Справа № 2-а-6050/11  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2011 року                                                                                 м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області  Стеценко В.  А.,  

розглянувши у порядку скороченого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та в Лебединському районі Сумської області про здійснення перерахунку щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”;

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має статус дитини війни і, відповідно до ст. 6 розділу 2 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., щомісячно має право на отримання соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на вказані обставини, позивач  зазначає, що всупереч вимогам даного Закону Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та в Лебединському районі Сумської області не здійснило перерахунок її пенсії. Тому позивач звернулася до суду та просила поновити пропущений строк для звернення до суду та зобов’язати УПФУ в м. Лебедині та в Лебединському районі нарахувати і виплатити на її користь недоплачену державну соціальну допомогу, передбачену Законом України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 19.06.2011 р.

Ухвалою судді було відкрито скорочене провадження у даній справі в межах шестимісячного строку, передбаченого ст. 99 КАС України. В іншій частині позов залишено без розгляду у зв’язку з визнанням причин пропуску строку звернення до суду неповажними.  

Представник відповідача в наданому запереченні вказав, що доплата позивачеві як дитині війни здійснювалася з дотриманням норм діючого законодавства, у визначеному державою розмірі, а тому підстави для її перерахунку відсутні.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце публічні правовідносини, а позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, так як в судовому засіданні встановлено, що позивач відноситься до соціальної категорії громадян України, які чинним законодавством визнані дітьми війни, що  підтверджується посвідченням „Дитина війни” (а.с. 7). В зв’язку з цим має право на пільги встановлені чинним законодавством.

При цьому, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-ІV від 18.11.2004 р., починаючи із січня 2006 року, дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, повинні були підвищитись на 30% мінімальної пенсії за віком. Але допомога у зазначеному розмірі позивачеві не виплачувалася.

Відповідно до ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Законом України «Про державний бюджет на 2011 рік»дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей»не зупинено.

Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги органи Пенсійного фонду  України повинні були діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на відсутність у позивача права вимоги через законодавчу неурегульованість питання щодо виплати пенсії, так як статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, а згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України. Забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Суд також вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою закону.

Ухвалюючи рішення, суд також приймає до уваги те, що Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Тому обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача покладено саме на УПФУ в м. Лебедині та в Лебединському районі Сумської області.

Норми статті 6 даного Закону діяли до прийняття Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19.06.2011 року. Пунктом 7 частини 1 зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік» доповнено  пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

При вирішенні питання, яка з одно предметних законодавчих норм, які мають однакову юридичну силу, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв’язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше, тобто нормам Закону України від 14.06.2011 року № 3491-У1 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

На виконання вимог пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»06.07.2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову  № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 року.

З огляду на викладене, до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23.07.2011 року, застосуванню підлягає положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак, доплата до пенсії у визначеному законом розмірі позивачеві не виплачувалася, що є порушенням з боку відповідача.

З 23.07.2011 року суб’єкти владних повноважень у зазначеній категорії справ повинні діяти у відповідності з  вимогами Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»та постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745.

Крім цього, суд приймає до уваги те, що згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»пенсія –щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Отже, законом не встановлено ані строків, ані обмежень у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсія випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Тому, виплата пенсії позивачу не може бути обмежена будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання підвищення до пенсії як дитині війни, яке повинно виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Отже, позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” до 22.07.2011 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

Таким чином суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог і вважає необхідним зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та в Лебединському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»та провести відповідні виплати з 19.06.2011 року по 22.07.2011 року.

В подальшому УПФУ необхідно проводити виплати відповідно до діючого законодавства, не допускаючи порушень, на які звернув увагу суд.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог в частині кінцевої дати задоволення позову з метою повного захисту прав та інтересів позивача.

В задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає необхідним відмовити.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 19, 22, 64, 92, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 7, 8, 11, 70, 71, 94, 99, 158-163, 183-2, 186, 254 КАС України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний суд України»,  Законом України «Про державний бюджет на 2011 рік», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»;                                                          

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та в Лебединському районі Сумської області про здійснення перерахунку щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни” задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та в Лебединському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 19.06.2011 року по 22.07.2011 року за виключенням суми фактично проведених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1,70 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Лебедині та в Лебединському районі Сумської області виконати дану постанову негайно.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Лебединський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії даної постанови.

Суддя                                                                                                    Стеценко В.  А.