КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.10.2011 № 16/312
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА”
на рішення
Господарського суду
міста Києва
від 21.07.2011 року
у справі № 16/312 (суддя: Ярмак О.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Залізничні шляхи”
до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА”
про стягнення матеріальної шкоди 13 963, 33 грн.
В судовому засіданні 11.10.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2011 року у справі № 16/312 позов Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Залізничні шляхи” (далі – позивач) до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА” (далі – відповідач) про стягнення матеріальної шкоди 13 963, 33 грн. задоволено повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто 12 853, 33 грн. страхового відшкодування, 128, 53 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2011 року, відмовивши в задоволенні позовних вимог повністю. Апелянт вважає, що під час вирішення даного спору було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають викладеним у рішенні обставинам справи. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що позивачем не доведено належними доказами обґрунтованість його позовних вимог саме до відповідача, який не є заподіювачем шкоди та винною особою у розумінні вимог ст. ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 ЗУ „Про страхування”, причинно-наслідкового зв’язку між понесеними позивачем витратами та протиправною поведінкою саме відповідача.
Розпорядженням № 01-24/598 від 13.09.2011 року було призначено повторний автоматичний розподіл справ в зв’язку з перебуванням судді-доповідача Борисенко І.В. на лікарняному.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 року вказану апеляційну скаргу було призначено до розгляду на 11.10.2011 року.
В судове засідання 11.10.2011 року представники сторін не з’явились.
Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови, а явка сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалася, колегія суддів визнала можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 13963,33 грн.
Згідно з заявою від 20.06.2011 року позивачем було уточнення позовні вимоги, в зв’язку з чим останній просив стягнути з відповідача 12 853,33 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.10.2010 року між позивачем (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір №03/96 добровільного страхування наземного транспортного (крім залізничного), предметом страхування якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом "Нісан Кашкай", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на строк з 24.10.2010 року по 23.10.2011 року.
28.12.2010 року у м. Полтаві по вул.Жовтнева,66 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 2101, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, та яким в момент ДТП керував ОСОБА_3 та автомобіля "Нісан Кашкай", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 яким керував ОСОБА_1, у результаті чого було пошкоджено автомобіль "Нісан Кашкай", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Постановою Диканського районного суду Полтавської області від 02.02.2011 року по справі №3-50/11 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована відповідачем - ВАТ НАСК „ОРАНТА” за полісом №ВС/6118608 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору 1) зі строком дії з 16.02.2010 року по 15.02.2011 року.
Відповідно до Звіту про оцінку майна, складеного 20.01.2011 року на підставі Протоколу огляду транспортного засобу від 31.12.2010 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Нісан Кашкай", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, склала 22 137,35 грн., з яких вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 17 237,18 грн.
29.12.2010 року ОСОБА_1, як потерпіла особа в ДТП, що сталась 28.12.2010 року, звернувся до позивача - страховика за договором №03/96 добровільного страхування наземного транспортного (крім залізничного) від 17.10.2010 року про виплату страхового відшкодування.
26.01.2011 року позивач на підставі страхового акту №30/11-605/10 від 26.01.2011 року, виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 13 363,33 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №41 від 26.01.2011 року.
07.04.2011 року між ОСОБА_1 (кредитор за договором) та позивачем (новий кредитор) був укладений договір прийому-передачі права вимоги суброгації.
За умовами п.2.1 договору кредитор передав новому кредитору право вимоги до осіб, що заподіяли шкоду, внаслідок ДТП 28.12.2010 року та (або) до осіб, на яких за законодавством чи за договором покладено обов'язок відшкодувати шкоду, завдану внаслідок вказаної події майну кредитора - автомобілю марки "Нісан Кашкай", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 514 ЦК України).
Згідно з ч. ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.
Оскільки цивільно-правові відповідальність водія ОСОБА_3., винного у ДТП, була застрахована у ВАТ НАСК „Оранта” (поліс № ВС/6118608), 11.05.2011 року позивач звернувся до відповідача із заявою-вимогою №148/ЮЗ про стягнення 13 963,33 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, з яких 13 363, 33 грн. страхового відшкодування, виплаченого ОСОБА_1. - страхувальнику ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" за договором №03/96 від 17.10.2010 року у зв'язку з пошкодженням автомобіля "Нісан Кашкай", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в результаті ДТП 28.12.2010 року, та 600 грн. витрат, понесених ПрАТ СК „Залізничні шляхи” з метою визначення розміру збитків. Вказана заява була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача виплачене страхове відшкодування в порядку регресу у сумі 12 853,33 грн. з урахуванням 510 грн. франшизи (13 363, 33 грн. – 510 грн. – сума страхового відшкодування, яка була виплачена позивачем за страховим випадком, мінус розмір франшизи).
Відповідно до приписів статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України “Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно зі ст. 22 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Сума матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого в ДТП автомобіля "Нісан Кашкай", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на підставі Звіту про оцінку майна від 20.01.2011 року склала 17 237,18 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі, в зв’язку з чим до нього у відповідності до приписів ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування" та умов договору прийому-передачі права вимоги внаслідок суброгації від 07.04.2011 року перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страховика цивільної відповідальності і як особи, відповідальної за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_3 автомобіля "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
При цьому, доказів оплати суми 12 853,33 грн., в тому числі в установлені строки, не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.
Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 12 853,33 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є помилковими та такими, що не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2011 року у справі № 16/312 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА” - без задоволення.
2.Матеріали справи № 16/312 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді