КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2011                                                                                           № 17/218

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Агрикової О.В.

суддів:             

при секретарі судового засідання Шапконюк Ю.О.,

від позивача - ОСОБА_1 - довіреність №639 від 31.06.2011 року,

від відповідача –ОСОБА_2, дов. б/н від 26.05.2011 року,

розглянувши апеляційну скаргу приватної фірми «Геліос Трейдинг»

на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011 року

у справі №17/218 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом комунального підприємства «ЖЕО-109»

Голосіївської районної у місті Києві ради, м. Київ,

до приватної фірми «Геліос Трейдинг», м. Київ,

про стягнення 89 922,07 грн., -

встановив:

У квітні 2011 року КП «ЖЕО-109»Голосіївської районної у місті Києві ради (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПФ «Геліос Трейдинг»(далі - відповідач) про стягнення 89 922,07 грн.

20.07.2011 року позивачем було подано до господарського суду міста Києва письмові пояснення, згідно яких КП «ЖЕО-109»уточнило позовні вимоги та просило суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 67 998,28 грн., штраф у сумі 6 799,82 грн., збитки від інфляції в сумі 11 610,67 грн. та 3% річних в сумі 3 513,30 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2011 року у справі №17/218 позов КП «ЖЕО-109»Голосіївської районної у місті Києві ради задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПФ «Геліос Трейдинг»на користь КП «ЖЕО-109»Голосіївської районної у місті Києві ради основний борг у сумі 67 998,28 грн., штраф у сумі 6 799,82 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 747,98 грн. та 196,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позов в частині стягнення залишено без розгляду.

Не погодившись із вказаним рішенням, ПФ «Геліос Трейдинг»звернулась до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011 року у справі №17/218 та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 року у справі №17/218 апеляційну скаргу ПФ «Геліос Трейдинг»на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011 року у справі №17/218 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 04.10.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 року розгляд справи №17/218 відкладався на 01.11.2011 року.

В судовому засіданні 01.11.2011 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив спірне рішення суду залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач є власником нежитлових приміщень загальною площею 303,10 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, пр. Академіка Глушкова, будинок 31-А, що підтверджується договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 20.07.2005 року (а.с. 15-16) та реєстраційним посвідченням №006229 від 07.10.2005 року (а.с. 16).

Рішенням Голосіївської районної у м. Києві ради 38 сесії ІV скликання №38/31 від 29.09.2009 року «Про управителів будинків комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва та окремі права у взаєминах з виробниками, виконавцями та споживачами послуг»позивача, серед інших, визначено управителем будинків комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва, які передані йому на обслуговування через «Службу замовника»в частині укладення договорів з виробниками, виконавцями та споживачами житлово-комунальних послуг.

07.10.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території №35/1 (далі –договір, а.с. 18), згідно умов якого позивач зобов’язувався забезпечувати надання відповідачу послуг водо-теплопостачання, водовідведення, утримувати будинок та прибудинкову територію, а відповідач зобов’язувався своєчасно здійснювати оплату за споживання та користування послугами та відшкодовувати пропорційну частку витрат на утримання будинку та прибудинкової території.

Згідно з п. 1.3 договору відповідач несе витрати по утриманню та обслуговуванню займаного приміщення (будинку), а також бере участь у загальних для всього будинку та прибудинкової території витратах, пов’язаних з його експлуатацією та ремонтом пропорційно площі приміщень, які займає відповідач.

Пунктом 1.4 договору сторони погодили, що предметом договору є такі послуги: централізоване холодне водопостачання; центральне опалення; утримання будинку та прибудинкової території, а п. 1.5 - погодили характеристику об’єкту надання послуг: тип будинку - БПО, розташування приміщення - 1 поверх; площа опалювального приміщення - 303,1 кв.м.; кількість працюючих у займаному приміщенні - 3 особи.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість послуг за встановленими тарифами та нормами на момент укладення договору становить: центральне опалення - 1Ккал=80 грн.; централізоване холодне водопостачання - 1,58 грн. за 1 м.куб.; утримання будинку та прибудинкової території - 0,73 грн. за 1 кв.м. з послідуючим коригуванням по фактичних витратах та тарифах. Податок на додану вартість нараховується на всі платежі, обумовлені договором, і сплачується додатково у визначених законодавством розміру та порідку.

