиниць; 6) Зварювальний автомат QUALITY, виробництва Італії №з 031 до 033 включно 2006 року випуску в кількості 1 одиниці; 7) Бетонозмішувач, 2,5 кВТ, 50Л № 013, № 015 2005, 2007 року випуску в кількості 2-х одиниць; 8) Бетонозмішувач, 2,5 кВТ, 150Л № 024, № 025, № 026 2005/2007 року випуску в кількості 3-х одиниць; 9) Шліфувальна машина СО-206, 22 кВт, 220 В № 016 2006 року випуску в кількості 1 одиниці; 10) Міні електростанція SPMO SH 10 000 В, 9 кВт, 1ф, 4,4, виробництво Франція № 018 2005 року випуску в кількості 1 одиниці. В порушення умов кредитного договору відповідач зобов’язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав і станом на 04.11.2009 року має заборгованість в сумі 72871 гривні 89 копійок. На підставі викладеного позивач просив передати в заклад публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк», шляхом вилучення у відповідача вказаного вище майна та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 108269 від 04.02.2008 року в сумі 72871 гривні 89 копійок звернути стягнення на вказане майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк»договору купівлі-продажу предмету застави від імені відповідача, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_2, в свою чергу, звернувся до суду із зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», в якому просив: визнати повідомлення ПАТ КБ «Приватбанк»від 08.01.2009 року, щодо змінення відсоткової ставки по кредитній угоді з 01.02.2009 року, не дійсним; визнати підвищення відсоткової ставки по кредиту з 01.02.2009 року, зробленої банком в односторонньому порядку неправомірним; визнати нараховану пеню по виплатах та штрафи з січня 2009 року до періоду здійснення змін до кредитної угоди та підписання нового графіку виплат кредиту та додатку № 1 неправомірними та недійсними; визнати додаток № 1 «Графік погашення кредиту та відсотків»№ 108269 від 04.02.2008 року до кредитної угоди недійсним та таким, що не відповідає діючому законодавству; зобов'язати банк скласти новий додаток № 1 «Графік погашення кредиту та відсотків», враховуючи фактичну відсоткову ставку на рівні 15% річних - в рамках кредитної угоди та чинного законодавства; зобов'язати банк виконати перерахунок сплачених платежів відповідно до нового додатку № 1 та «Графіку погашення кредиту та відсотків»; змінити умови кредитної угоди (п. 4.7 кредитної угоди), а саме: змінити валюту по сплаті кредиту та відсотків з долару США в гривню України по курсу на момент підписання кредитної угоди - 5,05 гривень за долар США; визнати право ПАТ КБ «Приватбанк»підвищити відсоткову ставку, після зміни облікової ставки НБУ з 10% річних на момент укладання кредитної угоди до 12% річних, залишене їм з 30.04.2008 року, не дійсним та простроченим; визнати, що відповідно до п. 2.3.1 кредитної угоди у ПАТ КБ «Приватбанк»не існувало права підвищувати відсоткову ставку по кредиту в односторонньому порядку; зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк»здійснити перерахунок платежів, сплачених після 2009 року по кредитній угоді, відповідно до умов змінених судом та за фактичною відсотковою ставкою 15 % річних; визнати дії ПАТ КБ «Приватбанк»стосовно конфіскації пенсії ОСОБА_3 неправомірними та зобов'язати банк зарахувати стягнуті кошти на погашення тіла кредиту та відсотків в зміненій судом кредитній угоді.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні змісту позовної заяви. Проти зустрічного позову відповідача заперечував, зазначивши, що договір про надання кредиту укладався на власний розсуд кредитора і позичальника з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства та Правил, затверджених постановами правління Національного Банку України. При укладенні договору було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору. Надаючи грошові кошти відповідачеві, банком було задоволено його потреби, надавши в користування грошові кошти, при цьому передбачивши порядок та умови, при яких можлива зміна відсоткової ставки за кредитом. Щодо підвищення відсоткової ставки, зазначив, що зміни умов договору в частині відсоткової ставки були закладені ще спочатку, тобто відповідач, до підписання кредитного договору, мав можливість ознайомитися з його умовами.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав у повному обсязі та зазначив, що з моменту підписання кредитної угоди, взяті обов'язки по виконанню її умов, виконувались ним вчасно та в повному обсязі до моменту зміни відсоткової ставки банком по кредиту в односторонньому порядку з 01.02.2009 року. Вважав, що в кредитній угоді банком не булу зазначено правило, за яким змінюється відсоткова ставка за кредитом. Вважав, що дані правовідносини повинні регулюватись з урахуванням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з п. 4 ст. 11 якого, у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. Оскільки банком була порушена процедура –порядок зміни відсоткової ставки, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Через відсутність своєї вини у порушенні зобов’язання внаслідок випадку, вважав себе особою, яка в розумінні ст. 617 ЦК України звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, тому просив його зустрічний позов задовольнити.

Вислухавши сторони, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

04.02.2008 року сторони уклали кредитний договір № 108269, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 11000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 04.02.2012 року.

Відповідно до п. 2.2.2 кредитного договору відповідач зобов’язаний сплачувати відсотки за користування кредитом у відповідності з умовами договору.

Згідно п. 4.3 кредитного договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Згідно з п. 6.1 кредитного договору за порушення будь-якого зобов’язання по сплаті відсотків за користування кредитом, а також термінів повернення кредиту та винагороди відповідач зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, видав відповідачу кредит на суму 11000 доларів США.

В порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов'язання виконав частково та станом на 04.11.2009 року відповідач має заборгованість за кредитом в розмірі 72871 гривні 89 копійок.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони 04.02.2008 року уклали договір застави майна № 269-1. Згідно з п. 6 договору застави відповідач надав в заставу: 1) Нагрівач дизельний BV 170E № 001, № 002, 2005/2006 року випуску в кількості 2-х одиниць; 2) Відбійний молоток Н 65 SB 2 № 012 2006 року випуску в кількості 1 одиниці; 3) Зварювальний напівавтомат 203/2 Т № 007 2006 року випуску в кількості 1 одиниці; 4) Каменеріз ТС 250 З № 008 2005 року випуску в кількості 1 одиниці; 5) Пилка для оброблення торців № 013, № 015 2006 року випуску в кількості 2-х одиниць; 6) Зварювальний автомат QUALITY, виробництва Італії №з 031 до 033 включно 2006 року випуску в кількості 1 одиниці; 7) Бетонозмішувач, 2,5 кВТ, 50Л № 013, № 015 2005, 2007 року випуску в кількості 2-х одиниць; 8) Бетонозмішувач, 2,5 кВТ, 150Л № 024, № 025, № 026 2005/2007 року випуску в кількості 3-х одиниць; 9) Шліфувальна машина СО-206, 22 кВт, 220 В № 016 2006 року випуску в кількості 1 одиниці; 10) Міні електростанція SPMO SH 10 000 В, 9 кВт, 1ф, 4,4, виробництво Франція № 018 2005 року випуску в кількості 1 одиниці, яке належить йому на праві власності.

Відповідно до п. 15.8 договору застави, ст. 20 Закону України «Про заставу», позивач має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Проте, відповідно до ст.ст. 24, 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов’язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження; обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов’язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких, встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Враховуючи, що позивачем не надані відомості з Державного реєстру обтяжень про ініціацію звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договором застави № 269-1 від 04.02.2008 року, а також відсутні докази письмових повідомлень про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження всіх обтяжувачів, якщо такі існують, суд вважав, що позивачем порушені вимоги ст.ст. 24, 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», тому суд позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення є передчасним та в його задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Також суд вважає, що підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, відсутні, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Звертаючись із зустрічним позовом до ПАТ КБ “Приватбанк”, відповідач ОСОБА_2 не надав суду доказів того, яким чином та які його права, свободи чи інтереси, що є предметом судового розгляду, порушені, невизнані або оспорені ПАТ КБ “Приватбанк”.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2.3.1 укладеного з відповідачем договору № 108269 від 04.02.2008 року банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитним коштами у випадках: здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ; підвищення ставки за кредитам: кредиторів України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); підвищення ставки більш ніж на (три) відсоткових пункти за бланковими кредитами "овернайт" НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду відсоткової ставки. З огляду на це, при настанні одного з вказаних чинників банк має право змінити відсоткову ставку, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 212 ЦК України.

Згідно п. 4 кредитної угоди № 108269 від 04.02.2008 року про порядок розрахунків, суд не вбачає порушень з боку позивача при здійсненні розрахунків за кредитним договором № 108269 від 04.02.2008 року.

Згідно зі ст. 628 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зупинивши свій вибір на ПАТ КБ «Приватбанк», відповідач погодився на умови надання кредиту як такі, що його влаштовували. Банк не примушував, не нав'язував своїх послуг позивачеві та не вимагав укладення договору, оскільки це була ініціатива особисто відповідача. З моменту укладення договору відповідач прийняв на себе всі зобов'язання. Ніяких вимог до банку чи яких-небудь пропозицій змінити умови договору в будь-якій частині від відповідача ОСОБА_2 до позивача не надходило.

Крім цього, суд виходить із того, що на сьогоднішній день відсутні обов’язкові умови, зазначені в ч. 2 ст. 652 ЦК України, через які може бути змінений кредитний договір за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57-60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»про визнання неправомірними дій по кредитній угоді, зміну умов кредитної угоди та зобов’язання вчинити певні дії по кредитній угоді – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: