КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2011                                                                                           № 18/129

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Борисенко  І.В.

суддів:             

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „СЕБ Банк”

на рішення             Господарського суду м. Києва

від                           19.07.2011          

у справі                   № 18/129 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом              фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до                             Публічного акціонерного товариства „СЕБ Банк”

про                          зобов’язання передати не житлове приміщення

                              стягнення 632 742,04 грн.

за участю представників сторін:

від позивача        ОСОБА_2 – дов. № 819 від 18.03.2011

від відповідача   ОСОБА_3 – дов. Від 24.01.2011

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі – позивач) в травні 2011 року звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» (надалі – відповідач, апелянт), у відповідності до якого просила:

-          зобов’язати відповідача на протязі п’яти календарних днів з дня набрання чинності даного рішення передати позивачу по акту приймання-передачі нежитлове приміщення (приміщення магазину по продажу чоловічого та дитячого одягу, тимчасово переобладнаного з житлового приміщення № 3) загальною площею 132,40 кв.м, що знаходиться на першому поверсі будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1;

-          стягнути з Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість по орендним платежам у розмірі 632 742,04 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2011 у справі № 18/129 позов задоволено повністю; зобов’язано Публічне акціонерне товариство «СЕБ Банк» передати на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за актом приймання-передачі нежитлове приміщення (приміщення магазину по продажу чоловічого та дитячого одягу, тимчасово переобладнаного з житлового приміщення № 3) загальною площею 132,40 кв.м, що знаходиться на першому поверсі будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 632 742,04 грн. заборгованості, 6 412,45 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем своїх зобов’язань за договором оренди нежитлового приміщення від 05.09.2008 щодо повернення орендованого приміщення та сплати орендної плати за користування приміщенням за період з 29.12.2009 по 31.03.2011.

Публічне акціонерне товариство «СЕБ Банк», не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою № 6-3/4723 від 25.07.2011, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2011 у справі № 18/129 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи. На думку апелянта, оскаржуване рішення винесено місцевим судом з порушенням правил підсудності, зокрема, ч.2 ст.16 ГПК України.

Представник відповідача (апелянта) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Крім доводів, викладених в апеляційній скарзі, в своїх усних поясненнях, наданих у судовому засіданні 18.10.2011, представник відповідача наполягав на тому, що судом першої інстанції неправильно встановлені фактичних обставини справи, оскільки відповідачем орендоване приміщення було звільнено 29.12.2009.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в особі її представника (як орендодавцем) та Публічним акціонерним товариством «СЕБ Банк» (як орендарем) був укладений договір оренди нежитлового приміщення від 05.09.2008 (копія договору – а.с.15).

Відповідно до умов названого договору, орендодавець передає орендарю в тимчасове оплатне користування нежитлове приміщення (приміщення магазину по продажу чоловічого та дитячого одягу, тимчасово переобладнаного з житлового приміщення №3) загальною площею 132,40 кв.м, що знаходиться на 1-му поверсі будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з метою розміщення відокремленого підрозділу банку (п.п. 1.1, 1.3 договору).

Передача приміщення орендарю в оренду здійснюється представниками сторін на підставі двостороннього акту приймання-передачі. Приміщення вважається переданим орендарем в день підписання сторонами акту приймання-передачі. З дня підписання акту приймання-передачі починається обчислення строку оренди (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору від 05.09.2008 орендна плата за користування 1 кв.м приміщення становить суму, еквівалентну 40,00 дол. США, що на дату підписання договору за офіційним курсом, встановленим НБУ, становить 194,02 грн. Загальний розмір орендної плати за користування приміщенням становить суму, еквівалентну 5 296,00 доларів США, що на дату підписання договору за офіційний курсом, встановленим НБУ, становить 25 687,19 грн.

12.11.2008 та 23.02.2009 між сторонами укладались додаткові договори до договору оренди від 05.09.2008.

Так, згідно додаткової угоди від 23.02.2009 до договору від 05.09.2008 пункт 4.3.1 договору оренди викладений у новій редакції, згідно з якою за період користування приміщенням, починаючи з 01.02.2009 по 30.04.2009 (включно) орендна плата сплачується відповідачем у національній валюті України не пізніше 25 числа кожного поточного місяця.

21.05.2009 між сторонами укладений додатковий договір до договору оренди, за умовами якого пункт 4.3.1 договору оренди викладений у редакції, згідно з якою за користування приміщенням за період з 01.05.2009 по 31.12.2009 включно щомісячна орендна плата встановлюється у розмірі 30 000,00 грн.

10.07.2009 між сторонами укладений додатковий договір до договору оренди, за умовами якого пункти 4.1.3, 4.1.4 та 4.1.5 викладені у наступній редакції

- за користування приміщенням, починаючи з 01.07.2009 по 30.09.2009 включно щомісячна орендна плата встановлюється у розмірі 25 000,00 грн.;

- за користування приміщенням, починаючи з 01.10.2009 по 31.12.2009 включно щомісячна орендна плата встановлюється у розмірі 20 000,00 грн.;

- за користування приміщенням, починаючи з 01.01.2010 відповідач сплачує орендну плату в розмірі, що встановлений у п.4.1 договору та в порядку, передбаченому п.4.3 договору.

Згідно з п.4.3 договору оренди нежитлового приміщення від 05.09.2008 сторонами погоджено, що з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі, що вказана в п. 4.1 цього договору, у національній валюті, яка підлягає зміні прямо пропорційно зміні офіційного курсу НБУ гривні до долара США, встановленому НБУ на 20 число кожного поточного місяця. Орендну плату орендар сплачує шляхом безготівкового перерахування не пізніше 25 числа кожного поточного місяця на підставі рахунку та за реквізитами, зазначеними в рахунку, що виставляється орендодавцем не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до п.3.1 договору строк оренди складає 5 років. Обчислення строку оренди починається з моменту передачі приміщення  відповідачеві за актом приймання – передачі.

Матеріалами справи підтверджено, що за актом приймання-передачі від 13.10.2008, підписаним представниками орендодавця та орендаря (копія - а.с.75), відповідачу було передане обумовлене договором приміщення.

Згідно п.9.1 договору від 05.09.2008 цей договір набирає сили з моменту його нотаріального посвідчення та державної реєстрації та укладений на строк, обумовлений п.3.1 даного договору, крім випадків передбачених цим договором оренди.

Орендар може відмовитись від цього договору оренди, якщо у нього відпала необхідність в оренді приміщення або у разі порушення або невиконання орендодавцем в особі представника своїх зобов’язань по договору, про що він повідомляє орендодавця в особі представника за тридцять календарних днів (п.9.4 договору).

Згідно з ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.4 ст.284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором

Як встановлено місцевим судом, відповідач листом № 7-8-1/4863 від 30.10.2009 (а.с.29) повідомив позивача, що необхідність в оренді приміщення відсутня та повідомив про дострокове розірвання договору. У цьому ж листі відповідач гарантував проведення повного розрахунку за орендоване приміщення до дня його фактичного звільнення та забезпечення належної передачі приміщення за актом приймання – передачі.

Позивач листом № 21-12/09 від 16.12.2009 (а.с.30) погодився з пропозицією відповідача достроково розірвати договір від 05.09.2008 та зазначив, що останнім днем користування приміщенням слід вважати 28.12.2009 року. Крім того, позивач одночасно на підставі п.п.7.1-7.5 договору від 05.09.2008 просив відповідача повернути орендоване приміщення по акту приймання-передачі у тому ж стані, в якому воно було передане в оренду з урахуванням його нормального зносу.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Порядок повернення орендованого приміщення був узгоджений сторонами у розділі            7 договору від 05.09.2008, у відповідності до якого:

-          після припинення строку оренди за цим договором та не продовження його на новий строк або у разі дострокового розірвання договору оренди з підстав ним передбачених, орендар зобов’язаний передати орендодавцю в особі представника приміщення протягом 15-ти календарних днів з моменту закінчення строку оренди за цим договором або у разі його дострокового розірвання (п.7.1 договору);

-          приміщення вважається повернутим орендодавцю в особі представника з моменту підписання Акту приймання-передачі приміщення. Акт приймання-передачі надається орендарем орендодавцю в особі представника у строки, передбачені п.7.1 цього договору оренди. У випадку не підписання орендодавцем Акту приймання-передачі протягом п’яти календарних днів з дня його отримання та не надання орендодавцем в особі представника письмової мотивованої відмови від підписання Акту протягом зазначеного строку, приміщення вважається переданим орендарем та прийнятим орендодавцем в особі представника на шостий календарний день з моменту отримання Акту орендодавцем (п.7.3 договору);

-          обов’язки орендаря щодо сплати орендної плати припиняються з дня фактичного звільнення орендарем приміщення, який зазначається в Акті приймання-передачі (п.7.4 договору).  

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем свої зобов’язання щодо повернення приміщення позивачу по акту приймання-передачі не виконано, орендоване приміщення не повернуто та орендна плата за користування приміщенням за період з 29.12.2009 по 31.03.2011 в розмірі 632 742,04 грн. не сплачена.  

В матеріалах справи наявна претензія позивача до відповідача з вимогою про повернення орендованого майна та сплати заборгованості (а.с.31), яка була направлена відповідачу 15.04.2011 з описом вкладення (а.с.48).

Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення як безпідставна з посиланням на ту обставину, що позивач відмовився від підписання акту приймання-передачі приміщення (а.с.85).

Однак, будь-яких доказів на підтвердження факту ухилення позивачем від прийняття по акту орендованого приміщення відповідачем суду не надано.

А також відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що на виконання передбаченого п.7.3 договору порядку повернення орендованого приміщення відповідачем був направлений на адресу позивача акт приймання-передачі приміщення та цей акт був отриманий позивачем.

Статтею 795 ЦК України (яка є спеціальною нормою щодо правовідносин по найму будівлі або іншої капітальної споруди чи їх окремої частини)  передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч.2 ст.795 ЦК України).  

Таким чином, враховуючи, що відповідач не довів в установленому порядку факту повернення позивачу спірного приміщення, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, місцевий господарський суд при вирішенні даного спору дійшов правильного висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог про зобов’язання відповідача повернути орендоване приміщення та стягнення з останнього заборгованості за період з 29.12.2009 по 31.03.2011 в розмірі 632 742,04 грн.

Апелянтом не наведено суду достатніх доводів та не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

Усні пояснення представника апелянта, надані у судовому засіданні 18.10.2011, про неправильне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи (оскільки відповідач стверджує, що орендоване приміщення було звільнено ним 29.12.2009), судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки матеріалами справи не підтверджені. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вказаної обставини.

Доводи апелянта про порушення місцевим судом правил підсудності, зокрема, ч.2 ст.16 ГПК України, судовою колегією до уваги також не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.16 ГПК України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Предметом розгляду справи № 18/129 є спір щодо виконання відповідачем зобов‘язань, що витікають з укладеного сторонами договору оренди. Будь-який спір про право власності, про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном між сторонами відсутній. А відтак, судом першої інстанції норми статті 16 ГПК України не порушені.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2011 у справі № 18/129.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2011 у справі № 18/129 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» – без змін.

2. Матеріали справи № 18/129 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді