Справа № 343/1648/24

Провадження № 22-ц/4808/256/25

Головуючий у 1 інстанції Керніцький І. І.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадженнясправу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Паленги Наталії Степанівни на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Керніцьким І.І. 02 грудня 2024 року в м. Долина Івано-Франківської області, повний текст якого складено 10 грудня 2024 року,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який за рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2014 року. У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05.02.2020р. її позов задоволено частково та змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 (прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » змінено на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ) на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18.02.2014 в твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн щомісячно, на стягнення їх в розмірі 1 600 гривень щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

У зв`язку з народженням ще однієї дитини від повторного шлюбу (що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 ), вона, починаючи з липня 2023 року, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та не працює, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5, а відтак не отримує заробітну плату. Єдиним її доходом є соціальні виплати, які вона отримує на дитину. Ці обставини значно погіршили її матеріальне становище.

Разом з тим, витрати на утримання дочки ОСОБА_9 , яка у липні цього року досягла двадцяти трьохрічного віку, повністю покладаються на неї, так як виплата аліментів на її утримання припинена з 08.07.2024р. Самостійно дочка ОСОБА_9 забезпечити себе не може, оскільки є студенткою п`ятого курсу медичного факультету № 2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (денна форма навчання), спеціальність «Медицина». Позивачка продовжуватиме її утримувати, щоб дочка мала можливість здобути повну вищу медичну освіту. В зв`язку з припиненням виплати аліментів на ОСОБА_9 її видатки на матеріальну підтримку дочки збільшились.

З моменту ухвалення рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05.02.2020 у справі № 343/2664/19 (більше чотирьох років) розмір витрат на утримання дочки ОСОБА_8 значно зріс. Зокрема, зросли ціна на продукти харчування, комунальні послуги, медикаменти. Дочка проживає разом з нею. Дитина відвідує різні гуртки, заняття з репетиторами. Крім іншого, дитина потребує оздоровлення, забезпечення одягом, навчальним приладдям тощо.

Для забезпечення потреб дитини та її розвитку встановленого судом розміру аліментів не вистачає. Остання виплачена сума аліментів на утримання дочки ОСОБА_8 за липень 2024 року становить 1600 грн, що на сьогоднішній день є невеликою сумою і становить лише незначну частину тих коштів, які фактично витрачає вона для забезпечення потреб їхньої спільної з відповідачем дочки. Основний тягар фінансових видатків на утримання їхньої дочки в основному лежить на ній. Потреби дитини вона намагається забезпечити самостійно, хоча її батько є особою працездатного віку, отримує дохід та може нести обов`язок з утримання дитини на рівні з нею.

Просила змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на її користь на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначений рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05.02.2020 року, на стягнення в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задоволено частково.

Змінено спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2020 року, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 , на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ., у розмірі 1 600 грн щомісячно, з твердої грошової суми, на стягнення їх в частці від заробітку (доходу) платника аліментів.

Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/5 частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття дитиною, припинивши стягнення аліментів за рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2020 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1 211, 20 гривень судового збору.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 181-184 Сімейного кодексу України, враховуючи обставини, які мають значення для визначення розміру аліментів і стосуються як платника аліментів, так і дитини, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, змінив спосіб стягнення аліментів, стягнувши з відповідача на користь позивачки аліменти в розмірі 1/5 частки від усіх видів заробітку (доходу) на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання законної сили рішенням і до досягнення повноліття дитиною. При цьому суд дійшов висновку, що положення статті 192 СК України застосуванню не підлягають, оскільки позов стосується зміни способу стягнення аліментів.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_2 адвокат Паленга Н.М. подала апеляційну скаргу з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Вказує, що апелянт перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 від якого у них народилося двоє дітей а саме: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 , які теж перебувають на його утриманні. При визначені розміру аліментів враховуються зобов`язання платника аліментів щодо утримання всіх неповнолітніх дітей. При зміні розміру аліментів, судом не взято до уваги інтереси всіх дітей та сторін, так як згідно положень сімейного законодавства при наявності у платника аліментів інших дітей суд повинен виходити з рівності прав кожної дитини на належне матеріальне утримання.