Згідно з п. 3.2 договору розмір щомісячного розрахунку за комунальні послуги встановлюється в залежності від фактичних витрат теплової енергії (пропорційно займаній площі), холодної та гарячої води, згідно з нормами постачальників комунальних послуг.

Відповідно до п. 3.1 договору відповідач зобов’язується вносити плату за договором на рахунок позивача до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач свій обов’язок по оплаті поставленої за умовами договору в період з липня 2008 року по грудень 2010 року теплової енергії виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, що стало причиною виникнення заборгованості за вказані послуги в сумі 67998,28 грн. Вказані обставини підтверджуються обліковими картками та звітами про нарахування орендарям за центральне опалення за вказаний період (а.с. 47-60).

Посилання відповідача на те, що позивачем при розрахунку вартості поставленої теплової енергії були застосовані нечинні тарифи судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки п. 2.2 договору сторони спору погодили, що у випадку прийняття органами влади України рішень щодо зміни цін і тарифів, порядку розрахунків між підприємствами, організаціями, установами та громадянами, новий порядок поширюється на умови договору без додаткового узгодження сторонами.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що позивач не є виробником теплової енергії, останню він отримує за укладеними з ПАТ «Київенерго»договорами, а отже, позивач не визначає вартість наданих послуг з постачання теплової енергії та їх обсяг, що вбачається з листів ПАТ «Київенерго»(а.с. 87-90).

Твердження відповідача про те, що протягом спірного періоду послуги з постачання теплової енергії надавались неякісно, зокрема опалювальний сезон 2009-2010 років розпочався лише 17.12.2009 року, а з 18.12.2009 року припинено постачання теплової енергії до приміщень відповідача судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки матеріали справи містять докази постачання теплової енергії, а саме облікові картки та звіти про нарахування орендарям з центральне опалення (а.с. 150-168).

Також, колегією суддів враховано те, що рішеннями господарського суду міста Києва у справі №21/8 від 10.02.2011 року та у справі №24/62 від 13.05.2011 року з позивача на користь ПАТ «Київенерго»стягнуто вартість поставленої протягом спірного періоду теплової енергії, що також є додатковим доказом її постачання відповідачеві.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про доведеність факту наявності у відповідача заборгованості за спожиту в період з липня 2008 року по грудень 2010 року теплову енергію в сумі 67998,28 грн. законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно з п. 3.3 договору за несвоєчасну сплату коштів за договором відповідач сплачує позивачу суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, в разі подання позову до суду відповідної юрисдикції, штраф в розмірі десяти відсотків від суми прострочених платежів.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 6799,82 грн. (10% від суми основного боргу, яка присуджена до стягнення) є такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вірно встановив місцевий господарський суд, позивачем до позовної заяви додано розрахунок 3% річних - 4129,41 грн., та збитків від інфляції - 13646,77 грн., виходячи з сумі основного боргу 79248,19 грн.

В подальшому позивачем уточнено заявлену до стягнення суму основного боргу та зменшено її розмір до 67998,28 грн. При цьому, позивачем зменшено також заявлені до стягнення 3% річних до 3513,30 грн. та збитки від інфляції до 11610,67 грн.

Однак, з поданого до уточнень розрахунку вбачається, що позивач розрахував суми 3% річних та збитків від інфляції шляхом зменшення їх розміру пропорційно розміру зменшення суми заявленого до стягнення основного боргу.

Враховуючи наведене, на думку колегії суддів, господарський суд міста Києва обґрунтовано вказав, що зазначений розрахунок не є вірним, оскільки виконаний без зазначення періодів, за які вказані нарахування здійснюються, та сум, на які вони нараховуються, а тому суд позбавлений можливості перевірити його вірність або здійснити власний розрахунок.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином можна дійти до висновку про те, що неподання позивачем обґрунтованого розрахунку позовних вимог в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції є підставою для залишення позову в цій частині без розгляду з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011 року у справі №17/218.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

постановив:

1.          Апеляційну скаргу приватної фірми «Геліос Трейдинг»на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011 року у справі №17/218 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2011 року у справі №17/218 залишити без змін.

3.          Справу №17/218 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді