КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2011 № 05-5-12/8697
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 171-16/41 від 16.12.2010 року
від відповідача: не з’явився
розглянувши у від- критому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта”
на ухвалу
Господарського суду
міста Києва
від 27.07.2011 року
у справі № 05-5-12/8697 (суддя: Прокопенко Л.В.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта”
до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА”
про відшкодування шкоди в порядку регресу 3 405, 35 грн.
В судовому засіданні 18.10.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарськогопроцесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2011 року у справі № 05-5-12/8697 повернуто позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” (далі-позивач) без розгляду на підставі п. п. 4, 10 ч. 1 ст.63 ГПК України.
Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2011 року та передати матеріали справи до місцевого господарського суду для розгляду справи по суті.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.10.2011 року.
В судове засідання з’явився представник позивача та підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної і обґрунтованої постанови, а явка сторін обов’язковою не визнавалася, а також з урахуванням обмеженого строку, встановленого ГПК України для перегляду ухвал в апеляційному порядку, колегія суддів, порадившись, визнала можливим розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню з наступних підстав:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 3 405, 35 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2011 року позовну заяву було повернуто позивачу без розгляду на підставі п.п. 4, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України. Ухвала мотивована тим, що до позовної заяви не подано доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку, а саме, платіжні доручення, додані до матеріалів позовної заяви оформлені з порушенням вимог Інструкції „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, згідно з додатком 2, 8 якої для заповнення реквізиту № 40 платіжного доручення (М.П.) ставиться відбиток печатки платника, зразок якої заявлений банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що додане до позовної заяви платіжне доручення № 39140 від 08.07.2011 року про сплату державного мита в розмірі 102 грн. відповідає вимогам п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15, зареєстрованого Міністерством юстиції України 19.05.93 року за № 50, в якому зазначено, що належним доказом сплати державного мита є останній примірник платіжного доручення з написом кредитної установи такого змісту: “Зараховано в доход бюджету ____ грн. (дата)”. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб та відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Оскільки однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України, господарський суд, у випадку виникнення сумніві щодо надходження та зарахування державного мита до державного бюджету України, може і повинен був згідно з п. 4 ст. 65 ГПК України витребувати від позивача відповідне підтвердження територіального органу казначейства, про що зазначити в ухвалі про порушення провадження у справі(Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 року).
При поверненні позовної заяви, суд першої інстанції посилається на п. 10 ст. 63 ГПК України. Пунктом 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України регламентовано, що повернення позовної заяви можливе у разі не подання доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, тобто лише у випадку не додання їх до позовної заяви.
З матеріалів справи вбачається, що позивач додав до позовної заяви оригінал платіжного доручення № 39141 від 08.07.2011 року, в якому зазначені всі необхідні реквізити та відмітки банку щодо сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.
Згідно з п. 3.3 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”(із змінами та доповненнями), у вирішенні питання про наслідки порушення позивачем вимог статті 57 слід виходити з того, що підставою для повернення позовної заяви є тільки відсутність доказів сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки господарського суду першої інстанції, оскільки останнім безпідставно та необґрунтовано повернуто позовну заяву без розгляду на підставі п. п.4, 10 ч. 1 ст.63 ГПК України, чим порушено норми процесуального права.
Таким чином, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу та скасовує ухвалу суду першої інстанції.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта” на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2011 року у справі № 05-5-12/8697 задовольнити.
2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2011 року у справі № 05-5-12/8697 скасувати.
3.Матеріали справи № 05-5-12/8697 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді