КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2011                                                                                           № 17/265

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Нєсвєтову Н.М.

суддів:             

при секретарі:            

За участю представників:

від позивача – ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача – ОСОБА_2 за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бонвояж»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2011р.

у справі № 17/265 (суддя - Удалова О.Г.)

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Приватного підприємства «Бонвояж»

про стягнення 1 157 007,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2011р.у справі №17/265 задоволено позов Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Стягнуто з Приватного підприємства «Бонвояж» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 938 724, 98 грн. - основного боргу, 72439, 53 грн. - пені, 109210,71 грн. - інфляційних, 36 632, 44 грн. - 3% річних та судові витрати, повернуто Дочірній компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 0,92 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2011р.у справі №17/265 скасувати та припинити провадження у справі, з посиланням на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі зазначається про те, що позивачем не наведено розрахунків та не подано документів на підтвердження факту наявності збитків внаслідок несвоєчасного виконання договірного зобов’язання відповідачем; предметом позову є лише стягнення заборгованості та неустойки.

Крім того, відповідачем вжито всіх можливих заходів із своєчасного проведення розрахунків на прийняті обсяги газу.

Скаржник наголошує, також, на тому, що 29.07.2011р. платіжними дорученнями №1 та №2 на кореспондентський рахунок відповідача в ГУДКУ у м. Києві надходять грошові кошти на суму 569678,32грн. та 339 322, 56 грн.

01.08.2011р. зазначені кошти переведено на рахунки позивача, отже незважаючи на фактичну відсутність предмету спору (позивачем та відповідачем шляхом укладання нових багатосторонніх договорів №343/503, №344/503, №345/503 погоджено порядок проведення взаєморозрахунків, де позивач та відповідач прийняли на себе зобов’язання не вчиняти самостійних дій щодо погашення заборгованості; виконання грошового зобов’язання, що здійснено відповідачем 01.08.2011р. в порядку, визначеному цими договорами, позивачем прийнято) – відповідач не мав можливості, а позивач з невідомих причин не повідомив суд першої інстанції про зміну обстановки, внаслідок чого було прийняте помилкове по своїй суті рішення.

У відзиві позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує.

Ухвалою від 26.09.2011р. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 19.10.2011р.

В судове засідання представники сторін з’явилися, представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

23.09.2009 р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальником) та Приватним підприємством «Бонвояж» (покупцем) було укладено договір № 06/09-1475ТЕ-41 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору постачальник зобов’язується передати у власність покупцю природний газ за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 Договору.

За Договором постачається імпортований природний газ, отриманий постачальником за договором поставки природного газу між НАК «Нафтогаз України» та постачальником (п. 1.2).

Строк дії Договору сторони визначили з 01.10.2009р. по 31.12.2009р., а в частині здійснення розрахунків – до їх повного виконання (п. 11.1). Строк дії Договору може бути продовжений, про що сторонами укладається відповідна додаткова угода (п. 11.2).

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник передає покупцю в період з 01.10.2009р. по 31.12.2009р. газ в обсязі 460,0 тис. куб. м., в тому числі: жовтень – 60,0 тис. куб. м., листопад – 180,0 тис. куб. м., грудень – 220,00 тис. куб. м.

Обсяги газу, які плануються поставити за Договором, можуть змінюватися протягом місяця на підставі заявки покупця з урахуванням оплат (п. 2.2).

Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла (п. 4.3).

Відповідно до п. 4.4. Договору обсяг газу, визначений згідно з п. 4.3 цього Договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за цим Договором в пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки наданого постачальником.

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов’язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання - передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання - передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.

У разі відмови покупця від підписання акта приймання-передачі газу у разі підтвердження постачальником планового обсягу поставки згідно з п. 3.3 цього Договору, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданому Постачальнику, газотранспортним підприємством реєстрі обсягів реалізації газу.

Згідно до п. 5.1 Договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 593, 448 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 122,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу – 727,32 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 872,78грн.

Оплата вартості газу згідно з п. 5.1. Договору проводиться грошовими коштами у такому порядку:

перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

21.12.2009р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою пункт 2.1 останнього доповнено підпунктом 2.1.1 в наступній редакції:

постачальник передає покупцю в період з 01.01.2010р. по 30.04.2010р. газ в обсязі 780,0 тис. куб. м., в тому числі: січень – 240,0 тис. куб. м., лютий – 230,0 тис. куб. м., березень – 240 тис. куб. м., квітень – 70,0 тис. куб. м.

Вказаною вище додатковою угодою № 1 пункт 11.1 Договору викладено в іншій редакції та визначено, що Договір діє в частині поставки газу з 01.10.2009р. по 30.04.2010р., а в частині розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

На виконання Договору позивач поставив відповідачу газ за актами приймання - передачі природного газу (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії - у матеріалах справи), які підписані представниками сторін та засвідчені печатками підприємств.

Так, суду першої інстанції були надані акти на загальну суму 940 724,98 грн., а саме: від 30.10.2009р. -50621,47 грн., 30.11.2009 р. на суму 142857,29 грн., 31.12.2009 р. на суму 177567,90 грн., 31.01.2010 р. на суму 201630,56грн., 28.02.2010р. на суму 162084,72грн., 31.03.2010р. на суму 155894,05грн., 30.04.2010р. на суму 50 068,99 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив розрахунки частково на суму 2 000,00 грн. (копія банківських виписок платіжного доручення – у справі), залишивши борг в сумі 938 724,98 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 938724,53 грн. належним чином доведений, відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 Договору, покупець зобов’язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за яким сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 7.10 договору встановлено, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

З урахуванням умов договору позовні вимоги про стягнення 72 439,53 грн. пені правомірні, відповідають обставинам справи та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Крім того, статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 109210,71грн. та 3% річних в сумі 36632,44грн. правомірні, відповідають обставинам справи та підлягають задоволенню за обґрунтованим розрахунком позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з Приватного підприємства «Бонвояж» 938 724, 98 грн. - основного боргу, 72439,53 грн. - пені, 109210,71 грн. - інфляційних, 36 632, 44 грн. - 3% річних.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія зазначає, що відповідачем, не надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду доказів (в розумінні ст. 32 ГПК України) того, що нарахована позивачем сума 1 157 007,66 грн. є необґрунтованою.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2011р. у справі №17/265 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2011р. у справі №17/265 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бонвояж» – без задоволення.

2.Справу №17/265 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді