КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2011                                                                                           № 51/111

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Борисенко  І.В.

суддів:             

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

                                „Сервісна компанія „Простір”

на рішення             Господарського суду м. Києва

від                           30.05.2011          

у справі                   № 51/111 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом              Публічного акціонерного товариства „Київенерго” в особі

                   Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго”

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю

                      „Сервісна компанія „Простір”

про                стягнення 71 089,82 грн.

за участю представників сторін:

від позивача      ОСОБА_1 – дов. № Д07/2011/04/22-17 від 22.04.2011

від відповідача  ОСОБА_2 – дов. від 12.09.2011

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (надалі – позивач) в квітні 2011 звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісна компанія „Простір” (надалі – відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію, спожиту за період з 01.02.2010 по 01.03.2011, у розмірі 66 693,18 грн. основного боргу, 1 800,97 грн. інфляційних втрат, 544,85 грн. – 3% річних та  2 050,82 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 у справі № 51/111:

-  позов Публічного акціонерного товариства „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” задоволено повністю;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісна компанія „Простір” на користь Публічного акціонерного товариства „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” заборгованість за використану теплову енергію у розмірі 66 693,18 грн., 1 800,97 грн. інфляційних втрат, 544,85 грн. – 3% річних, 2 050,82 грн. пені, 710,90 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване наступним:

-          вимоги позивача про стягнення з відповідача  основного боргу по оплаті за спожиту теплову енергію за договором за період з 01.02.2010 по 01.03.2011 у сумі 66 693,18 грн. є обґрунтованими, оскільки вартість поставленої позивачем теплової енергії відповідачем, в порушення умов договору, своєчасно в повній сумі оплачена не була;

-          розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені визнаний судом обґрунтованим та в цій частині позов задоволено на суми, заявлені позивачем.

Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісна компанія „Простір”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою від 28.07.2011, у відповідності до якої просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 у справі № 51/111 та позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 40 704,04 грн. – основного боргу, 1 800,97 грн. інфляційних втрат, 544,85 грн. – 3% річних та  2 050,82 грн. пені.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції справу було розглянуто за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце судового засідання, в зв’язку з чим останній не міг заперечувати проти позову, зауваживши, що на час розгляду справи та винесення місцевим судом рішення сума основного боргу відповідача перед позивачем зменшилась у зв’язку з частковою оплатою за   договором.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач не заперечує той факт, що за час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем були здійснені оплати за договором (в березні-квітні 2011), однак, оскільки при цих оплатах в платіжних дорученнях відповідачем не було вказано чітке призначення платежу, то сплачені кошти зараховані позивачем в оплату за теплову енергію у відповідному місяці.

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні та рішення місцевого суду залишити без змін.

У судовому засіданні 18.10.2011 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України була  оголошена перерва до 20.10.2011.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (як енергопостачальною організацією) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сервісна компанія „Простір” (як абонентом) укладений договір             № 33-0610 від 15.04.2004 на постачання теплової енергії у гарячій воді (копія договору – т.1, а.с.18).

Відповідно до пунктів 2.2.1, 2.2.2 названого договору позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції – в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а також підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією, крім випадків, зазначених у п.3.1.7 договору.

Згідно з п.2.3 договору № 33-0610 від 15.04.2004 відповідач, зокрема, зобов’язався:

- додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (пп.2.3.1);

- виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору (пп.2.3.2);

- додержуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбаченні в додатку № 7 до договору (пп.2.3.3).

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку 4 до договору, а саме - в пунктах 1-5 цього додатку передбачено, що:

- розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі;

- абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії;

- в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця;

- абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: вул. Жилянська, буд. № 63, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки “Абонент” повертає в РВТ);

- сплату за вказаними в п.2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця. При цьому, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред’являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 5.1 договору № 33-0610 від 15.04.2004 облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.10.2004 (п. 8.1 договору).

Відповідно до п.5 додатку № 1 договору № 33-0610 від 15.04.2004 при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку. продовжується на кожний наступний рік.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач неодноразово звертався до позивача з листами щодо продовження терміну дії договору № 33-0610 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.04.2004. Зокрема, листом № 048-21-6834 від 08.06.2010 позивач надав згоду на продовження терміну дії названого договору до 10.06.2011 (т.1, а.с.63).

Таким чином, сукупність вищенаведених обставин свідчить про існування між сторонами зобов'язальних відносин за договором № 33-0610 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.04.2004 в період, за який виникла заборгованість відповідача.

Пунктом 12 додатку № 3 до договору № 33-0610 від 15.04.2004 передбачено можливість змінення тарифів в період дії договору.

Матеріалами справи підтверджено, що за час дії договору у спірному періоді позивач неодноразово у встановленому порядку повідомляв відповідача про зміну тарифів на теплову енергію (т.1, а.с.33-41).

За своєю юридичною природою укладений сторонами договір є договором  постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.

Згідно з ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2 ст. 714 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частинами 6, 7 ст.276 ГК України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з лютого 2010 по лютий 2011 (включно) позивачем у відповідності до договору поставлено, а відповідачем спожито теплову енергію на суму 141 363,79 грн.

Проте, відповідач за поставлену енергію у вказаному періоді розрахувався частково, у зв’язку з чим станом на 01.03.2011 у нього існувала  заборгованість перед позивачем у розмірі 66 693,18 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви документами (розрахунком, обліковими картками, відомостями за спірний період тощо, копії яких наявні в матеріалах справи).

Отже, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм,  місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов в частині стягнення основного боргу у сумі 66 693,18 грн. підлягає задоволенню.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача за період з 01.02.2010 по 28.02.2011 інфляційних втрат у розмірі 1 800,97 грн. та 3% річних у розмірі 544, 85 грн. є підставними та нормативно обґрунтованими.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що:

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання;

- пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.7 додатку № 4 договору № 33-0610 від 15.04.2004 абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховуються пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем відповідачу за порушення зобов’язань за договором № 33-0610 від 15.04.2004 за період з жовтня 2010 по лютий 2011 нараховано пеню в розмірі 2 050,82 грн. (з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ).

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що, виходячи з наведених положень закону та договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача  пені в розмірі 2 050,82 грн. не суперечать нормам чинного законодавства та укладеного сторонами договору, а відтак, є підставними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням усього наведеного, висновок місцевого господарського суду про підставність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 66 693,18 грн. основного боргу, 1 800,97 грн. інфляційних втрат, 544,85 грн. - 3 % річних та 2 050,82 грн. пені є правильним.

Посилання скаржника про розгляд місцевим господарським судом даної справи за відсутності представника відповідача у зв’язку з неналежним його повідомленням про час та місце засідання суду, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ст.93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

З матеріалів справи вбачається, що усі ухвали місцевого суду у встановленому порядку направлялись судом за юридичною адресою відповідача (04050, м.Київ, вул. Тургенівська, 82-А), вказаною у довідці ЄДРПОУ № 6838 (копія - т.1, а.с.50).

У п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Як вбачається з повернутого суду органом зв’язку повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції (т.1, а.с.6), поштова кореспонденція (ухвала місцевого суду про порушення провадження, що направлена на адресу відповідача) була отримана уповноваженою особою відповідача.

З матеріалів справи також вбачається, що:

-  направлена на адресу відповідача ухвала Господарського суду м.Києва від 27.04.2011 (про відкладення розгляду справи на 16.05.2011) була вручена уповноваженій особі відповідача 04.05.2011 (т.1, а.с.107);

- направлена на адресу відповідача ухвала Господарського суду м.Києва від 16.05.2011 (про відкладення розгляду справи на 30.05.2011) була повернута поштою до місцевого суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання» (т.1, а.с.117-119).    

За таких обставин доводи апелянта про неповідомлення його місцевим судом про розгляд справи є необґрунтованими та безпідставними, а відтак - судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача про неможливість подання ним суду доказів, які свідчать про часткове погашення відповідачем заборгованості за договором за час розгляду справи місцевим судом.

Твердження відповідача про те, що на дату винесення місцевим судом рішення сума основного боргу відповідача перед позивачем зменшилась (у зв’язку з частковим виконанням обов’язку по оплаті за договором № 33-0610 від 15.04.2004 у період розгляду справи), а тому, на думку апелянта, сума основного боргу, що стягнута за оскаржуваним рішенням суду, повинна бути зменшена, судовою колегією до уваги також не приймаються з огляду на наступне.

На підтвердження свої доводів апелянтом надано суду платіжні доручення (т.2, а.с.28-29) та акт від 31.05.2011 (т.2, а.с.32), підписаний позивачем, в якому зазначено, що у відповідача сальдо розрахунків за теплову енергію на 01.06.2011 за даними ПАТ «Київенерго» складає 63 283,22 грн.  

З наданої позивачем суду апеляційної інстанції «Довідки про надходження коштів за спожиту теплоенергію ТОВ „Сервісна компанія „Простір” за період з березня 2011 по вересень 2011» також вбачається, що станом на 31.05.2011 у відповідача сальдо розрахунків за теплову енергію складає 63 283,22 грн.

Однак, при цьому, по облікових даних позивача, за відповідачем рахується заборгованість за період до 01.03.2011 у сумі 66 693,18 грн. та переплата за наступний період (яка станом на 03.09.2011 складає 20 812,08 грн.)  

З пояснень представника позивача судом встановлено, що вказана ситуація склалася у зв’язку з тим, що у платіжних дорученнях відповідача за березень-травень 2011 відсутня чітка вказівка про призначення платежу (на погашення заборгованості), а тому кошти, які сплачувались відповідачем в оплату за спожиту теплову енергію, зараховувались позивачем у відповідному місяці (поточному).

За таких обставин відповідач вправі звернутися до позивача з заявою про зарахування наявної переплати в рахунок погашення заборгованості за попередній (спірний) період.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 у справі № 51/111.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісна компанія „Простір” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 у справі № 51/111 за позовом Публічного акціонерного товариства „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісна компанія „Простір” – без змін.

2. Матеріали справи № 51/111 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді