Справа  1-61/11

В И Р О К

Ім`ям   України

  01 серпня 2011 року                                                       Замостянський районний суд м. Вінниці

 в складі:  головуючого-судді Шлапака Д. О.,

                                                                               при секретарі Дерун А.С.  

                                                                             за участю прокурора Калитко В.В.,

                                        Олексієнко О.Ю.,           

                                         підсудного ОСОБА_2,    

                                         захисника-адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Вінниця, українця, громадянина України, не працюючого, неодруженого, з середньою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2, у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч. 2, 189 ч. 2 КК України,-

Встановив:

Підсудний ОСОБА_2, з метою незаконного заволодіння чужого майна, 15.02.2010 року приблизно о 20.00 год., знаходячись біля гуртожитку Вінницького професійного ліцею переробної промисловості, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, але усвідомлюючи свої дії і маючи можливість керувати ними, з корисливих спонукань, незаконно, відкрито, викрав у неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, гроші в сумі 20 і 2 грн. відповідно. ОСОБА_2, не маючи реальної можливості розпорядитися та користуватися протиправно вилученими коштами, з метою утримання їх, застосував фізичне насильство до неповнолітнього ОСОБА_3, що не є небезпечним для життя та здоров’я останнього, яке виразилось в нанесенні йому декількох ударів в обличчя та по тулубу, після чого, розпорядився чужими коштами на власний розсуд, внаслідок чого, заподіяв вищенаведеним особам матеріальну шкоду.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2, переслідуючи намір збагатитися за рахунок чужого майна іншої особи, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, на вчиненні вищенаведених протиправних діях не зупинився, адже мав намір реалізувати свої злочинні дії в повному обсязі. Цього ж дня, приблизно о 20.00 годині, через деякий нетривалий час після незаконного заволодіння грошових коштів у вищенаведених осіб, ОСОБА_2, знаходячись неподалік будинку № 58 по вул. Ватутіна м. Вінниці, не вдаючись до насильницького впливу, з корисливих спонукань, незаконно відкрито викрав у неповнолітнього ОСОБА_5 мобільний телефон марки «SONY ERICSSON W-810 і», серійний номер НОМЕР_3, вартістю 250 грн. та гроші в сумі 15 грн., якими розпорядився на власний розсуд, внаслідок чого, заподіяв йому матеріальну шкоду.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2, з метою незаконного заволодіння, чужими грошовими коштами, з корисливих спонукань, 15.02.2010 року в період часу з 20.00 до 22.00 год., знаходячись у невстановленому слідством місці, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, але усвідомлюючи при цьому свої дії і маючи можливість керувати ними, пред’явив до ОСОБА_5, завідомо протиправну майнову вимогу про передачу у майбутньому йому грошей в сумі 200 грн., не вдаючись при цьому до активних дій, направлених на заволодіння вказаними коштами, а лише прагнучи задовольнити своє домагання в результаті безпосередніх дій потерпілого. Разом з тим, ОСОБА_2, розуміючи, що обмежившись лише пред’явленням до ОСОБА_5 майнової претензії, вона не буде задоволена, якщо його не примусити це зробити. З погрозами застосування психологічного та фізичного насильства відносно ОСОБА_5, яке ним сприймалось як дійсне та реальне, розуміння якого, випливало із об’єктивно існуючих між ними відносин, що склалися на протязі цього дня і виразилось в безпосередньому залякуванні його у заподіянні тілесних ушкоджень, ОСОБА_5, усвідомлюючи те, що небезпека заподіяння шкоди, якою погрожує ОСОБА_2, може стати дійсною, якщо він проігнорує його вимогу, умовно погодився виконати ці дії.

ОСОБА_2, виконавши усі заплановані ним злочинні дії,пред’явивши майнову вимогу до ОСОБА_5, поєднану із погрозами застосування насильства, 16.02.2010 року приблизно о 18.00 годині, знаходячись неподалік гуртожитку Вінницького професійного ліцею переробної промисловості, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 та будинку № 58 по цій же вулиці, отримав від останнього гроші в сумі 200 грн., однак розпорядитися ними не зміг, так як був затриманий працівниками міліції.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та пояснив, що 15.02.2010 року приблизно о 20.00 год., знаходячись біля гуртожитку Вінницького професійного ліцею переробної промисловості, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, викрав у неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, гроші в сумі 20 і 2 грн. відповідно. Не маючи можливості розпорядитися та користуватися вилученими коштами, застосував фізичне насильство до неповнолітнього ОСОБА_3, яке виразилось в нанесенні йому декількох ударів в обличчя та по тулубу, після чого, розпорядився чужими коштами на власний розсуд. Цього ж дня, приблизно о 20.00 годині, через деякий нетривалий час, знаходячись неподалік будинку № 58 по вул. Ватутіна м. Вінниці, незаконно відкрито викрав у неповнолітнього ОСОБА_5 мобільний телефон марки «SONY ERICSSON W-810 і»та гроші в сумі 15 грн., якими розпорядився на власний розсуд. 15.02.2010 року в період часу з 20.00 до 22.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, пред’явив до ОСОБА_5, вимогу про передачу у майбутньому йому грошей в сумі 200 грн. 16.02.2010 року приблизно о 18.00 годині, знаходячись неподалік гуртожитку Вінницького професійного ліцею переробної промисловості, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 та будинку № 58 по цій же вулиці, отримав від останнього гроші в сумі 200 грн., однак розпорядитися ними не зміг, так як був затриманий працівниками міліції.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5, покази, надані ним на досудовому слідстві, підтримав повністю, а також пояснив, що з вересня 2010 року по теперішній час проживає в гуртожитку Вінницького художнє професійно-технічне училища № 5 м. Вінниці, за адресою: АДРЕСА_6. Наданий час навчається на 2-ому курсі вищевказаного навчального закладу, за спеціальністю - муляр, електрогазозварник, пробник художніх виробів з металу. По суті незаконного заволодіння майна повідомив наступне: 15.02 2010 року о 16.00 до нього в училище приїхали товариші ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для oro, щоб забрати сумку з продуктами харчування, яку цього ж дня мали передати їм родичі. В подальшому, за його пропозицією поїхали до його знайомих ОСОБА_6 та її подруг в гуртожиток Вінницького професійного училища № 44, розташований в мікрорайоні Тяжилів, неподалік кінцевої зупинки для тoгo, щоб відвідати їх. Приблизно о 18.30 годин приїхали у вказане місце та зустрілись з дівчатами. Потім, приблизно о 19.30 год. дівчата вирішили повернутися до себе в гуртожиток. Провели їх до гуртожитку і зупинилися неподалік входу, щоб попрощатися. Між ними та входом в приміщення в гуртожиток стояли декілька раніше незнайомих хлопців на кількість яких, не звернув увагу, приблизно 6 чоловік, на незначній відстані один від одного. Вони про щось розмовляли. Через декілька хвилин троє з них разом підійшли до них. ОСОБА_2 запитав ОСОБА_5 та його товаришів чому вони знаходимося в даному місці. Нащо він відповів їм: «Ми приїхали до дівчат». Його товариші підтвердили це. Потім, хлопець, запитав у них: «Чому тримаєте руки в кишенях, ви що дуже модні». Руки в кишенях куртки тримав тільки ОСОБА_3, а він з ОСОБА_4 - ні, хоча вищезазначений хлопець звертався до них всіх. ОСОБА_5 не розумів в чому справи, адже нічого незаконного не зробили. Після цього, ОСОБА_2 сказав їм, щоб вони відійшли за кут гуртожитку, пояснивши для того, щоб поговорити. З якого приводу, вони хотіли поговорити не знає. ОСОБА_5 зі своїми товаришами погодились і пішли за ними за кут гуртожитку. Інші хлопці залишились у вказаному місці, а дівчата пішли в гуртожиток. Коли вони відійшли за кут гуртожитку, де нікого з сторонніх людей не було. Хтось з вищенаведених хлопців, наніс йому з боку один удар в щелепу з правої сторони. Від удару він відвернув голову в інший бік. Внаслідок удару відчув біль, але не впав. Хто вдарив його він не побачив, адже дане місце не освітлювалось, а на вулиці було темно у зв'язку з пізньою порою. Вищевказані хлопці стояли біля нього на незначній відстані. Після цього, до нього впритул підійшов ОСОБА_2, він став між ним та своїми товаришами, і сказав: «Не лізьте до нього, дайте я з ним поговорю». ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стояли позаду нього на відстані приблизно 1,5 м. Вони спостерігали за цими діями і не втручалися в це, можливо злякалися. В даний момент, інший хлопець, підійшов спереду до ОСОБА_4 і наніс йому декілька ударів рукою в обличчя, а потім ще й ногою по нозі. Що стало причиною цього не знає, хоча будь-якої сварки, суперечок між ними не чув. ОСОБА_4 намагався відбитися від нього. Проте, щоб вони говорили під час вказаних дій не чув. Згодом, той хлопець заспокоївся і відійшов від ОСОБА_4. Після цього, ОСОБА_2, запропонував йому придбати їм пляшку горілки, ємністю 1 л та воду. Інші двоє хлопців, товариші ОСОБА_2 мовчали. ОСОБА_5 та його товариші погодилися з цим. ОСОБА_2 сказав, що йдемо до магазину, вказавши у напрямку будинку № 58 по вул. Ватутіна. Він пішов вздовж гуртожитку між даним приміщенням та ставком у напрямку проїжджої частини дороги вулиці Ватутіна. ОСОБА_5 пішов вслід за ним. Через декілька кроків він наздогнав його та порівнявся з ним. Таким чином, вони йшли разом, мовчки. На відстані приблизно 2 м позаду них йшли ОСОБА_4, ОСОБА_3 та вищевказані 2-оє хлопців. Рухаючись по вказаній ділянці місцевості до нього на його мобільний телефон «Соні Еріксон 810»з номером оператора зв'язку НОМЕР_6 зателефонував товариш ОСОБА_11. ОСОБА_5 відповів йому, що зателефонує пізніше. В той час коли у нього в руці знаходився вказаний телефон, то ОСОБА_2 сказав, щоб він дав йому оглянути телефон, однак ОСОБА_5 відмовив йому. Вони йшли далі в середньому темпі. ОСОБА_2 запитав скільки у нього є грошей, нащо ОСОБА_5 відповів, є 20 грн., однак в цей час він ще не вимагав їх у нього. Коли вони доходили до іншого кута гуртожитку, неподалік кінцевої тролейбусної зупинки, то ОСОБА_2 зупинився і пішов на зустріч до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та його товаришів, але з якою метою не знає. В цей час відстань між ними та вказаними хлопцями дорівнювала приблизно 10 м. ОСОБА_5 пішов вслід за ОСОБА_2. Підійшовши до вказаних хлопців, ОСОБА_2 запитав у ОСОБА_3 чи є у нього гроші, якщо так, то сказав, щоб віддав йому, нащо останній дістав зі своєї барсетки, яка утримувалась у нього на шлейці на рівні пояса, купюру номіналом 20 грн., розірвану навпіл і передав йому в руку. Потім, ОСОБА_2 запитав у нього, що ще є барсетці, а ОСОБА_3 відповів: «Є, ще ЮСБі». Після цього, ОСОБА_2 запитав у ОСОБА_4 чи є у нього гроші, нащо останній відповів: «Є, але лише 2 грн.». ОСОБА_2 сказав йому: «Давай сюда». ОСОБА_4 пояснив, що це у нього останні гроші, і якщо він віддасть, то у нього не вистачить навіть на дорогу, однак ОСОБА_2 наполягав на тому, що він передав йому гроші. ОСОБА_4 погодився з цим, дістав з кишені свого одягу купюру номіналом 2 грн. і передав йому в руку. Одержавши вказані гроші він тримав їх в руці, але куди потім поклав їх не звернув увагу. Після цього, нібито хтось з хлопців, можливо ОСОБА_2 запитав у ОСОБА_3: «Чому ти дьоргаєшся». Останній не встигнув нічого відповісти, так як хтось з цих же хлопців вдарив його. Хто конкретно наніс удар ОСОБА_3 він не бачив Дана територія частково освітлювалась від світла з кімнат гуртожитку, розташованого на відстані приблизно 15 від нас. Він побачив лише те, як ОСОБА_3 впав на землю та прикрив руками своє обличчя. Він лежав на боку. В цей момент ще хтось з вказаних хлопців, можливо один і той же наніс ще один удар ОСОБА_3, але вже ногою по його спині, а потім відійшов від нього на декілька метрів. Вони стали разом в декількох метрах від нього. В цей час, він знаходився на відстані приблизно 1,5 м від них. ОСОБА_4 знаходився неподалік нього. Потім, він підійшов до ОСОБА_3 і допоміг йому піднятися. ОСОБА_2 сказав їм, щоб вони йшли з ними до магазину. Він наполягав на цьому, а тому вони погодилися. Далі, він та ОСОБА_2 пішли вперед, а за ними інші хлопці. Через незначну відстань, ОСОБА_2 знову запитав у нього, скільки є грошей, нащо

ОСОБА_5 відповів: «є 20 грн.». Він сказав: «І що Ви за ці гроші маєте купити»натякаючи що це дуже мала сума, висловившись, що цього не вистачить на «моарич». У відповідь, ОСОБА_5 повідомив йому, що у нас не має більше грошей, але ОСОБА_2 сказав, що це його не хвилює. Потім, ОСОБА_5 сказав йому: «Я знайду за що купити», але не уточнював у кого та за які гроші, і яким чином. Коли вони підійшли до магазину «Біля озера», то замовили пляшку горілки ємністю 1 л нібито «Хортиця», 3 лимони, пляшку мінеральної води, 3 пачки цигарок марки «Вінстон». «Парламент», «Честер», 8 пластикових стопки. Чому вони замовили таку кількість стопок не знає. Продавець жінка поставила на вітрину реалізації вказані напої та предмети, які ОСОБА_2 та його товариш забрати і вийшли з магазину. В цей час, він розрахувався з продавцем, сплативши за це 85 грн., а потім разом з ОСОБА_3 вийшли на вулицю та повернулися до цих же хлопців. Знаходячись в даному магазині ніхто з них не говорив їм, щоб вони розраховувались за вказані напої, продукти, цигарки та стопки. ОСОБА_2 лише зазначав ще перед тим, як вони йшли до магазину, то, щоб він купив їм воду, горілку, «поставив могарич». Після того, як вони вийшли з магазину на вулицю ніхто з них не запитав, скільки витратив грошей на це, і з даного приводу він також нічого не говорив. Знаходячись на вулиці перед входом в магазин. ОСОБА_2 сказав, щоб він купив їм ще 3 пачки цигарок марки нібито «Лаки страйк», але ОСОБА_5 відмовив, мотивуючи відсутністю грошей. ОСОБА_2 сказав, що це його не хвилює і порадив «по доброму»купити цигарки, нащо він погодився. ОСОБА_5 з ОСОБА_3 зайшли в магазин, де він придбав 3 пачки цигарок і передав йому для того, щоб він виніс на вулицю. Розрахунок з продавцем проводив ОСОБА_5 за відсутності ОСОБА_3, він вже знаходився на вулиці. ОСОБА_5 вирішив розрахуватися за цигарки шляхом закладення власного телефону в заставу. У нього при собі були гроші в сумі 500 грн., але для того, щоб вони не дізналися про це, адже попередньо він розповідав ОСОБА_2 проте, що у нього є лише 20 грн., а тому вирішив розрахуватися таким чином. ОСОБА_5 попросив продавця провести розрахунок з ним за придбані цигарки шляхом застави їй власного телефону. Він пояснив, що у нього є гроші, а тим більше вона бачила їх у нього під час попереднього розрахунку з нею, в той коли він заплатив їй 85 грн. Крім того, ОСОБА_5 сказав їй, що не хоче, щоб вищевказані хлопці бачили у нього гроші. Продавець погодилася з його проханням. Таким чином, він залишив свій телефон «Соні Еріксон 810»у продавця і вийшов на вулицю, але біля магазину цих хлопців в тому числі його товаришів вже не було. Він побачив їх неподалік магазину та ставка. Вони знаходилися біля споруди у вигляді гриба, яке призначене як місце відпочинку. Коли він підійшов до них, то навколо «гриба»на дерев'яній лавці знаходилися відкрита пляшка горілки, води, в стаканчиках була налита горілка, крім того були нарізані лимони. В цей час, ОСОБА_2 знаходився на відстані приблизно 3-ох метрів від них. Він розмовляв по телефону, нібито зі своєю дівчиною. Через декілька хвилин, він підійшов до них і сказав, щоб він купив йому картку поповнення оператора «Київстар», не зазначаючи на яку суму. ОСОБА_5 відмовив на йому вимогу, мотивуючи відсутністю коштів, пояснивши йому, що за вищенаведені продукти та цигарки, придбані для них він розрахувався з продавцем шляхом закладення свого мобільного телефону ОСОБА_2 запитав його скільки він винен продавцю грошей, нащо ОСОБА_5 відповів, - 35 грн. Після цього, ОСОБА_2 дав йому 35 грн. і наказав, щоб він сходив в магазин та забрав свій телефон ОСОБА_5 погодився з цим і пішов в магазин, де віддав продавцю вказані 35 грн. і забрав у неї свій телефон. Потім, він повернувся до цих же хлопців. ОСОБА_2 запропонував йому показати свій телефон, нащо ОСОБА_5 погодився, але в руки не передавав йому. Потім, він сказав йому, щоб ОСОБА_5 передав йому цей телефон, пояснивши, що поверне його після того, як він віддасть йому 50 грн., з яких 15 грн. це буде відсоток за те, що він давав йому в борг гроші. ОСОБА_5 не погодився з цим, однак він настояв на своєму і потім ще раз сказав, щоб він передав йому його телефон. Крім того, він сказав, що дасть йому свій телефон в тимчасове користування. ОСОБА_2 вийняв з свого телефону марки «Нокіа», модель «1600»сім-карту, ОСОБА_5 вийняв з свого телефону свою сім-карту, яку залишив у себе, а телефон передав йому, а він передав йому свій телефон. ОСОБА_5 сказав, що зараз у когось займе гроші і віддасть йому, нащо він нічого не сказав. Потім, ОСОБА_5 пішов до магазину, зупинився з протилежної від них сторони, дістав з кишені власних штанів свої гроші в сумі 100 грн. та зайшов в магазин для того, щоб їх розміняти по 50 грн. Після цього, він повернувся до хлопців. ОСОБА_5 передав ОСОБА_2 50 грн. однією банкнотою, однак останній не повернув йому телефон, мотивуючи зайнятістю, розмовою по телефоні. Він сказав ОСОБА_5, щоб він зачекав, висловившись «Я зараз договорю». В цей час він дійсно розмовляв з кимось по телефону, але вільним шагом почав відходити від них, рухаючись у напрямку вищевказаного магазину. Куди він пішов далі. ОСОБА_5 не знає, цього не бачив. Потім, коли він подзвонив до ОСОБА_2 той сказав йому, якщо він хоче забрати свій телефон, то щоб наступного дня приніс йому по 200 грн., нащо він заперечив, пояснивши, що у нього не має грошей, однак він сказав, що це його не хвилює, а якщо не принесе йому гроші, то він не віддасть його телефон. Після цих висловів він погодився з цією умовою і повідомив йому про це. ОСОБА_2 пояснив, що місце та час зустрічі повідомить йому додатково по телефону. Ввечері того ж дня, приблизно о 22.30 год. до нього з того ж номеру зателефонував ОСОБА_2 і запитав, чи все нормально, чи принесу йому гроші в сумі 200 грн., а також сказав, щоб він не звертався в міліцію з цього приводу, пригрозивши йому. Після цього, він зателефонував до матері, а згодом, наступного дня звернуся в міліцію із заявою про злочин. Працівники міліції запитати чи є нього 200 грн., нащо він відповів, так. Вони пояснили, що буде проведена оперативна комбінація, під час якої, ОСОБА_5 передасть гроші, які у нього вимагають, а вони затримають цю особу. ОСОБА_5 погодився з цим Працівники міліції склали документ, в якому вказали серійні номера 2 купюр по 100 грн., які були у нього, а потім віддали їх йому. Приблизно о 14-й годині до нього декілька раз зателефонував номер по якому він раніше розмовляв з ОСОБА_2, однак ОСОБА_5 не піднімав слухавку і ні з ким не розмовляв. Через деякий час, приблизно о 16-й годині під час телефонної розмови з ОСОБА_2, він вказав місце зустрічі - теж саме місце, де зустрічалася вчора, біля «гриба»о 18-й годині. У вказаний час, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приїхали в обумовлене місце, однак ОСОБА_2 не було. В цей час до нього зателефонував ОСОБА_2 і запитав з ким він прийшов, нащо він відповів йому з тим. ж хлопцями, його товаришами, що і вчора були. Потім, ОСОБА_2 сказав йому, щоб він йшов в кінець ставка, нащо вони погодився. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишились біля «гриба», а він пішов у вказане місце, де зустрівся з ОСОБА_2. ОСОБА_5 передав йому свої 200 грн. та його телефон, а він повернув йому його телефон. Потім, ОСОБА_5 пішов з даного місця. Через деякий незначний час працівники міліції затримали ОСОБА_2 у якого вилучили дані гроші в сумі 200 грн. та його телефон, а потім доставили в Тяжилівське відділення міліції. Також зазначив, що претензій матеріального чи морального плану до підсудного не має, так як шкода йому відшкодована. Щодо міри покарання покладається на розсуд суду.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3, покази, надані ним на досудовому слідстві, підтримав повністю, а також пояснив 15.02.2010 року невідомими йому раніше хлопцями, у нього було викрадено гроші в сумі 2 грн., а у його друзів гроші та мобільний телефон. В підсудному він впізнає того хлопця який забрав у нього та у його друзів кошти та телефон. Крім того зазначив, що претензій матеріального чи морального плану до підсудного не має, так як шкода йому відшкодована. Щодо міри покарання покладається на розсуд суду.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4, покази, надані ним на досудовому слідстві, підтримав повністю, а також пояснив, що 15.02.2010 року невідомими йому раніше хлопцями, у нього було викрадено гроші в сумі 20 грн., а у його друзів гроші та мобільний телефон. В підсудному він впізнає того хлопця який забрав у нього та у його друзів кошти та телефон. Крім того зазначив, що претензій матеріального чи морального плану до підсудного не має, так як шкода йому відшкодована. Щодо міри покарання покладається на розсуд суду.

Законний представник потерпілого ОСОБА_5 свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні повністю підтримала покази, надані нею на досудовому слідстві та пояснила, що 15.02.2010 року приблизно о 22-й годині до неї на її мобільний телефон зателефонував син ОСОБА_5, який розповів, що цього ж дня у вечірній час, знаходячись зі своїми товаришами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в мікрорайоні Тяжилів, неподалік училища № 44, невідомий їм хлопець, з його слів «місцевий»забрав у нього та вищенаведених хлопців гроші та його мобільний телефон «Соні Еріксон», а згодом погрожуючи застосуванням насильства, висловив до нього майнову вимогу за повернення йому телефону, що виразилась у вимаганні грошей в сумі 200 грн. Вона сказала, що наступного дня приїде у м. Вінницю і вони звернуться в міліцію із заявою про вказані незаконні дії. 16.02.2010 року, вранці, вона приїхала у м. Вінницю. Зустрівшись з сином він ще раз підтвердив вищенаведені обставини. Після цього, вони звернулися в міліцію із заявою про злочин, вчинений відносно її сина. Працівник міліції, прізвище якого, не пам'ятає, відібрав у неї заяву і повідомив, що вони проведуть заходи, направлені на затримання хлопця, який забрав мобільний телефон і вимагає гроші. Згодом, працівник міліції повідомив, що для вказаних дій необхідно провести помітку грошей, які син мав би передав хлопцю, який вимагає у нього гроші. Працівник міліції розповів, що під час вказаних дій вони затримають «злочинця». Знаходячись в Тяжилівському відділенні міліції, її син, в присутності 2-ох хлопців, запрошених в якості понятих, передав працівнику міліції гроші в сумі 200 грн.: 2 банкноти по 100 грн., серійні номера яких на даний час не пам'ятаю, вони відображені в протоколі помітки грошей. Потім, дані гроші працівник міліції віддав її синові. Згодом, ОСОБА_5 та працівники міліції поїхали до Вінницького училища № 44 , розташованого по вул. Ватутіна. неподалік якого, син, на вимогу хлопця, який вимагав у нього гроші мав передати йому їх. Через деякий час вони повернулися у вищенаведене відділення міліції, куди також доставили того хлопця.

Законний представник потерпілого ОСОБА_3 свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні повністю підтримав покази, надані ним на досудовому слідстві та пояснив, що 16.02.2010 року, вранці, зателефонував його син ОСОБА_3 і розповів, що 15.02.2010 року, приїхав у м. Вінницю до свого товариша ОСОБА_5 задля того, щоб отримати передачу, яку ми йому передали через вказаного хлопця. Ввечері цього ж дня, він з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 поїхали гуляти в мікрорайон Тяжилів, де раніше незнайомий йому хлопець застосувавши насильство до нього, незаконно заволодів його грошима в сумі 20 грн. та майном його товаришів.

Законний представник потерпілого ОСОБА_4 свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні повністю підтримала покази, надані нею на досудовому слідстві та пояснила, що її син ОСОБА_4 зателефонував до неї і розповів, що він з друзями гуляв в мікрорайоні Тяжилів. Там раніше незнайомий йому хлопець заволодів грошима її сина і речами його друзів.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що повністю підтримує свої покази надані на досудовому слідстві, згідно яких 16.02.2010 року приблизно о 16-й годині до неї та інших її колег: оперативних уповноважених відділу кримінальної міліції у справах дітей Замостянського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області ОСОБА_18 та ОСОБА_17 звернувся начальник цього ж відділу, який повідомив, що 16.02.2010 року до Замостянського РВ звернулася ОСОБА_13, мешканка с. Тягун Іллінецького району Вінницької області, із заявою про злочин, вчинений відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_5, 08.10.1992 р.н., а саме викрадення у нього мобільного телефону марки : «Соні Еріксон»та грошей. ОСОБА_13 повідомила, що зі слів її сина вона дізналась про те, що 15.02.2010 року, раніше незнайомий йому хлопець викрав у нього мобільний телефон, а за його повернення йому, вимагає у нього гроші в сумі 200 грн. Вказані обставини підтвердив ОСОБА_5 Крім того, він пояснив, що хлопець, який вимагає у нього гроші, призначив йому зустріч 16.02.2010 року. З метою розкриття даного злочин і затримання особи, вищенаведений начальник відділу доручив й відібрати письмове пояснення у ОСОБА_5, а також провести помітку грошей, призначених для передачі їх, особі, яка вимагає. Будучи опитаним, ОСОБА_5 повідомив вищенаведені обставини вчинення відносно нього злочину. О 17-й годині, в присутності понятих (2-ох чоловіків) в службовому кабінеті Тяжилівського відділення міліції, розташованого за адресою: м. Вінниця, вул. К.Маркса, 12а, проведено помітку грошей, якій надав ОСОБА_5 З даного приводу складено протокол помітки грошей в сумі 200 грн., 2 банкноти по 100 грн. Після цього, вказані гроші було повернуто ОСОБА_5 для подальшої передачі їх, особі, яка вимагала гроші. З цих же грошей , за допомогою копіювальної техніки, я зробила їх копії, які приєднала до першочергових матеріалів дослідчої перевірки. Після цього, через деякий незначний час, вона разом з начальником цього відділу ОСОБА_15 та оперативними уповноваженими ОСОБА_18 та ОСОБА_17 приблизно о 17.30 год. виїхали в мікрорайон Тяжилів та приїхали до кафе «У озера», розташованого неподалік будинку № 58 по вул. Ватутіна м. Вінниці. Крім них у вказане місце приїхали ОСОБА_5 з 2-ома своїми товаришами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вона зі своїми колегами, одягнутими в цивільний одяг, не привертаючи уваги сторонніх осіб, спостерігали за ОСОБА_5, який мав передати гроші особі, який вимагав у нього 200 грн., а вони в свою чергу затримати останнього. Приблизно о 18.25 год. ОСОБА_5 пішов вздовж ставка, з протилежної сторони від проїжджої частини вул. Ватутіна. Оперативний уповноважений ОСОБА_17 також пішов у вказане місце, але рухався іншим шляхом через двір будинку № 58, а ОСОБА_18 до кінцевої тролейбусної зупинки по вул. Ватутіна м. Вінниці. Вона залишилася біля кафе «У озера». Вони планували перекрити можливі шляхи відходу злочинця. Через деякий незначний час до неї повернувся ОСОБА_17, а згодом до них прийшов ОСОБА_18 останній привів до них хлопця, який підозрювався у вищенаведених діях. Вказаний хлопець представився ОСОБА_2. Через декілька хвилин, до них приїхав слідчий СВ Замостянського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області ОСОБА_26, який провів огляд прилеглої території до кафе «У озера»та ОСОБА_2 Під час проведення огляду даного хлопця, слідчий, в присутності понятих, виявив та вилучив з правої кишені штанів даного хлопця, гаманець чорного кольору, в якому знаходилися грошів в сумі 207 грн. 50 коп., з яких 2 купюри по 100 грн., серійні номера яких на даний час не пам'ятає, вони вказані в протоколі огляду місця події. Також у ОСОБА_2 виявлено та вилучено мобільний телефон A»сіро-чорного кольору, внутрі в якого, в місці утримання SIM-карти знаходиться половина карти зв'язку оператора «Київстар». Після цього, зазначені предмети: гаманець з грошима, мобільний телефон з картою зв'язку упаковано в пакет з полімерного матеріалу, верхню частину якого зав'язано, до якого прикріплено бірку із записом вилученого, підписану мною, ще одним понятим. ОСОБА_2 та працівником міліції. На запитання працівника міліції до ОСОБА_2 хто є власником даних предметів, останній повідомив, що гроші в сумі 200 грн. належать хлопцю, який декілька хвилин тому, на його вимогу, передав йому ці гроші для того, щоб він повернув йому мобільний телефон, який забрав у нього напередодні. Вищенаведений мобільний телефон марки »належить йому. Після цього, ОСОБА_2 в супроводі працівників міліції був доставлений в Тяжилівське відділення міліції. Будучи опитаним, він зізнався у вищенаведених діях, детальні обставини цього викладено в поясненні, яке він засвідчив власним підписом. Будь-якого фізичного чи психологічного тиску до нього не здійснювалось. Покази ОСОБА_5 підтвердили в поясненнях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Крім того, вони вказати, що цей же хлопець незаконно заволодів їх грошима в сумі 20 і 2 грн., але з заявами про злочин, вчинений відносно них, вони звернулися через декілька днів - 24.02.2010 року. А також пояснила, що спочатку підсудного опитувала вона. Він пояснював, що 15 числа він відібрав мобільний телефон у ОСОБА_5 та вимагав у нього 200 гривень. Підсудний не казав, що дані кошти він розмінював.

Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні повністю підтримав покази, надані ним на досудовому слідстві, згідно яких 16.02.2010 року приблизно 17.00 год., знаходячись біля Тяжилівського відділення міліції, розташованого за адресою: м. Вінниця, вул. К.Маркса, 12а, до нього та його брата ОСОБА_28 звернулась працівник міліції, прізвище якої на даний час не пам'ятає з проханням прийняти участь в якості понятого під час помітки грошей, необхідних для викриття особи, яку підозрюють у вимаганні грошей. З вказаною пропозицією вони добровільно погодились. В супроводі працівника міліції, зайшли в службовий кабінет даного відділення міліції, куди був запрошений ще раніше незнайомий їм хлопець, який представився ОСОБА_5 та пояснив, що він звернувся в міліцію з заявою про злочин, викраденням у нього його мобільного телефону та вимагання грошей в сумі 200 грн. Після цього, працівник міліції пояснив, що з метою викриття особи у вчиненні злочину. ОСОБА_5 необхідно передати вказаній особі гроші, але перед цим їх потрібного помітити. ОСОБА_5 погодився з цими умовами. Знаходячись в службовому приміщенні, в їх присутності він передав працівнику міліції, гроші в загальній сумі 200 грн., 2 банкноти по 100 грн. Працівник міліції зазначила серійні номера грошей в протоколі помітки грошей, а потім за допомогою копіювальної техніки зробила копії цих же 2 купюр. В подальшому, гроші повернула ОСОБА_5 Наведені дії були вказані в протоколі помітки грошей, який засвідчили учасники підписами. Будь-які заяви та зауваження з приводу вказаних дій не надходили. Також він пояснив, що він підсудного та потерпілих бачить перший раз і з ними не знайомий. По обставинам справи йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні повністю підтримав покази, надані ним на досудовому слідстві, згідно яких 16.02.2010 року приблизно 17.00 год., знаходячись біля Тяжилівського відділення міліції, розташованого за адресою: м. Вінниця, вул. К.Маркса, 12а, до нього та його брата ОСОБА_27 звернулась працівник міліції, прізвище якої на даний час не пам'ятає з проханням прийняти участь в якості понятого під час помітки грошей, необхідних для викриття особи, яку підозрюють у вимаганні грошей. З вказаною пропозицією вони добровільно погодились. В супроводі працівника міліції, зайшли в службовий кабінет даного відділення міліції, куди був запрошений ще раніше незнайомий їм хлопець, який представився ОСОБА_5 та пояснив, що він звернувся в міліцію з заявою про злочин, викраденням у нього його мобільного телефону та вимагання грошей в сумі 200 грн. Після цього, працівник міліції пояснив, що з метою викриття особи у вчиненні злочину. ОСОБА_5 необхідно передати вказаній особі гроші, але перед цим їх потрібного помітити. ОСОБА_5 погодився з цими умовами. Знаходячись в службовому приміщенні, в їх присутності він передав працівнику міліції, гроші в загальній сумі 200 грн., 2 банкноти по 100 грн. Працівник міліції зазначила серійні номера грошей в протоколі помітки грошей, а потім за допомогою копіювальної техніки зробила копії цих же 2 купюр. В подальшому, гроші повернула ОСОБА_5 Наведені дії були вказані в протоколі помітки грошей, який засвідчили учасники підписами. Будь-які заяви та зауваження з приводу вказаних дій не надходили. Також він пояснив, що йому показували фальшиві купюри, а звідки вони і навіщо, він не знає. Більше він нічого не знає.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні повністю підтримав покази, надані ним на досудовому слідстві та пояснив, що він з метою розкриття даного злочин і затримання особи, він разом з начальником відділу ОСОБА_15 та оперативними уповноваженими ОСОБА_14 та ОСОБА_17, приблизно о 17.30 год. виїхали в мікрорайон Тяжилів. Приїхали вони до магазину «У озера», розташованого неподалік будинку № 58 по вул. Ватутіна м. Вінниці. Крім них у вказане місце приїхали ОСОБА_5 з 2-ома своїми товаришами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Він, зі своїми колегами, будучи одягнутими в цивільний одяг, не привертаючи уваги сторонніх осіб, спостерігали за ОСОБА_5, який мав передати гроші особі, який вимагав у нього 200 грн., а вони в свою чергу затримати останнього. У вказаний час та місці, нікого та нічого підозрілого не було. Приблизно о 18.25 год. ОСОБА_5 пішов в кінець ставка, з протилежної сторони від проїжджої частини вул. Ватутіна. Він йшов вздовж ставка. З метою затримання злочинця, ОСОБА_17 також пішов у вказане місце, але рухався іншим шляхом через двір будинку № 58, а пішов у напрямку кінцевої тролейбусної зупинки по вул. Ватутіна. що розташована біля гуртожитку ліцею № 44. Вони планували перекрити шляхи можливих відходів вищевказаного хлопця «злочинця». Згодом, він побачив, як в його напрямку зі сторони вказаного гуртожитку йдуть ОСОБА_5 та ще один хлопець, який підозрювався у вчинені вимагання. Він підійшов до них і представився працівником міліції, а також пред'явив їм службове посвідчення. Після цього, він пояснив цьому хлопцеві, який знаходився поруч з ОСОБА_5 те, що він підозрюється у вчинені злочину, а тому для з'ясування обставин попросив його пройти з ним до зупинки громадського транспорту, а згодом приїхати в Тяжилівське відділення міліції. Спочатку вказаний хлопець погодився. Вони пройшли декілька метрів, однак потім, він повернувся в протилежному напрямку і побіг вздовж фасадної частини гуртожитку. Він побіг за ним. Вказаний хлопець перебіг через льодове покриття ставка і побіг в двір будинку № 58 по вул. Ватутіна. Через деяку відстань він наздогнав його і утримуючи рукою привів до інших працівників міліції, які чекати його біля магазину «У озера». Із-за відсутності сторонніх осіб, він не мав змоги провести поверхневий огляд даного хлопця на місті затримання. Через декілька хвилин, слідчий СВ Замостянського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області ОСОБА_26 будучи повідомленим про затримання особи, який, вимагав у ОСОБА_5 гроші, провів огляд прилеглої території до магазину «У озера»та поверхневий огляд даного хлопця, який представився ОСОБА_2. Після цього, ОСОБА_2 був доставлений в Тяжилівське відділення міліції. Будь-які заходи психічного чи фізичного тиску до нього не застосувалися. Під час затримання ОСОБА_2 застосував відносно нього фізичну силу у вигляді тримання його своєю рукою за одяг.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні повністю підтримав покази, надані ним на досудовому слідстві та пояснив, що 16.02.2010 року приблизно о 16-й годині до нього звернувся начальник цього ж відділу, який повідомив, що 16.02.2010 року до Замостянського РВ звернулася ОСОБА_13, із заявою про злочин, вчинений відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_5, а саме викрадення у нього мобільного телефону марки : «Соні Еріксон»та грошей. ОСОБА_13 повідомила, що зі слів її сина вона дізналась про те, що 15.02.2010 року, раніше незнайомий йому хлопець викрав у нього мобільний телефон, а за його повернення йому, вимагає у нього гроші в сумі 200 грн. З метою розкриття даного злочину і затримання особи, вищенаведений начальник відділу доручив й відібрати письмове пояснення у ОСОБА_5, а також провести помітку грошей, призначених для передачі їх, особі, яка вимагає. Будучи опитаним, ОСОБА_5 повідомив вищенаведені обставини вчинення відносно нього злочину. О 17-й годині, в присутності понятих (2-ох чоловіків) в службовому кабінеті Тяжилівського відділення міліції, розташованого за адресою: м. Вінниця, вул. К.Маркса, 12а, проведено помітку грошей, якій надав ОСОБА_5 З даного приводу складено протокол помітки грошей в сумі 200 грн., 2 банкноти по 100 грн. Після цього, вказані гроші було повернуто ОСОБА_5 для подальшої передачі їх, особі, яка вимагала гроші. З цих же грошей , за допомогою копіювальної техніки, я зробила їх копії, які приєднала до першочергових матеріалів дослідчої перевірки. Після цього, через деякий незначний час, оперативна група виїхали в мікрорайон Тяжилів та приїхали до кафе «У озера», розташованого неподалік будинку № 58 по вул. Ватутіна м. Вінниці. Вони, одягнутими в цивільний одяг, не привертаючи уваги сторонніх осіб, спостерігали за ОСОБА_5, який мав передати гроші особі, який вимагав у нього 200 грн., а вони в свою чергу затримати останнього. Згодом ОСОБА_18 був затриманий хлопець, який підозрювався у вищенаведених діях. Вказаний хлопець представився ОСОБА_2. Через декілька хвилин, до них приїхав слідчий СВ Замостянського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області ОСОБА_26, який провів огляд прилеглої території до кафе «У озера»та ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні повністю підтримав покази, надані ним на досудовому слідстві та пояснив, що він ні підсудного, ні потерпілих не знає. Інцидент відбувся взимку біля магазину в мікрорайоні Тяжилів. Він був понятим. Протокол при проведенні слідчих дій складався, він його читав та підписував. Також він був присутній при вилученні речей з кишень підсудного. У підсудного в кишенях був телефон та приблизно 200 гривень.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні повністю підтримала покази, надані нею на досудовому слідстві та пояснила, що ОСОБА_5 і ОСОБА_3 –її знайомі, інших осіб вона не знає. Вона стояла біля гуртожитку, коли до них підійшли і сказали «пішли поговоримо». Вони пішли. Десь біля дванадцятої години вона зателефонувала до ОСОБА_5, він розповів, що у нього забрали гроші, але вона точно не знає, скільки у нього забрали грошей. Так як точної суми він не називав.

Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні повністю підтримала покази, надані нею на досудовому слідстві та пояснила, що з потерпілими ОСОБА_3 і ОСОБА_5 вона знайома, інші особи їй невідомі. Коли потерпілі проводили їх до гуртожитку, підійшло троє осіб, почали чіплятися, виражатися нецензурною лайкою. Казали, щоб хлопці витягнули руки з кишень. І пішли за гуртожиток. Більше їй нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні повністю підтримав покази, надані ним на досудовому слідстві та пояснив, що він підсудного раніше бачив, а потерпілих не знає. Він майже нічого по справі не знає. Того дня вони покурили і він пішов. Наступного дня вони сиділи у кімнаті, він давав свій телефон ОСОБА_21, він мав кудись телефонувати. Підсудного він бачив лиш два рази. Також йому нічого невідомо про те, щоб підсудний розпивав спиртні напої, чи брав у когось гроші.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні повністю підтримав покази, надані ним на досудовому слідстві та пояснив, що він підсудного бачив раніше, а потерпілі йому невідомі. По справі йому майже нічого невідомо. Йому нічого не відомо з приводу того, чи підсудний брав у когось гроші.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що повністю підтримує свої покази надані на досудовому слідстві, згідно яких що 15.02.2010 року, приблизно о 16.00 год., знаходячись біля перехрестя вул. Ватутіна, ОСОБА_31, попередньо домовившись по телефону зустрівся з товаришем ОСОБА_2 для подальшого спільного проведення часу. Звідти вони спрямували до гуртожитку училища № 44, розташованого неподалік кінцевої тролейбусної зупинки по вул. Ватутіна. Біля вказаного гуртожитку зустрів однокурсника ОСОБА_9. Вони разом зайшли за кут даної будівлі. Далі, спілкувалися на різні загальні теми. Згодом, вони помітили трьох раніше незнайомих хлопців, віком приблизно 17-18 років. Спонтанно вирішили підійти до них і запитати звідки вони і що роблять в даному районі, до кого приїхали. Хто був ініціатором розмови з даними хлопцями не пам'ятає. Потім, вони ми підішли до зазначених хлопців, які знаходилися неподалік входу в гуртожиток. Кожний з них, тобто його товариші, запитали у вказаних хлопців, звідки вони і що роблять тут, нащо, один із них, зовнішній вигляд якого не пам'ятає сказав, що навчається у Вінницькому училищі № 5, а інші пояснили, що є його товаришами і приїхали до нього з м. Козятин, де вони навчаються. Крім того, хтось з них, конкретно не пам'ятає, пояснив, що приїхали в Тяжилів до своєї дівчини односельчанки Товариші ОСОБА_8, але хто конкретно з них не пам'ятає, запропонували цим хлопцям випити разом з ними пива, нащо вони спочатку заперечили, але згодом погодилися. Під час цієї розмови він та його товариші спрямували за кут гуртожитку, а хлопці за ними. Рішення про те. що щоб прийти у вказане місце ні з ким не обумовлювалось і пропозицій з даного приводу в адресу цих хлопців не було. Вони пішли за кут будівлі тому, що раніше там збиратися з хлопцями та курили цигарки. Між одним із хлопців та ОСОБА_9 виникли якійсь непорозуміння, в ході яких останній вдарив його. Що стало причинною цього не знає. Він з ОСОБА_2 підішли до хлопців і попросили заспокоїтися. Хтось з його товаришів вдруге запропонувати цим хлопцям разом випити пива, нащо вони погодилися. Під час вказаних розмов нікого з сторонніх людей не було. Після цього, вони всі разом спрямувати в сторону магазину, розташованого неподалік будинку № 58 по вул. Ватутіна м. Вінниці. Ані він, ані його товариші не примушували вказаних хлопців йти в дане місце. Проте, щоб ОСОБА_2 пропонував даним хлопцям придбати якійсь напої та продукти, не чув цього. Обходячи вищенаведений гуртожиток вони йшли в напрямку проїжджої частини дороги вул. Ватутіна, але в якій послідовності не пам'ятає. Він йшов нібито попереду них. В цей момент почув як ОСОБА_2 запитав у даних хлопців чи є у них гроші ОСОБА_8 побачив, що у 2-ох хлопців (не його товаришів) знаходяться гроші, банкнота номіналом 20 грн., розірвана навпіл та у іншого - 2 грн. Хлопці про щось розмовляли з ОСОБА_2, але їх розмови він не чув. Чи передавали вони ОСОБА_2 вказані гроші не знає, напевно так, адже наступного дня бачив у нього розірвану купюру 20 грн. Під час цих дій, ОСОБА_2 наніс один удар в обличчя чи верхню частину грудної клітину одному із вказаних хлопців, але кому конкретно на даний час не пам'ятає. Від удару він похитнувся. Що стало причиною цього не знає. Про те, щоб безпосередньо перед ударом, та момент в нанесення удару, ОСОБА_2, висловлював якусь майнову вимогу до вказаного хлопця він не чув. Потім, ОСОБА_8 повернувся від них і спрямував далі в сторону магазину. Згодом, вони всі разом дійшли до магазину, розташованого неподалік вищенаведеного багатоповерхового будинку та проїжджої частини. В магазин зайшли ОСОБА_2 та 2-оє вказаних хлопців, а він з ОСОБА_9 та 3-м хлопцям залишились на вулиці. До цього моменту, і взагалі, не чув, щоб була розмова про те, щоб хтось визначив кількість та назву товару, який необхідно було б купити, а також хто буде розраховуватися. Знаходячись на вулиці вони розмовляли на різні загальні теми. Через декілька хвилин він зайшов в магазин для того, щоб придбати собі пачку цигарок. Знаходячись в приміщенні помітив на торговому прилавку, пляшку горілки ємністю нібито 0,7 чи 1 л марки «Хортиця»та пляшка мінеральної води. Хлопці ще визначалися що купляти, але конкретної їх розмови не чув. Потім, він замовив пачку цигарок «Мальборо», розрахувався власними грошима і порадив своїм товаришам та вказаним хлопцям також придбати собі цигарки, а потім вийшов з магазину. Через деякий незначний час з магазину вийшли всі вищевказані хлопці. У них в руках знаходились горілка, вода, лимони, пластикові стаканчики, але у кого і що конкретно не звернув увагу. Хтось із вказаних хлопців запропонував піти до «Грибочків», тобто дерев'яних споруд призначених для відпочинку, нащо всі погодилися. Жодних заперечень з їх боку не чув. У вказаному місці вони всі разом почали вживати спиртний напій, кожний випив приблизно по 100 г горілки Ніхто з його товаришів в тому числі він не примушували даних хлопців вживати спиртний напій. Згодом, ОСОБА_2 попросив одного з вищенаведених хлопців, одягнутого в куртку з меховим воротом та в шапку білого кольору, те що я запам'ятав, придбати йому картку поповнення, не вказуючи назву оператора та за яку суму. Нащо, цей хлопець відмовив, пояснивши, що у нього не має грошей, а крім того з його слів йому не вистачило грошей розрахуватися за раніше придбані продукти та напої, тим більше він пояснив, що заклав продавцю свій телефон за раніше придбане. ОСОБА_2 запитав у хлопця скільки йому не вистачає, щоб погаси борг. Хлопець відповів нібито 30 чи 35 грн. Після цього, ОСОБА_2 дістав з свого одягу вказану суму грошей і передав цьому хлопцю для того, щоб останній розрахувався з продавцем. Хлопець пішов в магазин, а згодом повернувся до них. У нього в руці знаходився мобільний телефон «Соні Еріксон», модель якого не знає, в корпусі чорного кольору. ОСОБА_2 запитав у хлопця чи забрав він телефон, нащо почув відповідь від нього, - так. Після цього, ОСОБА_2 порадив йому обмінятися своїми телефонами, пояснивши, що віддасть йому телефон, якщо хлопець поверне вказані гроші. Хлопець погодився і вони обмінялися телефонами, при цьому забрати свої сім-карти. Потім, хлопець сказав, що зараз принесе гроші та згодом він пішов в сторону магазину. Приблизно через 10 хвилин він повернувся до них. В цей час ОСОБА_8 розмовляв по своєму телефону «Нокіа 3110»зі своєю дівчиною ОСОБА_10, номер якої НОМЕР_5. Вказані хлопці про щось розмовляли. Потім, він попрощався і пішов додому так як хотів їсти. Що далі відбувалось між хлопцями не знає. Ввечері цього ж дня приблизно о 22-й годині до нього зателефонував ОСОБА_2 і запитав де він знаходиться, на що він відповів, «вдома». Потім, ОСОБА_2 попросив підійти до нього додому, не пояснюючи причину, на що він погодився. ОСОБА_8 одягнувся і прийшов до ОСОБА_2 в квартиру, номер якої не пам'ятає, розташовану в 5-ти поверховому будинку, номер якого також не пам'ятаю, по вул. Ватутіна. Знаходячись в квартирі у ОСОБА_2 побачив телефон того хлопця. Запитавши у ОСОБА_2 чому він не повернув телефон, останній сказав, що хлопець має віддати йому гроші, на ОСОБА_8 - вищевказані 30 грн. Потім, вони розмовляли на різні загальні теми, а через деякий час він пішов додому Вранці наступного дня вони знову зустрілися на зупинці бувшого ринку «Мрія», а згодом поїхали, він у Військовий комісаріат, розташований по вул. Ленінградській, а він до Будинку «Ювілейний». 16.02.2010 року, ввечері приблизно о 17.30 год. він зі своєю дівчиною ОСОБА_10 підійшли до вищевказаного училища так як вона хотіла забрати в гуртожитку своє плаття. Біля входу в гуртожиток я побачив своїх товаришів ОСОБА_21 та ОСОБА_2. ОСОБА_8 зупинився біля них, а ОСОБА_10 пішла в гуртожиток. ОСОБА_2 пояснив, що зараз вищезазначений хлопець, власник того телефону має привезти йому гроші, не вказуючи суму та не пояснюючи за що. Згодом, повернулася ОСОБА_10 і він з нею пішли до магазину «Мегасмак», а хлопці залишилися. Через деякий незначний час, його, ОСОБА_10 та його товаришів затримали працівники міліції. Він ні до кого з вищенаведених хлопців не застосував насильство. Жодних погроз та майнових вимог він до них не висловлював, і чужого майна (грошей) не забирав у них. А також пояснив, що на той час йому було 17 років. Хлопці, до яких вони підійшли, виглядали приблизно такого ж віку, як і вони. Підсудний на той час був повнолітнім. Він також заходив до магазину, але не пропонував купляти горілку. Як ОСОБА_5 купляв горілку він не бачив. ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 він раніше не знав, даних хлопців ми не били та гроші у них не брали.

Свідок ОСОБА_26 з причин неможливості до суду не з’явився, однак в судовому засіданні за підтримки всіх учасників процесу були оголошені покази, дані свідком на досудовому слідстві, згідно яких він зазначив, що 16.02.2010 року о 8.00 год. він я заступив на добове чергування в складі слідчого-оперативної групи Тяжилівського відділення міліції Замостянського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області. Цього ж дня, приблизно о 18.35 год., на підставі повідомлення помічника чергового Замостянського РВ та начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей Замостянського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області ОСОБА_15 про злочин - викрадення майна та вимагання грошей у ОСОБА_5, а також затримання «злочинця»він виїхав в мікрорайон Тяжилів до кафе «У озера»з метою огляду місця події. Приїхавши через декілька хвилин у вказане місце, побачив працівників вищенаведеного відділу, зокрема ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 Останній, своєю рукою утримував за руку раніше незнайомого йому хлопця. Працівники міліції вказали на даного хлопця, як на особу, який підозрюється у вищевказаних незаконних діях, зокрема вимаганні грошей у ОСОБА_5 Даний хлопець представився ОСОБА_2, який підтвердив ці факти, зокрема отримання 200 грн. Після цього, з 18.40 год. до 19.20 год. він провів огляд території прилеглої до кафе «У озера»та ОСОБА_2 Під час проведення огляду даного хлопця, він, в присутності понятих, виявив та вилучив з правої кишені штанів даного хлопця, гаманець чорного кольору, в якому знаходилися грошів в сумі 207 грн. 50 коп., з яких 2 купюри по 100 грн., серійні номера яких на даний час не пам'ятаю, вони вказані в протоколі огляду місця події. Також у ОСОБА_2 виявлено та вилучено мобільний телефон »сіро-чорного кольору, внутрі в якого, в міст утримання S IM-карті і знаходиться половина карти зв'язку оператора «Київстар»Після цього, зазначені предмети: гаманець з грошима, мобільний телефон з картою зв'язку він упакував в пакет з полімерного матеріалу, верхню частину якого зав'язано, до якого прикріплено бірку із записом вилученого, підписану ним, понятими та ОСОБА_2 На запитання хто є власником вказаних предметів. ОСОБА_2 повідомив, що гроші в сумі 200 грн. належать хлопцю, який декілька хвилин тому, на його вимогу, передав йому їх для того, щоб він повернув йому мобільний телефон, який забрав у нього напередодні. Вищенаведений мобільний телефон марки IA»належить йому. Після цього. ОСОБА_2 в супроводі працівників міліції був доставлений в Тяжилівське відділення міліції. Крім того, цього ж вечора в Тяжилівське відділення міліції приїхав ОСОБА_5, який в присутності понятих, в службовому кабінеті, добровільно видав мобільний телефон марки «Соні-Еріксон», серійний номер якого на даний час не пам'ятає. Дані предмети було упаковано в пакет з полімерного матеріалу, верхню частину якого, зав'язано ниткою, до якої прикріплено бірку із відповідним записом вилученого, підписану понятими. ОСОБА_5 та слідчим. ОСОБА_5 повідомив, що даний телефон належить йому. 15.02.2010 року вказаний телефон викрав у нього хлопець, який згодом за повернення йому даного предмету, вимагав у нього гроші в сумі 200 грн. 16.02.2010 року приблизно о 18.30 год. потерпілий передав йому гроші в сумі 200 грн., а він натомість цього відав даний телефон.

Свідок ОСОБА_19 з причин неможливості до суду не з’явився, однак в судовому засіданні за підтримки всіх учасників процесу були оголошені покази, дані свідком на досудовому слідстві, який повідомив дані аналогічні показам ОСОБА_20 згідно яких він зазначив, що з вересня 2007 року до теперішнього часу проживає в гуртожитку Вінницького професійного ліцею переробної промисловості, в кімнаті НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_3. Разом з ним проживають його одногрупники: ОСОБА_21, ОСОБА_20 та ОСОБА_22. 15.02.2010 року, він поїхав до себе додому. Ввечері 15.02.2010 року, він вже повернувся назад до гуртожитку. Приблизно о 18-й годині ми вийшли на вулицю для того, щоб покурити, адже в приміщенні заборонено це робити. Вони зупинилися напроти вхідних дверей гуртожитку, на відстані приблизно 5 м. На вулиці, неподалік гуртожитку, з лівої сторони від них, на відстані приблизно 3 м стояли ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_2. Останнього бачив декілька раз біля гуртожитку, однак особисто з ним незнайомий. ОСОБА_4 та ОСОБА_9 знає як учнів цього ж ліцею. З ними раніше спілкувався на загальні теми. Будь-що негативне в їх поведінці та діях не помічав. На той час коли він зі своїми хлопцями вийшов на вулицю, то вищевказані хлопці вже стояли біля гуртожитку, вони розмовляли між собою, однак про що не знає. ОСОБА_8 звернувшись до них, запитав як вони провели День Святого Валентина, нащо вони повідомили, - нормально. Потім, вони розмовляли між собою, а вони між собою, на різні загальні теми. Приблизно через 15 хв. до гуртожитку підійшли 3-оє дівчат, учнів даного ліцею, прізвищ та імен яких не знає та 3-оє раніше незнайомих хлопця. Вони зупинилися з лівої сторони від них та ОСОБА_4, ОСОБА_9 і ОСОБА_2, на відстані приблизно 7 м від останніх. Дівчата попрощалися з ними і пішли в гуртожиток, а хлопці залишилися в даному місці. Він звернув увагу, що відразу після того, як дівчата пішли від вказаних хлопців, то до них підійшли вищезазначені ОСОБА_2, а позаду нього ОСОБА_4 та ОСОБА_9. Він почув, як ОСОБА_2 голосно запитав у цих (незнайомих мені) хлопців, звідки вони, хто такі, але що вони відповіли не чув. Вказані хлопці стояли колом і розмовляли, але про що не чув. Будь-якої сварки чи суперечок між ними не чув і не бачив. Приблизно через 3 хв. дані хлопці пройшли повз них і зайшли за кут гуртожитку з протилежної сторони від кінцевої тролейбусної зупинки та проїжджої частини дороги вул. Ватутіна. Вони рухалися в повільному темпі, в наступній послідовності: спочатку ОСОБА_2, поряд з ним, позаду, ОСОБА_4 і ОСОБА_9, а за ними на один крок від них вищезазначені 3-оє хлопців. Коли вони пройшли біля них, то ніхто з них нічого не говорив. Він не замітив, щоб вони були в збудженому чи схвильованому стані, нібито все було гаразд. З якою метою вони пішли за кут гуртожитку не знає. На його думку можливо покурити, адже те місце відвідують мешканці гуртожитку для того, щоб покурити і щоб їх не бачили сторонні люди, зокрема вихователі. Приблизно через одну хвилину після того, як вищевказані хлопці зайшли за кут гуртожитку, він з ОСОБА_20 та ОСОБА_22 повернулися в приміщення, до себе в кімнату, де знаходилися до ранку. Приблизно о 20.00 годині приїхав ОСОБА_21. Вони повечеряли та лягли спати. Цього ж вечора між ними не було жодної розмови про ОСОБА_8, ОСОБА_9 та вищевказаного ОСОБА_2. 16.02.2010 року пішли на виробниче навчання в пекарню, де знаходилися до 15-ої години. В обідню пору на телефонний номер ОСОБА_20 зателефонував ОСОБА_8 і попросив передати телефонну трубку ОСОБА_21 для розмови. Він погодився і дав ОСОБА_4 свій телефон. Вони, на протязі нетривалого часу про щось розмовляли. Потім, на прохання ОСОБА_4 ОСОБА_20 дав йому в тимчасове користування, до вечора, свій телефон, адже на той час у ОСОБА_20 був безлімітний тариф на картці зв'язку «Діджус». Згодом ОСОБА_21 вийшов з кімнати гуртожитку, але куди він пішов не знає. Ввечері він повернувся та повернув йому телефон. Проте, щоб вищезазначені ОСОБА_2, ОСОБА_4 або ОСОБА_9 незаконно заволоділи чужим майном, в тому числі телефоном та грошима нічого не знає.

Свідок ОСОБА_21 з причин неможливості до суду не з’явився, однак в судовому засіданні за підтримки всіх учасників процесу були оголошені покази, дані свідком на досудовому слідстві, згідно яких він зазначив, що з 12 вересня 2008 року до теперішнього часу він проживає в гуртожитку Вінницького професійного ліцею переробної промисловості, в кімнаті НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_3. 13.02.2010 року, вранці, він поїхав до себе додому за адресою: АДРЕСА_4 на вихідні. 14.02.2010 року приблизно о 21.30 год. приїхав до своєї тітки ОСОБА_24, яка проживає за адресою: АДРЕСА_5. Він вирішив переночувати в неї, так як вже було пізно, а в гуртожитку, де він проживав встановлений суворий розпорядок дня, після 20-ї години заборонено виходити на вулицю, а вхід в цей час можливий тільки у разі написання пояснення на ім'я директора училища з відповідними організаційно-виховними заходами. Протягом 15 лютого він знаходився у тітки вдома, о 19.55 год. повернувся в гуртожиток. Біля гуртожитку нікого не було. Він зайшов до себе в кімнату, де знаходилися його одногрупники ОСОБА_20, ОСОБА_19 та ОСОБА_22. Вони дивилися телевізор. Потім, вони розмовляли з приводу того, як провели День Валентина. Згодом, лягли спати. В цей вечір між ними не було жодної розмови про ОСОБА_8, який являється його одногрупником. Де він знаходився і чим займався не знає. Наступного дня. він разом з вищевказаними хлопцями пішли в пекарню на виробниче зайняття, де знаходилися до 15.30 год. Потім, повернулися до себе в кімнату. Знаходячись в ліцеї, о 13-й год., на номер мобільного телефону ОСОБА_20 зателефонував ОСОБА_8 і запросив його на день народження його дівчини ОСОБА_10 в кафе «Смачний короп», нащо він погодився. Де він знаходився в цей час не знає, але на виробничому зайнятті ОСОБА_4 не було. Крім того, під час телефонної розмови він сказав, що зателефонує до нього і вони домовляться про час зустрічі. З цією метою він попросив у ОСОБА_20 його телефон марки «Нокіа», модель якого не знає, з терміном користування до вечора цього ж дня, нащо він погодився. Приблизно о 17.10 год. до нього прийшов ОСОБА_8 зі своєю дівчиною та їх знайомий ОСОБА_2, прізвище якого не знає, прізвисько «ОСОБА_2». Вони чекали його на вулиці біля входу в гуртожиток. Зустрівшись з ними, ОСОБА_10 попросила зачекати їх, мотивуючи тим, що їй необхідно взяти плаття для того, щоб віддати своїй подрузі. Він та вказані хлопці залишились на вулиці, вони розмовляли на різні загальні теми. Через декілька хвилин до них повернулася ОСОБА_10. Вона вийшла з платтям в руках і сказала, що з ОСОБА_8 сходить до своєї подруги та віддасть їй плаття. Вони пішли в напрямку магазину «Мрія», а він з ОСОБА_2 залишились на кінцевій тролейбусній зупинці, де зустрів свого знайомого ОСОБА_23. ОСОБА_21 вирішив, що декілька хвилин поговорить з ним, доки ОСОБА_10 з ОСОБА_8 віднесуть плаття, а потім наздоженуть їх. Під час розмови з ОСОБА_3, ОСОБА_2 відійшов на декілька метрів від них, він розмовляв по телефону, але по якому саме не бачив, нібито «Нокіа». З ким і про що він говорив не чув. Згодом, ОСОБА_3 попрощався і пішов від них Він зателефонував до ОСОБА_4 і запитав чи віддали вони плаття і куди їм йти для того, щоб зустрітися з ними, нащо він запропонував прийти до магазину «Мінімаркет», що розташований за адресою, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 58. Після цього, ОСОБА_2 попросив його піти з ним до котельні, що розташована на території училища, де хлопець назвавши його - «малий»віддасть його борг, а потім підуть до ОСОБА_4. Конкретних обставин боргових відносив він не пояснював, а ОСОБА_21 не запитував. Він погодився з його пропозицію і вони пішли в сторону котельні. Проходячи біля гуртожитку він зустрів знайомих, учнів 1-ого курсу ліцею ОСОБА_32, ОСОБА_25. Він зупинився біля них для того, щоб запитати як пройшли змагання з футболу, де вони виступали. ОСОБА_2 в цей час відійшов від них на відстань приблизно 10-15 м. ОСОБА_21 бачив як до нього підійшов раніше незнайомий хлопець, але його обличчя не бачив. Вони про щось розмовляли. Які дії відбувалися між ними не бачив, так як ОСОБА_2 стояв спиною до нього, а перед ним вказаний хлопець. Чи обмінювались вони будь-яким речами не знає Приблизно через 10 хв. ОСОБА_2 гукнув його, повідомивши, щоб вони йшли до ОСОБА_4. Хлопець, який стояв з ним пішов в сторону будинку № 58 по вул. Ватутіна, обходячи озеро з лівої сторони, з протилежної сторони від проїжджої частини вулиці. Він запитав у ОСОБА_2 чи забрав він свій борг, нащо він сказав, так. Який борг, чи-то були якісь предмети, чи-то гроші не знає. Відійшовши на незначну відстань від території ліцею до них підійшли працівники міліції, одягнуті в цивільний одяг. В цю мить, ОСОБА_2 почав тікати. Він побіг в сторону озера, однак працівники міліції наздогнати його біля магазину «Мінімаркет». Його привели до ОСОБА_2. Під час огляду ОСОБА_2 вони вилучили у нього гроші, в якій загальній сумі не знає, але було 2 банкноти по 100 грн. Потім, їх доставили в Тяжилівське відділення міліції, де він надав пояснення, вказавши хронологію дня, а потім його відпустили. Крім того, у вказаному відділенні міліції знаходився ОСОБА_4, у якого також відбирати пояснення. Згодом, він дізнався, що ОСОБА_2 підозрюють у вчиненні злочину - викрадення телефону та вимагання. В цей же вечір, на його запитання до ОСОБА_4, що трапилось, він розповів: ввечері, 15 02.2010 року, знаходячись на вулиці біля гуртожитку разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_2, прізвисько якого, «ОСОБА_2», побачили 3-ох незнайомих хлопців «малих», які візуально не були мешканцями даного мікрорайону. Вони знаходилися неподалік від них. ОСОБА_2 запропонував йому, тобто ОСОБА_4 та ОСОБА_9 підійти до них для того, щоб з'ясувати чого вони знаходяться у вказаному місці, нащо останні погодилися. Підійшовши до них, вони запитали у хлопців звідки вони і чого знаходяться в даному місці. Між одним із них та ОСОБА_9 виникли якісь суперечки, а тому останній штовхнув чи-то вдарив своєю рукою в його плече. Потім, зі слів ОСОБА_4, він разом зі своїми товаришами та вказаними хлопцями домовились випити пива, а тому разом пішли в магазин, де купили напій. Крім того, ОСОБА_4 розповів, що у зв'язку з тим, що у вказаних хлопців (описаних по тексту, до яких підішли ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_2) не вистачило грошей, а тому хтось з них, хто конкретно не знає, розрахувався з продавцем шляхом закладення телефону в борг. ОСОБА_2 дізнавшись про це дав одному з них гроші в сумі нібито 30 грн. для того, щоб той забрав свій телефон. Хлопець пішов в магазин, де повернув борг і забрав телефон, а згодом повернувся до них. Після цього, ОСОБА_2 забрав цей телефон у хлопця, пояснивши, що віддасть його у разі повернення вищенаведеної суми грошей. Згодом, ОСОБА_2 пішов від них з цим телефоном.

Свідок ОСОБА_9 з причин неможливості до суду не з’явився, однак в судовому засіданні за підтримки всіх учасників процесу були оголошені покази, дані свідком на досудовому слідстві, згідно яких він зазначив, що на протязі 15.02.2010 року приблизно о 18.00 - 18.30 год. він знаходився за місцем тимчасового проживання, в гуртожитку Вінницького професійного ліцею переробної промисловості. Ввечері, приблизно за 20 хв. до цього часу на його мобільний телефон з номером НОМЕР_4 зателефонував знайомий ОСОБА_2 і запропонував, щоб він спустився на вулицю, куди він підійде разом з ОСОБА_8, учнем цього ж ліцею для того, щоб поговорити, хоча причину цього не вказував. Він погодився з вказаною пропозицію. Для себе він вирішив, що розмова відбудеться з приводу його вступу у вказаний навчальний заклад, адже попередньо ОСОБА_2 висловлював свої наміри. У вищевказаний час він вийшов на вулицю і зустрів біля входу в гуртожиток даних хлопців, які йшли в його сторону. Вони залишились у наведеному місці і розмовляли на різні загальні теми, в тому числі він сказав, що має виступати в гуртожитку до Дня Св. Валентина, що відбулося б в четвер. Вони розмовляли на протязі приблизно півгодини. Потім, він побачив, що до гуртожитку підійшли 3 чи 4 дівчини з 3-ома незнайомими хлопцями. Вони зупинилися на відстані приблизно 1 м від вхідних дверей та неподалік них. Він зі своїми знайомими стояли на відстані не більше 1 м від них. ОСОБА_2 запитав у хлопців, звідки вони приїхали, до кого. Один із хлопців, зовнішній вигляд якого: віком приблизно 17 років, худорлявої статури, інших ознак не пам'ятає (цей той хлопець, з яким згодом ОСОБА_2 обмінявся телефонами) щось відповів, але розмови не пам'ятає. Вони говорили між собою ОСОБА_2 почав відходити за гуртожиток. Яка потреба була в цьому не знає. Хлопець йшов з ОСОБА_2, а він з ОСОБА_8 та іншими 2-ома хлопцями за ними. Будь-яких сварок між ними не було Вони розмовляли звичайним тоном. Як тільки розпочалась вказана розмова, то дівчата пішли, чи-то в гуртожиток, чи в сторону кінцевої тролейбусної зупинки, але повз нас вони не проходили. ОСОБА_2 з вказаним хлопцем зупинилися з лівої сторони від гуртожитку. В цьому місці нікого з сторонніх людей не було. ОСОБА_2 з даним хлопцем стояв на відстані приблизно пів метра від них. В той час як вони зайшли за гуртожиток і зупинилися, то між ним та одним із вищевказаних хлопців, зовнішній вигляд якого не пам'ятає виникла словесна «перепалка», вході якої, він махнув до ОСОБА_9 ногою, а останній ухилився і потім штовхнув його своєю рукою в плече, але він не впав. В цей час, ОСОБА_4 сказав, щоб вони заспокоїлися і зупинилися Більше вони не сварилися і він не штовхав його. Що стаю причиною даного конфлікту не пам'ятає. Жодних майнових вимог не висловлював до нього. Після цього, хтось з хлопців, можливо ОСОБА_2 запропонував всім присутнім сходити разом на пиво. Всі погодилися, в тому числі і він. ОСОБА_2 з хлопцями пішли вперед, обходячи гуртожиток з тильної сторони, повз озеро в сторону магазину, розташованого неподалік. ОСОБА_9 з ОСОБА_8 йшли за ними. Через деяку незначну відстань, вони обігнали їх і пішли вперед. Вони йшли за ними на відстані приблизно 2-3 метра. ОСОБА_9 з ОСОБА_8 розмовляли на різні теми, але про що конкретно не пам'ятає. Чи розмовляли інші хлопці не чув, можливо так, але не прислухався. Крім того, він не оглядався назад в тому числі в їх сторону. Рухаючись по дорозі вони не зупинялися. Згодом, вони підійшли до магазину, розташованого біля озера та багатоповерхового будинку. Вслід за ними підішли дані хлопці. Він, ОСОБА_4 та ще один хлопець з їх компанії залишились на вулиці, а ОСОБА_2 з іншими двома хлопцями зайшли в магазин, на його думку для того, щоб придбати пиво. Через деякий незначний час в магазин зайшов ОСОБА_4, але через пів хвилини вийшов. Він пояснив, що хоче придбати собі цигарки. Коли він вийшов з магазину, то у нього в руках знаходилась пачка цигарок марку якої не пам'ятаю, яку він поклав собі в кишеню Приблизно через 5 хвилин з магазину вийшли ОСОБА_2 з вищевказаними 2-ома хлопцями. В одного з даних хлопців знаходився пакет з якимись речами. В іншого хлопця в руці була пляшка горілки ємністю 0,5 чи 0,7 л, ОСОБА_2 запропонував всім, в тому числі вказаним хлопцям піти до місця відпочинку, до дерев'яних споруд у вигляді грибків, що розташовані біля озера. Ніхто з цих хлопців не заперечував. У вказаному місці цей же хлопець дістав з пакета лимон, стаканчики і воду Потім, всі добровільно вжили алкогольні напої, кожний з нас приблизно по 50 г в загальній кількості, за три рази. Хто наливав алкогольний напій я не пам'ятаю. Потім, ОСОБА_2 запропонував одному із хлопців, тому що попередньо розпочав з ним розмову під час їх зустрічі, придбати карту поповнення на оператора зв'язку «Київстар», однак на яку суму не вказував. У відповідь хлопець сказав, що у нього не вистачило коштів і він залишив в «залог»свій телефон, не вказуючи марку та модель. ОСОБА_2 запитав у цього ж хлопця скільки йому потрібно дати грошей для того, щоб він забрав в магазині телефон, нащо хлопець, відповів, нібито 30 грн., на даний час точної суми не пам'ятає. Потім, ОСОБА_2 дістав з кишені свого одягу, гроші, але скільки не знає, на його думку - 30 грн., звідки він їх дістав не бачив, і передав хлопцеві. Потім, цей же хлопець пішов в магазин і через деякий незначний час повернувся до них. Вони в цей час розмовляли на загальні теми. В руці у хлопця вже знаходився мобільний телефон, але якої марки не бачив. ОСОБА_2 запропонував хлопцеві обмінятися своїми телефонами для того, щоб останній віддав йому гроші, не вказуючи суму, а потім вони обміняються назад телефонами. Хлопець погодився і передав ОСОБА_2 вищевказаний телефон, а останній дав йому свій, але марку і модель його він не знає. Попередньо він бачив в користуванні у ОСОБА_2 мобільний телефон марки «Нокіа»чорного кольору. Хлопець сказав ОСОБА_2, що зараз принесе йому гроші, нащо останній погодився. Хлопець пішов в напрямку магазину, а через деякий незначний час повернувся до них. В цей час ОСОБА_9 попрощався зі всіма хлопцями і пішов в гуртожиток, так як це було майже 20.00 год. і в цей час зачиняли двері в гуртожитку. Чи передав хлопець гроші ОСОБА_2 і чи обмінювались вони телефонами він не знає, так як цього він вже не бачив. Коли від них пішов не пам'ятає. Після того, як пішов від них. то весь час знаходився в гуртожитку. Потім, він не розмовляв ані з ОСОБА_2, ані з ОСОБА_8. Наступного дня, о 11.30 годині поїхав в кафе «Свято», що розташоване біля Педагогічного інституту для проходження практики, де пробув до 19-ої год. Ввечері, повернувся в гуртожиток. Згодом, до нього приїхали працівники міліції, які затримали його та доставили в Тяжилівське відділення міліції. На запитання слідчого: 15.02.2010 року, в тому числі у вечірній час в якій одяг він був одягнутий, ОСОБА_9 повідомив, що був одягнутий в дублянку коричневого кольору, штани джинсові чорного кольору, кофту байкову з капюшоном чорного кольору. Знаходячись на вулиці в цей вечір я одягнув на голову капюшон кофти. На запитання слідчого: чи наносив удари ОСОБА_2 та ОСОБА_8 вказаним хлопцям, якщо так, то кому, де, яким предметом, скільки разів, в які частини тіла, з якою метою. ОСОБА_9 повідомив, що може однозначно стверджувати проте, що ОСОБА_8 нікому з вказаних хлопців не наносив удари, адже він йшов з ним, а чи вчиняв це ОСОБА_2 не знає. На запитання слідчого, чи звертався він з майновою вимогою до вищевказаних хлопців, або вони до нього, ОСОБА_9 повідомив, що з даного приводу ані він до них. ані вони до нього не зверталися. На запитання слідчого, чи звертався ОСОБА_2 та ОСОБА_8 з майновою вимогою до вищевказаних хлопців, якщо так, то яким способом і в чому вона виражалась, ОСОБА_9 повідомив, що категорично стверджує проте, що ОСОБА_8 з даного приводу не звертався до вказаних хлопців з майновою вимогою, адже він знаходився біля нього. Чи звертався ОСОБА_2 до них з даного приводу, не знає. На запитання слідчого, чи була у нього будь-яка змова з ОСОБА_2 про застосування насильницькою впливу до вищевказаних хлопців та на незаконне заволодіння чужим майном. ОСОБА_9 повідомив, взагалі ні з ким ні про що не домовлявся і не змовлявся, особисто він ні в кого та нічого не викрадав.

