ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" листопада 2011 р. Справа № 5016/3402/2011(8/166)
За позовом Державного підприємства “Дельта-лоцман”,
54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлантік
Мерітайм”,
54038, м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 40,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на
стороні позивача –Державна податкова адміністрація у Миколаївській
області,
54009, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6,
про стягнення коштів у сумі 12443,94 дол. США та 4438 грн. 59 коп., -
Суддя Гриньова –Новицька Т.В.
Представники:
Від позивача –ОСОБА_1, дов. № 4 від 31.12.2010р.
Від відповідача –ОСОБА_2, дов. від 03.11.2011р.
Від третьої особи –ОСОБА_3, дов. № 1981/7/10-112 від 25.02.2011р.
Суть спору: Державне підприємство “Дельта-лоцман” (далі –позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Атлантік Мерітайм” (далі –відповідач) заборгованості з канального збору в розмірі 12443,94 дол. США та 4438 грн. 59 коп., а також про стягнення коштів на погашення судових витрат по справі. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача у справі виступає Державна податкова адміністрація у Миколаївській області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те що судна, яким були надані послуги за заявкою відповідача, заходили до портів Миколаївського регіону в баласті (без вантажу), тобто під час заходу в порт не здійснювали міжнародного перевезення, тому за прохід каналом під час проходу в баласті, канальний збір нарахований позивачем з нарахуванням податку на додану вартість, оскільки пільга, передбачена пунктом 197.9 ст. 197 Податкового Кодексу України в цьому випадку не застосовується.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує. Вказує на те, що підставою звільнення від оподаткування податком на додану вартість канального збору, є підтверджені належними доказами факти здійснення судном міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень, перетин державного кордону України та відповідне митне оформлення. Нарахування позивачем податку на додану вартість на суму канального збору суперечить вимогам п. 197.9 ст. 197 Податкового Кодексу України. Вважає, що застосування, зокрема, у пунктах 12, 18 Положення про портові збори терміну “нарахування”, слід розцінювати як процедуру арифметичного обчислення портового збору, а не процедуру “справляння” або “сплати” збору, яка є визначною для оподаткування та яка, згідно змісту ст.ст. 84, 85, 91 Кодексу торгового мореплавства України здійснюється у морському порту під час перебування судна у порту, а не за проходження судна з вантажем або в баласті.
Третьою особою надані пояснення, в яких вона зазначає, що відповідач здійснював міжнародні перевезення лише під час одного з проходів суднами каналом (або під час входу судна в порт під вивантаження, або під час виходу з порту після завантаження), а також про вістутність підстав для надання пільги, що передбачена п. 197.9 ст. 197 Податкового кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд -
встановив:
01.01.2011 р. між сторонами було укладено договір № 280/П-11 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1.1. якого позивач зобов'язався за заявками відповідача надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден (далі - СРРС) у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (далі - ЦРРС/ПРРС) та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай - Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.
Згідно з п. 2.1.2. Договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог даного Договору.
Пунктом 2.2.3. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний робити своєчасну сплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.
Відповідно до п. 2.2.4 Договору відповідач повинен сплачувати рахунки позивача у терміни, визначені цим договором.
Пункт 4.2.2 Договору встановлює, що остаточна оплата здійснюється відповідачем на протязі 5 банківських днів з дня отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунку.
Відповідно до п. 5.5. Договору, агент несе повну матеріальну відповідальність перед підприємством за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і у ВКВ.
Так, на підставі Договору № 280/П-11 та заявок відповідача, позивач у серпні 2011 року надав послуги з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден суднам під агентуванням відповідача, про що свідчать наявні в матеріалах справи лоцманські квитанції та квитанції служби регулювання руху суден.
Для оплати наданих послуг відповідачу були виставлені рахунки на загальну суму 177712,35 дол. США та 64213 грн. 98 коп. (з ПДВ).
Зазначені рахунки були оплачені відповідачем частково, в сумі 165268,41 дол. США та 59775,39 грн.
Згідно з розрахунком позовних вимог, заборгованість відповідача за несплаченими у повному обсязі рахунками становить 12443,94 дол. США та 4438,59 грн. (сума податку на додану вартість, нарахованого на канальний збір за проходження судна), яку позивач просить стягнути з відповідача.
У відповідності до ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України.
Розмір портових зборів та порядок їх справляння встановлений Положенням “Про портові збори”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1544 (далі - Положення).
Згідно п. 11 Положення на суми портових зборів нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства.
Пунктом 197.9 статті 197 Податкового кодексу України (в редакції з 06.08.2011 по 07.08.2011 та з 07.08.2011 по 01.10.2011) визначено, що звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним суднам та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.
Отже, відповідною підставою звільнення від оподаткування податком на додану вартість канального збору є підтверджені належними доказами факти здійснення судном міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень, перетин державного кордону України та відповідне митне оформлення.
Підтвердженням митного оформлення вантажу, що перевозився суднами та знаходження судна та вантажу під митним контролем є відповідні відмітки митниці на вантажних маніфестах та інших доданих документах та оформлення їх у режимі “експорт” або “імпорт”.
Стаття 194 Митного кодексу України визначає поняття експорту –це митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу.
Положення статті 188 Митного кодексу України визначають, що імпорт –це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу.
Відповідно до ст. ст. 133, 134 Кодексу торговельного мореплавства України, - за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер). Договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є:
1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень;
2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті;
3) інші письмові докази.
У даному випадку мали місце міжнародні перевезення вантажу, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями документів, а саме: вантажними маніфестами, коносаментами, рахунками, додатками до рахунків, лоцманськими квитанціями, квитанціями про виконані послуги, інформаціями для виставлення рахунків.
Пунктом 18 Положення “Про портові збори”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 року № 1544 визначено, що нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за 1 куб. метр об'єму судна за визначеними ставками.
Вартість послуг, що включається до складу портових зборів, які надаються під час прямування судна до пункту (місця) митного оформлення для навантаження (довантаження) вантажів (посадки пасажирів) чи з пункту (місця) митного оформлення після вивантаження (часткового вивантаження) вантажів (висадки пасажирів), є невід'ємною складовою послуг з міжнародного перевезення вантажу (пасажирів).
З матеріалів справи вбачається, що у даному спорі мали місце міжнародні перевезення вантажу, а прохід суден каналом “в баласті” (без вантажу) до/з порту призначення є складовою частиною та невід’ємним елементом операції (договору) з міжнародного перевезення, адже без цієї складової (прямування судна до/з порту під завантаження/розвантаження) перевезення вантажу неможливе.
Стаття 8 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” надає право Державній податкові адміністрації України надавати методичні рекомендації з питань оподаткування. Так, в листі від 23.03.2011 р., направленого податковим органам в межах повноважень вказаного вище закону, також зазначено, що прохід суден каналом “в баласті” (без вантажу) до/з порту призначення є складовою частиною та невід’ємним елементом операції (договору) з міжнародного перевезення.
Представник третьої особи в судовому засіданні зазначив, що методичні рекомендації надані згідно з листом від 23.03.2011 р. № 8019/7/16-1517 Державної податкової адміністрації України є чинними.
Посилання позивача на лист третьої особи від 07.02.2011 р. № 271/10/15-210, як підставу для нарахування податку на додану вартість на портові збори, судом відхиляється, оскільки цей лист є відповіддю на індивідуальний запит та може мати наслідки лише для позивача при визначенні ним податкового зобов’язання та податкового кредиту по податку на додану вартість.
Отже, наявність у матеріалах справи доказів здійснення суднами міжнародного перевезення вантажу, митного оформлення та перетинання кордону України, свідчать про те, що канальний збір, який стягується з цих суден, звільняється від оподаткування податком на додану вартість на підставі пункту 197.9 статті 197 Податкового кодексу України.
За таких обставин в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Виходячи з положень ст. 49 ГПК України, господарські витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено “11” листопада 2011 року
Суддя Т.В.Гриньова-Новицька