ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" листопада 2011 р. Справа № 2/122
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "НІЛ"
на рішення господарського суду Закарпатської області від 08.02.2011р. та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2011р.
у справі №2/122
за позовом ОСОБА_1
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НІЛ"
про стягнення 324 187,00 грн. безвідсоткової фінансової допомоги,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Закарпатської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НІЛ" і просила суд стягнути з останнього 324 187,0 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання за укладеними між сторонами договорами про надання позики (зворотної безвідсоткової фінансової допомоги) від 22.06.2006р. та від 08.12.2006р. щодо повернення наданої позики.
Заперечуючи проти задоволення заявленого позову, відповідач посилається, між іншим, на те, що даний спір не є корпоративним. Спірні правовідносини виникли між фізичною особою (позикодавцем) та юридичною особою (позичальником), мають цивільно-правовий характер, а тому даний спір повинен розглядатися в судах загальної юрисдикції.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 08.02.2011р. (суддя О.Ф.Ремецькі), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2011р. (головуючий, суддя Кравчук Н.М., судді Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.), позовні вимоги задоволено повністю: присуджено до стягнення з відповідача 324 187,0 грн. заборгованості за договором про надання безвідсоткової фінансової допомоги.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судами встановлено, що у період з 2002 року по жовтень 2008р. позивач був засновником відповідача з 50% частки у статутному фонді, і у зв'язку з відсутністю коштів у останнього, позивач протягом цього періоду неодноразово надавав фінансову допомогу.
Так, 22.06.2006р. і 08.12.2006р. між ОСОБА_1 та СТОВ "НІЛ" укладені договори позики (зворотної безвідсоткової фінансової допомоги) за умовами яких, позивач зобов'язується надати відповідачу зворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 321 802,0 грн. та 2 385,0 грн., яку останній повинен повернути позивачу за його вимогою.
Позивач свої зобов'язання за вказаними договорами виконав належним чином.
Оскільки відповідач своє зобов'язання щодо повернення позики за вимогою позивача не виконав, останній звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, та ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався ст.ст.14, 15, 525, 526, 530, 610, 629, 1049 ЦК України, ст.193 ГК України та виходив з того, що заявлені вимоги є обґрунтованими та доведеними належними доказами.
Доводи відповідача про непідвідомчість даного спору господарським судам, судами відхилено з огляду на ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 16.12.2010р., якою скасовано рішення Мукачівського міськрайонного суду від 06.10.2010р. у справі за позовом ОСОБА_1 до СТОВ "НІЛ" про стягнення 1098000,0 грн. безвідсоткової фінансової допомоги, в тому числі і спірної суми, та закрито провадження у справі. Вказаною ухвалою роз'яснено позивачу, що вирішення даного питання віднесено до компетенції господарського суду (а.с.58-59, 96-98).
Між тим, колегія суддів вважає, що наведена обставина не може бути безумовною підставою для розгляду даного спору у господарському суді з огляду на таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При цьому, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Відповідно до ст. 125 Конституції України, система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.
Статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Згідно ст.22 названого Закону, місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. За змістом ч.3 цієї норми, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за суб’єктним складом.
Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, до компетенції господарських судів віднесені справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Отже, виходячи з положень наведеної норми, господарському суду підвідомчі корпоративні спори: між учасниками товариства; між учасником та господарським товариством, які мають бути пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.
Згідно ч.3 ст.167 ГК України, корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. При цьому, корпоративними правами, в силу ч.1 цієї норми, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Права учасника (засновника) товариства визначені ст.10 Закону України "Про господарські товариства", ст.116 Цивільного кодексу України, відповідно до яких учасник товариства має право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, крім випадків, встановлених Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства, а також можуть мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами.
При цьому, вищевказані норми містять застереження, що учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача до відповідача виконати своє зобов'язання, яке виникло в силу договорів позики (зворотня безвідсоткова фінансова допомога) щодо повернення отриманої позики.
Позовні вимоги обґрунтовані виключно положеннями Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини з позики.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач не посилається на порушення вищевказаних його прав як засновника товариства та будь-яких інших його корпоративних прав, визначених установчими документами чи законом, а вказує на неналежне виконання відповідачем свого договірного зобов'язання повернути позику.
Як вбачається з матеріалів справи, даний спір не виник з корпоративних відносин та за своїм суб'єктним складом сторін не відповідає вимогам пункту 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, тому дана справа не віднесена до справ, розгляд яких належить до компетенції господарських судів.
Таким чином, з огляду на те, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки він не є корпоративним, а пов'язаний з виконанням цивільно-правової угоди між фізичною особою та юридичною особою, ухвалені у справі рішення та постанова підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а провадження у справі - припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Стосовно ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 16.12.2010р. колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений процесуального права на її оскарження у касаційному порядку, встановленому Главою 2 Цивільного процесуального кодексу України "Касаційне провадження". Невикористання позивачем цього права не може бути підставою для зміни визначеної процесуальним законом підвідомчості.
В силу вимог ст.62 ГПК України, господарський суд першої інстанції повинен був відмовити у прийнятті позовної заяви, оскільки її подано з порушенням правил підвідомчості справ господарським судам, установлених у ст.12 ГПК.
Керуючись ст.ст. п.1 ч.1 ст.80, 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НІЛ" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 08.02.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2011р. у справі №2/122 скасувати.
3. Провадження у справі припинити.
4. Повернути Ковач Світлані Володимирівні з державного бюджету державне мито, сплачене з позовної заяви у розмірі 3 256,0 грн. квитанціями №17 від 23.12.2010р. та №092010093 від 20.12.2010р.
5. Доручити господарському суду Закарпатської області видати довідку на виконання пункту 4 резолютивної частини даної постанови.
Головуючий, суддя Кузьменко М.В.
Суддя Васищак І.М.
Суддя Палій В.М.