КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2011                                                                                           № 4/288

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Борисенко  І.В.

суддів:             

розгляданувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу   суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи

                              ОСОБА_1

на рішення            Господарського суду м. Києва

від                           16.12.2010

у справі                          № 4/288 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом             суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи

                              ОСОБА_1

до                           Українського державного підприємства “Укрхімтрансаміак”

про                          стягнення 226 225,00 грн.

за участю представників:

позивача                            ОСОБА_2 – дов. № 1226 від 28.10.2010

відповідача                       ОСОБА_3 – дов. № 474 від 30.03.2011

ВСТАНОВИВ:

Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_1 (надалі – позивач, апелянт) у квітні 2010 року звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Українського державного підприємства “Укрхімтрансаміак” (надалі – відповідач) про стягнення 226 225,00 грн. (з яких: 175 305,00 грн. – відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП, 950,00 грн. – вартість експертного автотоварознавчого дослідження та 50 000,00 грн. моральної шкоди).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.07.2006 на 132 км автодороги Севастополь-Ялта-Сімферополь відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки „Фольксваген”, д.н. НОМЕР_1 (що належить відповідачу) та автобуса марки „YOUYI”, д.н. НОМЕР_2 (що належить позивачу), та в результаті якої автобусу були завдані пошкодження, внаслідок чого позивачу була спричинена матеріальна шкода (згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження) у розмірі 175 305,00 грн.

В процесі розгляду справи місцевим господарським судом позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог від 01.11.2010 (т.1, а.с.93), у відповідності до якої позивач (крім вимог, викладених в позовній заяві) додатково просив стягнути з відповідача на свою користь суму інфляційних втрат позивача та 3% річних за період прострочення відповідача, які  станом на 01.11.2010 складають 69 070,17 грн. та  14 192,50 грн. відповідно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2010 у справі № 4/288 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано документального підтвердження вини відповідача, а тому у останнього не виникає зобов’язання по відшкодуванню шкоди. Також судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення автотехнічної експертизи з тих мотивів, що матеріали з оформлення ДТП відповідним судом не розглядалися та позивач до Господарського суду міста Києва звернувся з пропуском строку позовної давності.

Крім того, в рішенні зазначено, що заява позивача про збільшення позовних вимог не прийнята судом до розгляду, оскільки суд дійшов висновку, що під виглядом збільшення позовних вимог позивачем висунуті нові позовні вимоги, що є неправомірним.

Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_1, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 11.01.2011, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2010 у справі         № 4/288 та постановити нове рішення, яким стягнути з Українського державного підприємства “Укрхімтрансаміак” на користь суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в розмірі 175 305,00 грн. з урахуванням суми інфляційних втрат за період прострочення зобов’язання, яка на 01.11.2010 складає 69 070,17 грн., а також з урахуванням 3% річних простроченої суми, що на 01.11.2010 складає 14 192,50 грн., 950,00 грн. на відшкодування витрат з проведення експертного дослідження, та 50 000,00 грн. за відшкодування завданої моральної шкоди, а всього - суму в розмірі 309 517,67 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, оскільки винесено судом при неповному з‘ясуванні обставин, що мають значення для справи, та за невідповідності висновків, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи.

Зокрема, апелянт посилається на те, що:

- відповідно до постанови від 18.07.2006 про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 у зв’язку з його смертю (т.1, а.с.53) аварійна дорожня ситуація була створена саме діями ОСОБА_4 - водія автомобіля марки „Фольксваген”, д.н. НОМЕР_1 (що належить відповідачу) внаслідок невиконання ним вимог пунктів 1.5, 11.2, 10.1 Правил дорожнього руху України, тоді як в діях ОСОБА_5 - водія автобуса марки „YOUYI”, д.н. НОМЕР_2 (що належить позивачу) порушень вимог ПДР не вбачалося;     

- під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було заявлено клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи для встановлення причинного зв’язку між діями водіїв та наслідками, які настали в результаті ДТП. Дане клопотання було заявлено у зв’язку з тим, що відносно винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди особи кримінальна справа не порушувалась, протокол про адміністративне правопорушення на складався та матеріали з оформлення дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 10.07.2006, до суду для визнання особи винною у скоєнні ДТП не направлялися у зв’язку з загибеллю водія ОСОБА_4 (в діях якого вбачалися порушення Правил дорожнього руху України);

- в задоволенні вказаного клопотання місцевим господарським судом безпідставно було відмовлено з тих мотивів, що матеріали з оформлення ДТП відповідним судом не розглядалися та позивач до Господарського суду міста Києва звернувся з пропуском строку позовної давності;

- причини пропуску строку позовної давності позивач вважає поважними (про що ним було зазначено в позовній заяві).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 у справі          № 4/288 була призначена судова автотехнічна експертиза, провадження у справі зупинено та матеріали справи для проведення експертизи направлені Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Н.С. Бокаріуса.

Після повернення матеріалів справи № 4/288 з висновком судової автотехнічної експертизи до Київського апеляційного господарського суду ухвалою суду від 26.08.2011 провадження у справі № 4/288 було поновлено.

Представник апелянта (позивача) у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 25.10.2011 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України була оголошена перерва до 01.11.2011.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судова колегія вважає, що місцевим господарським судом підставно та обґрунтовано не була прийнята до розгляду заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, оскільки фактично позивачем у відповідності до цієї заяви (т.1, а.с.93) не збільшувались вже заявлені позовні вимоги (їх кількісні показники), а висувалися нові (додаткові) вимоги до відповідача (про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму матеріальної шкоди), що господарським процесуальним законодавством (ст.22 ГПК України) не передбачено.

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується сторонами, що:

- 10.07.2006 на 132 км автодороги Севастополь-Ялта-Сімферополь відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки “Фольксваген”, д.н. НОМЕР_1 (власником якого є Українське державне підприємство “Укрхімтрансаміак”) під керуванням водія ОСОБА_4 та автобусу марки «YOUYI», д.н. НОМЕР_2 (власником якого є ОСОБА_1) під керуванням водія ОСОБА_5;

- внаслідок ДТП автобусу марки «YOUYI», д.н. НОМЕР_2, були завдані технічні пошкодження, що підтверджується довідкою ДАІ в місті Севастополі (копія – т.1, а.с.24);

- згідно висновку експертного автотоварознавського дослідження № 357 від 22.11.2007 (т.1, а.с.12) в результаті ДТП автобусу марки «YOUYI», д.н. НОМЕР_2 заподіяні ушкодження, матеріальні збитки від яких, з технічної точки зору, дорівнюють вартості транспортного засобу на момент спричинення ДТП і складають 175 305,00 грн. Згідно квитанції № 1279 від 22.11.2007 (т.1, а.с.19) вартість визначення збитків і складання експертного дослідження складає 950,00 грн.

Як вбачається з наявного у справі відмовного матеріалу № 973, складеного Балаклавським РВ ОДАІ УМВС України в м. Севастополі (т.1, а.с.51-90), на 132 км автодороги Севастополь-Ялта-Сімферополь 10.07.2006 приблизно о 17-00 год. водій автомобіля марки „Фольксваген” (держ. № НОМЕР_1) ОСОБА_4, не впевнившись у безпеці маневру, виїхав на полосу зустрічного руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автобусом марки „YOUYI” (держ. № НОМЕР_2) під керуванням водія ОСОБА_5

Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 18.07.2006 (т.1, а.с.53) аварійна дорожня обстановка була створена діями водія ОСОБА_4, внаслідок невиконання ним вимог пунктів 1.5, 11.2, 10.1 Правил дорожнього руху України, тоді як в діях водія ОСОБА_5 порушень вимог Правил дорожнього руху України не вбачалося.

Внаслідок цього названою постановою ОДАІ УМВС України в м.Севастополі від 18.07.2006:

- в порушенні кримінальної справи відносно водія ОСОБА_4 було відмовлено на підставі п.8 ч.1 ст.6 КПК України, у зв'язку з його загибеллю на місці події;

- в порушені кримінальної справи відносно водія ОСОБА_5 було відмовлено на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст.286 КК України.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про безпідставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП. При цьому судова колегія виходить з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1)   шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2)   за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що матеріали щодо дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 10.07.2006 року, до суду (для визнання особи винною у скоєнні даної ДТП) не направлялися, а в порушенні кримінальної справи відносно водія ОСОБА_4 (в діях якого вбачалися порушення Правил дорожнього руху України, а саме – невиконання ним вимог пунктів 1.5, 11.2, 10.1 даних Правил) було відмовлено у зв’язку з його загибеллю.

Встановлення відповідності дій водія транспортного засобу в даній дорожній ситуації технічним вимогам Правил дорожнього руху, наявності у водія технічної можливості запобігти пригоді з моменту виникнення небезпеки, відповідності (з технічної точки зору) дій водія вимогам Правил дорожнього руху, а також встановлення причинно-наслідкового зв’язку між діями водія та ДТП, є завданнями судової автотехнічної експертизи.

А тому місцевим господарським судом безпідставно та необґрунтовано було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про призначення автотехнічної експертизи.

Для вставлення  винної особи, а також причинного зв’язку між діями водіїв автобусу марки „YOUYI”, д.н. НОМЕР_2, і автомобіля марки „Фольксваген”, д.н. НОМЕР_1, та наслідками, які настали в результаті ДТП, яка сталася 10.07.2006 року на 132 км автодороги Севастополь-Ялта-Сімферополь, судом апеляційної інстанції ухвалою від 05.04.2011 у справі № 4/288 була призначена судова автотехнічна експертиза.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 393 від 01.07.2011 (т.2, а.с.1-6) експертом встановлено наступне:

-          дії водія автомобіля марки „Фольксваген”, д.н. НОМЕР_1, з технічної точки зору, не відповідають вимогам п.п. 10.1, 11.2 Правил дорожнього руху України (надалі – ПДР України);

-          у діях водія автобусу марки „YOUYI”, д.н. НОМЕР_2, невідповідностей вимогам ПДР України, з технічної точки зору, не вбачається;

-          водій автомобіля марки „Фольксваген”, д.н. НОМЕР_1, з технічної точки зору, мав технічну можливість уникнути зіткнення транспортних засобів, виконуючи вимоги 10.1, 11.2 ПДР України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру;

-          водій автобуса YOUYI”, технічної точки зору, не мав можливості уникнути зіткнення транспортних засобів;

-          невідповідності вимогам п.п. 10.1, 11.2 ПДР України, в діях водія автомобіля марки „Фольксваген”, д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_4, з технічної точки зору, полягають в причинно-наслідковому зв’язку з ДТП;

-          невідповідностей вимогам ПДД України в діях водія автобусу «YOUYI» ОСОБА_5, з технічної точки зору, не вбачається.

Таким чином, у відповідності до висновку судової автотехнічної експертизи та інших матеріалів справи, особою, винною в ДТП, є водій автомобіля марки „Фольксваген”, д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_4.

З матеріалів справи судовою колегією встановлено, що ОСОБА_4. перебував з Українським державним підприємством “Укрхімтрансаміак” у трудових відносинах та на законних підставах використовував автомобіль марки „Фольксваген”, д.н. НОМЕР_1.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч.2 п.3 рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 (із наступними змінами та доповненнями) якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених законом.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).

Доводів, які б по суті спростовували вищенаведені висновки судової автотехнічної експертизи, відповідачем суду не наведено.

Доводи відповідача про те, що він є неналежним відповідачем у справі (оскільки ОСОБА_4 неправомірно заволодів транспортним засобом, використовував його не за призначенням та на час здійснення ДТП не виконував своїх трудових обов‘язків, тому що перебував у відпустці) судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема, наказом № 149 від 07.04.2006, підписаним директором ПУМА УДП «Укрхімтрансаміак» ОСОБА_4 (копія - т.1, а.с.36) та подорожнім листом службового легкового автомобіля від 05.07.2006 (копія – т.1, а.с.71), що був виданий ОСОБА_4 на автомобіль марки „Фольксваген” –«Туарег», д.н. НОМЕР_1, на період по 31.07.06.

За таких обставин шкода, завдана позивачу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталося  з вини водія ОСОБА_4, що керував автомобілем марки „Фольксваген”, д.н. НОМЕР_1, який належить відповідачу, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

У відповідності до «Висновку спеціаліста № 357 експертного автотоварознавчого дослідження спеціаліста по визначенню матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу» від 22.11.2007 (т.1, а.с.12-18) матеріальна шкода, завдана позивачу в результаті пошкодження в ДТП належного йому автобусу держ. № НОМЕР_2, складає 175 305,00 грн.

Доводів, які б по суті спростовували ці висновки автотоварознавчого дослідження, відповідачем суду не наведено.

Матеріалами справи також підтверджено, що за проведення автотоварознавчого дослідження позивачем сплачено його вартість у сумі 950,00 грн., що підтверджується квитанцією (т.1, а.с.19).

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 176 255,00 грн. (175 305,00 грн. + 950,00 грн.) є підставними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.      

В іншій частині – про стягнення 50 000,00 грн. моральної шкоди - позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту спричинення йому відповідачем моральної шкоди на заявлену суму.  

Судова колегія не погоджується з доводами відповідача та висновком місцевого суду про те, що позивачем без поважних причин пропущено строк позовної давності. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дати, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки дорожньо-транспортна пригода за участю автотранспортних засобів, що належать сторонам, відбулася 10.07.2006, то перебіг встановленого законодавством строку позовної давності розпочався 11.07.2006.

З матеріалів справи вбачається, що:

- 21.02.2008 (в межах строку позовної давності) ОСОБА_1 як фізична особа звернулася до Балаклавського районного суду міста Севастополя з цивільним позовом до Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 176 255,00 грн. (матеріальна шкода) та 10 000,00 грн. (моральна шкода);

- підставою звернення позивача з позовом саме до Балаклавського районного суду міста Севастополя став той факт, що належний їй автобус «YOUYI» д.н. НОМЕР_2 зареєстрований на неї саме як на фізичну особу (що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 22.06.2006, в якому вказано, що власник автобусу державний номер НОМЕР_2 зареєстрований на фізичну особу ОСОБА_1, що проживає за адресою АДРЕСА_1);

- ухвалою Балаклавського районного суду міста Севастополя від 29.02.2008 (т.1, а.с.169) було відкрито провадження по цивільній справі;

- ухвалою Балакалавського районного суду міста Севастополя від 22.10.2009 (т.1, а.с.170) цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ДТП, була надіслана до Господарського суду міста Севастополя;

-   вказана ухвала була оскаржена позивачем в апеляційному порядку;

- ухвалою Апеляційного суду міста Севастополя від 17.12.2009 (т.1, а.с.171) апеляційна скарга ОСОБА_1 була задоволена частково, ухвала Балаклавського районного суду міста Севастополя від 22.10.2009 – скасована та постановлено нову ухвалу, якою провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортної пригоди, було закрито;

- вказаною ухвалою Апеляційного суду міста Севастополя від 17.12.2009 було роз'яснено ОСОБА_1 її право звернутися з даним позовом до господарського суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд таких справ;

- вказана ухвала Апеляційного суду міста Севастополя мотивована тим, що судова колегія дійшла висновку, що позивач ОСОБА_1, яка являється суб’єктом підприємницької діяльності, звернулась до суду за захистом прав та охоронюваних законом інтересів, порушених при здійсненні підприємницької діяльності по наданню послуг по перевезенню пасажирів, тобто, з порушенням цивільної юрисдикції, та даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.  

- у зв’язку з винесенням вказаної ухвали Апеляційного суду міста Севастополя  ОСОБА_1 17.05.2010 (вже як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 176 255,00 грн. (матеріальна шкода) та 10 000,00 грн. (моральна шкода).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що:

- за захистом свої порушених прав на підставі ст.16 ЦК України позивач звернувся з позовом в межах строку позовної давності до суду цивільної юрисдикції;

- протягом майже двох років (з лютого 2008 по грудень 2009) позов ОСОБА_1 перебував в провадженні судів цивільної юрисдикції, однак, в результаті спір по суті вирішений не був та провадження у справі було закрито (оскільки суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства);

- у цей період (з лютого 2008 по грудень 2009) у позивача була відсутня процесуальна можливість звернутися за захистом свого порушено права до суду іншої юрисдикції.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За вищенаведених обставин, оскільки тривалість розгляду справи в суді цивільної юрисдикції не можна визнати розумною, що перешкоджало позивачу звернутися з даним позовом до господарського суду, судова колегія дійшла висновку, що причини пропущення позивачем ОСОБА_1 строку позовної давності є поважними, а відтак – її порушене право підлягає захисту.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення  з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 176 255,00 грн. (175 305,00 грн. + 950,00 грн.), підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню як підставні й обґрунтовані.      

В іншій частині (в частині стягнення моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн.) – заявлений позов є необґрунтованим, належними доказами не підтверджений, а відтак - задоволенню не підлягає.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, у відповідності до п.п.2, 3 ч.1 ст.104 ГПК України є підставами для скасування або зміни цього рішення.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2010 у справі № 4/288 – скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст.49 ГПК України державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, п.п. 2, 3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2010 у справі № 4/288 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2010 у справі № 4/288 за позовом суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 до Українського державного підприємства “Укрхімтрансаміак” скасувати та прийняти нове рішення.

3.  Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Українського державного підприємства “Укрхімтрансаміак” (02660, м. Київ, вул. Марії Раскової, 15, код ЄДРПОУ 31517060) на користь суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 176 255,00 грн. (сто сімдесят шість тисяч двісті п’ятдесят п’ять) грн. відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП, 1 762 (тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 55 коп. державного мита та 183 (сто вісімдесят три) грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.  В інший частині позову відмовити.

6.  Стягнути з Українського державного підприємства “Укрхімтрансаміак” (02660, м. Київ, вул. Марії Раскової, 15, код ЄДРПОУ 31517060) на користь суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн. 28 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

7. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 4/288 повернути до Господарського суду міста Києва.

9. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді