27.10.2011
Справа № 22ц-1224/2011р. Головуючий у першій
інстанції Борко А.Л.
Категорія 27 Доповідач у апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2011 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Саліхова В.В., Моцного М.В.,
при секретарі: Селезньовій Л.М.,
за участю: представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_4, представника апелянта ПАТ «Дельта Банк» - Алейнікова Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 11 квітня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про припинення дій, які порушують право,
ВСТАНОВИЛА:
26 жовтня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ТОВ „Український промисловий банк" про припинення дій відповідача, які порушують право.
Вимоги ОСОБА_3 мотивував тим, що між ним та ТОВ „Український промисловий банк" в особі Севастопольської філії (далі ТОВ „Укрпромбанк") 25 лютого 2008 року було укладено кредитний договір № 71-025/ФК-08. У серпні 2010 року позивач дізнався, що відповідач здійснює дії пов'язані із передачею прав вимоги (у тому числі матеріали кредитної справи) за вищеназваним кредитним договором ПАТ „Дельта Банк" без згоди на те позивача, що є порушенням його прав.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 11 квітня 2011 року позов задоволено. Ухвалено припинити дії ТОВ „Укрпромбанк", пов'язані з передачею прав вимоги за кредитним договором № 71-025/ФК-08 від 25 лютого 2008 року до ПАТ „Дельта банк" та інших банківських установ; заборонено ТОВ „Укрпромбанк" передавати до ПАТ „Дельта Ббанк" та інших банківських установ вказану кредитну справу. Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, ПАТ „Дельта банк" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить ухвалити рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення осіб, що з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи вимоги позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з їх законності та обґрунтованості.
З такими висновками суду колегія суддів погодитись не може.
З матеріалів справи видно, що 25 лютого 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 у якості позичальника укладений Кредитний договір № 71-025/ФК-08, згідно умов якого банк надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредитні кошти у сумі 1 020 100 грн. із кінцевим строком повернення 24 лютого 2039 року(а.с.5-8).
02 липня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір про передачу активів ТОВ «Український промисловий банк» в рахунок погашення заборгованості, відповідно до п.3.1. якого відповідач в порядку, в обсязі та на умовах, визначених цим договором передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами, а також попередніми договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Український промисловий банк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов’язаннях(а.с.24).
До складу цих договорів увійшов і кредитний договір, укладений між сторонами по справі, що підтверджується Додатком № 2 до вказаного вище договору про передачу активів (а.с.88-93).
Обґрунтовуючи вимоги позову, ОСОБА_3 посилається на те, що передача у даному випадку документів кредитної справи іншій особі (банку)без згоди позивача є порушенням його права щодо не розкриття банківської таємниці, яка містить особисту інформацію в тому разі і інформацію про майновий стан, а також порушує його права щодо вільного вибору контрагенту.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Отже аналіз наведених норм закону свідчить про те, що передача прав кредитора була здійснена ТОВ «Український промисловий банк» із дотриманням вимог закону, зокрема у частині передачі кредитної справи, що містить банківську таємницю, шляхом укладення правочину у такій самій формі, що і кредитний договір без згоди боржника (позивача). Ані-будь які інші умови щодо зміни кредитора у зобов’язанні, кредитним договором не передбачені.
Крім того, ОСОБА_3 не оспорює право кредитора відступити належне йому право вимоги до третьої особи.
Доводи ОСОБА_3 про заборону зміни кредитора у зв’язку із розкриттям банківської таємниці є безпідставними, оскільки відповідно до ст.515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов’язаннях, нерозривно пов’язаних з особою кредитора, зокрема у зобов’язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’ю або смертю. Інших заборон щодо зміни кредитора чинним законодавством не передбачені. Крім того, на нового кредитора, а саме ПАТ „Дельта банк", розповсюджуються вимоги закону щодо нерозголошення банківської таємниці.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що передача кредитної справи, що містить банківську таємницю стосовно позивача, здійснено відповідачем на законних підставах, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 з мотивів наведених у позові задоволенню не підлягають. Позивач не довів порушення відповідачем його законних прав та інтересів, та вчинення останнім жодних противоправних дій, які б суперечили чинному законодавству та умовам кредитного договору.
Проте суд першої інстанції викладене правильно не оцінив та дійшов невірного висновку про задоволення позову.
Таким чином, рішення суду ухвалено із порушенням вимог матеріального закону та на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.303, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 11 квітня 2011 року скасувати.
Постановити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про припинення дій, які порушують право відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: В.О.Єфімова
Судді: В.В.Саліхов
М.В.Моцний