КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2011                                                                                           № 40/272

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гаврилюка  О.М.

суддів:             

за участю секретаря судового засідання Рижової В.В.            

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 – дов. від 10.06.2011 року б/н

від відповідача 1: ОСОБА_2 – дов. від 07.07.2011 року № 2

від відповідача 2: ОСОБА_3 – дов. від 01.09.2011 року б/н

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Б2Б-Транс” на рішення господарського суду м. Києва від 18.08.2011 року

у справі № 55/252 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Діамантбанк”, м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Б2Б-Транс”, м. Київ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „БМБ Компаунд”, м. Київ

про стягнення 95 799 грн. 20 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулося Публічне акціонерне товариство „Діамантбанк” з позовом (з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Б2Б-Транс” та Товариства з обмеженою відповідальністю „БМБ Компаунд” про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором лізингу в розмірі 73 277 грн. 76 коп. за період з 11.12.2010 року по 26.04.2011 року, а також пені у розмірі 3 897 грн. 78 коп. за період з 26.10.2010 року по 26.04.2011 року, що разом складає 77 175 грн. 54 коп.

Рішенням від 18.08.2011 року господарський суд м. Києва позов задовольнив. Стягнув солідарно з ТОВ „Б2Б-Транс” та ТОВ „БМБ Компаунд”, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь ПАТ „Діамантбанк” 73 277 грн. 76 коп. основного боргу за лізинговими платежами за період з 11.12.2010 року по 26.04.2011 року, 3 897 грн. 78 коп. пені за період з 16.12.2010 року по 26.04.2011 року, витрати по сплаті державного мита в сумі 771 грн. 75 коп. та 236 грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Б2Б-Транс” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 18.08.2011 року по справі № 40/272 та змінити рішення, яким відмовити задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011 року апеляційна скарга відповідача 1 була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 40/272 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судових засіданнях 06.10.2011 року оголошувалася перерва до 13.10.2011 року до 10 год. 15 хв., 13.10.2011 року – до 24.10.2011 року до 10 год. 15 хв., 24.10.2011 року – до 31.10.2011 року до 09 год. 15 хв.

Під час апеляційного провадження представник відповідача 1 підтримувала вимоги своєї апеляційної скарги. Представник відповідача 2 підтримував вимоги апеляційної скарги відповідача 1. Представники позивача проти вимог апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду м. Києва має бути скасовано частково та в цій частині прийнято нове рішення, яким в цій частині в позові відмовлено, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг – це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Відповідно до ч. 7 ст. 292 ГК України правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” від 16.12.1997 року № 723/97-ВР, в редакції Закону України від 11.12.2003 року № 1381-IV, фінансовий лізинг (далі – лізинг) – це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі – договір лізингу) лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг” визначено, що відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

18.11.2008 року Акціонерний банк „Діамант” (лізингодавець правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Діамантбанк”) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Б2Б-Транс” (лізингоодержувач) уклали Договір фінансового лізингу № 349, відповідно до умов якого лізингодавець відповідно до визначеної лізингоодержувачем в п. 1.2 цього договору специфікації зобов’язується набути у власність неспоживчу річ, визначену індивідуальними ознаками та віднесену відповідно до законодавства до основних фондів і передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше 1 року за встановлену плату.

В п. 1.2 договору від 18.08.2008 року № 349 сторони узгодили, що лізингоодержувач доручає лізингодавцю вибір предмета лізингу згідно наступної специфікації: автомобіль сідловий тягач Ford Cargo 1835T, 2008 року випуску, 1 штука, продавцем якого являється ТОВ „Автек-Захід”, вартістю 440 000 грн. з ПДВ, та напівпричіп ВАРЗ 9996, 2008 року випуску, 1 штука, продавцем якого є ВАТ „Верхньодніпровський авторемонтний завод”, вартістю 200 000 грн. з ПДВ.

Строк, на який лізингоодержувачу надавалося право користування предметом лізингу (строк лізингу) становив 48 місяців з дати підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не менше 1 року з моменту підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі предмета лізингу (п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору від 18.08.2008 року № 349 предмет лізингу надається в користування лізингоодержувачу на умовах сплати останнім на користь лізингодавця лізингових платежів, які за винятком визначеного в п. 2.4 цього договору авансового лізингового платежу, складаються з:

2.1.1. частини лізингового платежу, спрямованої на компенсацію обумовленої сторонами в п. 1.2 цього договору загальної вартості предмету лізингу;

2.1.2. частини лізингового платежу, що є платежем як винагорода лізингодавця за отриманий у лізинг предмет лізингу (далі – „лізингова винагорода”);

2.1.3. частини лізингового платежу, спрямованої на компенсацію лізингодавцю будь-яких витрат, що пов’язані з набуттям у власність предмета лізингу та передачею його у лізинг, за винятком витрат по сплаті загальної вартості предмета лізингу (зокрема, але не виключно, витрат, що пов’язані із державною реєстрацією предмета лізингу, за наявності законодавчих вимог щодо реєстрації предмета лізингу, витрат по страхуванню предмета лізингу та сплаті податків).

П. 2.2 договору від 18.08.2008 року сторони встановили, що розмір лізингових платежів визначається цим договором та графіком сплати лізингових платежів, що наведений у додатку 1 до цього договору та є його невід’ємною частиною.

Проте ТОВ „Б2Б-Транс” порушило графік сплати узгоджених лізингових платежів, в зв’язку з чим 16.11.2010 року АБ „Діамант” надіслало лист ТОВ „Б2Б-Транс” в якому повідомляло, що відповідач 1 має заборгованість по сплаті лізингових платежів за жовтень 2010 року у розмірі 18 319 грн. 44 коп. та попередило, що на підставі п. 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг” та п. 8.2 договору лізингу банк має право відмовитися від договору лізингу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.01.2011 року № 34/553-34/554 було задоволено позовом АБ „Діамант” до ТОВ „Б2Б-Транс” та ТОВ „БМБ Компаунд” та стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 36 638 грн. 88 коп. основного боргу за лізинговими платежами за період з 10.10.2010 року до 10.12.2010 року, 3 663 грн. штрафу, 403 грн. 03 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду залишає без уваги посилання відповідача 1 на те, що листом від 16.11.2010 року позивач відмовився від договору фінансового лізингу, оскільки в цьому листі мова йде лише про наявність у позивача такого права.

Ч. 7 ст. 193 ГК України визначено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов’язання або воно припиняється.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження”.

Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

В п. 8.2 договору від 18.11.2008 року № 349 сторони узгодили, що лізингодавець має право відмовитися від цього договору в односторонньому порядку та вимагати повернення предмета лізингу від лізингодавця у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж або інші платежі за цим договором частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Листом від 13.04.2011 року № 2116/38.1-06 АБ „Діамант” надіслав ТОВ „Б2Б-Транс” лист в якому повідомляв його про відмову від договору лізингу в односторонньому порядку на підставі п. 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг” та п. 8.2 договору лізингу, та вимагав повернути предмет лізингу.

Відповідно до п. 8.4 договору від 18.11.2008 року № 349 відмова від цього договору вважається вчиненою на 7 день з дня вручення стороною відповідного письмового повідомлення на визначених цим договором підставах та за вказаним в цьому договорі місцезнаходженням іншої сторони, якщо протягом цього вказаного семиденного строку остання не надала стороні, що відмовилася від цього договору, документальних підтверджень усунення підстав для відмови від договору.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення 3 2361074 ТОВ „Б2Б-Транс” отримало лист від 13.04.2011 року № 2116/38.1-06, відправлений 14.04.2011 року – 15.04.2011 року (помилково зазначено 2010 рік). Таким чином відмова від договору від 18.11.2008 року № 349 вважається вчиненою 26.04.2011 року.

Відповідно до п. 8.5 договору від 18.11.2008 року № 349 наслідком відмови лізингодавця від цього договору є виникнення у лізингоодержувача наступних обов’язків перед лізингодавцем, які мають бути виконані негайно з моменту направлення відповідної письмової вимоги лізингодавцем на вказане в цьому договорі місцезнаходження лізингоодержувача, але не раніше дня вчинення відмови від цього договору:

1) обов’язок з дострокового повернення лізингодавцю предмета лізингу у випадку, якщо предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу;

2) обов’язок лізингоодержувача з компенсації лізингодавцю документально підтверджених останнім витрат по вилученню предмета лізингу у лізингоодержувача та реалізації предмета лізингу, яка проводитиметься на розсуд лізингодавця у визначених законодавцем межах з метою одержання грошових коштів для покриття витрат, понесених лізингодавцем у зв’язку з придбанням предмета лізингу за визначеною в п. 1.2 цього договору загальною вартістю;

3) обов’язок лізингоодержувача з компенсації лізингодавцю документально підтвердженої останнім непокритої частини витрат по сплаті визначеної в п. 1.2 цього договору загальної вартості предмета лізингу, якщо коштів, які отримає лізингодавець від реалізації предмета лізингу за встановленою обраним лізингодавцем професійним оцінювачем вартістю, а також коштів сплачених лізингоодержувачем у вигляді визначеної цим договором частини кожного лізингового платежу як компенсації вартості предмета лізингу, виявиться недостатньо для покриття лізингодавцю таких витрат;

4) обов’язок лізингоодержувача зі сплати лізингодавцю платежу в розмірі лізингової винагороди, що нарахована по дату такого дострокового виконання включно та не сплачена лізингоодержувачем;

5) обов’язок лізингоодержувача зі сплати лізингодавцю платежу в розмірі всіх документально підтверджених витрат лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з набуттям у власність предмета лізингу та передачею його у лізинг лізингоодержувачу, за винятком витрат по сплаті вартості предмета лізингу (зокрема, але не виключно, витрат, що пов’язані із державною реєстрацією предмета лізингу, за наявності законодавчих вимог щодо реєстрації предмета лізингу, витрат по страхуванню та сплаті податків);

6) обов’язок лізингоодержувача зі сплати неустойки на визначених розділом 9 цього договору умовах.

За період з 11.12.2010 року по 26.04.2011 року ТОВ „Б2Б-Транс” мало сплатити 73 277 грн. 76 коп., з яких сума лізингової винагороди складала 30 919 грн. 87 коп., а сума компенсації загальної вартості предмету лізингу складала 42 357 грн. 89 коп.

Проте, оскільки ПАТ „Діамантбанк” звернувся з позовом до господарського суду після відмови від договору, а на підставі вчиненого виконавчого напису нотаріуса від 10.05.2011 року № 2418 та в межах виконавчого провадження ВП № 26569023 йому було повернуто предмет лізингу (акт від 03.06.2011 року), то з врахуванням умов п.п. 5 п. 8.5 договору з відповідачів не підлягають стягненню така складова лізингового платежу (п. 2.1.1 договору) як витрати по сплаті вартості предмета лізингу – у розмірі 30 919 грн. 87 коп.

Місцевим господарським судом це не було враховано, а тому, за відсутності доказів погашення заборгованості зі сторони відповідачів, рішення господарського суду м. Києва підлягає скасуванню в частині стягнення 42 357 грн. 89 коп. основного боргу за лізинговими платежами за період з 11.12.2010 року по 26.04.2011 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставним твердження ТОВ „Б2Б-Транс” про те, що про те, що провадження у справі № 40/272 підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України (є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав), оскільки місцевим господарським судом повторно, після вчинення 10.05.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 виконавчого напису про повернення від ТОВ „Б2Б-Транс” на користь Акціонерного банку „Діамант” предмету лізингу та невиплаченої заборгованості за період з 10.11.2010 року по 10.04.2011 року в розмірі 109 916 грн. 64 коп., було стягнуто цю заборгованість.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису, який є виконавчим документом і по якому виконавчою службою порушене виконавче провадження, не є підставою для припинення провадження у даній справі по п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази існування рішення суду або іншого органу, яким би було вирішено спір, що розглядається у справі № 40/272.

Такого ж висновку дійшов і Вищий господарський суд України в постанові від 12.11.2009 року по справі господарського суду м. Києва № 32/134.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

П. 9.1 договору від 18.11.2008 року № 349 передбачено, що за не своєчасну сплату лізингоодержувачем лізингових платежів та/або комісії(й) за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплачених лізингоодержувачем лізингових платежів та/або комісії(й) та/або інших платежів за цим договором за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 10% від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов’язання.

Колегія суддів апеляційного господарського суду перевірила уточнений розрахунок пені за період з 16.12.2010 року по 26.04.2011 року за несвоєчасне виконання відповідачем, взятих на себе зобов’язань, у розмірі 3 897 грн. 78 коп. і вважає його правильним.

Рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін в цій частині.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

18.11.2008 року Акціонерний банк „Діамант” (кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю „БМБ Компаунд” (поручитель) уклали договір поруки № 349/1, відповідно до умов якого поручитель поручався перед кредитором за належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Б2Б-Транс” (боржником), взятих на себе зобов’язань, що витікають з Договору фінансового лізингу від 18.11.2008 року № 349, що укладений між кредитором та боржником, в тому числі: сплачувати лізингові платежі у порядку та розмірі, що передбачені договором фінансового лізингу; сплачувати комісію у розмірах, в терміни та у порядку, що передбачені Договором фінансового лізингу;

24.06.2011 року ПАТ „Діамантбанк” надіслав ТОВ „БМБ Компаунд” лист № 4458/25.2-06 з вимогою про здійснення погашення заборгованості ТОВ „Б2Б-Транс” за договором лізингу у сумі 91 597 грн. 20 коп. та пені у сумі 4 202 грн.

Таким чином ТОВ „БМБ Компаунд” має відповідати солідарно з ТОВ „Б2Б-Транс” по зобов’язанням, що випливають з договору фінансового лізингу від 18.11.2008 року № 349, а саме щодо сплати 42 357 грн. 89 коп. основного боргу за лізинговими платежами за період з 11.12.2010 року по 26.04.2011 року та 3 897 грн. 78 коп. пені за період з 16.12.2010 року по 26.04.2011 року за несвоєчасне виконання відповідачем, взятих на себе зобов’язань.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи те, що місцевий господарський суд не з’ясовував питання щодо складу лізингових платежів, що підлягають сплаті лізингоодержувачем після відмови лізингодавця від договору лізингу, та місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права (ч. 1 ст. 43 ГПК України), що призвело до неправильного розрахунку заборгованості, що підлягає стягненню, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення, прийняте господарським судом м. Києва 18.08.2011 року по справі № 40/350-4/125 підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідачів 42 357 грн. 89 коп. заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором лізингу за період з 11.12.2010 року по 26.04.2011 року (сума компенсації загальної вартості предмету лізингу).

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду переглянула спір відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України і вважає, що позов в скасованій частині задоволенню не підлягає, та в цій частині має бути прийнято нове рішення про відмову в позові в цій частині. Апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України здійснює перерозподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд –  

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Б2Б-Транс” на рішення господарського суду м. Києва від 18.08.2011 року по справі № 40/272 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду м. Києва від 18.08.2011 року по справі № 40/272 скасувати в частині стягнення 42 357 грн. 89 коп. заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором лізингу за період з 11.12.2010 року по 26.04.2011 року (сума компенсації загальної вартості предмету лізингу) з прийняттям нового рішення по справі в цій частині про відмову в задоволенні позову в цій частині.

3.          В іншій частині рішення залишити без змін.

4.          Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Б2Б-Транс” (02094, м. Київ, вул. Попудренка, буд. 52, ідентифікаційний код 35222367) та Товариства з обмеженою відповідальністю „БМБ Компаунд” (02094, м. Київ, вул. Попудренка, буд. 52, ідентифікаційний код 30406297) на користь Публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” (04070, м. Київ, Контрактова площа, 10А, ідентифікаційний код 23362711) заборгованість по сплаті лізингових платежів за договором лізингу в розмірі 30 919 (тридцять тисяч дев’ятсот дев’ятнадцять) грн. 87 коп. (сума лізингової винагороди) за період з 11.12.2010 року по 26.04.2011 року, пеню у розмірі 3 897 (три тисячі вісімсот дев’яносто сім) грн. 78 коп. за період з 26.10.2010 року по 26.04.2011 року,  348 (триста сорок вісім) грн. 18 коп. державного мита за розгляд позовної заяви та 106 (сто шість) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”.

5.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” (04070, м. Київ, Контрактова площа, 10А, ідентифікаційний код 23362711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Б2Б-Транс” (02094, м. Київ, вул. Попудренка, буд. 52, ідентифікаційний код 35222367) 211 (двісті одинадцять) грн. 79 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

6.          Видачу виконавчих документів доручити господарському суду м. Києва.

7.          Матеріали справи № 40/272 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано___3.11.2011 р.__

Головуючий суддя                                                                      

Судді