Судом враховано, що позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв`язку із чим не працює, а відтак немає стабільного доходу, проте як вбачається з декларації позивачки, доходи сім`ї становлять понад три мільйони гривень за 2023 рік, що ніяк не підтверджує важке матеріальне становище позивачки.

Просить звернути увагу, що суд посилаючись на утримання позивачкою повнолітньої дочки, яка навчається на денній формі навчання в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця за спеціальністю "Медицина", що в м. Києві, не врахував того факту, що на день подачі позовної заяви, на повнолітню дочку ще стягувалися аліменти, які щомісячно становили 25000 гривень. Незрозумілим залишається які ж витрати несла сама позивачка, оскільки жодного підтверджуючого документу, з якого би вбачалося матеріальне утримання старшої дочки до позовної заяви не долучено.

Зазначає, що судом не враховано, що у апелянта є ще матір, яка теж перебуває на його утриманні.

Судом не враховано, того факту, що апелянт захищаючи територію України зазнає великих витрат щодо особистого утримання. З метою захисту власного життя та здоров`я необхідні постійні оновлення військового екіпірування. Кожен військовий має безліч потреб у складних умовах, які доводиться оплачувати за власні кошти.

Апелянт не заперечує щодо утримання дочки, проте враховуючи усі обставини, справедливим і рівним для усіх його дітей буде саме 1/6 частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

Тому просив оскаржуване рішення скасувати та частково задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 , а саме змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2020 року та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/6 частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позиція інших учасників справи:

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду є законним обґрунтованим і таким що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що під час розгляду справи сторона відповідача не надала належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження погіршення майнового стану ОСОБА_2 порівняно із тим, який існував станом на час стягнення з нього аліментів на утримання дітей за іншими рішеннями суду.

Доводи відповідача про те, що з її декларації вбачаються доходи сім`ї за 2023 рік, які є високі, ніяк не підтверджує важке матеріальне становище, не заслуговують на увагу, оскільки дані твердження стосуються минулих періодів. Та позивачкою для суду надано докази, які підтверджують її майновий стан станом на момент звернення із даною позовною заявою.

Також вказала, що якщо апелянт дійсно має витрати на утримання в умовах військової служби, він зобов`язаний надати відповідні документи для підтвердження цих витрат. Без належного обґрунтування та доказів його заяви не можуть бути враховані.

Позивачка заперечує проти аргументів апелянта щодо неврахування витрат на його особисте утримання. Відсутність документів, що підтверджують його статус військовослужбовця, свідчить про необґрунтованість його вимог. Суд у своєму рішенні врахував усі обставини справи та дотримався принципів справедливості, визнавши пріоритетним забезпечення прав і потреб дитини.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2024 року - без змін.

Заяви (клопотання) учасників справи:

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За правилами п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У ч. 5 ст. 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування:

Вислухавши доповідь судді, пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу,дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який на підставі рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2014 року розірвано.

У шлюбі народилися дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка досягла повноліття та неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 (повторне) від 06.09.2016 (а.с.9) та серії НОМЕР_4 , видане 22.12.2008 (а.с.10).

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2020 року у справі № 343/2664/19 змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18.02.2014 року в твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн щомісячно, на стягнення їх в розмірі 1 600 гривень щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. (а.с.13-16).

Позивачка 04.09.2021р. уклала шлюб з ОСОБА_12 , у зв`язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 04.09.2021 р. (а.с.12)

У цьому шлюбі у позивачки ІНФОРМАЦІЯ_6 народився син ОСОБА_13 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 (а.с.11).

У повторному шлюбі відповідача з ОСОБА_14 , укладеному 12.09.2014р., актовий запис №106 у відділі актів громадського стану Поронайського агенства запису актів громадянського стану Сахалінської області російської федерації (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 , переклад якого здійснено з російської мови українською) (а.с.31 зворотна сторона) народилося двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження, перекладене з російської мови українською, серії НОМЕР_7 від 12.09.2014 - зворотона сторона (а.с.34), та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження, перекладене з російської мови українською, серії НОМЕР_8 від 11.01.2016 (а.с.33).

Відповідно до ч.1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відправляючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають

ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Відповідно до ст.51 Конституції України та ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття, тобто дитину повинен утримувати не лише їх батько, а і її мати.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зазначене також роз`яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів, а значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, від 19.02.2025р. у справі № 367/10126/19 та інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» збільшено прожитковий мінімум на дітей від 6 до 18 років та встановлено його у розмірі 3196 грн.

Отже, враховуючи положення частини другої статті 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину від 6 до 18 років становить 1 598 грн.

Верховний Суд звертає увагу на те, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України (див.: постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17, провадження № 61-51сво18).

Разом з тим, у цій справі позивачка заявила, по суті, вимогу не лише про зміну способу їх присудження, а й про (збільшення) розміру аліментів, стягнених за рішенням суду від 05 лютого 2020 року у справі № 343/2664/19, у певній твердій грошовій сумі на розмір аліментів у частці від заробітку батька дитини.

Зазначене відповідає вимогам статей 181-184, 192 СК України. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 і така практика не змінювалася.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд зробив висновок, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що її матеріальне становище погіршилося, оскільки вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років і не має можливості працювати, а матеріальне становище відповідача покращилося, бо з нього припинено стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка досягла 23-річного віку, дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Натомість, вона утримує цю повнолітню дочку, бо вона ще продовжує навчатись на денній формі навчання і не може працювати.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що положення статті 192 СК України не застосовуються, оскільки саме на зміну матеріального стану посилається стягувач аліментів у позові, рішення про стягнення аліментів уже ухвалювалося судом, одночасне застосування положень статей 192, 180-184 СК України у цих правовідносинах не суперечить загальним принципам застосування норм матеріального права і обраному позивачкою способу захисту.

В силу статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, колегія суддів виходить з того, що батьки кожної дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Слід зауважити, що визначення способу стягнення аліментів належить стягувачу аліментів (частина 3 статті 181 СК України). Присудження аліментів у частці від доходу залежать виключно від волевиявлення одержувача та пов`язується з його диспозитивним правом на вибір способу присудження аліментів (у частці від доходу або у твердій грошовій сумі) та не пов`язується позицією сторони, яка зобов`язана сплачувати аліменти. Платник аліментів не може впливати на спосіб їх стягнення. Його правові можливості обмежуються правом вимагати зменшення розміру аліментів у межах обраного одержувачем способу їх стягнення.

Встановлено, що за рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2020 року у справі № 343/2664/19 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 стягуються аліменти з відповідача в сумі 1600 грн щомісячно, що становить мінімальний розмір, встановлений законодавством, тобто на рівні 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Оскільки відповідно до частини першої статті 19 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини, тому отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

На підтвердження свого матеріального становища позивачка подала відомості із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, відповідно до якого її дохід за січень - березень 2024 року склав 21 300 грн, тобто по 7 100 грн щомісячно (а.с.17-20).

Відповідач не заперечує, що він є працездатним, має щомісячний дохід, зазначає, що несе службу в Збройних Силах України, крім дочки ОСОБА_4 , на утримання якої позивачка просить змінити спосіб та розмір аліментів, утримує також двох неповнолітніх дітей від повторного шлюбу та матір яка потребує догляду, а також надає кошти на утримання повнолітній дочці, яка продовжує навчання, після досягнення нею 23-річного віку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідач не надав жодних доказів про своє матеріальне становище. Так, матеріали справи не містять інформації про доходи відповідача, наявність у нього нерухомого або цінного рухомого майна тощо, так і інформації про його службу у Збройних Силах України.

На підтвердження утримання хворої матері ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (ас.46), відповідачем долучено копію довідки КНП «Прикарпатський клінічний онкологічний центр» (а.с.44), копію виписки із стаціонарного лікування загального напрямку (а.с.45) та копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с.47).

Суд помилково прийняв до уваги наявність на утриманні відповідача непрацездатної матері, оскільки відповідачем не представлено доказів, що його мати не має самостійного доходу у вигляді пенсії, в тому числі і по інвалідності, не подано доказів про матеріальне становище матері ( наявність у власності транспортних засобів, нерухомого майна тощо), що позбавляє суд зробити висновок про те, що мати є утриманкою відповідача по справі. Крім того не подано суду доказів, що мати відповідача не має інших працездатних дітей або чоловіка з відповідним доходом, які можуть розділити обов`язок разом з відповідачем по утриманню його матері.

Крім того, відповідач на підтвердження своїх витрат на утримання повнолітньої дочки яка продовжує навчання, після досягнення 23-річного віку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , подав квитанції про понесені ним витрати у липні 2024 року на загальну суму 26 174, 00 грн, отримувачем у яких вказаний Дрогобицький відділ ДВС (а.с.41-43).

Повнолітній дочці позивачки і відповідача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 виповнилося 23 роки, тобто за законом право на утримання від обох батьків у ОСОБА_3 припинилося, навіть уразі продовження навчання.

Доказів того, що ОСОБА_3 має право на утримання від батьків з інших підстав, визначених законом, суду не подано.

За таких обставин, у суду відсутні підстави враховувати при визначенні розміру аліментів витрати на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , як зі сторони відповідача, так і зі сторони позивачки (а.с.95-111).

Крім того, відповідач не подав жодних доказів того, що кошти, сплачені ним на рахунок Дрогобицького відділу ДВС не були заборгованістю зі сплати аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжувала навчання,до досягнення нею 23-річного віку.

Доводи апелянта про те, що у нього на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей від повторного шлюбу вірно враховано судом першої інстанції. При вирішенні питання про стягнення аліментів, суд має враховувати сімейне і матеріальне становище платника аліментів. Неповнолітня дитина платника аліментів входить до складу його сім`ї, навіть якщо і проживає окремо. Платник аліментів несе відповідні витрати на утримання усіх дітей, що впливає на його матеріальне становище в цілому. Таким чином, суд при визначенні розміру аліментів не може не приймати до уваги наявність двох неповнолітніх дітей від повторного шлюбу у відповідача, оскільки на їх утримання він має нести витрати.

Як поданий доказ відповідачем на підтвердження матеріального становища позивачки у вигляді інформації, яка міститься у декларації про майновий стан позивачки за 2023 рік не приймаються судом, оскільки у декларації містяться відомості про доходи як позивачки, так і членів її сім`ї за період, який не охоплюється предметом цього спору.

Крім того, обов`язок з утримання неповнолітньої дитини покладений лише на її батьків, а не на інших осіб, навіть якщо вони і входять до складу сім`ї одержувача аліментів та дитини.

Таким чином, позивачка довела, що після ухвалення рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 змінилося її сімейне та матеріальне становище, а саме вона, народивши ІНФОРМАЦІЯ_6 дитину у повторному шлюбі, не має можливості працювати, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку, крім того у неї виник обов`язок щодо утримання малолітньої дитини ОСОБА_13 , а у відповідача покращилося матеріальне становище у зв`язку із припиненням стягнення аліментів на дочку ОСОБА_3 .

Отже, за таких обставин у позивачки виникло право на позов про зміну (збільшення) розміру аліментів, зокрема і шляхом зміни способу їх стягнення з твердої грошової суми на частку від заробітку.

Щодо розміру аліментів, визначеного судом на рівні 1/5 частки від заробітку відповідача (доходів), слід погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження його матеріального стану (доказів про щомісячний заробіток, наявність нерухомого та цінного рухомого майна тощо), а також щодо джерела погодження доходів.

Розмір аліментів в розмірі 1/5 частини від заробітку відповідача, на думку колегії суддів, забезпечить справедливий баланс між потребами неповнолітньої дочки та обов`язком відповідача в наданні утримання дочці і не буде надмірним тягарем для нього.

Твердження відповідача що він захищаючи територію України, зазнає великих витрат щодо особистого утримання та має безліч потреб, які доводиться оплачувати за власні кошти, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги відповідача фактично зводяться до незгоди з ухваленим рішенням в частині розміру стягнення аліментів, тому не заслуговують на увагу колегії суддів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В силу частини першої та другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції помилився у застосуванні норм матеріального права та визнав встановленими ряд обставин, які не доведені відповідачем, що вони впливають на розмір аліментів, тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні у спосіб викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Паленги Наталії Степанівни задовольнити частково.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: І.О. Максюта

І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 03 березня 2025 року.