Свідок ОСОБА_10 з причин неможливості до суду не з’явилася, однак в судовому засіданні за підтримки всіх учасників процесу були оголошені покази, дані свідком на досудовому слідстві, згідно яких вона зазначила, що з 16 червня 2009 року до теперішнього часу працює продавцем в магазині «Біля озера», що розташований за адресою, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 58. 15.02.2010 року, ввечері, приблизно о 20-й годині в магазин «Біля озера», в той час коли вона здійснювала свою трудову діяльність, зайшли раніше незнайомі їй хлопці, віком приблизно по 16 - 18 років. їх було нібито 4, двоє з яких були віком 16, а інші доросліші, віком 18 років. Оглянувши фотокартку хлопця, відображену на копії паспорта ОСОБА_5, пред'явлену їй під час даного допиту, вона впізнає цього хлопця. Це був один із вищевказаних хлопців. Зовнішній вигляд інших хлопців не пам'ятає. Хтось з них, нібито той, що доросліший за віком замовив пляшку горілки ємністю 1 л «Хортиця», пляшку мінеральної води, назву якої не пам'ятає, декілька лимонів та декілька пачок цигарок різних марок «Парламент», «Вінстон»та «Честерфілд». Все замовлене вона виставила на вітрину Вказані старші хлопці забрати ці напої, продукти, цигарки, предмети та пішли на вулицю В магазині залишився хлопець, якого вона щойно під час допиту впізнала і ним є ОСОБА_5 Він розрахувався з нею, сплативши 85 грн. Вона звернула увагу на те, що він нервував, у нього на очах знаходилися сльози. Вона запитала чи потрібна йому допомога, можливо викликати охоронника, are він заперечив, пояснивши, що сам все вирішить. Крім того, він запитав у неї, чи можна залишити їй гроші, які знаходилися у нього, пояснивши, що боїться за те, щоб інший хлопець не забрав у нього їх. Суму грошей, які знаходилися у ОСОБА_5 він не називав. Вона погодилася взяти у нього на деякий час його гроші, щоб дійсно ніхто не забрав у нього їх, а потім повернула б йому, але ОСОБА_5 так і не передав їй свої гроші, а потім вийшов на вулицю. Через декілька хвилини, він знову зайшов до нього в магазин та замовив ще 3 пачки цигарок, марку яких не пам'ятає, дорогою ціною, загальна сума яких, становила нібито 35 грн. Він сказав, що розрахується згодом, а в заставу залишить свій телефон марки «Соні Еріксон». Вона погодилася з його проханням і передала йому 3 пачки цигарок, а він їй свій телефон Через деякий час, ввечері цього ж дня, ОСОБА_5 повернувся в магазин та передав їй гроші нібито 35 грн., а вона віддала йому його телефон. Вона ще раз запитала у нього, чи все нормально, можливо викликати охорону, але він відмовив, сказав все гаразд.

Крім показів самого підсудного, потерпілих, свідків його винуватість повністю доводиться також зібраними в ході досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні матеріалами даної кримінальної справи, а саме: Т. 1: заявами ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вчинення злочину (а.с.2, 75, 87), протоколом про помітку грошей від 16.02.2010 року (а.с.9-11), протоколом огляду місця події від 16.02.2010 року, в ході якого у ОСОБА_2 виявлено майно, здобуте злочинним шляхом (мобільний телефон та гроші, власником яких являється ОСОБА_5) (а.с.14), протоколом добровільної видачі від 16.02.2010 року, згідно якого, ОСОБА_5 надав мобільний телефон марки «Нокія», який він отримав 15.02.2010 року у ОСОБА_2 (а.с. 15), протоколом огляду предметів та документів, а також постановою про визнання та приєднання до справи речових доказів (а.с.65, 66), висновком експерта № 639 від 24.03.2010 року, згідно якого вартість мобільного телефону марки ERICSSON W-810 і», серійний номер НОМЕР_3, становить 250 грн. (а.с.121-123).

Аналізуючи та оцінюючи покази підсудного, потерпілих, свідків та всі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість підсудного ОСОБА_2 по епізоду щодо викрадення у потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 гроші в сумі 20 і 2 грн. відповідно, а також викрадення у потерпілого ОСОБА_5 мобільного телефону марки ERICSSON W-810 і»повністю знайшла своє підтвердження в ході судового слідства, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України –відкрите викрадення чужого майна (грабіж), кваліфікуючою ознакою якого є, вчинення злочину, поєднаного з насильством, що не є небезпечним для його життя та здоров’я потерпілого.

Аналізуючи та оцінюючи покази підсудного, потерпілих, свідків та всі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість підсудного ОСОБА_2 по епізоду щодо вимагання у ОСОБА_5 грошей в сумі 200 грн. повністю знайшла своє підтвердження в ході судового слідства, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 189 КК України –вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим, кваліфікуючою ознакою якого є повторність.

При вирішенні питання про призначення підсудному покарання суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.

При обрані виду та міри покарання підсудного суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відноситься до категорії тяжких злочинів, особу підсудного, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, приймає до уваги його вік, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, відповідно до ст. 66 КК України, що пом’якшує покарання підсудного є його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, повне визнання вини, добровільне відшкодування збитків,.

Обставин, відповідно до ст.67 КК України, що обтяжують покарання підсудного є вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

З урахуванням викладеного, конкретних обставин справи, особи підсудного, суд вважає, що достатнім для виправлення та перевиховання підсудного буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк з застосуванням ст. 75 КПК України, надавши ОСОБА_2 іспитовий строк, однак в умовах контролю за його поведінкою з застосуванням ст.ст. 76 КК України.

Відповідно до ст.93 КПК України судові витрати за проведення НДЕКЦ ГУМВС України у Вінницькій області судово-товарознавчої експертизи № 639 від 24.03.2010 р. - покласти на підсудного, оскільки проведення експертизи було зумовлено розслідуванням вчинення ним злочину.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.

Цивільні позови по справі відшкодовані підсудним.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.323, 324 КПК України, ст. 65 КК України, суд,-

Засудив:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) роки.

Відповідно до ст.70 КК засудженому ОСОБА_2 призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку терміном 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно вимог ст. 76 п. 2,3,4 КК України зобов’язати засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з`являтися на реєстрацію в орган кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ ГУМВС України у Вінницькій області судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 639 від 24.03.2010 р. в сумі 1333 (одна тисяча триста тридцять три) грн. 38 коп.

Речові докази, які знаходяться на зберіганні в камері схову Замостянського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області, а саме гаманець з грошима в сумі 7 грн. 50 коп., з яких: 3 банкноти по 2 грн., серійними номерами АЧ 7801073, ВЧ 0389688, ВЧ 4605351, 1 монета –1 грн., 1 монета –50 коп., а також мобільний телефон марки «NOKIA», серійний номер НОМЕР_2, власником яких є ОСОБА_2 –повернути останньому.

Речові докази по справі, а саме: гарантійний лист на мобільний телефон марки ERICSSON W-810 і», серійний номер НОМЕР_3, який зберігається при матеріалах кримінальної справи –залишити при справі.

Речові докази по справі, а саме: мобільний телефон марки ERICSSON W-810 і», серійний номер НОМЕР_3 та гроші в сумі 200 грн.: 2 банкноти по 100 грн., серійними номерами БЛ 56574339 та БК 5115207 передані на зберігання потерпілому ОСОБА_5 та його законному представнику ОСОБА_13 - повернути останнім.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим у вказаний строк з моменту вручення йому копії вироку суду.

Суддя: